Постанова № 12602903, 30.11.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2010 р. № 2-а- 12160/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Самойлової В.В.

за участю секретаря судового засідання - Скляр С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Автрамат" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в м. Харкові про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,

в с т а н о в и в:

ВАТ "Автрамат" звернулось до належного суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в м. Харкові № 0000360840/0 від 23.09.2010 р. про зменшення йому бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6329 грн.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним чином.

Так, він посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів було здійснено ряд порушень вимог податкового законодавства, що призвело до прийняття необгрунтованого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, що є підставою для визнання його недійсним.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Василинич О.А. позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила про їх задоволення.

Представник відповідача за довіреністю Сазонов Є.В. проти позову заперечував, посилаючись на те, що під час проведення вказаної перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства, а прийняте за результатами останнього рішення є законним, в зв'язку з тим, що у складеному за результатами перевірки акті були зафіксовані порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", за що у відповідності до Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6329,00 грн. на підставі оскаржуваного рішення.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка ВАТ "Автрамат" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2010 року на рахунок платника у банку у розмірі 263320,00 грн. (від 19.08.2010 року №9003422301), яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувались у червні 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 3572/40-028/00236027 від 17.09.2010 року.

Перевіркою були встановлені з боку позивача порушення п.п.7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: зменшено бюджетне відшкодування з ПДВ на суму 6329,00 грн.

За наслідками вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000360840/0 від 23.09.2010 року, згідно з яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 6329,00 грн.

Із зазначеним рішенням суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Так, позиція відповідача стосовно від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на загальну суму 150223,00 грн., викладена в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно товариством допущено вищезазначене порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться Державною податковою адміністрацією України ПП "Промінком", ПП "Стакер", ТОВ фірма "Титан" на момент складання податкових накладних під час здійснення господарських операцій з ВАТ "Автрамат" були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", та мали відповідні свідоцтва платників ПДВ.

Відповідно до п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки відповідач робить висновок, що факт неподання податкових декларацій, недекларування об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань з ПДВ та безпідставність складання податкових накладних вищевказаними контрагентами, у сукупності свідчать про відсутність правових підстав формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, робіт, послуг від вищевказаних підприємств, які фактично не відбулися.

При цьому, акт перевірки не містить посилань на те, які порушення були допущені самим ВАТ "Автрамат".

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Крім того, судом встановлено, що в акті перевірки відповідачем зазначено, що ВАТ "Автрамат" до складу податкового кредиту червня 2010 року включено суму ПДВ:

- у розмірі 450 грн. по контрагенту ТОВ Фірма "Титан", яка згідно даних бази "Система обробки податкових зобов"язань та податкового кредиту у розрізі конрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податкова звітність з ПДВ ТОВ Фірма "Титан" за червень 2010 року визнано як "недійсну";

- у розмірі 4354,58 грн. по контрагенту ПП "Промінком", що складає 0,5% від загальної суми податкового кредиту за червень 2010 року, яка згідно даних бази "Система обробки податкових зобов"язань та податкового кредиту у розрізі конрагентів на рівні ДПА України встановлено, що податкова звітність з ПП "Промінком" за червень 2010 року визнано як "недійсну";

- ПП "Сталкер" декларація з ПДВ за червень 2010 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова не надана.

Останнє свідчить про наявність таких платників податків, з якими позивач мав господарські відносини, та дійсність, виписаних ними податкових накладних за зазначений період часу.

Отже, доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства спростовується зазначеним вище.

Виходячи з приписів ст. 19 ч. 2 Конституції України, то органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідна сторона - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Харкові, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є протиправним, що є правовою підставою для його скасування в розумінні вимог ст. 162 КАСУ та що потребується для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить у відповідності до положення ст. 11 ч. 2 КАСУ.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, Законом України "Про податок на додану вартість", Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", суд, -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з великими платниками податків в м. Харкові № 0000360840/0 від 23.09.2010 р. про зменшення відкритому акціонерному товариству "Автрамат" бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 6329 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня отримання копії постанови, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 01.12.2010 року.

Суддя Самойлова В.В.