Постанова № 12606741, 26.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2010 р. Справа № 40/245-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Бабакова Л.М., суддя Гончар Т. В.

при секретарі Горбачовій О.А.

за участю представників сторін:

позивача – Скоркіної І. С. за довіреністю б/н від 12.01.2010р.; Пересади Н. І. за довіреністю б/н від 21.06.2010 р.,

1-го відповідача – Сичової М. В. за довіреністю б/н від 01.02.2010 р.,

2-го відповідача –Синельникової М. А. за довіреністю (№ 14/10 від 11.01.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" (вх. №3686Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2010 року у справі № 40/245-10

за позовом Приватної фірми "Орнатус", м. Харків

до 1. Відкритого акціонерного товариства "Ольга", м. Харків

2. Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", м. Київ

про визнання недійсним договору поруки ,-

встановила:

У вересні 2010 року позивач - Приватна фірма "Орнатус", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки № 321-П/07 від 31.07.2007р., укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк»та приватною фірмою «Орнатус»в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №238 -МВ/07 від 31.07.2007 року, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк»та ВАТ «Ольга». Крім того просив стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2010 року у справі № 40/245-10 (суддя Хотенець П.В.) у задоволенні клопотання 2-го відповідача про винесення по справі №40/245-10 окремої ухвали відмовлено. Позов задоволено повністю. Визнано договір поруки №321-П/07 від 31.07.2007р., укладений між Приватною фірмою "Орнатус" та Закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" недійсним.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Ольга" на користь Приватної фірми "Орнатус" 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" на користь Приватної фірми "Орнатус" 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2-й відповідач - Публічне акціонерне товариство "Альфа-Банк", з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2010 року у даній справі скасувати у повному обсязі та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. Так, апелянт вказує, що судом не надано належної оцінки тим обставинам, що на момент підписання спірного договору директор ПФ «Орнатус»Зеленкова О. В. мала необхідний обсяг цивільної дієздатності та була уповноважена власником на укладання угод, контрактів, відкриття рахунків та ін. Вважає, що спірний договір відповідає нормам чинного законодавства, оскільки зобов'язання, вимоги за яким, забезпечені договором поруки №321-п/07 від 31.07.2007 року на момент його укладання були дійсними.

Представник позивача у відзиві, а також у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення. Позивач стверджує, що оскаржуване рішення повністю відповідає як положенням чинного законодавства, які регулюють спірні відносини, так і фактичним обставинам справи, а твердження ПАТ "Альфа-Банк", викладені ним в апеляційній скарзі –не підтверджені жодним належним доказом. На думку позивача, спірна угода не відповідає нормам чинного законодавства, договір підписаний неповноважною особою, а тому обґрунтовано визнаний недійсним.

ВАТ "Ольга" письмового відзиву на апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" не надало, у судовому засіданні його уповноважений представник проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 13.10.2010 р. –без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідачів, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору поруки № 321-П/07 від 31.07.2007р., укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк»та ПФ «Орнатус»в якості забезпечення виконання зобов'язання за договором про відкриття кредитної лінії №238 -МВ/07 від 31.07.2007 року, укладеного між ЗАТ «Альфа-Банк»та ВАТ «Ольга», позивач посилався на те, що вказаний договір поруки не відповідає вимогам чинного законодавства. Вваажє, що у відповідності до п.4.2. Статуту власник може приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Пунктом 4.4.1. Статуту передбачено, що директор в межах своєї компетенції розпоряджається майном та грошовими коштами підприємства, укладає угоди, контракти.           Також позивач стверджував, що рішенням власника ПФ «Орнатус»№ 25 від 16.07.2007 року було надано згоду виконуючому обов'язки директора ПФ «Орнатус»- Гаврилець Лідії Анатоліївні підписати договір поруки, договір застави товарів в обороті.

          Як вбачається з преамбули договору поруки від імені ПФ «Орнатус»його було укладено Зеленковою Оленою Вікторівною - директором ПФ «Орнатус». Тобто, директор ПФ «Орнатус»на момент підписання договору поруки не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки не був уповноважений власником на укладання спірного договору.

Задовольняючи позовні вимоги ПФ «Орнатус», місцевий господарський суд визнав такі доводи позивача обґрунтованими належними доказами, переконливими та такими, що відповідають положенням чинного законодавства. Приймаючи оскаржуване рішення, суд також посилався на те, що з меморіальних ордерів, копії яких було надано позивачем до суду, вбачається, що перша сума кредитних коштів за договором про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31 липня 2007 року у розмірі 50000000,0 грн. була перерахована позивачеві 01 серпня 2007 року, тобто у відповідності до вимог чинного законодавства кредитний договір набув чинності саме 01 серпня 2007 року, вже після того як між сторонами був укладений договір поруки від 31 липня 2007 року. Тому, договір поруки № 321-П/07 від 31 липня 2007 року був укладений між сторонами у забезпечення виконання зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31 липня 2007 року, коли даний договір ще не набрав чинності. Тобто, договір поруки № 321-П/07 був укладений у забезпечення зобов’язання, якого на момент укладення цього договору поруки ще не існувало і воно не було дійсним. Також суд вважає, що забезпечення виконання повинно було відбуватись не по договору про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07 від 31 липня 2007 року, а кожного окремого договору, що були укладені після його підписання.

Крім того, суд не погоджуючись з твердженнями другого відповідача про те, що рішення власника Приватної фірми "Орнатус" № 25 від 16 липня 2007 року втратило чинність, вказав, що в ньому не було зазначено строк на який воно видавалось. Зважаючи на це, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги ПФ «Орнатус», з посиланням на те, що договір поруки № 321-П/07 від 31 липня 2007 року був укладений з порушенням частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним за ч 2 ст. 548, ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що така правова позиція господарського суду першої інстанції не узгоджується з приписами чинного законодавства та дійсних обставин у справі, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07. 2007 року між ЗАТ «Альфа-банк»та ВАТ «Ольга»було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 238-МВ/07.

В забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором 31.07.2007 р. між ПФ "Орнатус" та ЗАТ «Альфа-банк»було укладено договір поруки № 321-П/07.

Як підстави недійсності правочину, ст. 215 ЦК України визначає недодержання в момент його вчинення стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п‘ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 203 ЦК України, особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. В разі, якщо це є юридична особа, то вона, відповідно до ст. 92 ЦК України, набуває цивільних прав та обов‘язків і здійснює їх через свої органи, які діють, відповідно до установчих документів та закону.

Згідно ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується сторонами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Як встановлено колегією суддів апеляційної інстанції з матеріалів справи, при укладанні з ЗАТ «Альфа-банк»договору поруки 321-п/07 від 31.07.2007 року ПФ "Орнатус" на підтвердження повноважень особи, що підписала договір надав банку наступні документи:

- копію розпорядження засновника ПФ «Орнатус»про прийняття на посаду директора Зеленкову О. В. з 03.06.2005 р.;

- копію наказу директора ПФ «Орнатус»№ 88-К від 03.06.2005 р. (приступаю до виконання своїх обов'язків з 03.06.2005 р.);

- копію Статуту (у новій редакції) ПФ «Орнатус», у відповідності до п.4.2. якого власник здійснює свої права, щодо управління підприємством, через уповноважений ним орган - директора підприємства. Згідно зі Статутом, для керівництва господарською діяльністю підприємства власник призначає директора. Відповідно до п.4.4.1. Статуту директор підприємства: - здійснює поточне керівництво діяльності підприємства;

- діє без доручення від імені підприємства в межах, встановлених, діючим законодавством України, цим Статутом;

- представляє інтереси підприємства у взаємовідносинах з усіма підприємствами, організаціями, громадянами та державними органами;

- в межах своєї компетенції розпоряджається майном та грошовими коштами підприємства, укладає угоди, контракти, видає доручення і т.п.;

- відкриває в установах банків рахунки підприємства;

- формує колектив працівників підприємства та організовує його роботу;

- в межах своєї компетенції видає накази та дає вказівки, обов'язкові для всіх працівників підприємства.

Будь –яких обмежень повноважень щодо представництва юридичної особи із третіми особами Статут не передбачає. Так до виключної компетенції (п. 4.3.1. Статуту) власника не належить прийняття рішень про укладання певних угод під час здійснення повноважень керівником, тобто їх обмежень.

Тому твердження позивача у судовому засіданні, що власник приймає рішення з усіх питань діяльності фірми не відповідає приписам п. 4.3. та п. 4.3.1. Статуту.

Крім того, банку була надана копія наказу директора ПФ «Орнатус»№ 9-В від 05.07.2007 р. про надання щорічної відпустки Зеленковій О. В. з 11.07.2007 р. по 25.07.2007 р.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду, вважає, що особа, яка підписала 31.07.2007р. спірний договір поруки від імені ПФ «Орнатус», а саме - директор Зеленкова Олена Вікторівна, на момент його укладання мала необхідний обсяг дієздатності та діяла на підставі Статуту товариства та була уповноважена власником на укладання угод, контрактів, відкриття рахунків та ін. (п.4.4.1. Статуту).

Крім того позивач у своїй позовній заяві посилається на рішення власника ПФ «Орнатус»№ 25 від 16.07.07 року, яким було надано згоду виконуючому обов'язки директора ПФ «Орнатус»- Гаврилець Л. А. підписати договір поруки, договір застави товарів в обороті, але відповідно до наказу директора ПФ «Орнатус»№ 9-В від 05.07.2007 р. про надання щорічної відпустки Зеленковій О. В. Гаврилець Л. А. призначалась в.о. директора з правом підпису банківських, касових, розпорядних, митних документів, а також договорів, векселів на час щорічної відпустки Зеленкової О. В. з 11.07.2007 р. по 25.07.2007 р. Відповідно, на момент укладання спірного договору, а саме - 31.07.07 року, Зеленкова Олена Вікторівна та Гаврилець Лідія Анатоліївна повернулись до виконання своїх обов'язків, відповідно - директора та заступника директора ГІФ «Орнатус», у зв’язку з чим рішення власника ПФ «Орнатус»№25 від 16.07.2007 року втратило чинність.

Як на підставу для визнання спірного договору поруки недійсним позивач також посилається на те, що договір про відкриття кредитної лінії №238 -МВ/07 від 31.07.07 року є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками і, відповідно, зазначений кредитний договір набрав чинності в момент, коли за ним були передані кредитні кошти.

Проте, на думку колегії суддів така правова позиція позивача не узгоджується з вимогами чинного законодавства та матеріалів справи, оскільки, відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

На відміну від договору позики кредитний договір за своєю юридичною природою є консесуальною угодою, що вступає в силу з моменту досягнення сторонами відповідної домовленості, тобто ще до реальної передачі грошових коштів позичальнику. Ця обставина дозволяє позичальнику за необхідності вимагати від кредитора передачі грошових коштів, що не допускається у відносинах позики.

Таким чином, ч.2 ст.1054 Цивільного кодексу України, що встановлює можливість застосування до відносин за кредитним договором положень кодексу, що стосується врегулювання відносин позики не може бути використана для визначення моменту укладання кредитного договору, оскільки суперечить суті кредитного договору та нормам частини 1 статті 1054 ЦК України.

Отже, з урахуванням того, що предметом спірного договору поруки є забезпечення зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №238-МВ/07 від 31.07.07 р., який за своєю правовою природою не є договором позики і набув чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п.12.3. договору про відкриття кредитної лінії), укладення договору поруки №321-п/07 від 31.07.2007 року відповідає вимогам ч.2 ст.548 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання, вимоги за яким, забезпечені таким договором на момент його укладення були дійсними.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним.

Аналізуючи положення вищевказаних норм чинного законодавства та спірного договору, колегія суддів, не вбачає підстав для визнання його недійсним, оскільки договір підписаний представниками сторін уповноваженими на це їх установчими документами та жодної норми чинного законодавства сторонами не порушено.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача ґрунтуються на невірному застосуванні норм чинного законодавства та на неналежних доказах, спростовуються матеріалами справи, а тому колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції не в повній мірі з’ясовані та правильно оцінені обставини у справі, а тому ухвалене ним рішення підлягає скасуванню, а у задоволенні позовних вимог позивача має бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 83, 99, п.2 ст. 103, п. п. 1, 4 ч.1 ст. 104, ст.105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від Харківської області від 13.10.2010 року у справі № 40/245-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватної фірми "Орнатус" (61010, м. Харків, вул. Малом’ясницька, 9/11, код ЄДРПОУ 24136224) на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-банк" (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, кореспондентський рахунок № 3200412620 в ПАТ "Альфа - банк", МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714) 42,50 грн. державного за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Фоміна В. О.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Гончар Т. В.

Повний текст постанови підписано 26.11.2010 р.