Постанова № 12603146, 08.11.2010, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2010 року           13:38           № 2а-13016/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Шарпакової В.В., при секретарі судового засідання Кармазіні А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елсі-А" Приватного підприємства "ВКФ "Інвест-Сервіс-Компані" простягнення коштів отриманих за договором в сумі 222 493,40грн. На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 08 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсі - А»(далі по тексту –відповідач-1) та Приватного підприємства «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»(далі по тексту –відповідач-2) про стягнення у дохід держави коштів, одержаних за нікчемним правочином у розмірі 222493, 40 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-13016/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28 вересня 2010 року.

Судові засідання 28 вересня 2010 року та 14 жовтня 2010 року відкладались у зв’язку з неявкою сторін та неподанням позивачем документів, які були витребувані судом на вимогу ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 вересня 2010 року.

У судовому засіданні 22 жовтня 2010 року позивачем заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, відповідач-1 та відповідач-2 в судове засідання не з’явились. Тому розгляд справи відкладено на 08 листопада 2010 року.

У судовому засіданні 08 листопада 2010 року позивач надав суду уточнення позовних вимог, в яких просив стягнути на користь держави з відповідачів все одержане ними за зобов’язаннями нікчемного правочину (договір поставки № 02/07-01 від 02 липня 2009 року). Також, позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позовну заяву.

Відповідач-1 та відповідач-2 заперечень проти позову не надавали, у судові засідання 28 вересня 2010 року, 14 жовтня 2010 року, 22 жовтня 2010 року та 08 листопада 2010 року не з’явилися, явку повноважних представників не забезпечили, хоча про дату, час та місце були належним чином повідомлені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поставки № 02/07-01 від 02 липня 2009 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елсі - А»та Приватним підприємством «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»є нікчемним та кошти одержані за зобов’язанням нікчемного правочину підлягають стягненню на користь держави.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсі-А»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року.

В ході проведення перевірки позивачем до Державної податкової інспекції в Артемівському районі міста Луганська було направлено запит, щодо надання інформації та проведення зустрічної перевірки відповідача 1 по взаємовідносинам з відповідачем-2. У відповідь Державною податковою інспекцією у Артемівському районі міста Луганська надано акт № 191/2300/35845034 від 05 травня 2010 року (копія акту додана до матеріалів справи) про неможливість проведення перевірки контрагента (Приватного підприємства «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані») з питань підтвердження отриманих від платника податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсі - А» відомостей за липень та вересень 2009 року, у зв’язку з незнаходженням підприємства за юридичною адресою.

В результаті проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва складено акт № 507-23-3-25269803 від 18 серпня 2010 року про результати перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Елсі - А»(код ЄДРПОУ 25269803) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, яким встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Елсі - А»та Приватне підприємство «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»уклали Договір поставки № 02/07-01 від 02 липня 2009 року (копія договору міститься в матеріалах справи).

Предметом Договору поставки № 02/07-01 від 02 липня 2009 року є зобов’язання Постачальника передати у власність Покупцеві товарно-матеріальні цінності, а Покупця –прийняти та оплатити товар. Орієнтовна ціна договору становить 5000000, 00 грн.

Також в ході перевірки встановлена відсутність поставок за вищевказаним договором, що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків.

          З огляду на виявлені порушення позивач прийшов до висновку, що договір, яким врегульовані взаємовідносини між відповідачами, є таким, що суперечить інтересам держави і суспільства, у зв’язку з його нікчемністю.

          При цьому, як вбачається з доводів позивача, нікчемність правочину останній обґрунтував нормами, які регулюють недійсність оспорюваного правочину, так і нікчемність правочину (визнання якого недійсним у судовому порядку не вимагається).

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов’язання пов’язує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України).

Оскільки позивачем не надано належних доказів про визнання договорів недійсними, посилання на їх фіктивність є безпідставним та до уваги судом не береться.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов’язкова ознака –специфічна мета –порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов’язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Позивачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі Договору поставки № 02/07-01 від 02 липня 2009 року. Крім того, позивачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідачів, як обов’язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно доданого до матеріалів справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 22 жовтня 2010 року, Приватне підприємство «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»припинено.

Згідно вищезазначеного, суд приходить до висновку про безпідставність позиції позивача щодо визначення спірного правочину як такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Позивачем не надано суду доказів визнання недійсним у судовому порядку Договору поставки № 02/07-01 від 02 липня 2009 року, укладеного між відповідачами.

Отже, заявлена позивачем вимога про застосування наслідків визнання недійсним спірного правочину викладена без урахування приписів зазначеної вище норми, а також належним чином не обґрунтована, що підтверджується обставинами, які встановлені судом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об’єктивно, за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представника позивача по справі, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні позовної заяви Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва відмовити.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Шарпакова В.В.