Ухвала суду № 12582770, 06.09.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2010 року № 8126/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Олендера І.Я. та Стародуба О.П.,

при секретарі судового засідання Романишин О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційні скарги Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції та Комунального підприємства «Сарникомуненергія» Сарненської міської ради на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2009р. у адміністративній справі за позовом Комунального підприємства «Сарникомуненергія» Сарненської міської ради до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств,-

В С Т А Н О В И Л А:

27.02.2008р. позивач Комунальне підприємство /КП/ «Сарникомуненергія» Сарненської міської ради звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції /МДПІ/ № 0001512340/0 від 21.11.2007р., № 0001512340/1 від 18.12.2007р., № 0001512340/2 від 22.02.2008р.; стягнути з відповідача понесені судові витрати (Т.1, а.с.45-48).

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2009р. заявлений позов задоволено частково; визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Сарненської МДПІ № 0001512340/0 від 21.11.2007р., № 0001512340/1 від 18.12.2007р., № 0001512340/2 від 22.02.2008р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 5846 грн. за основним платежем та 2923 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.2, а.с.97-100).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржили сторони.

У поданій апеляційній скарзі позивач КП «Сарникомуненергія», покликаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (Т.2, а.с.105-107).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом невірно застосовані до розглядуваних правовідносин приписи пп.5.2.7 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і безпідставно не застосовані норми пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 вказаного Закону. Судом не враховано тих обставин, що через відсутність коштів розрахунки за придбану в 2000-2004 роках теплову енергію проведені позивачем у вересні 2006 році на підставі винесених судових рішень, через що платник податку в порядку пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правомірно збільшив валові витрати звітного періоду на суму сплачених коштів.

Відповідач Сарненська МДПІ у своїй апеляційній скарзі просить частково скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та в цій частині винести нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити повністю, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи (Т.2, а.с.112-113).

В обґрунтування своїх вимог покликається на те, що судом невірно застосовано до розглядуваних правовідносин ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та помилкового не застосовано в розглядуваній ситуації п.3 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»; здійснивши передачу цілісного майнового комплексу згідно договору оренди, в період з жовтня 2005 року по серпень 2006 року позивач не надавав послуг по виробленню та розподіленню тепла, тобто, не проводив безпосередньої господарської діяльності, через що не мав права нараховувати амортизацію у липні 2006 року на основні фонди, які перебували в оренді і не брали участі в господарській діяльності.

При винесенні рішення судом не враховані умови договору оренди цілісного майнового комплексу, згідно умов якого обєкт оренди повинен обліковуватися в орендаря, амортизаційні відрахування залишаються у розпорядженні останнього та використовуються на відновлення основних фондів, а також не прийнято до уваги складений КРВ в Сарненському районі Рівненської обл. акт ревізії фінансово-господарської діяльності позивача за період 01.01.2005р.-01.01.2007р., яким підтверджено неправомірність нарахування КП «Сарникомуненергія» амортизаційних відрахувань на основні засоби, що перебували в оренді протягом ІІІ кварталу 2006 року.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не зявилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційні скарги в межах наведених у них доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, впродовж жовтня 2007 року ревізорами Сарненської МДПІ проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства КП «Сарникомуненергія» за період з 01.07.2006р. по 30.06.2007р., по результатам якої складено Акт перевірки № 83/23/30132604 від 05.11.2007р. (Т.1, а.с.8-15).

Проведеною перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5.1 ст.5, ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств в ІІІ кварталі 2006 року в сумі 310846 грн., в ІV кварталі 2006 року в сумі 78450 грн. та завищено відємне значення обєкта оподаткування в І кварталі 2007 року в сумі 3834 грн., в ІІ кварталі 2007 року 311006 грн.

На підставі наведеного Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001512340/0 від 21.11.2007р. про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 576099 грн., в тому числі 389296 грн. за основним платежем та 186803 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.6).

За результатами процедури апеляційного узгодження сум податкових зобовязань скарги позивача щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток були відхилені, а податковим органом прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0001512340/1 від 18.12.2007р., № 0001512340/2 від 22.02.2008р. на аналогічні суми визначених податкових зобовязань (Т.1, а.с.7, 44).

Частково задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що датою збільшення валових витрат позивача на суму витрат, понесених у звязку з придбанням природного газу від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» є дата, яка сталася раніше, зокрема, дата придбання природного газу в 1999-2004 роках; у матеріалах справи відсутні докази неврахування платником податків у минулих податкових періодах витрат на придбання вказаного газу, через що позивачем завищені скориговані валові витрати в ІІІ кварталі 2006 року на суму 1220000 грн. та в ІV кварталі 2006 року на суму 313800 грн.

В частині завищення амортизаційних відрахувань в ІІІ кварталі 2006 року на суму 23382 грн. суд керувався тим, що проведена операція з оренди цілісного майнового комплексу є оперативним лізингом; згідно пп.8.5.1 п.8.5 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» балансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податків в оперативний лізинг (оренду), через що така передача засобів не призводить до податкової амортизації таких в орендаря.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Як слідує з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, донарахування податкових зобовязань по податку з прибутку підприємств на загальну суму 576099 грн. згідно спірних податкових повідомлень-рішень відбулося за ІІІ та ІV квартали 2006 року за рахунок зменшення підприємству валових витрат у зазначені періоди на суму 1533800 грн. і амортизаційних відрахувань та відповідно збільшення обєкта оподаткування у ІІІ кварталі 2006 року на суму 23382 грн.

Зокрема, проведеною перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу валових витрат суми оплаченої заборгованості минулих років згідно рішень судів перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» (Т.1, а.с.16-21, 22-27), а саме у ІІІ кварталі 2006 року 2035737 грн. та в ІV кварталі 2006 року 246440 грн., хоча датою збільшення валових витрат позивача на суму витрат, понесених у звязку з придбання природного газу, є дата, яка сталася раніше, а саме дата оприбуткування отриманого природного газу.

Вказаний висновок підтверджується положеннями пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно яких д о складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 вказаного Закону д атою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, датою збільшення валових витрат КП «Сарникомуненергія» на суму витрат, понесених у звязку з отриманням природного газу від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» є дата, яка мала місце раніше, а саме: дата оприбуткування отриманого природного газу.

Про правильність висновків податкового органу в цій частині свідчать й положення п.2.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затв. наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003р., згідно якого я кщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

Платник податку, який до початку його перевірки податковим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф, нарахований відповідно до п.17.2 ст.17 Закону № 2181. Уточнюючий розрахунок, який відображає виправлені показники, складається за формою, що додається до цього Порядку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу, нарахованого відповідно до п.17.2 ст.17 Закону № 2181, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з податку. При цьому виправлення помилок здійснюється шляхом відображення сум раніше занижених (завищених) показників декларацій (валових доходів, витрат та амортизаційних відрахувань) у складі валового доходу (рядок 02.2) та валових витрат (рядок 05.2) того податкового періоду, за який подається звітна декларація.

Звідси, до складу валових витрат в рядок 05.2 декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період включаються суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах та виявлені у звітному періоді.

Оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції (так і під час проведення перевірки податковим органом) позивач не надав доказів щодо неврахування у минулих податкових періодах витрат за отриманий від ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» природний газ в сумі 1533800 грн., тому він не мав права вносити в рядок коду 05.2 «Витрати минулих періодів» декларації з податку на прибуток суми 1220000 грн. в ІІІ кварталі 2006 року та 313800 грн. в IV кварталі 2006 року (Т.1, а.с.28-29, 35-40, 162).

Окрім цього, в частині покликань позивача на неправомірність встановлення відповідачем в акті перевірки заниження скоригованого валового доходу в І та ІІ кварталах 2007 року за рахунок невключення до складу валових доходів кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, колегія суддів враховує, що зменшення збитків підприємству в І та ІІ кварталах 2007 року не вплинуло на донарахований податок на прибуток та штрафні санкції за ІІІ та IV квартали 2006 роки згідно спірних податкових повідомлень-рішень.

Стосовно висновків податкового органу про завищення позивачем амортизаційних відрахувань в ІІІ кварталі 2006 року на суму 23382 грн., то колегія суддів враховує наступне.

17.10.2005р. між КП «Сарникомуненергія» (орендодавець) та ТзОВ «Теплоенергосервіс-ТЕС» (орендар) був укладений договір оренди № 07/09/05-02, згідно якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування цілісний майновий комплекс (Т.1, а.с.72-75); факт передачі обєкта оренди засвідчуються складеним актом прийому-передачі (Т.1, а.с.85-89, 129-134).

Виходячи із змісту пп.1.18.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», вказана господарська операція підпадає під ознаки оперативного лізингу (оренди).

Згідно з пп.7.9.1, 7.9.2 п.7.9 ст.7 вказаного Закону передача майна в оперативний лізинг не змінює податкових зобовязань орендаря і орендодавця, при цьому останній збільшує суму валових доходів, а орендар суму валових витрат на суму нарахованої орендної плати за наслідками податкового періоду.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі (пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 вказаного Закону).

Окрім цього, згідно пп.8.5.1 п.8.5 ст.8 зазначеного Закону б алансова вартість відповідної групи основних фондів не зменшується на вартість основних фондів, які надаються платником податку в оперативний лізинг (оренду).

З врахуванням наведеного, основні фонди, які передані в оперативний лізинг (оренду), залишаються у складі основних засобів орендодавця, не змінюючи балансову вартість відповідної групи основних фондів для нарахування амортизаційних відрахувань.

За таких обставин висновки податкового органу про те, що впродовж строку перебування обєкта оренди в користуванні орендаря (жовтень 2005 року серпень 2006 року) позивач не мав права нараховувати амортизаційні відрахування, не ґрунтуються на вимогах закону.

Колегія суддів відхиляє як безпідставні покликання Сарненської МДПІ на помилкове неврахування судом вимог п.3 ст.23 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки відповідно до абз.3 ст.1 Закону України «Про систему оподаткування» ставки, механізм справлянню податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Щодо справляння податку на прибуток підприємств таким Законом є Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Враховуючи, що амортизаційні відрахування є складовою об'єкта оподаткування, які визначаються ст.ст.8 та 9 наведеного Закону, то порядок їх нарахування не може встановлюватися іншими законами, крім законів про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» цей Закон регулює організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить АР Крим або перебуває у комунальній власності, їх структурних підрозділів, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить АР Крим або перебуває у комунальній власності. При цьому не встановлено, що цей Закон регулює питання оподаткування прибутку підприємств.

Вищеперераховані доводи підтверджуються проведеною судово-економічною експертизою (Т.2, а.с.49-57), висновки якої колегія суддів вважає належним та допустимим доказом по справі.

Таким чином, враховуючи підтвердження в судовому засіданні обставин, якими контролюючий орган обґрунтував свої висновки про порушення позивачем вимог абз.3 пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.5.1 ст.5, ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.86 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а також помилковість висновків відповідача про недотримання позивачем вимог пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заявлений позивачем позов про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень підлягає до часткового задоволення, а саме слід визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Сарненської МДПІ № 0001512340/0 від 21.11.2007р., № 0001512340/1 від 18.12.2007р., № 0001512340/2 від 22.02.2008р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 5846 грн. за основним платежем та 2923 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки суду першої інстанції зроблені з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційні скарги на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції та Комунального підприємства «Сарникомуненергія» Сарненської міської ради на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 27.01.2009р. у адміністративній справі № 2а-1675/08/1770 залишити без задоволення, а вказану постанову суду без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: І.Я.Олендер

О.П.Стародуб