Постанова № 12606602, 30.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.11.2010                                                                                           № 40/343

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

За участю представників:

Від позивача: Третяк Андрій Миколайович – юрист.

Від відповідача-1: Васильєва Ольга Олександрівна – юрист.

Від відповідача-2: Лещенко Андрій Іванович – юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна Сервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.09.2010

у справі № 40/343 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Сперко Україна Сервіс"

до                                                   Виробничо-комерційнної фірми "Антік" у формі ТОВ

                                                  Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.09.2010 у справі №40/343 в задоволенні позовних вимог ТОВ «Сперко Україна Сервіс» про визнання недійсним договору іпотеки було відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2010 у даній справі та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач1 заперечує проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач 2 також просить 0рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегією встановлено наступне.

Згідно договору купівлі-продажу від 02.04.2003 року, посвідченого Майструк В.І., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, позивач (ТОВ «Сперко Україна Сервіс»)є власником частини приміщень (приміщення 2-22 площею 263.1 кв.м., приміщення 30 площею 17.8 кв.м., загальна площа приміщень - 280,9 кв.м.) в адміністративно-побутовому корпусі літ. У на четвертому поверсі, що складає 2/250 частини будинковолодіння, розташованого в м. Вінниці по вулиці 600-річчя під номером 25.

Відповідно до свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.05.2001 року реєстр. № 1498, виданого Грабовенською Т.А., приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу, та зареєстрованого у КП „Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" 29.05.2001 за реєстровим номером 285, відповідач-1 (ВКФ «АНТІК») набув права власності на реальну частку, яка складається з адміністративної будівлі під літерою «Г», приміщення в п/Г від 1 до 5; І поверх від 1 до 17; II поверх від 1 до 25; III поверх від 1 до 7. Адміністративна будівля - цегляна, загальною площею – 890,6 кв.м., що знаходиться в м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.12.2007 року між відповідачем-1 як іпотекодавцем та відповідачем-2 як іпотекодержателем було укладено іпотечний договір № 1513072161, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є.

Відповідно до п.1.1 іпотечного договору іпотекою за цим договором забезпечуються вимоги іпотекодержателя, що випливають з кредитного договору від 03.12.2007 № 151307К78 зі всіма змінами та доповненнями, які укладені та будуть укладені, укладеного між іпотекодержателем та ТОВ „Універсальна консалтингова компанія".

Згідно з п.1.3 договору іпотеки № 1513072161 предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань боржника, є нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25 та складається з приміщень в літері Г: в підвалі з 1-1 по 1-5 загальною площею 67,2 кв.м.; на І поверсі з № 2-3 по 2-9, 2-11, загальною площею 92,7 кв.м.; на II поверсі № 3-1, з № 3-4 по № 3-11, з № 3-13 по № 3-16, № 3-23, 3-24, загальною площею 230,2 кв.м.; на III поверсі з № 4-1 по № 4-7, загальною площею 69,5 кв.м., а разом загальна площа становить 459,6 кв.м.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 26.12.2007р. з підстав, викладених в позовній заяві.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що станом на момент укладення спірного договору, предмет іпотеки не перебував у спільній сумісній або спільній частковій власності, оскільки нежилі приміщення, що виступають предметом іпотеки зареєстровані за відповідачем-1 на підставі свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів від 18.05.2001 року як реальна частка, що виділена в натурі, що підтверджується довідкою-характеристикою від 27.11.2007 № 16737, виданою КП „Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації".

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції не відповідає матеріалам справи та норма чинного законодавства, виходячи із наступного.

Відповідно до Свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів №1498 від 18.05.2001р., загальна площа приміщень адміністративної будівлі (м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25), у якій розташована реальна частка майна відповідача-1, яка є предметом договору іпотеки, становить 890,6 кв. м.

В свою чергу, загальна площа частини приміщень відповідача-1 в адміністративній будівлі (м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25), відповідно до Довідки-характеристики №16737, від 27.11.2007р., виданої КП Вінницьке обласне об’єднане бюро технічної інвентаризації, складає 459,6 кв.м.

Загальна площа частини приміщень позивача в адміністративній будівлі (м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25), які придбав позивач на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2003р., складає 280,9 кв.м.,

Таким чином відповідач-1 не є єдиним власником вказаної вище адміністративної будівлі, що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до частини 1 статті 355 Цивільного кодексу України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

У відповідності до частини 1 статті 356 Цивільного кодексу України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

У відповідності до частини 1 статті 358 Цивільного кодексу України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об'єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

На момент укладення спірного договору іпотеки згоди всіх співвласників або відповідного рішення суду про укладення такого договору іпотеки не було.

Відповідно до ст.369 Цивільного кодексу України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Таким чином, спірний договір іпотеки є угодою, направленою на розпорядження таким майном, укладеною одним із співвласників майна без згоди на те іншого співвласника. Такий договір іпотеки порушує права власності іншого співвласника, що, в свою чергу порушує вимоги ст.321, 355, 356, 358, 369 Цивільного кодексу України.

Колегія також відзначає, що нежитлові приміщення, передані відповідачу-2 по спірному договору іпотеки, не були зареєстровані за ним як окремий об’єкт нерухомості. Відповідного рішення суду про виділення відповідачу-1 нежитлових приміщень в натурі та припинення у зв’язку з цим спільної часткової власності не було.

Посилання суду першої інстанції на довідку-характеристику як на доказ виділення відповідачу його реальної частки в натурі, колегія вважає безпідставним, оскільки вказана довідка лише засвідчує загальний розмір частини нежитлових приміщень, які входять до складу адміністративної будівлі, та якими володіє відповідач-1 як один із співвласників нерухомого, розташованого за адресою м. Вінниця по вул. 600-річчя, № 25.

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також дійшов висновку про те, що сторони, укладаючи договір іпотеки від 26.12.2007р., дотримали встановленої законом письмової форми договору та його нотаріального посвідчення, на момент укладання договору мали необхідний для його укладання встановлений обсяг дієздатності, неправомірних дій при укладанні договору не допустили, будь-яких інших правових підстав та обставин для визнання договору недійсним судом не встановлено.

Проте, колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Як свідчать матеріали справи, з боку іпотекодержателя договір іпотеки від 26.12.2007р. був підписаний начальником Управління супроводження заставних зобов'язань Буцком Михайлом Миколайовичем, з боку іпотекодавця договір був підписаний генеральним директором Абрамовим Володимиром Миколайовичем (відповідно до преамбули Договору іпотеки).

Згідно до п.9.14 Статуту Виробничо-комерційної фірми «АНТІК» у формі товариства з обмеженою відповідальністю в редакції, діючій на момент укладення спірного договору, Генеральний директор здійснює керівництво діяльністю Товариства з питань в межах своєї компетенції, за винятком тих, що віднесені цим Статутом до компетенції зборів учасників. Генеральний директор без доручення діє від імені товариства, представляє його інтереси у відносинах зі всіма вітчизняними і іноземними юридичними особами та громадянами за погодженням з учасниками, розпоряджається майном товариства, укладає договори.

Відповідно до п.9.14 Статуту для забезпечення оперативності управління господарською діяльністю товариства загальні збори учасників можуть делегувати частину своїх повноважень колегіальному органу керівництва - дирекції, до складу якої входять Генеральний директор та Виконавчий директор.

Протоколом №6 від 31.07.2006 року директором виробничо-комерційної фірми «АНТІК» був призначений Абрамов Володимир Миколайовичем, який саме й підписував даний договір в нотаріальній конторі на підставі даного рішення загальних зборів.

Таким чином, укладаючи угоду від імені Виробничо-комерційної фірми «АНТІК» у формі товариства з обмеженою відповідальністю Абрамов Володимир Миколайович діяв поза межами його повноважень, що спростовує твердження суду першої інстанції щодо наявності у сторін договору необхідного обсягу дієздатності для його укладання.

Колегія також відзначає, що суд першої інстанції, зазначаючи про наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності у осіб на укладення спірного договору, не зазначив при цьому, на підставі яких документів (рішень, наказів, статутних документів тощо) він дійшов до такого висновку.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.4 ст. 369 Цивільного кодексу України правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.          

Враховуючи те, що спірний договір іпотеки був укладений з порушенням вимог чинного законодавства щодо необхідності отримання нотаріально посвідченої згоди всіх співвласників майна, що є предметом іпотечного договору, а також враховуючи те, що на момент укладання спірного договору представник відповідача-1 не мав необхідний для його укладання обсяг повноважень, колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача щодо визнання договору недійсним є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія приходить до висновку про те, що рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2010р. є необґрунтованим та не відповідає дійсним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальність «Спеко Україна Сервіс» задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 21.09.2010 у справі №40/343 скасувати.

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати недійсним з моменту вчинення Договір №151307Z161 іпотеки від 26.12.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є. за №7451, що підписаний між Виробничо-комерційною фірмою «АНТІК» у формі товариства з обмеженою відповідальністю та Публічним акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України».

Стягнути з Виробничо-комерційної фірми «АНТІК» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (2100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 25, код ЄДРПОУ 23102855 – збудь-якого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна Сервіс» (21027, м. Вінниця, Ленінський район, вул. 600-річчя, 25, код ЄДРПОУ 32054654) 21,25грн. державного мита, сплаченого «Сперко Україна Сервіс» за подачу апеляційної скарги.

Видати наказ.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (03150, м. Київ, вул. Горького, 127, код ЄДРПОУ 00032112 – з будь-якого рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна Сервіс» (21027, м. Вінниця, Ленінський район, вул. 600-річчя, 25, код ЄДРПОУ 32054654) 21,25 грн. державного мита, сплаченого «Сперко Україна Сервіс» за подачу апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді