Ухвала суду № 12603300, 23.11.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5950/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" листопада 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

при секретарі: Плаксі В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруком»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруком»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруком»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Свої вимоги мотивує тим, що у спірному рішенні про застосування штрафних (фінансових) санкцій зазначено про порушення позивачем п. 13 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Позивач зазначає, що дане рішення прийнято податковим органом з порушенням норм чинного законодавства, а також вказує на те, що відповідачем була виявлена невідповідність грошових коштів, проте, на думку позивача, такий висновок є безпідставним, оскільки вказане виникло у зв’язку з перезмінкою касирів та тим, що підготовлена до інкасації сума зберігалась на робочому місці касира.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Бруком»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та просить прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції може залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій TOB «Бруком», за результатами якої встановлено порушення п. 13. ст.3 З Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", про що складено акт від 24.12.2009 року №3936/13/01/23/31320310, на підставі висновків якого податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.01.2010 року №00612308.

Вказаним рішенням у відповідності до ст. 22 вказаного Закону України до позивача застосовано штраф в розмірі 20207,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні даного позову суд першої інстанції виходив з того, що штрафні санкції до позивача застосовано правильно, а позов є необгрунтованим, оскільки його доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовані наявними доказами.

З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»визначено правові підстави застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно п. 13 ст. 3 вказаного Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі ( із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки –загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Відповідно до ст. 2 даного Закону місцем проведення розрахунків є місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

У разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, згідно зі ст. 22 вказаного Закону до суб'єктів господарювання застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

У відповідності до Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000р. № 614, Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням її до фіскальної пам'яті РРО. Тобто, після роздрукування Z-звіту інформація про попередню зміну (кількість проданих товарів (послуг) обнуляється в операційній пам'ять РРО, тому кількість готівки в РРО після друкування Z-звіту повинна відповідати кількості проданих товарів (послуг) вже під час нової зміни.

Згідно з пп. 4.5 п. 4 Порядку унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій "службове внесення" та "службова видача", якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Таким чином, внесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинна реєструватись у розрахунковій книжці з використанням операцій «Службове внесення»та «Службова видача», якщо таке внесення чи видачу не пов'язано з проведенням розрахункової операції. Зокрема, операція «Службове внесення»використовується для реєстрації суми готівки, що зберігається на місці проведення розрахунків і не входить до суми, яка оприбутковується, оскільки не є сумою виручки від реалізації товарів (надання послуг).

Судом першої інстанції було встановлено, що на момент перевірки на місці проведення розрахунків готівка повинна була бути внесена в розрахункову квитанцію з поміткою «Службове внесення», чого суб'єктом господарювання зроблено не було, а тому органом ДПС за зазначене порушення до суб'єкта господарювання застосовано фінансову (штрафну) санкцію.

Враховуючи вищевикладене та те, що діяльність органів ДПС, акцентована на захисті інтересів суспільства, забезпечує відновлення порушених прав держави через механізм застосування фінансових (штрафних) санкцій до суб'єктів господарювання, що порушили норми чинного законодавства України та, як наслідок, попереджує подібні порушення в майбутньому колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції зроблено вірний висновок про безпідставність позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги, а тому колегія суддів вважає її такою, що задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим –ухвалене судом на підставі повного та всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бруком»–залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 серпня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович