Рішення № 12605140, 22.10.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.10 Справа № 15/219д/10-24/302д/10

Суддя

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест”, 69063, м. Запоріжжя, вул. Ілліча, 4

до відповідача 1: товариства з обмеженою відповідальністю “Шеф-повар”, 69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100-А

до відповідача 2: фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2

про визнання недійсним договору поставки.

суддя Азізбекян Т.А.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Ложешнік О.Ю., довіреність від 01.02.2010р. № 01

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним договору поставки товару від 02.11.2009р., укладеного між ТОВ “Шеф-повар” та ФОП ОСОБА_1

Розпорядженням в. о. голови господарського суду Запорізької області від 30.08.2010р. № 640 справу № 15/219д/10 передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою від 01.09.2010р. судом прийнято справу № 15/219д/10 до провадження, справі присвоєно № 15/219д/10-24/302д/10, судове засідання призначено на 27.09.2010р. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 03.09.2010р. розгляд справи відкладено, судове засідання призначено на 22.10.2010р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи проводився без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.10.2010р., на підставі статей 82-1, 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Судом розяснено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позивач підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та зазначив наступне. 02.11.2009р. між ТОВ “Шеф-повар” та ФОП ОСОБА_1 укладено договір поставки товару вугілля деревне ТМ “Мангал”, масою 2 тн. З метою придбання необхідного для виконання відповідачем 1 обовязку за договором поставки, та отримання прибутку від різниці вартості придбаного вугілля та вартості від його наступної реалізації відповідачу 2, між позивачем та відповідачем 1 укладено договір купівлі-продажу вугілля деревного від 27.11.2009р. У звязку із тим, що умовами договору купівлі-продажу не було обумовлено строків поставки товару, 06.04.2010р. відповідачем 1 направлено вимогу про поставку товару в 7-ми денний термін. 05.05.2010р. відповідач 1 отримав претензію від відповідача 2, у якій останній повідомив про відмову від прийняття виконання за договором поставки та вимагав сплати штрафу в порядку п. 4.2 договору у розмірі 30% від ціни товару 3000грн., який відповідач нібито оплатив 07.05.2010р. Позивач вважає, що спірний договір поставки є фіктивним, оскільки його сторони (відповідачі у справі) не мали на увазі і не бажали настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення правочину такого типу. Ознакою фіктивності договору поставки є невідповідність загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки укладений договір поставки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. Так, спірний договір поставки укладений 02.11.2009р., у якому було чітко встановлено кількість, асортимент товару та строк здійснення відповідачем 1 поставки товару - до 30.04.2010р. Тоді як договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та відповідачем 1 лише 27.11.2009р., а конкретні умови щодо предмету договору лише 30.12.2009р., про що свідчить дата при підписанні Специфікації № 1 до договору. Крім того, згідно умов, викладених у Специфікації, допустиме відхилення від обсягу поставки +/- 5%. Тобто, навіть у разі повного виконання позивачем умов договору купівлі-продажу, не було б порушенням зобовязань з боку позивача поставка товару у кількості, меншій на 5% від загального обсягу. Таким чином, за умови повного дотримання умов договору купівлі-продажу позивачем, мало б місце невиконання відповідачем-1 умов спірного договору поставки. Таким чином спірний договір поставки є фіктивним, оскільки характеризується тим, що сторони вчинили такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. Відповідачі у справі ніяких дій по здійсненню фіктивного правочину не робили, а тому відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України спірний договір має бути визнаний судом недійсним. Враховуючи викладене позивач просить суд, на підставі ч. ч.1, 2 ст. 16, ч. 5 ст. 203, ст. ст. 234, 712 ЦК України, визнати недійсним договір поставки товару від 02.11.2009р.

Відповідач 1 проти позову заперечив та пояснив, що договором поставки передбачено, що ТОВ “Шеф-Повар” зобовязано поставити ФОП ОСОБА_1 товар у строк до 30.04.2010р. 3 метою придбання необхідного для виконання ТОВ “Шеф-Повар” обовязку за договором поставки вугілля та отримання прибутку від різниці вартості придбаного вугілля й вартості від його наступної реалізації ФОП ОСОБА_1, 27.11.2009р. між ТОВ “Шеф-Повар” та ТОВ “Авангард-Інвест” укладено договір № 27/11/09 купівлі-продажу. Однак, позивач свої зобовязання за цим договором у повному обсязі не виконав. Оскільки за умовами договору поставки ТОВ “Шеф-Повар” зобовязався передати ФОП ОСОБА_1 вугілля деревне масою 2 тони, то не маючи такого вугілля в необхідному обємі, ТОВ “Шеф-Повар” не мало права передавати товар в меншому розмірі. У звязку з порушенням ТОВ “Шеф-Повар” зобовязань за договором поставки, останнім було сплачено ФОП ОСОБА_1 штраф в розмірі 3000,00 грн. При укладанні ТОВ “Шеф-Повар” договору поставки ціною в 10000,00 грн., підприємство мало на меті отримання прибутку від різниці вартості придбаного і реалізованого товару, для чого і було укладено з ТОВ “Авангард-Інвест” договір купівлі-продажу. Таким чином, ТОВ “Шеф-Повар” при укладанні спірного договору поставки мало на меті його дійсне виконання та отримання прибутку. Позивач не довів фіктивності договору поставки, аргументи викладені у позовній заяві є лише припущенням останнього. З урахуванням наведеного, просить суд в задоволені позову відмовити.

Відповідач 2 вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного. Згідно умов спірного договору ТОВ “Шеф-Повар” зобовязалося поставити ФОП ОСОБА_1 товар у строк до 30.04.2010р. та письмово за три дні до моменту можливої поставки товару повідомити про це покупця. Внаслідок прострочення ТОВ “Шеф-Повар” поставки, отримання товару втратило інтерес, про що 05.05.2010р. повідомлено ТОВ “Шеф-Повар”. Відповідач 2 вказує, що деревне вугілля є сезонним товаром, який було необхідно не пізніше початку “травневих свят”. Саме у звязку з цим було укладено договір з ТОВ “Шеф-Повар”, зі строком поставки до 30.04.2010р. Отримане вугілля ФОП ОСОБА_1 пакує в невеликій кількості та здійснює роздрібну торгівлю з необхідним прибутком. Таким чином, укладений договір не є фіктивним. На підставі викладеного, просить суд в задоволені позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2009р. між ФОП ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ “Шеф-Повар” (Постачальник) укладено договір поставки товару, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобовязується передати у власність Покупця товар, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобовязується прийняти і оплатити товар.

Під товаром у цьому договорі розуміється вугілля деревне Торгівельної марки “Мангал”, фракція 20-80мм, ТУ У24.1-32692239-001:2006 масою 2 (дві) тони (п. 1.2.)

Пунктом 1.4 договору поставки встановлено, що ціна товару становить 10000,00 грн.

Згідно з п. 2.1. цього договору, Постачальник зобовязаний поставити Покупцю товар у строк до 30 квітня 2010 року.

Відповідно до п. 4.2. договору, Постачальник за порушення обовязку, визначеного у п. 2.1. договору, за вимогою Покупця зобовязаний сплатити останньому штраф у розмірі 30 % від ціни товару.

Станом на 05.05.2010р. ТОВ “Шеф-Повар” не виконало взяті на себе зобовязання за договором поставки, у звязку з чим ФОП ОСОБА_1 звернувся до ТОВ “Шеф-Повар” з претензією від № 05/05-10/1, якою повідомив про відмову від прийняття виконання за договором поставки та з вимогою перерахувати суму штрафу в розмірі 3000,00 грн. на протязі 2 банківських днів з моменту отримання претензії.

Зі змісту претензії від 11.05.2010р. (вих. № 154) вбачається, що з метою придбання необхідного для виконання ТОВ “Шеф-Повар” обовязку за договором поставки від 02.11.2009р. та отримання прибутку від різниці вартості придбаного вугілля та вартості від його наступної реалізації ФОП ОСОБА_1, 27.11.2009р. між ТОВ “Авангард-Інвест” та ТОВ “Шеф-Повар” укладено договір № 27/11/09 купівлі-продажу вугілля деревного “ТМ Мангал”.

Згідно зі специфікації № 1 до цього договору, загальна кількість товару, що має бути поставлена 2 тони вугілля на загальну суму 4 600,00грн.

На виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар (вугілля деревне) на загальну суму 3 801,90 грн., про що свідчить накладна № РН-000319 від 28.12.2009р, а відповідач отримав товар у кількості 1,6530т, що підтверджується довіреністю № 37 від 30.12.2009р.,

Зазначені факти встановлені рішенням господарського суду Запорізької області від 15.04.2010р. у справі № 26/60/10 за позовом ТОВ “Авангард-інвест” до ТОВ “Шеф-повар” про стягнення заборгованості за поставлений товар, яке набрало законної сили 09.06.2010р.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Предметом позову є вимога про визнання недійсним договору поставки товару від 02.11.2009р., укладеного між ТОВ “Шеф-повар” та ФОП ОСОБА_1

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши дослідженні докази, пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 234 ЦК України (на яку позивач посилається в обґрунтування своїх вимог) визначено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ч.1). Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч.2).

Спірні правовідносини сторін врегульовані договором від 02.11.2009р., який за своєю правовою є договором поставки .

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Ознакою фіктивності договору поставки є невідповідність загальним підставам дійсності правочинів, зазначеним у ч. 5 ст. 203 ЦК, оскільки укладений договір поставки не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним. Внутрішня воля сторін спірного Договору (відповідачів у справі) не відповідає зовнішньому її прояву, тобто відповідачі, укладаючи його, знали заздалегідь, що він не буде виконаний.

Так, спірним договором поставки від 02.11.2009р. сторони чітко обумовили кількість, асортимент товару (вугілля деревне ТМ “Мангал”, фракція 20-80мм, ТУ У24.1-32692239-001:2006 масою 2тн.) та строк поставки товару (до 30.04.2010р.).

Разом з тим, договір купівлі-продажу, укладений між позивачем та ТОВ “Шеф-Повар” - 27.11.2009р., а конкретні умови щодо предмету договору 30.12.2009р., про що свідчить Специфікації №1 до договору від 27.11.2009р., яка підписана уповноваженими представниками та скріплена печатками підприємств.

При укладанні спірного договору у відповідача 1 не було жодних гарантій щодо укладенні відповідного договору з позивачем для виконання своїх зобовязань за умовами, які б повністю відповідали предмету спірного договору (кількість, асортимент, якісні показники та ін.), тобто досягнення згоди по всіх умовах, виконання яких давало б змогу виконати відповідачем 1 зобовязань за спірним договором поставки.

Крім того, згідно зі Специфікацією до договору № 27/11/09 від 27.11.2009р., кількість товару (вугілля деревне), що мала бути поставлена - 2тн., допустиме відхилення від обєму +/-5%. Отже, позивач мав право поставити 1,9 тон, що було б цілком правомірним та свідчило б про повне виконання договору в частині поставки товару.

В той же час, відповідно до п. 1,2 спірного договору, укладеного між відповідачами у справі, товар мав бути поставлений у кількості 2 тони.

Відповідачем 1 не вчинено жодних дій щодо поставки товару відповідачу 2, хоча товар був в наявності у ТОВ “Шеф-Повар”, оскільки позивач 28.12.2009р. поставив відповідачу 1 товар (вугілля деревне) на загальну суму 3 801,90 грн. у кількості 1,6530 тон, що є встановленим фактом.

ТОВ “Шеф-Повар” не було позбавлено права та можливості передати частину товару. Зазначені обставини не суперечили б чинному законодавству та свідчили б про реальне виконання договору поставки відповідачами у справі та бажання настання певних правових наслідків (фактичне виконання).

До того ж, з пояснень ФОП ОСОБА_1 вбачається, що останній пакує вугілля деревне в невеликій кількості (2, 3, 5, 10 кг) та здійснює роздрібну торгівлю з необхідним прибутком. Отже, поставка товару у меншій кількості (1,653тон) не позбавило б можливості здійснити перепакування та роздрібний продаж вугілля відповідачем 2.

Наведене свідчить, що сторони спірного договору поставки не мали наміру і не бажали настання правових наслідків, які могли б виникнути внаслідок здійснення правочину такого типу, що є прямою ознакою фіктивності цієї угоди.

Відповідачі у справі ніяких дій по здійсненню фіктивного правочину (договору поставки) не вчиняли, а тому відповідно до ч. 2 ст. 234 ЦК України спірний договір суд визнає недійсним.

Доводи відповідачів судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до п. 4 Розяснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними”, якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, повязаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом 2 ч.2 цієї ж статті встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

За таких обстави, позовні вимоги про визнати недійсним договору поставки товару від 02.11.2009р. є доведені, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі відносяться на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 45, 49, 82, 84 -85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір поставки товару від 02.11.2009р., укладеного між ТОВ “Шеф-повар” (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100-А, код ЄДРПОУ 36604849) та ФОП ОСОБА_1 (69098, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1).

Стягнути з товариством з обмеженою відповідальністю “Шеф-повар” (69084, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100-А, р/р 26003186479 “Райффайзен банк Аваль”, м.Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 36604849) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” (69063, м. Запоріжжя, вул. Іліча, 4, р/р 26000010047946 в ПАТ “ВТБ Банк” м. Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 32692239) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (69098, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь товариство з обмеженою відповідальністю “Авангард-інвест” (69063, м. Запоріжжя, вул. Іліча, 4, р/р 26000010047946 в ПАТ “ВТБ Банк” м. Київ, МФО 321767, код ЄДРПОУ 32692239) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

суддя Т.А. Азізбекян

Суддя Т.А. Азізбекян