Рішення № 12606013, 23.11.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2010 р.Справа № 25/132-10-4225 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон»

до відповідача: Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях»

про стягнення 122052,10 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Петровський Д.О., довіреність №497 від 25.06.2010 р.; Висоцький В.П., довіреність №532 від 25.08.2010 р.; Глушко Д.В., довіреність №549 від 20.09.2010 р.

Від відповідача: Щелкунов О.М., довіреність №1/10 від 14.02.2010 р., Дорогінський О.Ю., в.о. директора згідно наказу №377-0 від 15.09.2010 р.; Корнєв О.О., довіреність №09/09 від 10.02.2009 р.

В засіданні 23.11.2010 р. приймали участь представники:

Від позивача: Глушко Д.В., довіреність №549 від 20.09.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

Суть спору: про стягнення з відповідача 13202,05 грн. трьох процентів річних та 108850,05 грн. втрат від інфляції за користування безпідставно набутими грошовими коштами за період з 21.05.2009 р. по 30.09.2010 р.

Позивач підтримує заявлені позовні вимоги, надав суду, пояснення від 18.10.2010 р. вх.№27795, від 08.11.2010 р. вх.№29769, від 15.11.2010 р. вх.№30368 та від 19.11.2010 р. вх.№31068, заяву про збільшення розміру позовних вимог від 01.11.2010 р. вх. №29109, в яких виклав нормативне обґрунтування заявлених до стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції, надав пояснення щодо обставин справи, виклав заявлені позовні вимоги у вищенаведеній остаточній редакції.

Первинні позовні вимоги складали про стягнення з відповідача процентів в сумі 12202,70 грн., втрат від інфляції в сумі 79692,98 грн.

Позивач платіжним дорученням від 25.12.2006 р. №27181 помилкового перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 1700000 грн., що встановлено судовими рішеннями по справі №29-4/119-07-3387, цими ж рішеннями стягнуто зазначені безпідставно отримані кошти з відповідача на користь позивача. 12.11.2008 р. та 08.12.2008 р. на виконання наказу від 06.03.2008 р. виконавчою службою було перераховано на користь стягувача відповідно 1342228,83 грн. та 32600,19 грн. У зв’язку з неповерненням відповідачем вказаних коштів, рішенням суду від 25.09.2009 р. по справі №14/64-09-1896, яке судовими рішеннями апеляційної та касаційної інстанцій залишено в силі, було стягнуто з відповідача втрати від інфляції та 3% річних за період користування безпідставно отриманими коштами з 12.03.2007 р. по 20.05.2009 р. на суму 720938,91 грн. При цьому, позивач зазначає, що відповідач продовжує ігнорувати рішення судів по справах №29-4/119-07-3387 та №14/64-09-1896 про стягнення заборгованості та станом на 20.05.2009 р. заборгованість відповідача становила –1046109,89 грн. Станом на дату подання позову, з врахуванням часткової оплати 02.12.2009 р. - 5776,46 грн., сума заборгованості за вищезгаданими судовими рішеннями складає –1040333,43 грн., на яку позивачем було нараховано суму втрат від інфляційних процесів та 3% річних, що і стало підставою для останнього звернутись до господарського суду з даним позовом.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву від 01.11.2010 р. вх.№29112, де просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач не має права на застосування до відповідача санкцій, передбачених ст.625 ЦК України, оскільки проценти та індекс інфляції нараховано не за порушення грошового зобов’язання, а з правовідносин сторін, які виникли з примусового виконання судових рішень по справах №29-4/119-07-3387 та №14/64-09-1896, за виконавчими документами по виконанню яких відкриті виконавчі провадження та провадиться періодичне примусове стягнення коштів з відповідача. У зв’язку з чим відповідач вважає, що правовідносини, що існують між сторонами, виникли не з порушення ним грошового зобов’язання, а з примусового виконання рішення та регулюються тільки нормами законодавства про виконавче провадження.

Крім того, ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях»зазначив, що позивачем при заявленні позовних вимог не враховано стягнуту в рамках виконавчого провадження суму виконавчого збору. Зокрема, відповідач повідомив, що виконавчою службою у вересні 2010 р. було проведено примусове списання коштів з рахунку відповідача для перерахування позивачу, однак, доказів такого суду не надав.

В судовому засіданні 19.11.2010 р. представник відповідача в усній формі заявив про визнання позову позивача в повній мірі, підстави якого до відома суду не довів.

23.11.2010 р. вх.№31349 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи за наявними документи та за відсутності представника ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях», яке судом задоволено.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правову позицію, суд встановив наступне:

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.01.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387 за позовом ТОВ СП «Нібулон»до ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях»про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів в розмірі 1700000 грн. та стягнення відсотків в сумі 3923,08 грн., було встановлено факт безпідставного отримання ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях»від ТОВ СП «Нібулон»грошових коштів в сумі 1700000 грн. за платіжним дорученням №27181 від 25.12.2006 р., у зв’язку з чим стягненню з відповідача на користь ТОВ СП „Нібулон” підлягає сума безпідставно отриманих коштів та відсотки за користування цими коштами.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.02.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 10.06.2008 р., рішення господарського суду Одеської області від 14.01.2008 р. було залишено без змін. Верховним судом України ухвалою від 10.07.2008 р. відмовлено ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях»у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.06.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387.

Як вбачається із наданих суду платіжних доручень №U1824429 від 12.11.2008 р. на суму 1342228,83 грн. та № U2014558 від 08.12.2008 р. на суму 32600 грн. виконавчою службою на виконання наказу господарського суду Одеської області від 06.03.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387 було частково перераховано суму заборгованість ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях»на рахунок позивача.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. у справі №14/64-09-1896 за позовом ТОВ СП «Нібулон»до ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях»про стягнення 736279,89 грн. (предметом цього спору є нарахування втрат від інфляції та 3% річних за користування грошовими коштами в сумі 1700000 грн., отриманими відповідачем за платіжним дорученням №27181 від 25.12.2006 р.), позовні вимоги позивача задоволено частково, з врахуванням дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного судом 02.02.2009р. у справі про банкрутство ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях»та скасованого 24.04.2009р. одночасно із припиненням провадження у справі, стягнуто з відповідача на користь позивача 720938 грн. втрат від інфляції –за період з 12.03.2007 р. по 20.05.2009 р. та 3% річних за період з 02.04.2007 р. по 20.05.2009р.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2009 р. у справі №14/64-09-1896 залишено без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 р., яка залишена в силі постановою Верховного суду України від 22.06.2010 р.

Відповідно до ч.2 ст.35 Господарського процессуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, при встановленні фактів отримання відповідачем та збереження ним коштів позивача без достатніх підстав, судові рішення у справах №29-4/119-07-3387 та №14/64-09-1896 мають преюдиціальне значення.

Крім того, як вбачається із листів Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області №09.1.-14938 від 23.09.2010 р., №081-17992 від 25.10.2010р. у підрозділі відкрито зведене виконавче провадження по виконанню виконавчих документів про стягнення з ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях»на користь юридичних осіб, серед яких стягувачем є ТОВ СП «Нібулон»та кошти, списані з рахунків ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях» розподіляються між всіма стягувачами боржника у відповідності з черговістю та пропорційністю, встановленими положеннями Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач повідомив суд про те, що під час розгляду справи №25/132-10-4225 протягом жовтня 2010 р. Головним управлінням юстиції в Одеській області було перераховано на розрахунковий рахунок позивача 23746, 58 грн. за виконавчими провадженнями, відкритими за наказами господарського суду Одеської області №29-4/119-07-3387 та №14/64-09-1896, згідно платіжних доручень №U1672397 від 15.10.2010 р., №U1672428 від 15.10.2010 р., №U1664234 від 14.10.2010 р., № U1664233 від 14.10.2010р. Однак, суд не бере до уваги вищезазначену оплату, оскільки вона вчинена у жовтні 2010 р. та виходить за межі спірного періоду: 21.05.2009 р. - 30.09.2010 р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані позивачем докази та викладені сторонами правові позиції, суд, вважає заявлені ТОВ СП "Нібулон" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13202,05 грн. відсотків та 108 850,05 грн. втрат від інфляції за користування безпідставно набутими грошовими коштами за період з 21.05.2009 р. по 30.09.2010 р. правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Згідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: юридичні факти. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.2 ст.509 ЦК України).

Із приписів частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України випливає обов’язок особи, яка набула або зберегла у себе майно іншої особи без достатньої правової підстави, повернути це майно особі, якій воно належить.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 2 ст.530 ЦК України визначає, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із приписів ч.1 ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, в силу статтей 11, 509, 1212 ЦК України та на підставі рішень господарського суду Одеської області від 14.01.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387 та від 25.09.2009 р. у справі №14/64-09-1896 у відповідача виникло грошове зобов’язання, яке у відповідності до положень статті 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до вимог Цивільного кодексу України, інших актів чинного законодавства. Згідно ст.530 ЦК України, рішення суду від 14.01.2008 р. у справі №29-4/119-07-3387, з огляду на те, що відповідачем його не було виконано своєчасно та в повному обсязі, продовжує існування обов’язку останнього щодо оплати зазначеного вище грошового зобовязання, яке може вважатись припиненим лише за умови його виконання відповідно до положень ст.ч.1 ст.599 ЦК України.

Звідси, неналежне виконання (прострочення) ДП водних шляхів «Устьдунайводшлях» грошового зобов’язання, спричиняє наслідки, визначені п. 2 ст. 625 ЦК України, а саме: на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, до повного її погашення.

У зв’язку з вищенаведеним, не заслуговують на увагу суду доводи відповідача про те, що правовідносини, які існують між сторонами, виникли з примусового виконання рішення та регулюються тільки нормами законодавства про виконавче провадження, оскільки у відповідності до преамбули Закону України «Про виконавче провадження» цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Тобто, Закон України „Про виконавче провадження” встановлює тільки процесуальний порядок виконання судових рішень, що набрали законної сили, тоді як, позовні вимоги позивача, що є предметом розгляду в даному судовому провадженні, за своєю правовою природою є цивільними правовідносинами, які згідно до ч.1 ст.1 ЦК України підлягають врегулюванню положеннями цього Кодексу.

Твердження відповідача про те, що позивач при заявленні позовних вимог не врахував стягнуту в рамках виконавчого провадження суму виконавчого збору, суд відхиляє у зв’язку з тим, що виконавчий збір не перераховується виконавчою службою на погашення заборгованості за виконавчим документом.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Отже, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 13202,05 грн. та 108 850,05 грн. втрат від інфляції відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунок зроблений позивачем належним чином, у зв’язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі, тобто, в сумі 122052,10 грн.

Позивачу за рахунок відповідача згідно ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати, а саме 1220,52 грн. державного мита та 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов позивача повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства водних шляхів «Устьдунайводшлях» (68609, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Героїв Сталінграду, 36, код ЄДРПОУ 31091889) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний спуск, 1, код ЄДРПОУ 14291113) 13202 (тринадцять тисяч двісті дві) грн. 05 коп. три проценти річних, 108850 (сто вісім тисяч вісімсот п’ятдесят) грн. 05 коп. індекс інфляції, 1 220 (одна тисяча двісті двадцять) грн. 52коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

          Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

          Суддя           

          Повний текст рішення складено 29.11.2010р.