Ухвала суду № 12582431, 14.09.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року № 5862/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого судді Любашевського В.П.

суддів Заверухи О.Б.

Ніколіна В.В.

При секретарі судового засідання Гром В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу

за апеляційними скаргами фермерського господарства ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції в Заставнівському районі Чернівецької області на постанову господарського суду Чернівецької області від 28 січня 2009 року у справі за позовом фермерського господарства ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Заставнівському районі Чернівецької області про скасування рішень про нарахування штрафних санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2008 року позивач - фермерське господарство ОСОБА_1 звернувся у господарський суд Чернівецької області із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Заставнівському районі Чернівецької області. У позовній заяві просить скасувати податкові повідомлення рішення від 12.04.2007 року № 0001981530/0, № 0001971530/0, № 0001961530/0 про застосування штрафних санкцій за затримку сплати до бюджету фіксованого сільськогосподарського податку, податкового повідомлення рішення № 76/23-30071238 від 17.08.2007 року про застосування штрафних санкцій за неподачу розрахунків по збору за забруднення навколишнього природного середовища та рішення № 75/23-30071238 про застосування штрафних санкцій за порушення правил обігу готівки.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 28 січня 2009 року позов задоволено частково. Скасовано рішення Державної податкової інспекції у Заставнівському районі № 75/23-30071238 від 17 серпня 2007 року на суму 5044 грн. штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому постанова суду першої інстанції мотивована тим, що 12.04.2007 р. ДПІ у Заставнівському районі проведено камеральну перевірку своєчасності сплати позивачем податкових зобов'язань з фіксованого сільськогосподарського податку, за результатами якої складено акт № 146/30071238-18 від 12.04.2007 р. Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату Фермерським господарством ОСОБА_1 фіксованого сільськогосподарського податку протягом періоду з 30.09.2002 р. по 28.09.2006 р. Відповідно до п. 15.1.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а в разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Що ж стосується штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону, то вони нараховуються не за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, в зв'язку з чим, на думку суду, положення п. 15.1.1 ст. 15 Закону № 2181 на строки нарахування штрафних санкцій не поширюються. З огляду суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог про скасування податкових повідомлень від 12.04.2007 р. № № 0001981530/0, 0001971530/0 та 0001961530/0 належить відмовити. Суд першої інстанції також погодився з думкою відповідача, що сільськогосподарські трактори відносяться до пересувних джерел забруднення, за викиди забруднюючих речовин якими повинен сплачуватися збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, сторони оскаржили її в апеляційному порядку. У апеляційній скарзі позивач просить задовольнити позов у повному обсязі, оскільки за період 2003-2006 роки нарахування фіксованого с/г податку в господарстві проводилось відповідно до інструкції по фіксованому с/г податку і порушень правил оподаткування та донарахованих сум платежів контролюючими органами не установлено. Тому нарахування вищезазначених штрафних санкцій проведено у відсутності об'єкта для нарахування штрафних санкцій, що і являється підставою для скасування податкових повідомлень рішень від 12.04.2007 року за № №0001981530/0; 0001971530/0; 0001961530/0.

Відповідач у поданій апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду Чернівецької області від 28 січня 2009 року і прийняти нову постанова про відмову у задоволенні позовних вимог фермерського господарства ОСОБА_1. Обґрунтовуючи доводи скарги посилається на те, що при проведенні перевірки працівниками ДПІ у Заставнівському районі, за відсутності первинних бухгалтерських документів, неможливо було встановити конкретні факти і дати порушень видачі готівкових коштів підзвітній особі і використання цих коштів для придбання ПММ. До уваги при перевірці, брались меморіальні ордери та головна книга фермерські господарства де є записи щодо надання під звіт коштів та списання паливно мастильних матеріалів за відповідний період.

Зясувавши обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду без змін, з наступних підстав:

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням від 12.04.2007 року № 0001981530/0, № 0001971530/0, № 0001961530/0 суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.п 15.1.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а в разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Що ж стосується штрафних санкцій, передбачених п.п. 17.1.7 п. 7.1 ст. 7 вказаного Закону, то вони нараховуються не за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Отже суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що положення п. 15.1.1 ст. 15 Закону на строки нарахування штрафних санкцій не поширюються. Тому, посилання скаржника на пропущення контролюючим органом строків застосування санкцій є безпідставними.

Щодо податкового повідомлення рішення № 76/23-30071238 від 17.08.2007 року про застосування штрафних санкцій за неподачу розрахунків по збору за забруднення навколишнього природного середовища, то колегія суддів приходить до висновку про його законність, оскільки єдиний на території України порядок обчислення і сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, а також відповідальність платників за достовірність даних про обсяги викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщені відходи та за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору визначено Інструкцією про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19 липня 1999 року № 162/379. Пунктом 2.1 Інструкції визначено, що платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно з п. 1.4 Інструкції збір справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти, розміщення відходів.

Об'єктами обчислення збору для пересувних джерел забруднення є обсяги фактично використаних видів пального, в результаті спалення яких утворюються забруднюючі речовини (п. 3.1 Інструкції). Тому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сільськогосподарські трактори відносяться до пересувних джерел забруднення, за викиди забруднюючих речовин якими повинен сплачуватися збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Відповідно до ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. При апеляційному розгляді справи встановлено, що в акті від 09.08.2007 року № 19/23-30071238 зафіксовано, що позивачем допущено порушення «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», а саме за період з 01.07.2004 року по 30.06.2007 року позивачем придбано ТМЦ на загальну суму 5044 грн. без підтверджуючих на те документів про сплату даної суми.

Враховуючи, що із моменту виявлення вказаних порушень сплили строки передбачені ст. 250 ГК України, судова колегія вважає рішення № 75/23-30071238 від 17.08.2007 р. незаконним, а тому висновки суду першої інстанції про наявність підстав для його скасування є законними та обґрунтованими.

За таких обставин судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Зважаючи на викладене, та керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги фермерського господарства ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції в Заставнівському районі Чернівецької області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Чернівецької області від 28 січня 2009 року у справі № 10/208/5027 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного України протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя В. П. Любашевський

Судді О.Б. Заверуха

В.В. Ніколін