Рішення № 12606211, 16.11.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

16 листопада 2010 року справа № 5020-9/169 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (11634, Житомирська область, Малинський район, смт. Гранітне, вул. Шевченка, буд.15)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РСУ1-Дельта»(99057, м. Севастополь, вул. Юмашева, буд. 15 В, корпус 1, кв.41; 99007, м. Севастополь, вул. М. Музики, 29)

про стягнення 274000,00 грн.,

суддя Рибіна С. А.

За участю представників:

позивача - Лось Світлана Іванівна, довіреність №7 від 01.02.2010,

Магалецький В’ячеслав Антонович, довіреність №746 від 10.11.2010;

відповідача - Кирильчук Наталя Дмитрівна, довіреність б/н від 01.06.2010.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігран»(далі –ТОВ «Юнігран») звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РСУ1-Дельта» (далі –ТОВ «РСУ1-Дельта») про стягнення 274000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.10.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5020-9/169.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що підстава набуття грошових коштів відсутня, тому відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України грошові кошти підлягають поверненню. Доводи та обґрунтування викладені у позові (а.с.2-4).

Представник відповідача не заперечує проти того, що позивачем на рахунок відповідача були перераховані грошові кошти в сумі 274000,00 грн., однак проти позову заперечує, мотивуючи тим, що дані кошти були передплатою та на них були здійснені підрядні роботи, але позивач ухиляється від прийняття цих робіт у відповідному порядку. Інші доводи та обґрунтування викладені у відзиві на позов (а.с.105).

За клопотанням представника відповідача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України «Про судоустрій України», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

16.11.2007 між ТОВ «Юнігран»(Замовник) та ТОВ «РСУ1-Дельта»укладений договір підряду №50 (далі –Договір) (а.с.8).

Згідно пункту 1.1 Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання робіт з реконструкції під торгівельно-офісні приміщення цеху заводу ТОВ «Юнігран»за адресою м. Бахчисарай, вул. Македонського, 11.

Відповідно до пункту 1.2 Договору обсяг, характер та вартість робіт, яка передбачена в пункті 1.1 даного Договору визначається динамічною договірною ціною та локальними кошторисами, узгодженими обома сторонами та є невід’ємною частиною договору та підставою для проведення взаємних розрахунків.

Згідно пункту 2.1 Договору даний договір набирає чинності з моменту отримання Підрядником на свій розрахунковий рахунок авансу (пункт 3.2).

Вартість всіх робіт, які доручені Підряднику, складає 550000,00 грн. відповідно динамічної договірної ціни. До початку робіт Замовник переводить на рахунок Підрядника аванс в розмірі 50% від суми Договору (пункти 3.1-3.2 Договору).

Позивач почав перераховувати авансовий платіж частками, що підтверджується виписками банку (а.с.11-20). Всього було перераховано грошових коштів на суму 274000,00 грн., що складає 49,8% від динамічної договірної ціни.

Однак, позивачем було припинено перерахування грошових коштів відповідачу, чим позивач фактично відмовився від подальшої співпраці, тому позивач вважає, що у відповідача не настав обов’язок з виконання робіт за договором.

Позивач листами за вих.№500 від 06.09.2010 та за вих.№526 від 14.09.2010 звертався до відповідача з вимогою про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 274000,00 грн. (а.с.21, 22).

Однак відповідач на листи позивача відповіді не надав, грошові кошти в сумі 274000,00 грн. не повернув.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Дослідивши договір №50 від 16.11.2007 суд дійшов висновку, що сторони дійшли згоди по всіх його істотних умовах, тому він є укладеним.

Відповідно до частини другої статті 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

В договорі підряду сторони можуть встановити самостійно інший порядок проведення оплати роботи:

1)          попередньо за всю роботу або окремі етапи (види);

2)          за результатом виконання певних етапів чи видів робіт.

Попередня оплата може здійснюватись також шляхом авансу або завдатку.

Аванс - це сума яка сплачується у рахунок грошового зобов'язання на перед і не має забезпечувального характеру, властивого завдатку.

Згідно пунктів 3.1-3.2 Договору сторони визначили, що вартість всіх робіт, які доручені Підряднику, складає 550000,00 грн. відповідно динамічної договірної ціни. До початку робіт Замовник переводить на рахунок Підрядника аванс в розмірі 50% від суми Договору.

У відповідності із частиною першою статті 212 Цивільного кодексу України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Судом встановлено, що при укладенні договору №50 від 16.11.2007 сторонами було обумовлено відкладальну обставину набрання ним чинності, а саме: отримання підрядником авансового платежу у розмірі 275000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач набув право на перерахування авансу з моменту підписання сторонами договору, а відповідач міг набути право використання перерахованих йому позивачем коштів тільки після отримання 50% від суми Договору, тобто 275000,00 грн.

Позивач припинив перерахування грошових коштів до сплати 50%, тобто відмовився від подальшої співпраці, у зв’язку з цим у відповідача не настав обов’язок виконувати роботи з реконструкції приміщення, а тому і не настало право використання грошових коштів. З матеріалів справи вбачається, що ці роботи проводились вже іншим підрядником, про що позивач повідомив відповідача (договір підряду №38 від 27.03.2008, а.с.50).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (частина перша статті 1213 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що підстава на якій було набуте майно (грошові кошти в розмірі 274000,00 грн.), а саме: договір №50 від 16.11.2007 відпала (договір №50 від 16.11.2007 не набрав чинності для виконання відповідачем підрядних робіт).

Доводи відповідача стосовно того, що ним були здійснені підрядні роботи та дані обставини підтверджуються актом виконаних робіт (типова форма КБ-2в) та довідкою вартості виконаних робіт (типова форма КБ-3) (а.с.106-110), не можуть бути прийняті судом як належні докази, з наступних підстав.

Згідно частини другої статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи повинні мати серед інших обов'язкових реквізитів особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надані відповідачем докази не підписані позивачем, не містять відомостей про період здійснення робіт, відсутні докази звернення відповідача до позивача для їх оформлення належним чином, стягнення заборгованості тощо. Крім того, у сторін відсутні локальні кошториси, які передбачені пунктом 1.2 договору №50 від 16.11.2007, що не дає можливості визначити, чи відповідають виконані відповідачем роботи умовам договору №50 від 16.11.2007.

Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили виконання ним підрядних робіт, зазначених у договорі №50 від 16.11.2007

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку, що грошові кошти в сумі 274000,00 грн. відповідач отримав на виконання умов договору №50 від 16.11.2007, який не набрав чинності з умовами відкладальної обставини, тому отримані ТОВ «РСУ1-Дельта»грошові кошти підлягають поверненню.

Таким чином, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82–85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСУ1-Дельта»(юридична адреса: 99057, м. Севастополь, вул. Юмашева, буд. 15 В, корпус 1, кв.41, ідентифікаційний код 33093469, відомості про рахунки відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігран» (11634, Житомирська область, Малинський район, смт. Гранітне, вул. Шевченка, буд.15, ідентифікаційний код 24584514, відомості про рахунки відсутні) 276976,00 грн., з яких: сума безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 274000,00 грн., виграти по сплаті державного мита у розмірі 2740,00 грн. а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис           С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 22.11.2010