Постанова № 12606583, 25.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.11.2010                                                                                           № 21/164-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: представник – Чернов Д.Є. – за довіреністю,

від відповідача: представник – Литвин А.В. – за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Укренергобудмеханізація"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2010

у справі № 21/164-10 ( .....)

за позовом                               Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

до                                                   Відкрите акціонерне товариство "Укренергобудмеханізація" в особі філії „Відділення Публічного акціонерного товариства „Промінвестбанк” в м. Вишгород Київської області”

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 426454,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 року Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області” (далі-ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”, позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Укренергобудмеханізація” (далі-ВАТ “Укренергобудмеханізація”, відповідач) про стягнення 426454,32 грн., з яких: 293000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту за Договором №23/2007 від 01.03.2007р. та 75988,25 грн. пені за прострочення сплати кредиту; 54056,50 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та 2512,55 грн. пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом; 877,96 грн. заборгованості по сплаті комісії та 19,06 грн. пені за прострочення сплати комісії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не належним чином виконані зобов’язання за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії №23/2007 від 01.03.2007 р. щодо погашення суми боргу та сплати відсотків за користування кредитом, у зв’язку з чим, виникла вказана заборгованість.

Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.09.2010 року у даній справі позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 293000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, 42023,42 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 54056,50 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 2512,55 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом, 877,96 грн. заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом, 18,75 грн. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом, 3924,89 грн. державного мита, 217,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту в сумі 42023,42 грн., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що судом першої інстанції помилково не застосовано наслідків спливу позовної давності до вимог позивача про стягнення сум пені за прострочення сплати кредиту.

Крім того, апелянт вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням ст.ст. 46, 19 ГПК України, ст. 15 Закону України „Про судоустрій та статус суддів”, внаслідок прийняття суддею рішення про відсутність підстав для колегіального розгляду справи.

Позивачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судовою колегією встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2007 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (Закрите акціонерне товариство), правонаступником якого є ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”(далі-банк) та ВАТ “Укренергобудмеханізація”(далі-позичальник) укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії №23/2007 (далі-Договір).

Пунктами 2.1, 2.2 (в редакції, викладеній у договорі про внесення змін №3 від 02.03.2009р.), 4.2.2, 6.1 та 6.6 Договору передбачено, що банк зобов’язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 300000,00 грн., на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Повернення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами у відповідності до графіку, визначеного Договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –15.05.2009р.

Позичальник зобов’язується своєчасно сплачувати плату за кредит, проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки (п.4.2.2 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобов’язань, прийнятих ним на себе згідно умов цього договору (п.п. 6.1, 6.6.. Договору).

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за Договором виконав належним чином, надав відповідачу кредит у сумі 300000,00 грн., що підтверджується розпорядженнями банку від 02.03.2007р. на суму 260574,74 грн., від 03.03.2007р. на суму 8684,00 грн., від 11.06.2007р. на суму 30741,26 грн.

Про належне виконання позивачем зобов’язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення банком умов Договору в частині надання кредиту.

Однак, відповідач свої обов’язки за Договором в частині вчасного повернення суми наданого кредиту належним чином не виконав, кредит повернув лише частково у розмірі 7000,00 грн., у зв’язку з чим, виникла заборгованість по сплаті кредиту у сумі 293000,00 грн., що підтверджується довідкою №02-05/124 від 03.09.2010р., яка підписана в.о. керуючого філією та головним бухгалтером філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області” і скріплена відбитком печатки банківської установи.

Дослідивши матеріали справи, всі обставини справи у їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За умовами п. 2.1 Договору банк зобов’язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 300000,00 грн., на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором.

Відповідно до п. 4.2.2 позичальник зобов’язується своєчасно сплачувати плату за кредит, проценти за неправомірне користування кредитом на умовах і в порядку, передбачених цим договором, а також суми передбаченої цим договором неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2 Договору (в редакції, викладеній у договорі про внесення змін №3 від 02.03.2009р.) визначено, що повернення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами у відповідності до графіку, передбаченого Договором.

Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –15.05.2009р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зважаючи на те, що станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив суму кредиту, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 293000,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту згідно Договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з порушенням відповідачем строків повернення кредиту позивач просить суд стягнути з відповідача 75988,25 грн. пені, нарахованої з урахуванням графіку сплати кредиту, визначеного у п.2.2 Договору, за періоди: з 01.04.2009 р. по 05.5.2009 р. на 98330,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, з 09.05.2009р. по 15.07.2010р. на 96 330,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, з 01.05.2009р. по 15.07.2010р. на 98 330,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту, з 16.05.2009р. по 15.07.2010р. на 98 340,00 грн. заборгованості по сплаті кредиту.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення пені підлягає задоволенню частково у розмірі 42023,42 грн. за період з 16.05.2009 р. по 16.01.2010 р .При цьому суд виходив з того, що право на нарахування пені за прострочення відповідачем строків повернення кредиту (15.05.2009р.) у позивача виникло лише з 16.05.2009 р.

Однак, зазначений висновок суду є помилковим та спростовується наступним.

Відповідно до приписів статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3 Договору за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит, та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення та нараховується щоденно.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту –15.05.2009 р.

Водночас, статтею 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється позовна давність в один рік.

Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи зміст наведених правових норм, перебіг позовної давності щодо стягнення пені почався з 16.05.2009 року. Таким чином, строк в межах якого позивач мав право звернутися з вимогою про стягнення пені сплинув 16.05.2010 року, в той час, як позивач звернувся з даним позовом 19.07.2010 року, тобто зі спливом встановленого в один рік строку позовної давності.

Частиною 4 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Зважаючи на викладені вище обставини, враховуючи заяву відповідача від 15.09.2010 року про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають на підставі ст. 267 ЦК України.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом та пені за прострочення сплати цих відсотків, заборгованості по сплаті комісії та пені за прострочення сплати комісії, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.2 Договору в редакції, викладеній у договорі про внесення змін №3 від 02.03.2009р. до Договору, проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 23% річних.

Нарахування банком процентів здійснюється з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичково рахунку по дату повного і остаточного повернення усіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод “факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

Проценти нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по останній робочий день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 Договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунку позичальника.

Відповідач свої обов’язки за Договором в частині щомісячної сплати відсотків за період фактичного користування кредитом (березень 2007 р.-липень 2010р.) належним чином не виконав, сплатив лише 176902,80 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті відсотків у сумі 54056,50 грн., в тому числі відсотків, нарахованих за фактичний термін користування кредитом, що підтверджується довідкою №02-05/124 від 03.09.2010р., яка підписана в.о. керуючого філією та головним бухгалтером філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області” і скріплена відбитком печатки банківської установи.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 54056,50 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, що нараховані з урахуванням фактичного терміну користування кредитом за Договором за період з листопада 2009р. по липень 2010р.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Пунктом 3.2 Договору в редакції, викладеній у договорі про внесення змін №3 від 02.03.2009р. до Договору, визначено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 23% річних.

Проценти нараховуються банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по останній робочий день місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 Договору. Проценти сплачуються позичальником щомісячно в день їх нарахування з поточного рахунку позичальника.

Оскільки, станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив проценти за користування кредитом, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 54056,50 грн. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, що нараховані з урахуванням фактичного терміну користування кредитом за Договором за період з листопада 2009р. по липень 2010р. підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов’язання у частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом (останній робочий день місяця) у відповідності з п. 5.3 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 2512,55 грн. пені, нарахованої за періоди: з 01.12.2009р. по 15.07.2010р. на 6470,08 грн. заборгованості по сплаті процентів за листопад 2009р., з 01.01.2010р. по 15.07.2010р. на 6678,79 грн. заборгованості по сплаті процентів за грудень 2009р., з 01.02.2010р. по 15.07.2010р. на 5843,95 грн. заборгованості по сплаті процентів за січень 2010р., з 01.03.2010р. по 15.07.2010р. на 5843,95 грн. заборгованості по сплаті процентів за лютий 2010р., з 01.04.2010р. по 15.07.2010р. на 6887,51 грн. заборгованості по сплаті процентів за березень 2010р., з 01.05.2010р. по 15.07.2010р. на 6261,37 грн. заборгованості по сплаті процентів за квітень 2010р., з 01.06.2010р. по 15.07.2010р. на 6470,08 грн. заборгованості по сплаті процентів за травень 2010р., з 01.07.2010р. по 15.07.2010р. на 6261,37 грн. заборгованості по сплаті процентів за червень 2010р.

Зважаючи на те, що арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням шестимісячного терміну для нарахування пені та положень Договору, становить 3349,41 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення строків сплати процентів за користування кредитом підлягає задоволенню у розмірі 2512,55 грн., яка заявлена позивачем.

Крім того, п. 3.3 Договору в редакції, викладеній у договорі про внесення змін №1 від 14.08.2007р., передбачено, що за управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку комісійну винагороду, у розмірі 200,00 грн.

Комісійна винагорода за управління кредитною лінією нараховується банком в останній робочий день місяця за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 Договору, та сплачується позичальником щомісячно в день її нарахування.

Проте, відповідач свої обов’язки за Договором в частині щомісячної сплати комісії за управління кредитом належним чином не виконав, сплативши 6076,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті комісії у сумі 877,96 грн., що підтверджується довідкою №02-05/124 від 03.09.2010р., яка підписана в.о. керуючого філією та головним бухгалтером філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Біла Церква Київської області” і скріплена відбитком печатки банківської установи.

Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 877,96 грн. заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом за Договором протягом березня-липня 2010р.

Приписами ст. ст. 626, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 3.3 Договору в редакції, викладеній у договорі про внесення змін №1 від 14.08.2007р., визначено, що за управління кредитом у формі кредитної лінії позичальник сплачує банку комісійну винагороду, у розмірі 200,00 грн.

Комісійна винагорода за управління кредитною лінією нараховується банком в останній робочий день місяця за період з першого по останній календарний день поточного місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 Договору, та сплачується позичальником щомісячно в день її нарахування.

У зв’язку з тим, що станом на день прийняття рішення відповідач частково сплатив комісію за управління кредитом, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 877,96 грн. заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом за Договором протягом березня-липня 2010 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем свого зобов’язання в частині своєчасної сплати комісії (останній робочий день місяця) відповідно до п. 5.3 Договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 19,06 грн. пені, нарахованої за періоди: з 01.04.2010р. по 07.06.2010р. на 77,96 грн. заборгованості за березень 2010р., з 01.05.2010р. по 07.06.2010р. на 200,00 грн. заборгованості за квітень 2010р., з 01.06.2010р. по 07.06.2010р. на 200,00 грн. заборгованості за травень 2010р., з 01.07.2010р. по 15.07.2010р. на 200,00 грн. заборгованості за червень 2010р.

Зважаючи на те, що арифметично вірний розмір пені, обрахованої судом за вказаний позивачем період з урахуванням вимог вищезазначених правових норм та положень Договору, становить 18,75 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача 19,06 грн. пені за прострочення строків сплати комісії за управління кредитом підлягає частковому задоволенню в розмірі 18,75 грн.

В частині 1 статті 33 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи.

Натомість рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2010 року у справі №21/164-10 прийнято з порушенням норм матеріального права.

Стосовно доводів апелянта про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 46, 19 ГПК України, ст. 15 Закону України „Про судоустрій та статус суддів” внаслідок розгляду справи суддею одноособово, судова колегія вважає необґрунтованими, враховуючи те, що відсутні підстави вважати, що спір у даній справі є складним, а також, що суддею одноособово не будуть всебічно та повно досліджені всі обставини справи, які мають значення для прийняття законного та обґрунтованого висновку.

Крім того, зазначені вище обставини, не є підставою в силу ч.3 ст.104 ГПК України для скасування рішення суду саме з підстав порушення норм процесуального права.

Частиною 1 статті 104 ГПК України передбачено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, порушення норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2010 року у справі №21/164-10 слід змінити, в частині позовних вимог про стягнення пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 42023,42 грн. – відмовити, в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України судові витрати за подання позову слід покласти на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам. У зв’язку із задоволенням апеляційної скарги в частині стягнення пені за прострочення сплати кредиту, державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на позивача у розмірі 210,12 грн.

Крім того, апелянтом сплачено державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 2132,27 грн., водночас, як вбачається з апеляційної скарги, апелянт оскаржує рішення лише в частині стягнення пені за прострочення сплати кредиту у розмірі 42 023,42 грн., в такому разі, апелянт мав би сплатити державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 210,12 грн.

Враховуючи вищезазначене та відповідно до ст.47 Господарського процесуального кодексу України, - Відкритому акціонерному товариству „Укренергобудмеханізація”, підлягає поверненню з Державного бюджету України надлишково сплачене державне мито у розмірі 1922,15 грн. платіжним дорученням №186 від 20.09.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Укренергобудмеханізація” на рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2010 року задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду Київської області від 15.09.2010 року у справі № 21/164-10 - змінити. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

„Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Укренергобудмеханізація”(07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04630672) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00039002): 293000 (двісті дев’яносто три тисячі) грн. 00 коп. заборгованості по сплаті кредиту; 54056 (п’ятдесят чотири тисячі п’ятдесят шість) грн. 50 коп. заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом, 2 512 (дві тисячі п’ятсот дванадцять) грн. 55 коп. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитом; 877 (вісімсот сімдесят сім) грн. 96 коп. заборгованості по сплаті комісії за управління кредитом, 18 (вісімнадцять) грн. 75 коп. пені за прострочення сплати комісії за управління кредитом; 3504 (три тисячі п’ятсот чотири) грн. 16 коп. державного мита, 193 (сто дев’яносто три) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити. Видати наказ”.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00039002) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укренергобудмеханізація”(07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04630672) 210 (двісті десять) грн. 12 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Повернути Відкритому акціонерному товариству “Укренергобудмеханізація” (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Промислова, 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 04630672) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 1922 (одна тисяча дев’ятсот двадцять дві) грн. 15 коп. згідно з платіжним дорученням №186 від 20.09.2010 року.

5. Доручити Господарському суду Київської області видати відповідні накази.

6. Матеріали справи № 21/164-10 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

01.12.10 (відправлено)