Постанова № 12602350, 11.11.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 листопада 2010 р. Справа №2а-11133/10/6/0170

(16:39)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Латиніна Ю.А. ,

при секретарі Асєєвій Л. О.,

за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Винятинського М. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, у якому просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 (від 25.05.2010 року № 0002331701/1, від 24.06.2010 року № 0002331701/2) про нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 74 569,39 грн. та від 18.03.2010 року № 0002321701/0 (від 25.05.2010 року № 0002321701/1, від 24.06.2010 року № 0002321701/2) про нарахування податку на додану вартість в сумі 96 733,78 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті перевірки висновки відповідача є необґрунтованими і не відповідають фактичним обставинам справи, а оспорюванні повідомлення-рішення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України і суттєво порушують законні права та інтереси позивача.

У судовому засіданні позивач та його представник посилаючись на те, що за результатами розгляду ДПА в України апеляційної скарги на податкові повідомлення-рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 та № 0002321701/0 Державна податкова інспекція в м. Сімферополі прийняла податкові повідомлення-рішення від 31.08.2010 року № 0002331701/3 та № 0002321701/3 просили визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 (від 25.05.2010 року № 0002331701/1, від 24.06.2010 року № 0002331701/2, від 31.08.2010 року № 0002331701/3) про нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 74 569,39 грн. та від 18.03.2010 року № 0002321701/0 (від 25.05.2010 року № 0002321701/1, від 24.06.2010 року № 0002321701/2, від 31.08.2010 року № 0002321701/3) про нарахування податку на додану вартість в сумі 96 733,78 грн., з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечує з підстав викладених у запереченнях на позовну заяву. Посилаючись на норми Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", Декрету КМ України "Про прибутковий податок із громадян", Інструкції "Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницької діяльності", Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" просить у задоволенні позову відмовити.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2010 року ДПІ в м. Сімферополі було складено акт № 2694/17-1/2448914616 про результати документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за період з 01.01.2007 р. по 19.02.2010 року (а. с. 16-30).

Згідно з висновками акту № 2694/17-1/2448914616 від 09.03.2010 року позивачем порушені вимоги п. 9.12 ст. 9, п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на прибуток фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-IV, зі змінами та доповненнями, та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого підприємцю донарахована податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності у сумі 74 569,39 грн. та податок на додану вартість у сумі 64 489,19 грн.

На підставі зазначеного вище акту ДПІ в м. Сімферополі були прийняті:

- податкове повідомлення рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 74 569,39 грн. ( а. с. 14).

- податкове повідомлення - рішення від 18.03.2010 року № 0002321701/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 96 733,78 грн., де 64 489,19 грн. основний платіж, 32 244,59 грн. штрафні (фінансові) санкції ( а. с. 15).

Вважаючи, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість позивач звернувся до керівника ДПІ в м. Сімферополі зі скаргою на податкові повідомлення-рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 та № 0002321701/0.

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ в м. Сімферополі було прийнято рішення за вих. від 18.05.2010 р. № 3035/10/1/25-017, яким податкові повідомлення-рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 та № 0002321701/0 залишено без змін, а скарга - без задоволення.

На адресу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 були скеровані податкові повідомлення-рішення від 25.05.2010 року № 0002331701/1 та № 0002321701/1.

Не погодившись з зазначеним вище рішенням, позивач звернувся з повторною скаргою до ДПА в АР Крим.

Державна податкова адміністрація АР Крим залишила без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі від 18.03.2010 року № 0002331701/0 (від 25.05.2010 року № 0002331701/1) та від 18.03.2010 року № 0002321701/0 (від 25.05.2010 року № 0002321701/1), прийняті стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та рішення ДПІ в м. Сімферополі за вих. від 18.05.2010 р. № 3035/10/1/25-017, прийняте за розглядом первинної скарги заявника, а повторну скаргу - без задоволення.

За наслідками розгляду вторинної скарги були прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.06.2010 року № 0002331701/2 та № 0002321701/2.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України з скаргою на податкові повідомлення-рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 (від 25.05.2010 року № 0002331701/1, від 24.06.2010 року № 0002331701/2) та від 18.03.2010 року № 0002321701/0 (від 25.05.2010 року № 0002321701/1, від 24.06.2010 року № 0002321701/0).

Рішенням від 20.08.2010 року вих. № 5659/с/25-0315 про результати розгляду повторної скарги ДПА України залишило без змін податкові повідомлення-рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 (від 25.05.2010 року № 0002331701/1, від 24.06.2010 року № 0002331701/2) та від 18.03.2010 року № 0002321701/0 (від 25.05.2010 року № 0002321701/1, від 24.06.2010 року № 0002321701/0) та скаргу без задоволення.

За наслідками розгляду скарги були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.08.2010 року № 0002331701/3 та № 0002321701/3.

Не погодившись з таким рішенням позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 (від 25.05.2010 року № 0002331701/1, від 24.06.2010 року № 0002331701/2, від 31.08.2010 року № 0002331701/3) про нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 74 569,39 грн. та від 18.03.2010 року № 0002321701/0 (від 25.05.2010 року № 0002321701/1, від 24.06.2010 року № 0002321701/2, від 31.08.2010 року № 0002321701/3) про нарахування податку на додану вартість в сумі 96 733,78 грн.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до п.1.5 - 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованого в Мінюсті України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок № 327) акт перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки фактів порушень, всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з пп. 2.3.4. п.2.3 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що при здійсненні підприємницької діяльності позивач використовувала спрощену систему оподаткування, сплачувала єдиний податок за максимальною ставкою, ДПІ в м. Сімферополі ф/о-підприємцю ОСОБА_1 видавалося свідоцтво про сплату єдиного податку із зазначенням виду діяльності “здавання в найм нерухомого майна”, що зафіксовано в п.1.6, п.1.16, п. 2.1 акту перевірки.

Підприємницьку діяльність позивачка здійснювала від здавання в найм не власного майна, а орендованого, тобто, отримувала доходи від суборенди.

Підставою для нарахування податку з доходів фізичних осіб за спірним податковим повідомленням-рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 стала викладена в акті перевірки думка перевіряючого про те, що суборенда це вид діяльності, який згідно КВЄД відноситься не до підкласу 70.2 “Здавання в оренду власного нерухомого майна”, а до підкласу 70.3 “Операції з нерухомістю для третіх осіб”, через що здійснювався вид діяльності не зазначений у Свідоцтві і отримані позивачем доходи підлягають оподаткуванню по нормам Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Акт перевірки свідчить про те, що перевіряючими обрана позивачем спрощена система оподаткування змінена на загальну, в результаті чого відповідач визначив суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 74569,39 грн. за порушення п.9.1 ст.9, п.7.1 ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

З свідоцтва про сплату єдиного податку ф/о-підприємця ОСОБА_1 вбачається, що вид діяльності останньої - “здавання в найм нерухомого майна”, при цьому не конкретизовано власне чи орендоване майно здається в найм.

Департамент планування та організації статистичних спостережень в рамках своїх повноважень листом № 14\3-53\44 від 26.04.2007р. розяснював, що результатом діяльності з суборенди є отримання доданої вартості від оренди, а діяльність по наданню в суборенду майна по КВЕД відноситься саме до підкласу 70.20.0.

Відповідно до КВЕД в редакції наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 02.02.2009 р. № 56:

70.20.0 - Здавання в оренду власного нерухомого майна

Цей підклас включає: - здавання в оренду власної житлової та нежитлової нерухомості - здавання в оренду земельних ділянок діяльність ринків здавання в суборенду житлової та нежитлової нерухомості, земельних ділянок. Враховуючи викладене, твердження що суборенда це вид діяльності, відноситься до підкласу 70.3 “Операції з нерухомістю для третіх осіб”, не відповідає КВЄД. Ст. 9 Закону “Про податок з доходів фізичних осіб” (пп. 9.12.1) встановлено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить, зокрема і спрощена система оподаткування. Згідно з абзацом третім пункту 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" у разі, коли фізична особа - суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Відповідно до абзацу восьмого пункту 2 Указу доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

В порушення названих норм законодавства в акті перевірки доходи, з яких був сплачений єдиний податок, включені до складу сукупного оподатковуваного доходу і вдруге обкладені податком.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що прийняте ДПІ в м.Сімферополі податкове повідомлення рішення № 0002331701/0 від 18.03.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 74569,39 грн. не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Що стосується донарахування податку на додану вартість, то з акту перевірки від 09.03.2010р. №2694/17-1/2448914616 вбачається, що ф/о-підприємець ОСОБА_1 не був зареєстрований як платник податку на додану вартість, та відповідно до цього декларації з ПДВ до ДПІ в м. Сімферополі не надавав.

В вищезазначеному акті перевірки відображені наступні показники податкового зобов'язання підприємця з ПДВ: за грудень 2007р. у сумі 10717,79грн., за січень 2008р. - 7539,95грн.; за лютий 2008р. - 8172,20грн.; за березень 2008р. - 7822,20грн.; за квітень 2008р. - 7822,20грн; за травень 2008р. - 7312,20грн.; за червень 2008р. - 420,00грн.; за липень 2008р. - 7884,67грн.; за серпень 2008р. - 3842,69грн.; за вересень 2008р. - 2955,29грн.

Однак, згідно з Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 року № 727 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, при дотриманні ними, зокрема, умови щодо неперевищення встановленого пунктом 1 Указу обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік у 500 тис. грн. Тобто саме з виручки, яка не перевищує 500 тис. грн., і сплачується єдиний податок.

Звітним податковим періодом для фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку, згідно зі ст. 4 Указу є квартал. Свідоцтво про сплату єдиного податку видається підприємцю на календарний рік. У зв'язку з цим для визначення періоду, протягом якого слід розглядати питання щодо можливості реєстрації підприємця - платника єдиного податку платником податку на додану вартість, є календарний рік.

Суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи, які сплачують єдиний податок, не є платниками податків і зборів, перелічених у пункті 6 статті 1 Указу, в тому числі податку на додану вартість.

Водночас згідно з п. 9.4 ст. 9 Закону України від 03.04.97 р. N 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон про ПДВ) якщо особа, на яку не поширюється дія п. 2.3 ст. 2 цього Закону, як платник податку вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам пп. 2.2 ст. 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену пп. 2.3.1 ст. 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Судом встановлено, що позивач не надавав заяви про реєстрацію платником ПДВ.

Згідно з пп. 2.3.1 ст. 2 Закону про ПДВ особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Фізична особа - підприємець, який є платником єдиного податку і обсяг виручки у якого не перевищує 500000 грн. на календарний рік, не має обов'язку щодо реєстрації платником податку на додану вартість у цьому податковому періоді.

При цьому згідно зі ст. 1 Указу виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або/та в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Такої думки дотримується ДПА України в листі від 11.03.2008 р. N 3004/Д/17-0714.

Однак, в порушення вказаних норм законодавства, в акті перевірки вказано, що ф/о-підприємець ОСОБА_1 повинен був зареєструватися платником ПДВ, через що податковим повідомленням-рішенням № 0002321701/0 від 18.03.2010 року визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 96733,78 грн., де 64 489,19 грн. основний платіж та 32 244,59 грн. фінансові санкції.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 18.03.2010 року № 0002331701/0 (від 25.05.2010 року № 0002331701/1, від 24.06.2010 року № 0002331701/2, від 31.08.2010 року № 0002331701/3) про нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 74 569,39 грн. та від 18.03.2010 року № 0002321701/0 (від 25.05.2010 року № 0002321701/1, від 24.06.2010 року № 0002321701/2, від 31.08.2010 року № 0002321701/3) про нарахування податку на додану вартість в сумі 96 733,78 грн. не можуть бути визнане такими, що прийнято на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивач при зверненні до суду сплатив 3,40 грн. судового збору, який і підлягає поверненню.

Під час судового засідання, яке відбулось 11.11.2010 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 15.11.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 18.03.2010 року № 0002331701/0 (від 25.05.2010 року № 0002331701/1, від 24.06.2010 року № 0002331701/2, від 31.08.2010 року № 0002331701/3) про нарахування податку з доходів фізичних осіб у сумі 74 569,39 грн.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 18.03.2010 року № 0002321701/0 (від 25.05.2010 року № 0002321701/1, від 24.06.2010 року № 0002321701/2, від 31.08.2010 року № 0002321701/3) про нарахування податку на додану вартість в сумі 96 733,78 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_1) судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.