Постанова № 12606605, 30.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010 № 30/392-40/98

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Сотнікова С.В.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Осипенко О.М. (дов. № 3 від 12.01.2010р.),

від відповідача - ОСОБА_2 (дов. № 4514 від 05.08.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.04.2010

у справі № 30/392-40/98 ( )

за позовом Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області

до ОСОБА_3

про розірвання договору купівлі-продажу

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2008 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області звернулось з позовом до ОСОБА_4 про розірвання Договору купівлі-продажу № 8-НБ-ЗД від 03.03.2000р. та зобовязання повернути обєкт приватизації незавершеного будівництва магазин радгоспу “Дружба”, який знаходиться за адресою: 07343, Київська область, Вишгородський район, с. Воропаїв, вул. Київська, в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2008р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.08.2008р. скасовано, матеріали справи направлені до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2009 р. у справі № 30/392 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009р. рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2009 у справі № 30/392 скасовано, провадження у справі припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.11.2009р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.05.2009р. у справі № 30/392 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.01.2010р. рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2009 у справі № 30/392 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2010р. замінено первісного відповідача ОСОБА_4 належним відповідачем ОСОБА_3.

У звязку з заміною відповідача у даній справі позивач уточнив позовні вимоги та просив: розірвати Договір купівлі-продажу № 8-НБ-ЗД від 03.03.2000р., укладений між Фондом державного майна України по Київській області та ОСОБА_4; зобовязати ОСОБА_3 повернути обєкт приватизації незавершеного будівництва магазин радгоспу “Дружба”, який знаходиться за адресою: 07343, Київська область, Вишгородський район, с. Воропаїв, вул. Київська, в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. у справі № 30/392-40/98 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010 р. скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов з підстав неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.05.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області.

Ухвалою заступника Голови суду від 23.06.2010р. строк розгляду справи було продовжено на один місяць.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 10.08.2010р. розгляд апеляційної скарги доручено здійснити колегії суддів у складі: Сотніков С.В. головуючий, судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.

10.08.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 17.08.2010р. продовжено строк розгляду апеляційної скарги у справі № 30/392-40/98 на пятнадцять днів до 06.09.2010р. та відкладено розгляд справи. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2010р. провадження у даній справі було зупинено до прийняття судового рішення Апеляційним судом Київської області за результатами розгляду апеляційної скарги Прокурора Вишгородського району Київської області на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01.08.2008р. у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Воропаївської сільської ради, третя особа Одинадцята київська нотаріальна контора, про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою від 02.11.2010р. провадження у справі було поновлено відповідно до ст. 79 ГПК України.

23.11.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем надано пояснення в якому він заперечив доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її відхилити та закрити провадження у справі.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2000. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу державного майна № 8-НБ-ЗД (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець зобовязався продати у власність Покупця обєкт незавершеного будівництва магазин радгоспу “Дружба”, що знаходиться за адресою: 07343, Київська область, Вишгородський район, с. Воропаїв, вул. Київська на земельній ділянці площею 0,1 га.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва”, представник органу приватизації та покупець об'єкта незавершеного будівництва в п'ятиденний строк після сплати повної вартості придбаного об'єкта незавершеного будівництва, а в разі надання розстрочки платежу - 50 відсотків (для об'єктів незавершеного будівництва житлового призначення - 30 відсотків) вартості цього об'єкта, підписують акт приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва.

Право власності на об'єкт незавершеного будівництва виникає у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу.

Акт прийому-передачі державного майна об'єкта незавершеного будівництва - Магазин радгоспу "Дружба" був підписаний сторонами 06.05.2000.

Відповідно п. 5.1 Договору Покупця було зобов'язано:

- зареєструвати договір купівлі-продажу в органах місцевого самоврядування; - завершити будівництво та ввести в експлуатацію об'єкт приватизації протягом 4-х років з моменту підписання договору, в 6-місячний термін з моменту підписання угоди підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації; - в порядку установленому чинним законодавством самостійно вирішувати питання відводу, купівлі або довгострокової оренди земельної ділянки під даним об'єктом. Відповідно до п. 12 ст. 4 Положення "Про Регіональне відділення Фонду державного майна України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 412 від 15.06.94., ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" встановлено, що державний орган приватизації здійснює контроль за виконанням зобов'язань, передбачених у договорах купівлі-продажу об'єктів приватизації. На підставі зазначених норм законодавства, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області неодноразово своїми листами від 18.02.02. № 5-14/193; від 17.05.02. № 5-14/489; від 15.11.05. №14-14-1335 повідомляло відповідача, що за ненадання документів про виконання умов Договору купівлі-продажу, орган приватизації буде змушений звернутись до суду про розірвання Договору.

Спір у даній справі виник у звязку із тим, що покупцем в порушення вимог законодавства умови Договору не виконано належним чином, а саме: не ведеться будівництво; не надано документів щодо переоформлення прав забудовника на об'єкт; не надано документів про реєстрацію договору в органах місцевого самоврядування; не надано документу, який засвідчує право користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт.

Зазначені обставини також підтверджуються Актом поточної перевірки виконання умов Договору від 18.07.2007.

Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію. Цей обовязок виникає з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України, а саме з договору.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобовязання це є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що Договір купівлі-продажу було укладено 03.03.2000., отже термін закінчення будівництва сплинув 03.03.2004.

За таких обставин, колегією суддів встановлено, що покупцем порушено умови Договору.

25.08.2007р. ОСОБА_4 (покупець за Договором) помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть від 27.08.2007р.

01.08.2008р. Вишгородським районним судом Київської області прийнято рішення, яким позовну заяву ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно задоволено; визнано за ним право власності на будівлю магазину радгоспу “Дружба”, що належав на праві власності ОСОБА_4, померлому 25.08.2007р.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21.10.2010р. залишено без змін рішення Вишгородського районного суду Київської області від 01.08.2008р.

В заперечення позовних вимог, відповідач посилається на те, що він не є стороною у спірному Договорі та не брав на себе зобовязань за ним. Крім того, на думку відповідача, зобовязання покупця припинились у звязку з його смертю відповідно до ст. 608 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів вважає такі заперечення помилковими та безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 608 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Отже, такими зобовязаннями можуть бути визнані права та обовязки які виникають, наприклад з авторського договору про написання сценарію, і коли виконання іншим способом звязано з особистістю боржника.

Таким чином, зобовязання саме за спірним Договором не можуть бути визнані припиненими на підставі ст. 608 Цивільного кодексу України, оскільки вони не звязані з особою боржника (покупця).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини, згідно ст. 1218 ЦК України, входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

При цьому, статтею 1219 ЦК України встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Будь-яких доказів на підтвердження припинення зобовязань покупця за Договором, встановлених законом, відповідачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що разом з правом власності на обєкт незавершеного будівництва, який є предметом спірного Договору, до відповідача перейшли також і обовязки, якими обтяжене назване майно, оскільки рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 01.08.2008р. право власності відповідача визнано саме на спадкове майно.

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року (п. 1).

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (п. 4).

Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом (п. 6).

До договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення (п. 9).

У звязку з тим, що права та обовязки сторін за спірним договором продовжували діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України 2003 року, то до спірних правовідносин, слід застосовувати правила названого Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 7.3 Договору у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право, у встановленому чинним законодавством порядку, на розірвання договору та повернення обєкта незавершеного будівництва у власність продавця.

Враховуючи, що факт невиконання зобовязань за договором покупцем та його спадкоємцем (відповідачем) підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про розірвання спірного Договору підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У звязку з розірванням Договору підлягають задоволенню і позовні вимоги про повернення предмету купівлі-продажу у власність продавця.

Щодо посилання відповідача у відзиві на сплив строків позовної давності, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки клопотання про застосування строку позовної давності відповідачем у суді першої інстанції заявлено не було, як того вимагає ст. 267 Цивільного кодексу України.

Згідно зазначеної статті позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як стверджує відповідач ним було заявлено усне клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності, проте доказів на їх підтвердження не надано.

Так, у протоколах судових засідань, які відбулись 02.03.2010р., 01.04.2010р., 15.04.2010р., не зазначено про подачу відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності.

Також відповідачем не було подано і заперечень на протокол судового засідання відповідно до ст. 81-1 ГПК України щодо внесення доповнень до нього.

Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно зясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечними підставами скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 15.04.2010р. підлягає скасуванню, а позов належить задовольнити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2010р. у справі № 30/392-40/98 скасувати. 3.Прийняти нове рішення.

4.Позов задовольнити повністю.

5.Розірвати Договір купівлі-продажу № 8-НБ-ЗД від 03.03.2000р., укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та ОСОБА_4.

6.Зобовязати ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт: НОМЕР_2, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 09 квітня 1996 року, зареєстрований за адресою: 04210, АДРЕСА_1) повернути обєкт приватизації незавершеного будівництва магазин радгоспу “Дружба”, який знаходиться за адресою: 07343, Київська область, Вишгородський район, с. Воропаїв, вул. Київська, в управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1, код ЄДРПОУ 19028107).

7.Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт: НОМЕР_2, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 09 квітня 1996 року, зареєстрований за адресою: 04210, АДРЕСА_1) в доход Державного бюджету України 127 (сто двадцять сім) грн. 50 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8.Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

9.Матеріали справи № 30/392-40/98 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя

Судді