Рішення № 12606213, 23.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

23 листопада 2010 року справа № 5020-10/250

Господарський суд міста Севастополя в складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Малого приватного науково-виробничого підприємства “Сердолік”

(вул. Адм. Октябрьського, 12, м. Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 36068,15 грн, з яких: 21910,94 грн шкода, спричинена самовільним зайняттям земельної ділянки, 13760,41 грн збитки, у вигляді витрат на сплату земельного податку, 396,80 грн збитки, у вигляді витрат на обстеження земельної ділянки,

за участю представників:

позивача Монько С.В., довіреність № 54 від 01.02.2010;

відповідача ОСОБА_3, довіреність № 1725 від 18.11.2010.

Мале приватне науково-виробниче підприємство “Сердолик” (далі Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі Відповідач) про відшкодування шкоди та збитків в сумі 36068,15 грн., з яких: 21910,94 грн. шкода, спричинена самовільним зайняттям земельної ділянки, 13760,41 грн. збитки, у вигляді витрат на сплату земельного податку, 396,80 грн. збитки, у вигляді витрат на обстеження земельної ділянки.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України та мотивовані тим, що на земельній ділянці площею 0,1085 га, переданій Позивачеві в оренду на підставі рішення Севастопольської міської Ради народних депутатів № 147 від 17.11.1992, за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова, 164-А, Відповідач без будь-яких правовстановлюючих документів розмістив майданчик з продажу японських автомобілів. Позивач зазначає, що внаслідок безпідставного зайняття Відповідачем земельної ділянки та неможливості її використання йому було спричинено шкоду внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, а також збитки у вигляді витрат по обстеженню земельної ділянки і визначенню розміру спричиненої шкоди та у вигляді витрат на сплату земельного податку за час незаконного зайняття земельної ділянки, всього в сумі 36068,15 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 17.11.2010 /а.с. 87-88/, а саме, що Позивачем не представлено документів, які підтверджують факт скоєння правопорушення по самовільному зайняттю земельної ділянки та стверджує, що розрахунок розміру шкоди за самовільне зайняття земельної ділянки здійснений з порушенням вимог діючого законодавства України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Севастопольської міської Ради народних депутатів №147 від 17.11.1992 малому приватному науково-виробничому підприємству „Сердолик” (далі - МПНВП „Сердолик”) надано із земель міста в постійне користування земельну ділянку для будівництва соціально-культурного та торгового центру площею 2,1870 га за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова.

Державним актом, виданим 30.07.1993 Севастопольською міською Радою народних депутатів, посвідчено право МПНВП „Сердолик” на постійне користування земельною ділянкою площею 2,1870 га, розташованою по просп. Ген. Острякова у м. Севастополі. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №27 /а.с.11-14/.

Позивач стверджує, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 самовільно зайнято частину земельної ділянки, площею 0,1085 га (земельна ділянка №6 за планом забудови, розташована за адресою: м. Севастополь, просп. Ген. Острякова, 164-А), яка входить у склад земельної ділянки, площею 2,1870 га по проспекту Ген. Острякова, наданої Позивачу у постійне користування для будівництва соціально-культурного і торгівельного центру та розміщено на ній площадку для продажу автомобілів, що підтверджується рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.08.2009 у справі №5020-9/301-4/034 /а.с.72-75/, актом обстеження земельної ділянки від 27.09.2010 №1498/0 /а.с.16/, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 27.09.2010 №1498 /а.с.15/, що складені державним інспектором Головного управління Держкомзему у місті Севастополі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, та Земельним кодексом України (Закон України від 25 жовтня 2001 року №2768-III, далі ЗК України), тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

Згідно з частиною другою статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, факт самовільного зайняття Відповідачем частини земельної ділянки, площею 0,1085 га, яка входить у склад земельної ділянки, площею 2,1870 га, яка належить на праві постійного користування Позивачу, встановлений рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.08.2009 по справі №5020-9/301-4/034, яке набрало законної сили.

Крім того, цим рішенням встановлений факт відмінності земельних ділянок №5 (торговельно-сервісний центр надання побутових послуг населенню, торгівля 1 черга) та №6 (торговельно-сервісний центр (надання побутових послуг населенню, торгівля 2-черга) кафе з літнім майданчиком), а також присвоєння земельній ділянці №6 адреси: м.Севастополь, просп. Ген. Острякова, 164-А.

Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 125 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Суд приймає у якості доказу у справі акт обстеження земельної ділянки від 27.09.2010 №1498/0, що складений державним інспектором Головного управління Держкомзему у місті Севастополі, яким зафіксовано, що земельна ділянка приблизною площею 0,1085 га, розташована за адресою: м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 164-А, та яка знаходиться у межах земельної ділянки, наданої у постійне користування МПНВП „Сердолик”, самовільно, без будь-яких правовстановлюючих документів, використовується ФОП ОСОБА_1 під розміщення майданчику з продажу японських автомобілів (копія міститься в матеріалах справи, а.с.16), акт перевірки №411 від 16.09.2010 Інспекції ДАБК в м. Севастополі /а.с.76/, а також листи №3022 від 20.10.2010 /а.с.66/, №7/27-3899 від 18.10.2010 /а.с.85/.

В процесі розгляду даної справи Відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували правомірність користування спірною земельною ділянкою, або спростували твердження, що ним ця земельна ділянка не використовується .

Наведені вище обставини свідчать про обґрунтованість доводів Позивача про самовільне зайняття Відповідачем земельної ділянки № 6 по просп. Ген.Острякова, 164-А.

Відповідно до пункту 2 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 224 ГК України також встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, шкода, заподіяна внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок визначається на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2005 року.

Відповідно до пункту 7 Методики, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться інспекціями Мінприроди або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619.

Згідно з пунктом 4.7 Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель № 110 від 12.09.2007 року 9далі Методика визначення розміру шкоди), обстеження земельних ділянок, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, здійснюється на платній основі за їх письмовими зверненнями на підставі укладених договорів про виконання робіт.

З матеріалів справи вбачається наявність договору №87 від 08.09.2010, укладеного між МПНВП “Сердолик” та Управлянням з контролю за використанням і охороною земель на виконання робіт по обстеженню земельної ділянки за адресою: просп. Ген. Острякова, 164-А, так і дані про встановлений розмір шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття відповідачем спірної земельної ділянки 21910,94 грн., який розрахований у відповідності до пункту 5.2 Методики визначення розміру шкоди /а.с.17-18/.

Суд перевірив розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельної ділянки /а.с.17/ та визнав його таким, що відповідає нормам чинного законодавства.

Листом від 22.10.2010 Позивач запропонував Відповідачу у добровільному порядку відшкодувати заподіяну шкоду /а.с.38/.

На підставі викладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача шкоди, спричиненої внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 0,1085 га, розрахованої Управлінням по контролю за використанням і охороною земель в м. Севастополі, в сумі 21910,94 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача вартість сплачених ним робіт по обстеженню земельної ділянки площею 0,1085 га за адресою: просп. Ген.Острякова, 164-А, яка, відповідно до пункту 2.3 договору №87 від 08.09.2010 /а.с.18/ та акту №87 від 20.10.2010 /а.с.63/, склала 396,80 грн.

Відповідно до статті 22 ЦК України збитками, у тому числі, є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Факт оплати робіт за договором №87 від 08.09.2010 підтверджується платіжним дорученням №747 від 28.09.2010 /а.с.37/.

Позивач, також, просить суд стягнути з Відповідача збитки, які він поніс у звязку із сплатою земельного податку за період з червня 2009 року по вересень 2010 року в сумі 13 760,41 грн. за земельну ділянку, самовільно зайняту Відповідачем.

Зі змісту частини третьої статті 152 ЗК України виходить, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, у тому числі, шляхом відшкодування спричинених збитків.

За загальним правилом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України). Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з статтею 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності , повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною , втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Твердження Відповідача, що вимоги про стягнення шкоди у розмірі 21910,94 грн. та вимоги про стягнення збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 13760,41 грн. є взаємовиключними не відповідає дійсності.

Так, шкода, що спричинена Позивачу та розрахована Головним управлінням Держкомзему у місті Севастополі фактично є упущеною вигодою, тоді як сплачений Позивачем земельний податок за самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,1085 га є збитками Позивача у вигляді витрат на сплату земельного податку, що підлягає відшкодуванню на підставі статті 224 ГК України, вказані витрати не входять до розрахунку Головного управління Держкомзему у місті Севастополі.

Приймаючи до уваги той факт, що самовільне зайняття земельною ділянкою, означеної на плані забудови під №6 та віднесеної до будівництва другої черги підтверджено матеріалами справи, факт оплати позивачем земельного податку на суму 269640,57 грн. підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями /а.с.19-37, 64/, а також листом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя від 02.11.2010 року вих. №8044/10/15-316/19-0 /а.с.86/, суд вважає заявлені вимоги про стягнення збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки в розмірі 13760,41 грн., а також, витрати по обстеженню земельної ділянки і визначенню розміру спричиненої шкоди в сумі 396,80 грн. обґрунтованими та підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 , з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь малого приватного науково-виробничого підприємства „Сердолик” ( 99011, м. Севастополь, вул. Адм. Октябрьського, 12, ідентифікаційний код 16506701, дані про рахунки відсутні) 36068,15 грн. ( тридцять шість тисяч шістдесят вісім грн. 15 коп.), у тому числі: шкоду 21910,94 грн. ; збитки, у вигляді витрат на сплату земельного податку 13760,41 грн. ; збитки за обстеження земельної ділянки 396,80 грн. , а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 360,68 грн. (триста шістдесят грн. 68 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.М.Юріна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84

Господарського процесуального кодексу України

і підписано 29.11.2010