Ухвала суду № 12603290, 18.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1447/10/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"18" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Державного підприємства «Добрянське лісове господарство» та Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Добрянське лісове господарство» до Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року ДП «Добрянське лісове господарство» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати такими, що суперечать чинному законодавству податкове повідомлення-рішення № 0000802330/2 від 13 березня 2010 року в частині визначення податкових зобов’язань на суму 377871 грн. 50 коп. та № 0000792330/2 від 13 березня 2010 року в частині визначення податкових зобов’язань на суму 6435 грн. 50 коп.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково –визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0000802330/2 від 13 березня 2010 року в частині визначення податкових зобов’язань на суму 377871 грн. 50 коп..

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач та відповідач подали апеляційні скарги в яких просять скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення.

Позивач просить суд задовольнити його вимогу про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792330/2 від 13 березня 2010 року в частині визначення податкових зобов’язань на суму 6435 грн. 50 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ним надано докази отримання маркетингових послуг, у зв’язку з чим у відповідача не було підстав вважати валові витрати заниженими.

Відповідач просить суд скасувати постанову суду від 15 квітня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ДП «Добрянське лісове господарство» та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що автодорога лісового призначення будувалася не з метою її використання позивачем у власній господарській діяльності, а у зв’язку з виконанням програми будівництва соціально-культурного призначення та за рахунок коштів державного бюджету, а не власних коштів позивача.

Під час судового засідання представник позивача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Проти апеляційної скарги відповідача представник позивача заперечив.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній. Проти апеляційної скарги позивача представник відповідача заперечив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та заперечення на них, колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ДП «Добрянське лісове господарство» та ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області –залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року –без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області було проведено планову виїзну перевірку ДП «Добрянське лісове господарство» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2009 року, про що складено акт № 667/23-104/00993509 від 24 листопада 2009 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000802330/2 від 13 березня 2010 року, яким визначено позивачу податкові зобов’язання з податку на додану вартість на суму 394682 грн. 50 коп., з яких 258846 грн. 00 коп. за основним платежем та 135836 грн. 50 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0000792330/2 від 13 березня 2010 року, яким визначено позивачу податкові зобов’язання з податку на прибуток на суму 12968 грн. 520 коп., з яких 9887 грн. 00 коп. за основним платежем та 3081 грн. 20 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Приймаючи рішення про задоволення вимог ДП «Добрянське лісове господарство» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000802330/2 від 13 березня 2010 року суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкових накладених, виданих ТОВ «Майстер».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між ДП «Добрянське лісове господарство» та ТОВ «Майстер»було укладено договір про виконання будівельних робіт –будівництва автомобільної дороги лісогосподарського призначення с. Олешня –с. Ловинь поза межами населеного пункту на території Олешнянського лісництва довжиною 4,3 км.

Виконання вказаного договору підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт, завірені копії яких приєднані до матеріалів даної справи. Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У зв’язку з виконанням вказаного договору ТОВ «Майстер»видало ДП «Добрянське лісове господарство» податкові накладні № 1 від 01 серпня 2008 року, № 2 від 07 серпня 2008 року, № 1 від 12 вересня 2008 року та № 1 від 03 жовтня 2008 року на загальну суму 1511488 грн. 00 коп., з них податок на додану вартість –251914 грн. 67 коп.

На підставі вказаних податкових накладних позивачем було сформовано податковий кредит.

Податковий орган вважає такі дії позивача неправомірними з огляду на те, що кошти, які були сплачені ТОВ «Майстер», були отримані позивачем із бюджету у вигляді асигнувань на виконання програм загального фонду державного бюджету.

Колегія суддів вважає вказану думку відповідача необґрунтованою та такою, що не ґрунтуються на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість»з огляду на наступне.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Під час апеляційного розгляду справи представники позивача та відповідача підтвердили, що автомобільна дорога лісогосподарського призначення с. Олешня –с. Ловинь рахується на балансі ДП «Добрянське лісове господарство» як об’єкт основних засобів виробничого призначення.

Відповідно до абз. 4 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були ним сплачені ТОВ «Майстер»у зв’язку з оплатою підрядних робіт по будівництву автодороги.

Посилання ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області на те, що кошти, з яких позивачем було оплачено будівництво дороги, не є власними коштами ДП «Добрянське лісове господарство», а коштами державного бюджету, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не ставлять у залежність виникнення права на податковий кредит від джерела походження коштів, які було сплачено контрагентам.

Та обставина, що кошти на будівництво автодороги були надані позивачу державою, в цілях визначення права ДП «Добрянське лісове господарство» на податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Майстер», не має правового значення.

В даному випадку договірні відносини щодо будівництва автодороги виникли між позивачем та ТОВ «Майстер», а не державою та ТОВ «Майстер»; перерахування коштів за виконану роботу підряднику здійснював позивач, а не безпосередньо держава; прийняття виконаних підрядних робіт також здійснювало ДП «Добрянське лісове господарство», а не уповноважений державний орган. Крім того, автодорога була закріплена саме за позивачем для подальшого використання у господарській діяльності.

З огляду на викладене колегія суддів не вбачає підстав для заборони позивачу формувати податковий кредит на підставі податкових накладених, виданих ТОВ «Майстер».

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні вимог ДП «Добрянське лісове господарство» про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000792330/2 від 13 березня 2010 року в частині визначення податкових зобов’язань на суму 6435 грн. 50 коп. суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було неправомірно віднесено до складу валових витрат кошти, перераховані ДП «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції».

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Судом встановлено, що між ДП «Добрянське лісове господарство» та ДП «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції»було укладено договори № 10-301 від 22 травня 2008 року та № 20/29 від 27 січня 2009 року про надання маркетингових послуг.

Кошти, перераховані ДП «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції», позивачем було віднесено до складу валових витрат.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу –сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження виконання договорів № 10-301 від 22 травня 2008 року та № 20/29 від 27 січня 2009 року позивачем було надано копії рахунків-фактур та актів здачі-приймання робіт (надання послуг).

Вказані документи за своїм характером є документами первинного бухгалтерського обліку, оскільки призначені для фіксування фактів здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів встановлені в ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якої обов’язковим реквізитом вказаних документів є зміст та обсяг господарської операції.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, у наданих позивачем документах вказаний реквізит належним чином заповнено не було.

Предметом договорів, укладених позивачем із ДП «Український інформаційно-координаційний центр аналізу ринку лісопродукції»було надання спектру послуг, перелічених у п. 1.2 договору № 10-301 від 22 травня 2008 року та п. 1.1 договору № 20/29 від 27 січня 2009 року.

В актах здачі-приймання робіт (надання послуг) змістом наданих послуг зазначено –маркетингові послуги, тобто загальну назву послуг, надання яких було передбачено умовами договорів.

Разом з тим, у вказаних актах не відображено які саме маркетингові послуги із перелічених у договорах позивачем було отримано, не зазначено зміст конкретної послуги та її обсяг.

Таким чином, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) складені без дотримання вимог, встановлених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до оформлення первинних документів.

У зв’язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що надані позивачем акти не є належним підтвердженням валових витрат у розумінні пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Інших доказів на підтвердження фактичного отримання послуг за договорами № 10-301 від 22 травня 2008 року та № 20/29 від 27 січня 2009 року позивачем не надано.

У відповідності до п. 3.2.3 договору № 10-301 від 22 травня 2008 року виконавець щомісячного разом із актами виконаних робіт (послуг) надавати замовнику пакет документів, що підтверджують виконані роботи згідно п. 1.2 договору.

Вказаний пакет документів до актів виконаних робіт (послуг) позивачем до перевірки податковому органу та під час розгляду справи в суді як першої, так і апеляційної інстанцій –не надавався.

Відсутність документів, що підтверджують виконані роботи, дає підстави вважати, що фактичного надання послуг, зазначених в спірних актах, не відбулося.

За таких обставин колегія суддів вважає законним і обґрунтованим податкове повідомлення-рішення № 0000792330/2 від 13 березня 2010 року в частині визначення податкових зобов’язань на суму 6435 грн. 50 коп. та не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ДП «Добрянське лісове господарство».

Таким чином, доводи апеляційних скарг ДП «Добрянське лісове господарство»та ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 15 квітня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги ДП «Добрянське лісове господарство» та ДПІ у Ріпкинському районі Чернігівської області –залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року –без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Державного підприємства «Добрянське лісове господарство» та Державної податкової інспекції у Ріпкинському районі Чернігівської області –залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Ухвала складена в повному обсязі 23 листопада 2010 року.