Рішення № 126053301, 17.03.2025, Березанський районний суд Миколаївської області

17.03.2025 Справа № 469/123/21

2/469/46/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2025 року с-ще Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі :

головуючого судді - Гапоненко Н.О.,

за участю секретаря судового засідання - Якубець С.В.,

учасники справи:

представники позивача Філоненко С.Ю., Меркулова В.В. - не з`явились,

відповідач ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

у х в а л и в:

Позивач 15 лютого 2021 року звернувся до суду з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі заяви б/н від 11 січня 2008 року, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складають договір про надання банківських послуг, отримав кредитну картку Універсальна, 55 днів пільгового періоду та підписав Довідку про умови кредитування, чим підтвердив ознайомлення з фінансовими умовами надання кредитки та зобов`язався погашати заборгованість за кредитом щомісячно у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, встановленої договором. Відповідно до договору відповідачеві було відкрито картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт на платіжну картку.

У зв`язкуз невиконаннямвідповідачем своїхзобов`язань завказаним договоромйого заборгованість станом на 21 січня 2021 року склала 13253,99 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 6751,74 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 6502,25 грн., тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.

Ухвалою суду від 09 липня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву суду не надав.

Зі згоди представника позивача суд постановив ухвалити рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповіднодо частинипершої статті1054ЦК Україниза кредитнимдоговором банкабо іншафінансова установа(кредитодавець)зобов`язуєтьсянадати грошовікошти (кредит)позичальникові урозмірах тана умовах,встановлених договором,а позичальникзобов`язуєтьсяповернути кредитта сплатитипроцентивідсуми позики,якщо іншене встановленодоговором абозаконом.Розмір іпорядок одержанняпроцентів встановлюютьсядоговором (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самі сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

За змістом ч.1 ст.546, ст.549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Проценти на неустойку не нараховуються (ч.2 ст.550 ЦК України).

На підставі ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами відповідно до вимог ст.ст.1054, 1055 ЦК України 11 січня 2018 року укладено договірпро наданнябанківських послугб/ну формізаяви (а.с.14)з використаннямкартки Універсальна,55днів пільговогоперіоду (а.с.15),за якимвідповідач отримавкредит урозмірі 7000,00грн.у вигляді встановленоголіміту наплатіжну карткузі сплатоюза користуваннякредитом відсотківу розмірі22,80% на рік. Відповідач погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

До Анкети-заяви позивачем надано підписану відповідачем довідку про умови кредитування з використанням картки Універсальна, 55 днів пільгового періоду (а.с.15), Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.16-25), як невід`ємна частина кредитного договору, які відповідачем не підписані, а тому такі Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем.

Отже, позивачем не доведено, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про надання кредиту.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Разом з тим, узгодженими сторонами умовами кредитного договору є, відповідно до підписаних відповідачем заяви та довідки про умови кредитування, зокрема, сума кредитного ліміту, відсоткова ставка 1.9% на місяць (22,8% на рік), відсоткова ставка у розмірі 2.85 % на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування, тривалість пільгового періоду 55 днів, щомісячна комісія за кредитне обслуговування у розмірі 1% на залишок заборгованості, непогашеної на протязі пільгового періоду, комісія за несвоєчасне погашення заборгованості ( у разі виникнення прострочки на суму більше 50 грн.) - у розмірі 1 % від суми заборгованості, але не менш як 10 грн. на місяць, інші комісії, штраф у розмірі 250 грн.+5% від суми позову за порушення позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов"язань, передбачених договором, більш як на 120 днів, у зв"язку з яким банк вимушений звернутися до суду, розмір щомісячних платежів 7% від заборгованості, але не менше 50 грн., які сплачуються до 25 числа місяця, що слідує за звітним.

Як вбачається з витягу з особового рахунку, довідок про видані кредитні картки та про зміну кредитного ліміту, відповідач активно користувався отриманим кредитом, отримуючи кошти у позивача та повертаючи їх і сплачуючи інші платежі за договором, останній раз поповнив кредитну картку готівкою 31 березня 2017 року (а.с.34); при цьому сплачені відповідачем кошти направлялись на погашення суми основного боргу, відсотків за використання кредитного ліміту та за прострочений кредит, пеня за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн., штрафи за прострочення за кредитом, щомісячні комісії.

Згідно з наданим Банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 26 жовтня 2020 року склала 29209,27 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 6751,74 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 19457,53 грн., прострочена комісія 3000,00 грн., заборгованість станом на 21 січня 2021 року склала 13253,99 грн., у тому числі заборгованість за кредитом 6751,74 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 6502,25 грн. (а.с.4-11, 79-90).

Оцінюючи надані позивачем докази, суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 6502,25 грн. є завищеною та необґрунтованою.

З анкети-заяви та довідки про умови кредитування вбачається, що сторонами обумовлено розмір відсоткової ставки 22,8% річних.

З розрахунку заборгованості та витягу з особового рахунку вбачається, що позивачем нараховано несплачені проценти за користування кредитними коштами на прострочену заборгованість за ставками 43,2%, 34,8% та 30%, що не передбачено у кредитному договорі (заяві) та доказів узгодження сторонами такого розміру відсоткової ставки позивачем суду не надано, а тому заборгованість за несплаченими процентами, нарахована позивачем виходячи зі ставки 43,2%, 34,8% та 30%, підлягає перерахунку за ставкою 22,8%, тобто за період з 01 січня 2013 року по 01 вересня 2014 року (ставка 30%) нараховано позивачем 3470,10 грн., тоді як підлягало нарахуванню за ставкою 22,8% річних 2637,28 грн.; за період з 01 вересня 2014 року по 01 квітня 2015 року (ставка 34.80% річних) нараховано позивачем 1984,28 грн., тоді як підлягало нарахуванню за ставкою 22.8 % річних 1300,05 грн.; за період з 01 квітня 2015 року по 26 лютого 2020 року (ставка 43.20% річних) нараховано позивачем 25845,81 грн., тоді як підлягало нарахуванню за ставкою 22.8 % річних 13640,84 грн., усього зайво нараховано відсотків (3470,10 грн.+1984,28 грн.+25845,81 грн.)-(2637,28 грн.+1300,05 грн.+13640,84 грн.)=13722,01 грн., тому сума заборгованості підлягає зменшенню на вказану суму.

Розрахунку відсотків за ставкою, узгодженою сторонами при укладенні кредитного договору, позивач не надав, посилаючись на правомірність змін умов кредитного договору.

Крім того, з розрахунку заборгованості за кредитом та виписки з особового рахунку відповідача вбачається, що в рахунок погашення заборгованості з відповідача стягувались комісія та пеня, але позивачем не доведено наявності підстав для стягнення пені та не надано доказів, на підставі чого проводились зазначені стягнення.

Надані позивачем заява клієнта про оформлення кредиту та довідка про умови кредитування, підписані відповідачем, не містять положень щодо сплати пені, підстав та формули для її обрахування.

За такого суми коштів, направлені позивачем на сплату пені за прострочку за кредитом на суму понад 100 грн. починаючи з 30 квітня 2016 року, у сумі 2100 грн., підлягають виключенню з розрахунку заборгованості як отримані без достатніх правових підстав.

З розрахунку заборгованості за кредитом станом на 21 січня 2021 року вбачається, що заборгованість відповідача по комісії та пені відсутня.

Оскільки розмір зайво нарахованих відсотків, а також безпідставно сплаченої пені перевищують заявлену позивачем суму заборгованості за кредитом 13253.99 грн., у задоволенні позову слід відмовити, оскільки така заборгованість є неіснуючою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: