Ухвала суду № 125862454, 14.03.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/1716/25

№ 1-кс/183/522/25

14 березня 2025 року м.Самар

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025041350000025 від 06.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця: смт. Черкаське Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянин України, який має середню освіту, офіційно не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , такий, що не має судимості,

В С Т А Н О В И В:

До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло вищезазначене клопотання, у якому слідчий за погодженням з прокурором просять застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлені в ході досудового розслідування дату та час, однак не пізніше 16 години 24 хвилин 12 березня 2025 року ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання та зберігання з метою збуту та збут психотропних речовин, діючи умисно, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.307 КК України, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», придбав у невстановлений в ході досудового розслідування спосіб та почав зберігати кристалічну речовину жовтого кольору, загальною масою 0,1730 г, яка міститься психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, масою 0,0462 г.

У подальшому, 12 березня 2025 року, приблизно о 16 годині 24 хвилини, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут психотропних речовин, перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи про обмеження обігу метамфетаміну, продав ОСОБА_7 , реальні анкетні дані якого змінені, сліп-пакет з кристалічною речовиною жовтого кольору, загальною масою 0,1730 г, яка міститься психотропну речовину, обіг якої обмежено метамфетамін, масою 0,0462 г, котрий знаходився у мобільному телефоні за задньою кришкою у відсіку для акумулятора, за що отримав від ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 600 гривень.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.2 ст.307 КК України, як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут психотропних речовин, вчинений особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.307 КК України.

06 січня 2025 року вказаний факт, внесено до ЄРДР за №12025041350000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.307 КК України та у подальшому перекваліфіковано за ч.2 ст.307 КК Укпаїни.

14 березня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КПК України.

Слідчий та прокурор, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити мотивуючи його обставинами, в ньому викладеними.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Має намір співпрацювати зі слідством за умови забезпечення безпеки його родини.

Захисник у судовому засіданні заперечувала проти клопотання. Вказала, що правова кваліфікація за ч.2 ст.307 КК України дій, у яких підозрюється ОСОБА_5 є безпідставною та суперечить принципу презумпції невинуватості. У поданому клопотанні не обґрунтовано неможливість запобігти ризикам із застосуванням більш м`яких запобіжних заходів. Не доведено існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Вислухавши прокурора, підозрюваного, захисника, дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

У провадженні СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 січня 2025 року за №12025041350000025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

13 березня 2025 року ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.307 КК України.

14 березня 2025 року склад кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №12025041350000025 перекваліфіковано з ч.1 ст.307 КК України на ч.2 ст.307 КК України.

14 березня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: особисте зобов`язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам визначеним положенням цієї статті.

Статтею 178 КПК України визначено обов`язок суду, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінити в сукупності всі обставини вчинення підозрюваним кримінального правопорушення та особу підозрюваного.

Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази та встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає обґрунтованою повідомлену громадянину ОСОБА_5 підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

При цьому слідчий суддя відхиляє доводи захисника про те, що кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.2 ст.307 КК України є порушенням принципу презумпції невинуватості, оскільки слідчому судді не надано права під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу оцінювати правильність кваліфікації дій підозрюваного.

При розгляді письмових доказів, наданих слідчим в підтвердження клопотання, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому слідчий суддя вважає, що існують всі підстави вважати підозру у скоєнні кримінальних правопорушень обґрунтованою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя ураховує, що вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеним.

Так, про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_5 , хоча і є особою раніше не судимою, однак підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який у відповідності до ст. 12 КК України, є тяжким, за вчинення якого передбачено покарання позбавлення волі на строк від шести до десяти років, що є значним. Отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був установлений.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд вважає, що існує достатньо висока ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

Оцінюючи можливість впливу на свідків суд виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

З огляду на те, що обвинуваченому відомі повні анкетні дані та місце проживання свідків у даному кримінальному провадженні, суд вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України стороною обвинувачення належним чином не доведено. Як на підставу існування цього ризику сторона обвинувачення посилається на наявність у провадженні суду кримінального провадження за ч.1 ст.307 КК України, проте вказана обставина не свідчить про існування зазначеного ризику в силу положень ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Таким чином, слідчий суддя вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Оцінюючи міцність соціальних зв`язків підозрюваного ОСОБА_5 суд враховує, що останній одружений та має постійне місце проживання, раніше не судимий, має трьох неповнолітніх дітей. Разом з тим, суд враховує, що ОСОБА_5 не має законного джерела доходів; на момент вчинення дій, у яких він підозрюється до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024041350001256 за ч.1 ст.307 КК України.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.

З урахуванням особи підозрюваного, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 КПК України, слідчий суддя вважає, що запобігти зазначеним ризикам за допомогою більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Означене є беззаперечною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України, покладає на слідчого суддю обов`язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя ураховує те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а тому за положеннями ст. 182 КПК України, розмір застави може бути визначено у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, слідчий суддя ураховує і дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, сімейний стан підозрюваного. Слідчий суддя дійшовдо висновків про наявність підстав для можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, і вважає, що розмір застави у вигляді 40 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення підозрюваним застави, слідчий суддя вважає, що на підозрюваного ОСОБА_5 повинні бути покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 196 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

Клопотанняслідчого задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 09 травня 2025 року (включно).

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний повинен бути звільнений з під варти, у межах 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121120 (сто двадцять одна тисяча стодвадцять) грн.

В разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1