Постанова № 12602353, 06.10.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06.10.10 Справа №2а-7877/10/11/0170

о 15 годині 20 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю

представника позивача Пимшина С.М., дов. №463/08 від 19.07.2010р.,

представника відповідача Османова Е.Р., дов. №1054/0/10 від 02.08.2010р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Бахчисарая»

до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим

про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Бахчисарая", м. Бахчисарай звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані необґрунтованістю висновків, викладених у акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване рішення, а відтак, неправомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничних строків погашення погодженого податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість, передбачених пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ХІІ “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі Закон №2181).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.96-97), в яких зазначив, що суми, сплачені позивачем в хронологічному порядку, були направлені на погашення сум податкового боргу, що виник у попередніх періодах згідно із п.7.7 ст.7 Закону №2181, у звязку із чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 05450357, державну реєстрацію якої проведено Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим 27.06.1995 року (а.с. 9).

29.04.2010р. посадовою особою ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності сплати ПДВ за липень - серпень 2009р., за уточнюючими розрахунками №9000959530 від 02.09.2009р., №9001243704 від 06.10.2009р. та податковим повідомленням рішенням №0000290023 від 25.08.2009р., за результатами якої складено акт №47/1502/05450357 (а.с.11).

Актом перевірки від 29.04.2010р. встановлено несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобовязання з ПДВ, у звязку із чим відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», п.п.5.3.1 п.5.3 ст. 5 Закону України №2181.

Відповідно до акту перевірки від 29.04.2010р. та на підставі п.п.17.1.7 п. 17.1 ст.17 Закону №2181, 27.05.2010р. відповідачем винесено податкові повідомлення рішення:

- №0000381502/0 від 12.05.2010р. за затримку на 183 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 123747,00грн. (згідно податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2009р. (а.с.48-50)), про сплату штрафу у розмірі 61873,59грн. (а.с.12);

- №0000391502/0 від 12.05.2010р. за затримку на 204 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 32000,00грн. (згідно уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку із виправленням самостійно виявлених помилок декларації у травні 2009р. від 06.10.2009р. (а.с.51-52)), про сплату штрафу у розмірі 16000,06грн. (а.с.15);

- №0000371502/0 від 12.05.2010р. за затримку на 118 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 38756,90грн. про сплату штрафу у розмірі 19378,45грн. (а.с.17);

- №0000361502/0 від 12.05.2010р. за затримку на 133 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 23379,01грн. про сплату штрафу у розмірі 11689,51грн. (а.с.19);

- №0000351502/0 від 12.05.2010р. за затримку на 91 календарний день граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 22062,42грн. про сплату штрафу у розмірі 11031,21грн. (а.с.21);

- №0000341502/0 від 12.05.2010р. за затримку на 89 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 9957,15грн. про сплату штрафу у розмірі 1991,43грн. (а.с.23);

- №0000321502/0 від 12.05.2010р. за затримку на 88 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі 88065,55грн. про сплату штрафу у розмірі 17613,11грн. (а.с.25).

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням рішенням позивач звернувся до суду.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Критерії правомірності рішення субєкта владних повноважень визначені ст.2 КАС України, частиною 3 якої встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності субєктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Виходячи із змісту пп. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації..

Згідно із пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2009р. позивачем визначено податкове зобовязання з цього податку у розмірі 110128,00грн.(а.с.45-47).

Згідно платіжних доручень позивачем перераховано 49000,00грн. із зазначенням призначення платежу «ПДВ за липень 2009р.», з яких:

- 2000,00грн. за платіжним дорученням №917 від 27.08.2009р. (а.с.76);

- 15000,00грн. за платіжним дорученням №1038 від 17.09.2009р. (а.с.77);

- 3000,00грн. за платіжним дорученням №1171 від 16.10.2009р. (а.с.78);

- 4000,00грн. за платіжним дорученням №1123 від 08.10.2009р. (а.с.79);

- 5000,00грн. за платіжним дорученням №1169 від 15.10.2009р. (а.с.80);

- 5000,00грн. за платіжним дорученням №1160 від 14.10.2009р. (а.с.81);

- 15000,00грн. за платіжним дорученням №1074 від 25.09.2009р. (а.с.82).

Сплата зазначених сум ПДВ підтверджується, також копією особового рахунку позивача (а.с.60-67).

Відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2009р. позивачем визначено податкове зобовязання з цього податку у розмірі 123747,00грн.(а.с.48-50).

Згідно платіжних доручень позивачем перераховано 98000,00грн. із зазначенням призначення платежу «ПДВ за серпень 2009р.», з яких:

- 15000,00грн. за платіжним дорученням №1050 від 21.09.2009р. (а.с.84);

- 20000,00грн. за платіжним дорученням №1048 від 18.09.2009р. (а.с.85);

- 3000,00грн. за платіжним дорученням №1016 від 15.09.2009р. (а.с.86);

- 5000,00грн. за платіжним дорученням №1034 від 16.09.2009р. (а.с.87);

- 15000,00грн. за платіжним дорученням №1054 від 22.09.2009р. (а.с.88);

- 20000,00грн. за платіжним дорученням №1069 від 23.09.2009р. (а.с.89);

- 20000,00грн. за платіжним дорученням №1070 від 24.09.2009р. (а.с.90).

Сплата зазначених сум ПДВ підтверджується, також копією особового рахунку позивача (а.с.31-37).

Таким чином, обовязок позивача щодо сплати податку на додану вартість за липень 2009 року у сумі 49000,00грн., за серпень 2009р. в сумі 98000,00грн. припинився у звязку зі сплатою.

Позивачем до податкового органу подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 02.09.2009р. за квітень 2009р., згідно якого позивачем визначено суму податкового зобовязання у розмірі 48714,00грн. (а.с.42-43)

Згідно платіжного доручення №932 від 01.09.2009р. позивачем перераховано 48714,00грн. із зазначенням призначення платежу «ПДВ за квітень 2009р. згідно уточнюючій декларації» (а.с.83).

Зазначена сума також знайшла своє відображення у особистому рахунку позивача (а.с.38).

Відповідно до уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок від 06.10.2009р. за травень 2009р., згідно якого позивачем визначено суму податкового зобовязання у розмірі 32000,00грн. (а.с.51).

Згідно платіжного доручення №1110 від 06.10.2009р. позивачем перераховано 32000,00грн. із зазначенням призначення платежу «ПДВ згідно уточнюючій декларації» (а.с.91).

Зазначена сума також знайшла своє відображення у особистому рахунку позивача (а.с.60).

Таким чином обовязок позивача щодо сплати податку на додану вартість за квітень травень 2009р. за уточнюючими розрахунками припинився у звязку зі сплатою.

Крім того, згідно платіжних доручень №956 від 04.09.2009р., №883 від 18.08.2009р., №938 від 02.09.2009р. (а.с.92-94) позивачем перераховано 11689,50грн., 15000,00грн. та 8379,00грн. відповідно, із зазначенням призначення платежу «донарахування ПДВ згідно акту перевірки №233 від 12.08.2009р.» (податкове повідомлення рішення форма Р від 25.08.2009р. №0000290023), що також відображено у особовому рахунку позивача (а.с.39-41).

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону №2181 визначена рівність бюджетних інтересів. З цією метою визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) - у рівних пропорціях.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 2181, який відповідно до преамбули є спеціальним законом з питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181року, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

За таких обставин, самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Щодо обґрунтованості застосування фінансових санкцій податковими повідомленнями рішеннями №0000371502/0 від 12.05.2010р. та №0000341502/0 від 12.05.2010р. за несвоєчасну сплату ПДВ за квітень 2009р. у розмірі 19378,45грн. та 1991,43грн., суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із оскаржуваних податкових повідомлень рішень №0000371502/0 від 12.05.2010р. та №0000341502/0 від 12.05.2010р., відповідачем було застосовано штрафні санкції в розмірі 50% та 20% на податковий борг в сумі 38756,90грн. та 9957,15грн. відповідно.

Як вбачається з додатку до акту перевірки від 29.04.2010р. (а.с.18,24) відповідачем встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобовязання за квітень 2009р. у розмірі 38756,90грн., оскільки воно сплачено із затримками від 91 до 118 днів та у розмірі 9957,15грн., оскільки воно сплачене із затримкою 89 днів.

Проте, як зазначалося раніше, зобовязання зі сплати ПДВ за квітень 2009р. за уточнюючим розрахунком від 02.09.2009р. було сплачено 01.09.2009р., у звязку із чим, позивачем не пропущено термін сплати цього зобовязання, відтак, податкові повідомлення рішення №0000371502/0 від 12.05.20101р. та №0000341502/0 від 12.05.2010р. про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо обґрунтованості застосування фінансових санкцій податковим повідомленням рішенням №0000391502/0 від 12.05.2010р. за несвоєчасну сплату ПДВ за травень 2009р. у розмірі 32000,00грн., суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0000391502/0 від 12.05.2010р., відповідачем було застосовано штрафні санкції в розмірі 50% на податковий борг в сумі 32000,00грн.

Як вбачається з додатку до акту перевірки від 29.04.2010р. (а.с.16) відповідачем встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобовязання за травень 2009р. у розмірі 32000,00грн., оскільки воно сплачено із затримками від 177 до 204 днів.

Проте, як зазначалося раніше, зобовязання зі сплати ПДВ за травень 2009р. за уточнюючим розрахунком від 06.10.2009р. було сплачено 06.10.2009р., у звязку із чим, позивачем не пропущено термін сплати цього зобовязання, відтак, податкове повідомлення рішення №0000391502/0 від 12.05.20101р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості застосування фінансових санкцій податковими повідомленнями рішеннями №0000351502/0 від 12.05.2010р. та №0000321502/0 від 12.05.2010р. за несвоєчасну сплату ПДВ за липень 2009р. у розмірі 22062,42грн. та 88065,55грн. відповідно, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із оскаржуваних податкових повідомлень рішень №0000351502/0 від 12.05.2010р. та №0000321502/0 від 12.05.2010р., відповідачем було застосовано штрафні санкції в розмірі 50% та 20% на податковий борг в сумі 22062,42грн. та 88065,55грн. відповідно.

Як вбачається з додатку до акту перевірки від 29.04.2010р. (а.с.22) відповідачем встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачена частина узгодженого податкового зобовязання за липень 2009р. у розмірі 22062,42грн., оскільки вона сплачена із затримкою 91 день.

Крім того, згідно з додатку до акту перевірки від 29.04.2010р. (а.с.26-27) відповідачем встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачена частина узгодженого податкового зобовязання за липень 2009р. у розмірі 88065,55грн., оскільки вона сплачена із затримками від 59 до 88 днів.

Такі висновки відповідача є необґрунтованими та зроблені без врахування призначення платежу.

Відповідно до п.п.17.1.7 ст. 17 Закону №2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З наведеної норми випливає, що штрафні санкції нараховуються на погашену суму податкового боргу.

Таким чином, суд вважає за необхідне звернути увагу на необґрунтованість накладення штрафних санкцій на суму сплаченого боргу у загальному розмірі 110127,97грн., оскільки за липень 2009р. позивачем сплачено всього 49000,00грн, з яких 2000,00грн. було сплачено без пропуску строку погашення податкового зобовязання згідно платіжного доручення №917 від 27.08.2009р., 15000,00грн. сплачено із затримкою до 30 днів згідно платіжного доручення №1038 від 17.09.2009р., у звязку із чим до зазначеної суми повинно було бути застосовано штрафні санкції у розмірі 10% та 32000,00грн. сплачено із затримкою до 90 днів (згідно платіжних доручень №1171 від 16.10.2009р., №1123 від 08.10.2009р., №1169 від 15.10.2009р., №1160 від 14.10.2009р., №1074 від 25.09.2009р.), у звязку із чим до зазначеної суми повинно було бути застосовано фінансові санкції у розмірі 20%.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення рішення №0000351502/0 від 12.05.2010р. та №0000321502/0 від 12.05.2010р. про застосування штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо обґрунтованості застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату ПДВ за серпень 2009р. у розмірі 123747,00грн., суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається із оскаржуваного податкового повідомлення рішення №0000381502/0 від 12.05.2010р., відповідачем було застосовано штрафні санкції в розмірі 50% податкового боргу в сумі 123747,00грн.

Як вбачається з додатку до акту перевірки від 29.04.2010р. (а.с.13-14) відповідачем встановлено, що позивачем несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобовязання за серпень 2009р. у розмірі 123747,00грн., оскільки воно сплачено із затримками від 121 до 183 днів та застосовані санкції у розмірі 61873,50грн.

Проте, як зазначалося раніше, зобовязання зі сплати ПДВ за серпень 2009р. по декларації з ПДВ від 18.09.2009р. було сплачено в сумі 98000,00грн. у межах строків, встановлених Законом, у звязку із чим, позивачем не пропущено термін сплати цього зобовязання у зазначеній сумі.

Щодо застосування штрафних санкцій в частині 12873,50грн., суд зазначає, що відповідачем не надано доказів погашення позивачем податкового боргу в сумі 25747,00грн. З урахуванням того, що згідно ст. 17 Закону №2181 штрафна санкція нараховується на погашену суму податкового боргу, податкове повідомлення рішення №0000381502/0 від 12.05.2010р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 50% є неправомірним та підлягає скасуванню.

Щодо обґрунтованості застосування фінансових санкцій податковим повідомленням рішенням №0000361502/0 від 12.05.2010р. за несвоєчасну сплату штрафних санкцій за податковим повідомленням рішенням (форми Р) №0000290023 від 25.08.2009р. (за актом перевірки №233 від 12.08.2009р.)у розмірі 11689,51, судом встановлено наступне.

Суму заборгованості у розмірі 23379,00грн. було погашено позивачем повністю, зокрема, 15000,00грн. згідно платіжного доручення №883 від 18.08.2009р. без прострочення сплати податкового зобовязання та 8379,00грн. згідно платіжного доручення №938 від 02.09.2009р. із затримкою сплати податкового зобовязання до 30 днів, у звязку із чим, до зазначеної суми повинно було бути застосовано штрафні санкції у розмір 10%, а не 50%, як то зроблено відповідачем (а.с.19, 20).

За таких обставин, приймаючи до уваги, що застосування фінансових санкцій за несплату або несвоєчасну сплату податкових зобовязань є виключною компетенцією податкового органу, встановлення факту протиправності зміни призначення платежу податковим органом, суд дійшов висновку про необґрунтованість рішень відповідача про накладення фінансових санкцій №0000381502/0 від 12.05.2010р., №0000391502 від 12.05.2010р., №0000371502/0 від 12.05.2010р., №0000361502/0 від 12.05.2010р., №0000351502/0 від 12.05.2010р., №0000341502/0 від 12.05.2010р., №0000321502/0 від 12.05.2010р.

Під час судового засідання, яке відбулось 06.10.2010р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 11.10.2010р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-161, ч.1 ст. 162, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим№0000381502/0 від 12.05.2010р.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим№0000391502 від 12.05.2010р.

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим№0000371502/0 від 12.05.2010р.

5.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим№0000361502/0 від 12.05.2010р.

6.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим№0000351502/0 від 12.05.2010р.

7.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим№0000341502/0 від 12.05.2010р.

8.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим№0000321502/0 від 12.05.2010р.

9.Стягнути з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарства м. Бахчисарая» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.