Рішення № 12606033, 26.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" листопада 2010 р.Справа № 16/138-10-4232 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

З участю представників сторін:

Від позивача: Кіташевський Д.А. за довіреністю № 13/15/14-10 від 11.01.2010р.

Від відповідача: не з’явився;

Від третьої особи: Гордієнко М.В. за довіреністю від 04.01.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Одеської залізниці до Одеської міської ради про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерство транспорту та зв'язку України звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Одеської міської ради про визнання права власності за державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкт нерухомого майна – нежитлове приміщення (приміщення обігріву вагонників) вагонного депо Одеса-Застава - 1, загальною площею 10,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. 2 Виноградна, 1а, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці. Свої вимоги позивач обґрунтовує належністю спірного майна до державної власності, знаходженням майна у господарському віданні Одеської залізниці та необхідністю здійснити оформлення правовстановлюючих документів на зазначене майно.

Ухвалою від 29.09.2010р. про порушення провадження у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача було залучено Одеську залізницю.

Представником третьої особи позовні вимоги Міністерства транспорту та зв'язку України, заявлені у даній справі були підтримані повністю.

          Одеська міська рада була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду даної справи. Проте, незважаючи на неодноразові вимоги суду, відповідач відзиву на позов не надав, представник останнього у судові засідання по даній справі не з’явився, у зв’язку з чим дана справа розглядається за наявними матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, суд встановив наступне.

Листом за № 828 від 17.05.2010р. вагонне депо Одеса –Застава -1 Одеської залізниці звернулося до Одеської міської ради з проханням оформити та видати свідоцтво про право власності на приміщення обігріву вагонників, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул.. 2 Виноградна, 1а, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці. За змістом наявних у матеріалах справи документів вбачається, що з проханням оформити та видати свідоцтво про право власності на спірний об’єкт нерухомого майна до Одеської міської ради звертався і позивач. В свою чергу, Одеською міською радою листом за № 2439 вих від 28.07.2010р. позивачу було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання з огляду на відсутність у заявника документів, якими засвідчується відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам, а також документів, установлених законодавством, які підтверджують їх право власності на об'єкти нерухомого майна, як це передбачено вимогами п. 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 (з послідуючими змінами та доповненнями) та правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташована ця споруда.

Відмова відповідача здійснити оформлення правовстановлюючих документів на спірний об’єкт і змусила Міністерство транспорту та зв’язку України звернутися до господарського суду з даними позовними вимогами за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, спірний об’єкт нерухомості тривалий час знаходиться на утриманні та балансі вагонного депо Одеса- Застава -1 Одеської залізниці. Міністерством транспорту та зв’язку України на підтвердження своїх доводів було надано суду довідку про залишкову балансову вартість спірного об’єкту та інвентарну картку обліку основних засобів за № 110064, відповідно до якої спірний об’єкт був збудований ще у 1971р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірний об’єкт представляє собою будівлю з безпосереднім цільовим призначенням для використання в якості приміщення для обігріву вагонників, яке повинно обслуговувати потреби Одеської залізниці.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради за №1234-ХХІІІ від 28.04.2000р. Одеській залізниці було відведено земельну ділянку площею 377,06 га для виробничої діяльності. На виконання вказаного рішення Одеській залізниці було видано Державний акт на право постійного користування землею сер. І-ОД № 000301. На зазначеній земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул.. 2 Виноградна, 1а розташований об’єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення обігріву вагонників вагонного депо Одеса-Застава - 1, загальною площею 10,8 кв.м.., збудоване у 1971р.

Ані в архівах Одеської залізниці, ані Міністерства транспорту та зв’язку України не збереглося будь-яких документів, підтверджуючих введення в експлуатацію спірного об’єкту.

Площа спірного об’єкта відповідає технічному паспорту виготовленому КП “ОМБТІ та РОН” 05.11.2009р. на нежитлове приміщення - приміщення обігріву вагонників вагонного депо Одеса-Застава - 1, загальною площею 10,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. 2 Виноградна, 1а. Крім того, відповідно до технічного звіту обстеження стану будівельних конструкцій будівлі пункту обігріву вагонників, виконаного ПП „Ротонда-люкс” у 2010 році, технічний стан спірного об’єкту був визнаний задовільним, приміщення відповідає будівельним нормам і правилам та придатне до безпечної експлуатації.

При цьому, зважаючи, що за змістом листа за вих. №2439 вих від 28.07.2010р. Одеська міська рада фактично заперечує проти вимог Міністерства транспорту та зв’язку України, посилаючись на відсутність у позивача правовстановлюючих документів на спірний об’єкт нерухомості, суд вважає зупинити свою увагу на наступному.

Згідно з редакцією ст. 90 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. № 1540-VI, що була чинна на момент будівництва спірної споруди, державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що нежитлове приміщення обігріву вагонників вагонного депо Одеса-Застава - 1, загальною площею 10,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. 2 Виноградна, 1а, збудоване у 1971р., на час його створення належало до державної форми власності.

Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991р. № 1452-XII „Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави” встановлено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність України.

Як положеннями ст. 3 Закону України “Про власність” від 07.02.1991р. №697-ХХІІ, який діяв в Україні з 1991року, так і приписами ст. ст. 2, 318 Цивільного кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 435-IV (який є чинним в нинішній час), держава визнана одним із суб'єктів права власності в Україні.

Проаналізувавши матеріали справи, з огляду на зміст презумпції виключної державної власності на засоби виробництва, яка діяла на час створення спірного об’єкту нерухомості, а також враховуючи тривалість перебування спірного об’єкту нерухомості на балансі Одеської залізниці, якій цей об’єкт був переданий на праві господарського відання, з урахуванням відсутності з боку інших суб’єктів цивільного обігу майнових претензій на спірний об’єкт, суд доходить висновку, що нежитлове приміщення обігріву вагонників вагонного депо Одеса-Застава - 1, загальною площею 10,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. 2 Виноградна, 1а, збудоване у 1971р., належить до власності держави Україна, як правонаступника СРСР.

У відповідності до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України „Про управління об'єктами державної власності” від 21.09.2006 року N 185-Vвизначено, що управління об'єктами державної власності –це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Крім того, у відповідності до ч. 2, 3 ст. 73 Господарського кодексу України в редакції Закону України від 16.01.2003р. № 436-IV орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Відповідно до п.п. 12 п. 4 Положення про Міністерство транспорту та зв’язку України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006р. № 789, Міністерство транспорту та зв’язку України забезпечує ефективне використання державного майна підприємствами, установами та організаціями, що належать до сфери його управління.

Відповідно до статуту Одеської залізниці, останнє є створеним згідно зі ст. 1,4 Закону України „Про залізничний транспорт” статутним територіально-галузевим об’єднанням, заснованим на державній власності і підпорядкованим Державній адміністрації залізничного транспорту, що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв’язку України. Згідно п.4.1., 4.2 статуту майно Залізниці складається з основних фондів, обігових коштів, а також інших цінностей, вартість яких відображається у балансі підприємства і належать йому на праві повного господарського відання.

Всі вищенаведені приписи діючого законодавства, а також положення статуту Одеської залізниці дозволяють дійти висновку, що з метою реалізації покладених законом завдань щодо збереження та ефективного використання державного майна, суб’єктом спірних правовідносин, предметом яких є питання оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме майно, є Міністерство транспорту та зв’язку України.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Так, статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відсутність належним чином оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно позбавляє Міністерство транспорту та зв’язку України як органу, уповноваженого Державою здійснювати функції управління державним майном, як здійснити реєстрацію права власності на спірний об’єкт на виконання законодавчих положень, так і позбавляє даного суб’єкта цивільних правовідносин у повному обсязі здійснювати реалізацію своїх прав власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном. Крім того, слід зазначити, що відповідачем жодного доказу про належність об’єкту, на який просить визнати право власності Міністерство транспорту та зв’язку України, до комунальної власності суду надано не було.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України від 16.01.2003р.).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес, зокрема, шляхом, визнання права (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

У відповідності до ст.. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Підсумовуючи все наведене, суд оцінює позовні вимоги Міністерства транспорту та зв’язку України про визнання права власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України на об’єкт нерухомого майна –нежитлове приміщення обігріву вагонників вагонного депо Одеса-Застава - 1, загальною площею 10,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. 2 Виноградна, 1а, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці обґрунтованими, доведеними та такими, що базуються на законних підставах. Враховуючи, що визнання права власності у судовому порядку не суперечить засадам цивільного законодавства, суд вважає за необхідне задовольнити позов Міністерства транспорту та зв’язку України у повному обсязі.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 319, 328, 392 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати право власності за Державою в особі Міністерства транспорту та зв’язку України /01135, м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 00017584 / на нежитлове приміщення обігріву вагонників вагонного депо Одеса-Застава - 1, загальною площею 10,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. 2 Виноградна, 1а, що перебуває в господарському віданні Одеської залізниці.

3.          Стягнути з Одеської міської ради /65004, м.Одеса, пл.. Думська, 1, код ЄДРПОУ 04056919 / на користь Міністерства транспорту та зв’язку України /01135, м. Київ, проспект Перемоги 14, код ЄДРПОУ 00017584 / 102 грн. 00 коп. /сто дві грн.. 00 коп./ - державного мита та 236 грн. / двісті тридцять шість грн.. 00 коп./ - витрат на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 26.11.2010р.

Суддя