Постанова № 12603142, 07.08.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 серпня 2009 року 11:30 № 15/266

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С. при секретарі Бистрик О.С., за участю

представників позивача Гуменюк О.М., Клим В.І., Савенко О.І., Янюк Л.О., Довжика Д.В.

представника відповідача Гучка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Віллард груп"

доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

проскасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2008 р. №0002402309/0 На підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 7 серпня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови складено та підписано 27 серпня 2009 року.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство "Віллард груп" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.03.2008 р. №0002402309/0.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги і зазначили, що у перевіряємому періоді ЗАТ «Віллард груп»надавало рекламні послуги нерезидентам представництва яких знаходяться за кордоном, а тому вказані послуги було надано без нарахування податку на додану вартість відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість", при цьому послуги які надавались позивачем за своїм характером не потребують особистої присутності його представників в країні реєстрації отримувачів послуг. Також зазначили, що вимога представників відповідача про підтвердження документами виїзду працівників позивача за межі України для надання рекламних послуг є недоречною для цілей визначення місця надання послуг.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що послуги надавалися позивачем нерезиденту на митній території України (а не безпосередньо покупцям, які проживають або зареєстровані за межами території України), а отже такі послуги підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до Закону.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач був взятий на податковий облік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва 07.10.1998р. №11030. Місцезнаходженням позивача є м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 41.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідачем була проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006р. по 30.09.2007р., за результатами якої був складений Акт № 724/23-09/30167553 від 20.03.2008р., яким встановлені порушення позивачем ведення податкового обліку, а саме: п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3, п. 6.1., п.п. а) п.6.5. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 301170 грн., а також п.6.1. розділу VI Положення про податок з реклами, затвердженого рішенням Київської міської ради від 24.04.2003 № 360/520, в результаті чого занижено податок з реклами на загальну суму 80,30 грн.

На підставі вказаного Акта відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.03.2008р. № 0002402309/0, в якому визначено суму податкового зобовязання в розмірі 451755,00 грн., в тому числі за основним платежем - 301170,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 150585,00 грн.

Позивачем були надіслані на адресу відповідача заперечення та зауваження до Акта про результати виїзної планової перевірки № 724/23-09/30167553 від 20.03.2008р. Відповідач у своїй відповіді не погодився з запереченнями позивача, про що зазначив у листі від 28.03.2008р. № 2069/10/23-907.

Позивач, скориставшись правом апеляційного оскарження, надіслав відповідачу первинну скаргу від 09.04.2008р. № 04/09/08-1 на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2008 р. № 0002402309/0, за наслідками розгляду якої відповідачем було прийнято рішення 21.05.2008р. № 5054/10/25-007, яким оскаржуване повідомлення-рішення залишено без змін.

09.07.2008р. Державна податкова адміністрація у м. Києві прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги позивача від № 2832/10/25-114, яким залишила без змін повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2008 р. № 0002402309/0 та рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.05.2008р. № 5054/10/25-007 про результати розгляду первинної скарги.

Після цього позивач направив до Державної податкової адміністрації України повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.03.2008 р. № 0002402309/0 і на рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про результати розгляду первинної скарги від 21.05.2008р. № 5054/10/25-007 та на рішення ДПА у м. Києві про результати розгляду повторної скарги від 09.07.2008р. № 2832/10/25-114.

Державною податковою адміністрацією України прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги від 11.09.2008р. № 8765/6/25-0115, яким у задоволенні скарги позивача відмовлено, а зазначене податкове повідомлення-рішення та рішення податкових органів залишено без змін.

Відповідно до підпункту 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.6.1., п.6.2. ст.6 Закону № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

Відповідно до загального правила для визначення місця поставки послуг, встановленого підпунктом "а" пункту 6.5 статті 6 Закону № 168/97-ВР, місцем поставки вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником цього податку, а у разі якщо така послуга надається нерезидентом - місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента.

Виключення з цього правила складають операції з надання послуг особливого виду, для визначення місця поставки яких встановлено окремі правила.

Так, згідно підпункту д) п.6.5. ст.6 зазначеного Закону місцем поставки послуг вважається місце реєстрації покупця або його постійного представництва, а за відсутності такого місця реєстрації - місце постійної адреси або постійного проживання, в разі якщо покупці, яким надаються нижченаведені послуги, проживають за межами митної території України, надають послуги, зокрема з надання рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства).

Як вбачається з Акта виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 724/23-09/30167553 від 20.03.2008р. перевіркою встановлено, що на підставі наданих до перевірки первинних документів у перевіряємому періоді ЗАТ «Віллард груп»надавало послуги рекламної агенції нерезидентам згідно укладених договорів:

- про послуги рекламного агентства від 01.01.2004р. з представництвом в Вірменії компанії "Philip Morris Management Services B.V." щодо надання позивачем послуг зі створення рекламних ідей, розробки рекламних планів, кампаній, стратегій, виготовлення реклами, дизайну, художнього оформлення реклами, тощо;

- про надання рекламних послуг № MAR31/2004 від 15.01.2004р. з представництвом в республіці Молдова компанії " Philip Morris Management Services B.V." щодо надання позивачем послуг зі створення рекламних ідей, формулювання рекламних планів, кампаній, стратегій, виготовлення реклами, дизайну, художнього оформлення реклами, тощо;

- від 18.04.2006р. з компанією "Young&Rubicam Advertising" щодо надання позивачем послуг зі створення реклами, розробки та реалізації рекламних кампаній та обєктів для розміщення в друкованих засобах масової інформації Німеччини;

- про послуги рекламного агентства від 01.01.2003р. з представництвом в Грузії компанії "Philip Morris Management Services B.V." щодо надання позивачем послуг зі створення рекламних ідей, розробки рекламних планів, кампаній, стратегій, виготовлення реклами, дизайну, художнього оформлення реклами, тощо.

Операції з вищевказаних робіт для нерезидентів здійснювались без нарахування податку на додану вартість, тобто операції з надання послуг рекламного агентства для нерезидентів не включались позивачем до обєкту оподаткування податком на додану вартість.

Під час проведення податкової перевірки відповідач направив на адресу позивача запити про надання інформації (від 07.03.2008р. № 2350/10/23-09, від 13.03.2008р. № 2521/10/23-907), в яких відповідач просив позивача повідомити, які саме послуги надавались нерезидентам за межами митної території України, в якому вигляді (на якому матеріальному носії) знайшли свої відображення надані нерезидентам послуги, яким чином здійснювалася передача результатів робіт за межі митної території України, та надати документальне підтвердження, що безпосередньо вказує на характер наданих послуг та місце їх надання.

У відповіді від 14.03.2008 № 03/14/08-1 позивач відмовив у наданні вказаної інформації, посилаючись на те, що згідно положень п.3 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р. № 509-XII (далі Закон № 509-XII) уповноважено податкові органи на отримання від платника податків тільки усного пояснення, а не документів, що підтверджують здійснення господарської діяльності. Крім цього, на думку позивача, документи, що були перелічені відповідачем у зазначених запитах, не є первинними з точки зору чинного законодавства України та не повинні надаватися податковим органам у процесі перевірок.

Суд звертає увагу позивача, що податковими органами були надіслані відповідні запити з метою зясування місця надання послуг та порядку передачі результатів робіт за межі митної території України.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників позивача ЗАТ "Віллард груп" на підставі вищезазначених договорів були надані рекламні послуги, які за своїм характером не потребують особистої присутності представників позивача в країні реєстрації отримувачів послуг, на підтвердження вищевказаного представниками позивача були надані відповідні Акти здачі-приймання виконаних робіт, пакет роздрукованої графічної інформації щодо розроблених позивачем рекламних послуг та копії банківських виписок щодо руху коштів на рахунках позивача в рамках вказаних послуг.

Відповідно до ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999р. (далі Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію, підтверджує її здійснення та повинен містити наступні обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3. ст.7 Закону 168/97-ВР Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який підтверджує факт виконання робіт або надання послуг, та є підставою для виникнення податкових зобовязань з податку на додану вартість

Так, зі змісту зазначених Актів здачі-приймання виконаних робіт, копії яких знаходяться в матеріалах справи, вбачається, що позивачем були надані послуги, повязані розробкою рекламних кампаній, графічним дизайном макетів, листівок, пакування, які відносяться до розділу 74.40.12 Державного класифікатора продукції та послуг, та за своїм характером не потребують особистої присутності представників позивача в країні реєстрації отримувачів послуг.

Разом з тим, Державна податкова адміністрація України за наслідком розгляду питання щодо застосування пп. "д" п. 6.5 ст. 6 Закону № 168/97-ВР в частині оподаткування ПДВ окремих видів послуг оприлюднила офіційне розуміння зазначених положень податкового законодавства.

У відповідності до вимог пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу. Згідно до пп. 2.1.4 п. 2.1 ст. цього ж Закону контролюючими органами є, зокрема, податкові органи - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Відповідно до підпункту г) п.п.4.4.2. п.4.4. ст.4 Закону № 2181-ІІІ податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Так, відповідно до листів ДПАУ від 07.04.2008 р. № 127/2/16-1510, від 08.04.2008 р. № 7104/7/16-1517-26, від 22.05.2008 р. № 10396/7/16-1517-26; від 10.06.2008 р. № 11820/7/16-1517-14, від 23.12.2008 р. № 26903/7/16-1517, від 18.05.2009 р. № 10191/7/16-1517 при наданні постачальником (резидентом - платником податку на додану вартість) отримувачу (нерезиденту - фізичній чи юридичній особі) послуг, зазначених у пп. "д" п. 6.5 ст. 6 Закону про ПДВ, місцем поставки таких послуг визначається місце поза межами митної території України за винятком випадків надання зазначених послуг нерезидентам, які мають постійне представництво, зареєстроване в Україні. При застосуванні зазначеного пункту слід враховувати, що до рекламних послуг та інших послуг з просування товарів (послуг) на ринку (промовтерства) належать послуги, визначені у розділі 74.40.13 Державного класифікатора продукції та послуг, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. № 822.

Крім цього, в листі від 30.05.2007р. № 5175/6/16-1515 ДПАУ зауважує, що у разі надання послуг, визначених п.п. д) п.6.5. ст.6 Закону № 168/97-ВР, нерезиденту, який не має постійного представництва в Україні, за межами митної території України, операції з надання резидентом платником ПДВ таких послуг не підлягатимуть оподаткуванню ПДВ. При цьому фактичний виїзд спеціалістів резидента платника ПДВ за межі митної території України та надання послуг в офісі замовника нерезидента повинні підтверджуватись відповідними документами.

У Державному класифікаторі продукції та послуг, який затверджено і введено в дію наказом Держстандарту України від 30.12.97 р. N 822 (далі Державний класифікатор продукції та послуг) розділ 74.40.13 включає наступні послуги: Послуги в галузі реклами інші. Ця підкатегорія включає: стимулювання збуту і рекламну діяльність на місці продажу; безпосередню рекламну діяльність за допомогою пошти, телефону чи особистого відвідування; розповсюдження рекламних проспектів і зразків; рекламну діяльність з використанням повітряного простору.

Враховуючи перелік та характер надання послуг, перелічених в розділі 74.40.13 Державного класифікатора продукції та послуг, місцем поставки послуг може бути територія іншої країни, в разі якщо послуга може бути надана тільки за умови присутності представника виконавця (особи, що надає послугу) за межами території України або в місці реєстрації покупця послуги.

Разом з тим, розділ 74.40.12 Державного класифікатора продукції та послуг включає послуги з планування, створення і розміщення реклами. Ця підкатегорія включає: розроблення та реалізацію рекламних кампаній, незалежно від засобів, які застосовуються; розроблення (без реалізації) рекламних обєктів чи фільмів; графічний дизайн; консультування у сфері реклами.

Протягом судового розгляду справи позивачем не було надано жодних підтверджуючих документів щодо перебування його спеціалістів в країнах отримувачів послуг.

Крім цього, зміст наданих позивачем Актів здачі-приймання виконаних робіт не відповідає вимогам ст. 9 Закону № 996-XIV, зокрема жоден з наданих позивачем Актів здачі-приймання виконаних робіт не містить відомостей відносно місця їх складання та надання послуг.

Долучені до матеріалів справи на підтвердження позиції позивача щодо надання рекламних послуг нерезиденту відбірка роздрукованої графічної інформації та копії банківських виписок щодо руху коштів на рахунках позивача в рамках вказаних послуг не може бути прийнята судом як належний доказ, який спростовує висновки відповідача щодо встановлених порушень ведення податкового обліку, оскільки дана інформація не була належним чином оформлена як документи, які б свідчили про виконану роботу за договорами, що були надані позивачем під час податкової перевірки.

Під час розгляду даної справи судом було зясовано, що послуги були надані позивачем безпосередньо на території України, за фактичним місцезнаходженням та за своїм характером не потребують присутності позивача на території країни-реєстрації замовників послуг. Також відповідно до усних пояснень позивача акти здачі-приймання виконаних робіт підписувались позивачем на території України, а потім пересилались замовникам послуг в країни їх місця реєстрації.

Таким чином, ретельно вивчивши надані докази та пояснення позивача і враховуючи характер та особливості надання зазначених послуг, суд доходить висновку, що місце надання вищеперелічених послуг є територія України, а позивачем були порушені п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3, п. 6.1., п.п. а) п.6.5. ст.6 Закону № 168/97-ВР, відповідно до яких обєктом оподаткування податком на додану вартість є поставка послуг, місце надання яких знаходиться на території України, за ставкою 20%.

Посилання позивача на Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28.10.2008р. по справі № К-6659/07 в якості обґрунтування позовних вимог є таким, що не може бути судом прийнятим до уваги, оскільки в тексті ухвали мова йде про послуги, повязані з фрахтуванням морських суден нерезиденту України, та міститься лише посилання на п.п. д) п.6.5. ст. 6 Закону № 168/97-ВР. Вищий адміністративний суд України в тексті зазначеної ухвали не дає тлумачення відносно застосування вказаного пункту Закону № 168/97-ВР при оподаткуванні рекламних послуг.

Також, в процесі судового розгляду справи відповідачем були надіслані запити до Міністерства економіки України (від 27.01.09р. № 222/10-104) та Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві (від 27.01.09р. № 223/10-104) про надання інформації щодо державної реєстрації представництв компанії "Young&Rubican GmbH & Co. KG" (Young&Rubican Advertising) та компанії "Philip Morris Management Services B.V." ("Філіп Морріс Менеджмент Сервісез Б.В."). У відповіді Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві (від 09.02.09р. №21-10/777-1) зазначається, що станом на 16.01.2009р. в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відсутня інформація про представництво компанії "Young&Rubican GmbH & Co. KG". Відповідно до листа Міністерства економіки України від 23.02.2009р. № 4203-24/47 в період з 19.03.1993р. по 18.03.1996р. на території України було зареєстровано представництво фірми "Philip Morris Services Inc." (США), станом на 23.02.2009р. фірма "Philip Morris Services Inc." не зверталась щодо поновлення реєстрації представництва. В листі Головного міжрегіонального управління статистики у місті Києві (від 20.02.2009р. №12/1-7/293) зазначається, що станом на 01.02.2009р. представництво фірми "Філіп Морріс Менеджмент Сервісіз Б В" було ліквідовано 02.07.2003р.

Крім цього, відповідно до листа ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 27.01.2009р. № 266/9/10-106 встановлено, що на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові перебуває ЗАТ "Філіп Морріс Україна" (код ЄДРПОУ 00383231). На момент прийняття рішення судом копії статутних документів та протоколу установчих зборів від СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові отримані не були.

Суд також бере до уваги, що згідно з частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши зібрані по справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.С. Мазур