Рішення № 12605390, 29.10.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/40529.10.10 За позовомПриватного підприємства «Туристична агенція «Тур Світ»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн»

простягнення 41848,00 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Погоріла С.О. –дов. № 16/08 від 16.08.2010 року;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Приватне підприємство «Туристична агенція «Тур Світ»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн»про стягнення 20424,00 грн. –основної заборгованості, 20424,00 –штрафних санкцій та 1000,00 грн. –витрат на юридичні послуги.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито, витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав в повному обсязі зобов’язання щодо надання оплачених послуг по туристичному обслуговуванню за Договором № 01285 на реалізацію туристичних послуг від 07 квітня 2009 року.

Ухвалою від 09.09.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.09.2010 року.

Судове засідання призначене на 27.09.2010 року не відбулось, у зв’язку з чим розгляд справи було призначено на 11.10.2010 року.

В судовому засіданні 11.10.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Крім того, в судовому засіданні 11.10.2010 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, яка буде розглянута в наступному судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 11.10.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 11.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 29.10.2010 року.

В судовому засіданні 29.10.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 29.10.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Крім того, суд розглянув подану в минулому судовому засіданні заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача та відмовив в її задоволенні виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 29.10.2010 року на підставі ст. 85 ГПК оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2009 року між Приватним підприємством «Туристична агенція «Тур Світ»(турагент, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн»(туроператор, відповідач) був укладений договір № 01285 на реалізацію туристичних послуг (далі –Договір), відповідно до пункту 2.1 якого сторони узгодили, що турагент зобов’язується за дорученням та від імені туроператора за винагороду здійснювати діяльність по реалізації сформованого туроператором турпродукту і укладенню Договорів на туристичне обслуговування з третіми особами (туристами). Відносини, що виникають з Договору, не є монопольними агентськими відносинами.

Пунктом 1 Договору сторони узгодили, що під турпродуктом сторони домовилися розуміти право на розроблений туроператором комплекс туристичних послуг, який поєднує не менше ніж дві послуги. Такими послугами в складі турпродукту можуть бути: послуги з авіаперевезення, та/або послуги з трансферу автомобілем чи автобусом з аеропорту до готелю та у зворотньому напрямку, та/або готельні послуги, та/або екскурсійні послуги, та/або страхові послуги, та/або додаткові послуги (оренда автомобіля, та/або послуги VIP-залів аеропортів, та/або додаткові екскурсійні послуги, та/або послуги гідів-перекладачів, та/або послуги спортивних інструкторів, та/або послуги провідників та/або інші послуги). Склад турпродукту визначається турагенством в замовленні та підтверджується туроператором в підтвердженні замовлення;

під підтвердженням замовленням –письмовий запит турагента про надання турпродукту, отриманий туроператором в оригіналі, по факсу або в інший спосіб, що встановлений цим Договором чи туроператором, який містить перелік необхідних для оформлення турпродукту послуг, у тому числі прізвище, ім’я та по-батькові туриста чи туристів. Зразок замовлення надається туроператором турагенту та турагент повинен дотримуватись встановленої форми замовлення;

під замовленням —відповідь туроператора по електронних чи факсимільних засобах зв’язку на замовлення, в якому міститься згода туроператора на надання турпродукту. Така відповідь туроператора може бути надана і шляхом виписування на ім’я турагента рахунку-фактури туроператора за підписом його бухгалтера.

Відповідно до пункту 5.1 Договору турагент здійснює повну оплату замовленого турпродукту за відрахуванням винагороди турагента, передбаченої пунктом 5.3 Договору, відповідно до виставленого туроператором рахунку –фактури чи повідомлення туроператора протягом трьох банківських днів з дня їх отримання турагентом. У випадку, якщо рахунок –фактуру або повідомлення туроператора отримані турагентом менше, ніж за чотири банківські дні до дати початку подорожі туриста (туристів), то турагент здійснює повну оплату замовленого турпродукту за відрахуванням винагороди турагента, передбаченої пунктом 5.3 Договору, не пізніше ніж за один день до дати початку подорожі туриста (туристів).

Згідно з пунктом 5.2 Договору оплата повинна бути підтверджена надходженням грошових коштів на поточний рахунок туроператора. У випадку згоди на те сторін допускається підтвердження оплати копією платіжного документа. Несвоєчасна, неповна або неправильна оплата турагентом вартості турпродукту дає туроператору право відмовити в наданні турпродукту.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивач на виконання умов Договору уклав з туристами Договори на туристичне обслуговування № 10/06 від 11.06.2010 року та № 23/06 від 23.06.2010 року.

В подальшому на виконання умов Договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти за надання турпослуг контрагентам позивача, що засвідчується платіжними дорученням № 83 від 15.06.2010 року на суму 10163,00 грн. та № 89 від 23 червня 2010 року на суму 10261,00 грн.

Однак, відповідач оплачені позивачем послуги не надав та грошові кошти в сумі 20424,00 грн. не повернув.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 907 Цивільного кодексу України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

26 липня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути сплаченні останнім грошові кошти в сумі 20424,00 грн. та якою фактично розірвав укладений між сторонами Договір, яка була вручена відповідачу 27.07.2010 року, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що договір розірваний, а зобов’язання припинені, зазначені кошти перебувають у відповідача без належних на те правових підстав.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення коштів нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 20424,00 грн.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача збитки в сумі 1000,00 грн., які визначає як додаткові витрати, понесені у зв’язку з наданими юридичними послуги, на доказ чого надав Договір № 16/08 про надання юридичних послуг від 16.08.2010 року та виписку по особовому рахунку.

Відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до статті 623 ЦК України боржник який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Обов’язковими умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, які складають об’єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.

Тобто збитки - це об’єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов’язання було виконано боржником.

Підставою для притягнення до цивільно-правової відповідальності є склад цивільного правопорушення: протиправна поведінка (дії чи бездіяльність особи); шкода, завдана такою поведінкою; причинний зв’язок між протиправною поведінкою і шкодою; вина особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань (виключає його відповідальність).

Враховуючи те, що позивачем не доведено належним чином, що понесені останнім додаткові витрати є збитками в розумінні вищенаведених статтей, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки відсутні всі необхідні елементи для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 7.5 Договору сторони узгодили, що у випадку невиконання з вини туроператора своїх зобов’язань, передбачених цим Договором, відповідальність туроператора перед турагентом та/чи туристом обмежується подвійною вартістю турпродукту.

Позивач за ненадання туристичних послуг передбачених умовами Договору, керуючись пунктом 7.5 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 20424,00 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодекс України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Оскільки між сторонами угода щодо неустойки у вигляді штрафу не укладена, а пункт 7.5 Договору передбачає лише обмеження відповідальності подвійною вартістю турпродукту у випадку невиконання туроператором умов Договору, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карія Тур Юкрейн»(місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський р-н, бульв. Лесі Українки, буд 34, офіс 407, код ЄДРПОУ 36387940) на користь Приватного підприємства «Туристична агенція «Тур Світ»(місцезнаходження: 10012, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Мануїльського, буд. 88-А, кв. 32, код ЄДРПОУ 34973041) 20 424 (двадцять тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 00 коп. –коштів, 204 (двісті чотири) грн. 24 коп. - державного мита та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 18 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

01.12.2010 року