Рішення № 12606284, 30.11.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" листопада 2010 р.Справа № 21/1739-10 За позовом Першого заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах Міністерства палива та енергетики України в особі Виробничого об’єднання Хмельницькі теплові мережі м. Хмельницький

до Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат" м. Хмельницький

про стягнення 96210,21 грн. - основного боргу, 7013,99 грн. - пені, 3% річних - 1922,78 грн., інфляційних - 3642,24 грн.

                                                  Суддя К.М.Огороднік

Представники сторін:

Від позивача: Рудюк В.Д. - за довіреністю від 01.11.2010 року

Бейлик М.Б. - за довіреністю від 21.04.2010 року

Від відповідача: Драч В.М. - за довіреністю від 15.09.2009 року № 17

За участю від прокуратури: Шкадько В.В. - прокурор відділу облпрокуратури

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Суть спору: Прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Виробничого об'єднання "Хмельницькі теплові мережі" м. Хмельницький до Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат" м. Хмельницький про стягнення 96210,21 грн. заборгованості за отриманий природний газ .

В судовому засіданні 22.11.2010 року представником прокуратури було подано клопотання про збільшення позовних вимог та стягнення з ВАТ "Домобудівний комбінат" 96210,21 грн. - основного боргу за договорами на постачання природного газу, 7013,99 грн. - пені, 3% річних - 1922,78 грн., інфляційних - 3642,24 грн. Оскільки збільшення розміру позовних вимог відповідало вимогам ГПК України, не суперечило законодавству, не порушувало чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, воно господарським судом було прийнято .

Відповідач згідно наданого відзиву на позов на наданих в судовому засіданні заперечень проти позову заперечує, посилаючись при цьому на ті обставини, що подання позову прокурором проведено без дотримання ст. 121 Конституції України, ст.ст. 2, 29 ГПК України та статті 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 з яких випливає, що прокурор має право звернутися з відповідною заявою лише в інтересах громадянина або в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зазначає, що позивач (ВО "Хмельницькі теплові мережі") є підприємством комунальної власності, яке утворене компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Отже, на думку відповідача, не є підконтрольним Міністерству палива та енергетики України. Відповідач просив позов залишити без розгляду.

Прокурор згідно наданих письмових пояснень зазначив, що відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою. Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Зазначає, що Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року визначив, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Відповідно до ч. 2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Посилається на те, що орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у даних спірних відносинах - Міністерство палива та енергетики. Відповідно до ч. 2 п. 1 Положення "Про Міністерство палива та енергетики України", затверджене Указом Президента України від 14.04.2000 року № 598/2000, Мінпаливенерго України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у нафтогазовому комплексі України. Звертає увагу суду на те, що за пунктами 3, 4 вказаного Положення до основних завдань Мінпаливенерго України віднесено: державне управління паливно-енергетичним комплексом; забезпечення реалізації державної політики в паливно-енергетичному комплексі; забезпечення енергетичної безпеки держави; участь у формуванні, регулюванні та вдосконаленні ринку паливно-енергетичних ресурсів; забезпечення участі у розробленні та здійсненні заходів щодо ефективного використання природного газу і додержання дисципліни газоспоживання. На виконання зазначених завдань Мінпаливенерго України, вправі приймати рішення, які є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами. Прокурор вважає, що Виробниче об'єднання "Хмельницькі теплові мережі" засноване на комунальній власності та в даному випадку реалізує господарську компетенцію органу державної влади - Міністерства палива та енергетики України. Зазначає, що позов заявлений прокурором, оскільки несплата платежів за отриманий природний газ порушує забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазової сфери та реалізації державної політики в даній галузі, у зв'язку з чим порушуються соціально-економічні інтереси держави.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи по суті, суд встановив:

Проведеною прокуратурою Хмельницької області перевіркою встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір на постачання природного газу № 84-06/08-166-ТЕ-34 від 04.07.2008р. з додатковими угодами.

За умовами пункту 2.1 зазначеного договору та вказаних додаткових угод відповідачу поставлено природний газ за період грудня 2008 року по травень 2009 року в обсягах 64931 куб.м, з вересня 2009 року по квітень 2010 року в обсягах 115775 куб.м., що відповідно до вимог п. 3.3 договору підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Згідно пункту 6.1. договору оплата за отриманий газ проводиться грошовими коштами в наступному порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця, подальші оплати проводяться плановими платежами, по 33% від вартості запланованих місячних обсягів, до 20-го та 30-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок за фактично та про транспортовані обсяги газу здійснюються на підставі акту приймання - передачі газу до 8 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Крім цього, між сторонами укладено договір про надання послуг підприємствам - споживачам природного газу № 84п від 17.01.2007 з додатковими угодами. Згідно п. 2.2. вказаного договору про надання послуг, відповідач зобов'язується оплачувати послуги Виробничого об'єднання в розмірі 8% від вартості спожитого газу.

В порушення умов вказаних договорів відповідач розрахунки не провів, та на даний час за ним рахується заборгованість за період з вересня 2008 року по вересень 2010 року за договором по постачанню природного газу в сумі 96210,21 гривень, в тому числі заборгованість за договором про надання послуг підприємствам - споживачам природного газу за вказаний період в загальній сумі - 14141,47 гривень, що підтверджується актом взаєморозрахунків за спожитий природній газ станом на 01.09.2010 року.

Згідно поданого прокурором та прийнятого судом збільшення позовних вимог прокурор в інтересах позивача просить суд стягнути з відповідача 96210,21 грн. - основного боргу за договорами на постачання природного газу, 7013,99 грн. - пені, 3% річних - 1922,78 грн., інфляційних - 3642,24 грн.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Пунктом 3 ст. 3 ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст.ст. 11, 509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплатити кошти.

Як передбачено приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з п.п. 1, 2, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Факт наявності основної заборгованості в сумі 96210,21 грн. підтверджено наявними у справі матеріалами, а саме: договором на постачання природного газу № 84-06/08- 166-ТЕ-34 від 04.07.2008 року з додатковими угодами, договором про надання послуг підприємствам - споживачам природного газу № 84п від 17.01.2007 року з додатковими угодами, актами приймання-передачі природного газу, актом звірки розрахунків за спожитий природний газ станом на 01.09.2010 року, належним розрахунком заборгованості за договорами тощо. Відповідачем розмір основної заборгованості не оспорюється, доказів її погашення суду не надано.

Згідно ст. 230 ГК України передбачено обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов’язання. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 зазначеного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, сторонами в договорі №84-06/08-166-ТЕ-34 від 04.07.2008 року на постачання природного газу передбачено, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1. даного Договору, Покупець сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (п. 7.2. договору).

З'ясуванням матеріалів справи, судом встановлено, що відповідач прострочив оплату природнього газу згідно умов договору № 84-06/08-166-ТЕ-34 від 25.03.2008 року на постачання природного газу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Через несвоєчасне виконання зобов’язань позивач нарахував відповідачу пеню за порушення термінів проведення розрахунків за період з листопада 2009 року по серпень 2010 року в сумі 7013,99 грн.

Відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивач також правомірно нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 3642,24 грн., які підлягають стягненню із відповідача за період з березня 2009 року по серпень 2010 року, а також 3% річних за аналогічний період в сумі 1922,78 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень. Вимоги про залишення позову без розгляду є безпідставними. При цьому судом враховується, що згідно з положеннями статті 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право звертатися до суду із заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб. Статтею 36-1 названого Закону визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме: наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. За приписами ст. 2 ГПК прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи із вищенаведеного, позов є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи і належними доказами та підлягає задоволенню в сумі 108789,22 грн., з яких 96210,21 грн. - основного боргу за договорами на постачання природного газу, 7013,99 грн. - пені, 3% річних - 1922,78 грн., інфляційних - 3642,24 грн.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 230, 231, 232, 193 Господарського кодексу України ст.ст. 526, 530, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, -

                                                            вирішив:

Позов задоволити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат" м. Хмельницький (вул. Володимирська, 109, код ЄДРПОУ 01269394) на користь виробничого об'єднання "Хмельницькі теплові мережі" м. Хмельницький (вул. Водопровідна, 75, код ЄДРПОУ 22767096) 96210,21 грн. (дев’яносто шість тисяч двісті десять грн. 21 коп.) основної заборгованості, 7013,99 грн. (сім тисяч тринадцять гривень 99 копійок) - пені, 1922,78 грн. (одна тисяч дев’ятсот двадцять дві гривень 78 копійок) - 3% річних та 3642,24 грн. (три тисяч шістсот сорок дві гривень 24 копійок) інфляційних.

Видати наказ.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Домобудівний комбінат" м. Хмельницький (вул. Володимирська, 109, код ЄДРПОУ 01269394) в дохід Державного бюджету України на розрахунковий рахунок 31112095700002, код 815013, ЗКПО 23565225, отримувач коштів - УДК м. Хмельницький, банк отримувача - ГУ ДКУ у Хмельницькій області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 державне мито у розмірі 1087,89 грн. (одна тисяча вісімдесят сім гривень 89 коп.) та в дохід Державного бюджету України на рахунок 31211264700002, банк ГУ ДКУ у Хмельницькій області, отримувач - УДК м. Хмельницький, МФО 815013, ЄДРПОУ 23565225, код бюджетної класифікації –22050003, символ звітності банку 264) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Видати наказ.

          Суддя                                                                      

Рішення оформлене та підписане 01.12.2010 року.

Віддрук. 4 прим.:

1-в матеріали справи

2-позивачу

3-відповідачу

4- Прокуратурі Хмельницької області