Постанова № 12603289, 18.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-602/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Горяйнов А.М.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Горяйнова А.М.,

суддів - Безименної Н.В. та Мамчура Я.С.,

при секретарі - Лосік Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Березанський завод залізобетонних виробів»до Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року ВАТ «Березанський ЗБВ»звернулося до суду з позовом у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001202332/0 та № 0001192332/0 від 11 грудня 2008 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що позивачем було занижено валовий дохід, завищено валові витрати та порушено правила формування податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Під час судового засідання представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в ній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні посилаючись на те, що судом першої інстанції було винесено законне і обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування – відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Баришівської ОДПІ в Київській області –задовольнити частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року –скасувати в частині та прийняти нове рішення виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що Баришівською ОДПІ в Київській області було проведено виїзну планову перевірку ВАТ «Березанський ЗБВ»з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2004 року по 30 червня 2008 року, про що складено акт № 2039/23-2-01033473 від 28 листопада 2008 року.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001202332/0 від 11 грудня 2008 року, яким позивачу визначено податкові зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 211980 грн. 00 коп., з яких 141320 грн. 00 коп. –за основним платежем та 70660 грн. 00 коп. – за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0001192332/0 від 11 грудня 2008 року, яким позивачу визначено податкові зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 31038 грн. 00 коп., з яких 20692 грн. 00 коп. –за основним платежем та 10346 грн. 00 коп. –за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001202332/0 від 11 грудня 2008 року стало виявлення відповідачем під час проведення перевірки позивача наступних порушень:

- віднесення до складу валових витрат матеріалів, які використані для будівництва житлового будинку;

- віднесення до складу валових витрат премій, виплачених працівникам;

- порушення правил оподаткування операцій з цінними паперами;

- порушення правил нарахування амортизаційних відрахувань.

Перевіряючи обґрунтованість доводів Баришівської ОДПІ в Київській області щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат вартості матеріалів, які використані для будівництва житлового будинку колегія суддів керується наступним.

З акту перевірки вбачається, що ВАТ «Березанський ЗБВ»було витрачено частину продукції власного виробництва вартістю 224580 грн. 96 коп. на будівництво житлового будинку за адресою: м. Березань, вул. Маяковського, 63.

У відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Під незавершеним виробництвом слід розуміти продукцію, що не пройшла всіх стадій (фаз, переділів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного прийняття.

Оскільки будинок за адресою: м. Березань, вул. Маяковського, 63 на час проведення перевірки не пройшов усіх стадій виробництва та не був зданий в експлуатацію, в цілях податкового обліку він вважається незавершеним виробництвом.

Таким чином, вартість усіх запасів, що є складовими вказаного будинку, у відповідності до п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»складають балансову вартість ВАТ «Березанський ЗБВ».

В свою чергу матеріали, що зберігаються на складі, також відносяться до балансової вартості підприємства.

У зв’язку з цим колегія суддів вважає, що позивач, використавши матеріали власного виробництва повинен був відобразити їх вартість у податковому обліку як убуток балансової вартості запасів на складах та одночасно відобразити як приріст балансовою вартості запасів у незавершеному будівництві. Такі операції не призведуть до зміни балансової вартості запасів ВАТ «Березанський ЗБВ».

Згідно абз. 4-5 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у разі коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді, а у разі коли балансова вартість запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Оскільки при здісненні раніше наведеного поряду податкового обліку продукції власного виробництва, використаної у будівництві житлового будинку не призводить до зміни балансової вартості запасів ВАТ «Березанський ЗБВ», у підприємства не виникає у зв’язку із вчиненням таких дій валового доходу та валових витрат.

З акту перевірки вбачається, що позивачем було відображено вартість продукції власного виробництва, використаної у будівництві житлового будинку, як убуток балансової вартості запасів на складах, проте не відображено як приріст балансової вартості у незавершеному виробництві.

Такі дії позивача призвели до убутку балансової вартості підприємства та, у відповідності до абз. 5 п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до неправомірного збільшення валових витрат.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що ВАТ «Березанський ЗБВ»було завищено валові витрати на суму 224580 грн. 96 коп., що в свою чергу призвело до заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 56145 грн. 24 коп. (25 % від 224580 грн. 96 коп.).

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0001202332/0 від 11 грудня 2008 року в частині визначення позивачу податкових зобов’язань у розмірі 56145 грн. 24 коп. за основним платежем та 28072 грн. 62 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню. Відтак, позовні вимоги ВАТ «Березанський ЗБВ»щодо скасування оскаржуваного рішення в цій частині –не підлягають задоволенню.

Перевіряючи обґрунтованість доводів Баришівської ОДПІ в Київській області щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат премій у розмірі 2600 грн. 00 коп., виплачених працівникам, які були зайняті на будівництві житлового будинку колегія суддів керується наступним.

У відповідності до пп. 5.6.1. п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідач в акті перевірки та в апеляційній скарзі зазначає, що премія в розмірі 2600 грн. 00 коп. була виплачена працівникам на підставі наказу № 46 від 28 березня 2008 року та за фактично виконані роботи.

Неправомірність віднесення вказаних сум до валових витрат податковий орган пов’язує виключно з тим, що працівники, яким було виплачено вказану премію, були зайняті на будівництві будинку, який не зданий в експлуатацію.

Витрати, зазначені у пп. 5.6.1. п. 5.6 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підлягають віднесенню до складу валових витрат, якщо вони підпадають під дію п. 5.3 ст. 5 цього Закону.

Разом з тим, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не забороняє відносити до складу валових витрат суми премій, виплачених працівникам, зайнятим на будівництві об’єктів, що не введені в експлуатацію.

Таким чином, висновок Баришівської ОДПІ в Київській області щодо завищення позивачем валових витрат на суму 2600 грн. 00 коп. не ґрунтується на вимогах закону.

Перевіряючи обґрунтованість доводів Баришівської ОДПІ в Київській області щодо заниження позивачем валового доходу у розмірі 51756 грн. 00 коп. колегія суддів керується наступним.

Під час проведення перевірки ВАТ «Березанський ЗБВ»відповідачем було встановлено, що у періоді, який перевірявся, позивачем проводилися операції по викупу власних акцій та продажу їх фізичним особам.

Такі операції оподатковуються за правилами, встановленими п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності до абз. 2-3 пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 вказаного Закону якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону, а в разі якщо перевищують вказані витрати –прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Позивач стверджує, що викуп та продаж акцій ним здійснювався за номінальною вартістю –0 грн. 25 коп., у зв’язку з чим вказані операції не призвели до отримання валового доходу.

Податковим органом було встановлено, що сума коштів, отриманих позивачем від продажу акцій у періоді, що перевірявся, становила 51756 грн. 00 коп.

З огляду на те, що в порушення абз. 1 пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не вівся окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів під час перевірки не вдалося перевірити ціну придбання та продажу акцій.

У зв’язку з цим Баришівською ОДПІ в Київській області було віднесено суму 51756 грн. 00 коп., отриману від продажу акцій, до валового доходу позивача без вирахування з неї витрат, понесених позивачем на придбання таких акцій.

Вказані дії відповідача є протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах закону з огляду на наступне.

Згідно пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, порушення позивачем вимог абз. 1 пп. 7.6.1 п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є підставою для самостійного визначення контролюючим органом податкових зобов’язань за операціями операції по викупу власних акцій та їх продажу.

Відповідно до пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків.

На даний час відсутня затверджена законом методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що з огляду на відсутність методики визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами будь-які суми податкових зобов’язань платника податку, самостійно визначені податковим органом у зв’язку із відсутністю документів обліку –є неправомірними.

За таких обставин судова колегія вважає необґрунтованим висновок Баришівської ОДПІ в Київській області про донарахування позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток у зв’язку з відсутністю документів обліку, які підтверджують витрати на придбання цінних паперів.

Перевіряючи обґрунтованість доводів Баришівської ОДПІ в Київській області щодо завищення позивачем амортизаційних відрахувань на суму 256010 грн. 00 коп. колегія суддів керується наступним.

Вказаний висновок податкового органу ґрунтується на тому, що до перевірки не надані правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності або оренди на всі об’єкти основних фондів, які обліковуються на першій групі основних фондів в податковому обліку.

У відповідності до п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»амортизації підлягають витрати, зокрема, на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Під терміном «основні фонди», згідно п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 вказаного Закону слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Відповідачем не заперечується, що матеріальні цінності, щодо яких позивачем було здійснено амортизаційні відрахування на суму 256010 грн. 00 коп., перебувають на податковому обліку ВАТ «Березанський ЗБВ»як основні фонди першої групи та призначаються ним для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати їх введення в експлуатацію, а їх вартість перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Як на підставу вважати відрахування в сумі 256010 грн. 00 коп. неправомірними відповідач посилається на те, що позивачем порушено вимоги п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», згідно якої право власності на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Разом з тим, ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ставить у залежність виникнення у підприємства права на амортизацію основних фондів із дотриманням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

У в’язку з цим колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу про те, що позивачем було завищено амортизаційні відрахування на суму 256010 грн. 00 коп.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0001202332/0 від 11 грудня 2008 року в частині визначення позивачу податкових зобов’язань у розмірі 56145 грн. 00 коп. за основним платежем та 28073 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями є законним і обґрунтованим, а в частині визначення позивачу податкових зобов’язань у розмірі 85175 грн. 00 коп. за основним платежем та 42587 грн. 00 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями –підлягає скасуванню.

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення № 0001192332/0 від 11 грудня 2008 року стало те, що позивачем сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «Ліселектроком», свідоцтво платника податку на додану вартість було анульоване.

Приймаючи рішення про задоволення вимог ВАТ «Березанський ЗБВ»в цій частині суд першої інстанції виходив з того, що анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Ліселектроком»не є підставою для визнання здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання юридично значущих дій недійсними.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, що ВАТ «Березанський ЗБВ» та ТОВ «Ліселектроком» перебували у договірних відносинах.

У зв’язку з оплатою позивачем товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Ліселектроком», останнім були у період з 28 листопада 2006 року по 22 травня 2007 року виписані податкові накладні на суму 111121 грн. 46 коп., з яких 18520 грн. 18 коп. –податок на додану вартість.

Актом № 164 від 27 листопада 2006 року свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Ліселектроком» було анульоване у зв’язку з неподанням податкової звітності протягом року.

Відповідач вважає, що податкові накладні, видані ТОВ «Ліселектроком», у відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року є недійсними.

У зв’язку з наведеним Баришівською ОДПІ в Київській області в акті перевірки закріплено висновок про те, що податковий кредит ВАТ «Березанський ЗБВ»на суму 18520 грн. 18 коп. є непідтвердженим та донараховано податкові зобов’язання з податку на додану вартість та штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів вважає, що дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 18520 грн. 18 коп. на підставі податкових накладних, виданих ВАТ «Бережанський ЗБВ», у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 18520 грн. 18 коп. відповідні податкові накладні.

У відповідності до ч. 3 ст. 8 Конституції України норми Конституції є нормами прямої дії.

Згідно ч. 2 ст. 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

На час формування податкового кредиту позивач не знав та не міг знати про анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ «Ліселектроком».

У відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно п. 2 зазначеного Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Вказані положення нормативно-правових актів вказують на заборону суб’єкту господарювання, який не зареєстрований у встановленому законом порядку платником ПДВ, видавати податкові накладні.

Разом з тим, на ВАТ «Березанський ЗБВ»не може покладатися відповідальність за недотримання ТОВ «Ліселектроком» Порядку заповнення податкової накладної.

За таких обставин колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було зроблено правильний висновок про те, що податкове повідомлення-рішення Баришівської ОДПІ в Київській області № 0001192332/0 від 11 грудня 2008 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, доводи апеляційної скарги Баришівської ОДПІ в Київській області щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001192332/0 від 11 грудня 2008 року не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 07 квітня 2010 року, та не можуть бути підставами для її скасування.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Баришівської ОДПІ в Київській області –задовольнити частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року –скасувати в частині задоволення вимог про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001202332/0 від 11 грудня 2008 року в частині та прийняти нове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області –задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року в частині скасування податкового повідомлення-рішення Баришівської об’єднаної державної податкової інспекції в Київській області № 0001202332/0 від 11 грудня 2008 року в частині нарахування податку на прибуток у сумі 56145 грн. 00 коп. та в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28073 грн. 00 коп. – скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2010 року –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.М. Горяйнов

Судді Н.В. Безименна

Я.С. Мамчур

Постанова складена в повному обсязі 26 листопада 2010 року.