Ухвала суду № 12582256, 14.09.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2010 року № 4515/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Любашевського В.П., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року по справі за позовом військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2006 року військовий прокурор Західного регіону України звернувся до суду в інтересах держави - Міністерства оборони України в особі уповноваженого органу Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» з позовом до Державної податкової інспекції у м. Львові про визнання частково недійсними податкових повідомлень-рішень № 902320/0/15262 від 15.09.2005 року, № 902320/1/19755 від 25.11.2005 року та №902320/2/2044 від 06.02.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що Державне підприємство МО України «Львівський бронетанковий завод» не має зобовязань щодо сплати податку на землю за IV квартал 2004 року, оскільки у відповідності до ст. 14 Закону України «Про Збройні сили України» та ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» позивач звільнений від сплати земельного податку, а відтак, у податкового органу не було підстав для визначення податкового зобовязання позивачу у IV кварталі 2004 року.

В процесі розгляду справи прокурор змінив підставу позову та уточнив позовні вимоги, просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року в частині нарахування за IV квартал 2004 року податкового зобовязання за платежем «плата за землю» на суму 360737,20 грн. з якої основний платіж складає 180368,60 грн. та штрафні (фінансові) санкції 180368,60 грн.

Постановою господарського суду Львівської області від 07.06.2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2008 року постанова господарського суду Львівської області від 07.06.2006 року та ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2006 року скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року позов задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 902320/2/2044 від 06.02.2006 року в частині нарахування за IV квартал 2004 року податкового зобовязання за платежем «плата за землю» на суму 360737,20 грн. і штрафних санкцій, всього на суму 360737,20 грн., з яких основний платіж - 180368,60 грн., штрафні (фінансові) санкції - 180368,60 грн.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки Законом України «Про плату за землю» передбачено право позивача на звільнення від сплати земельного податку, а органи місцевого самоврядування неправомірно відмовили у погодженні цільового використання і розмірів земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивача, то невнесення його у перелік підприємств, який затверджується Постановою Кабінету Міністрів України, не може бути підставою, яка свідчить про позбавлення позивача права, передбаченого законом. У відповідності до ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України» та ст. 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» позивач не є платником земельного податку і вважається таким, що немає податкового зобовязання, оскільки у 2004 році ДП МО України «Львівський БТРЗ» земельна ділянка площею 745153 м2, за виключенням згідно договорів оренди нежитлових приміщень загальною площею 548 кв. м2 переданих третім особам, за які позивачем сплачувався за спірний період земельний податок, використовувалась за цільовим призначенням, а тому він звільняється від сплати земельного податку за 4 квартал 2004 року.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Львові подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, вказує на те, що оскільки ДП МО України «Львівський БТР» відсутній в переліку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2004 року № 838 «Про затвердження переліку підприємств, що звільняються від сплати земельного податку у 2004 році», підприємство не може бути звільнене від сплати земельного податку. Окрім того, вказує, що посилання позивача на ст. 14 Закону України «Про збройні сили України», згідно якого земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю та звільняються від сплати всіх видів податків, є безпідставним, оскільки цей Закон та Закон України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» не є спеціальними законами з питань оподаткування. Відтак, ДП МОУ «Львівський бронетанковий завод» є платником земельного податку на загальних підставах.

Представник апелянта в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник військової прокуратури Західного регіону України в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ДП МОУ «Львівський бронетанковий ремонтний завод» в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника апелянта, представника прокуратури, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Львівський бронетанковий ремонтний завод» (далі - ДП МО України «Львівський БТРЗ») є правонаступником військової частини А1565 на підставі Наказу Оборони України №28 від 26.06.2003 року України №Д-115/1/016 від 30.12.2003 року.

ДП МО України «Львівський БТРЗ» є державним підприємством, засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству Оборони України, метою діяльності якого був ремонт військової техніки за державним замовленням для потреб Міністерства оборони України, за укладеними в належному порядку договорами для інших вітчизняних і зарубіжних замовників та інша діяльність, яка не суперечить законодавству України і передбачена Статутом підприємства. Майно частини було закріплене за нею на праві повного господарського відання і відносилось до державної власності.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено відповідними матеріалами справи, у постійному користуванні ДП МО України «Львівський БТРЗ», з 2003 року і надалі перебувають земельні ділянки загальною площею 745701 м.кв., з яких: 542009 м.кв. використовується для виробничих потреб, 193728 м.кв. - як траса для бігових випробувань техніки та 9964 м.кв. для обслуговування профілакторію, про що свідчать відповідні державні акти на право постійного користування землею. Згідно договорів оренди нежитлових приміщень загальною площею 548 м.кв. переданих третім особам, позивачем сплачувався за спірний період земельний податок.

На предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року відповідачем проведено планову документальну перевірку ДП МО України «Львівський БТРЗ».

За результатами проведеної перевірки складено акт від 05.09.2005 року №94/23-2/07985602, в якому відповідач вказує на порушення позивачем ст. 2, ст. 14 Закону України «Про Державний бюджет на 2004рік» та ст. 75 Закону «Про оплату землі» за період з 01.01.2004 року по 31.03.2005 року, в результаті чого занижено податкове зобовязання із сплати земельного податку на суму 490126,07 грн., а саме: IV кв. 2004 року - 180368,60 грн.; І кв. 2005 року - 309757,47 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у м. Львові прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.09.2005 року № 902320/0/15262, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок в розмірі 980252,14 грн. (490126,07 грн. - основний платіж та 490126,07 грн. - штрафні (фінансові ) санкції).

У звязку з апеляційним оскарженням позивачем вищевказаного податкового повідомлення-рішення, ДПА у Львівській області своїм рішенням скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Львові № 902320/6/15262 від 15.09.2005 року (від 25.11.2005 року № 902320/1/19735 в частині штрафних (фінансових) санкцій, застосованих з посиланням на п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишила без змін.

У зв'язку з цим ДПІ у м. Львові було прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 06.02.2006 року № 902320/2/2044, яким визначено суму податкового зобовязання за платежем земельний податок в розмірі 735189,11 грн. (490126,07 грн. - основний платіж та 245063,04 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Дані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі підпункту 4.2.2 «б», п. 4.2. п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України», земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати всіх видів податків. Перелік зазначених підприємств з визначенням розмірів земельних ділянок затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування. У цьому ж Законі зазначено, що земельні ділянки, які використовуються не за цільовим призначенням, у тому числі - надані в оренду земельні ділянки або земельні ділянки під будівлями (спорудами), наданими в оренду третім особам, обкладаються земельним податком у встановленому порядку.

Статтею 75 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» визначено з вільнити, як виняток у 2004 році, від сплати земельного податку військові частини, військові навчальні заклади, науково-дослідні установи, які утримуються за рахунок бюджету та належать до сфери управління військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також підприємства Міністерства оборони України та органів і установ виконання покарань.

Зі змісту п.3 ч.1 ст. 4 Бюджетного кодексу України вбачається, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є, зокрема, закон про Державний бюджет України.

Згідно з п. 19 ч.1 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справлянні яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Закон про Державний бюджет України на поточний рік регулює бюджетні відносини, зокрема, у сфері наповнення бюджету через механізми справляння податків.

Таким чином, дія зазначеного закону поширюється, у тому числі, і на податкові правовідносини, оскільки одним із джерел формування доходної частини Державного бюджету на поточний рік є податки, які справляються за встановленими ставками.

Закон про Державний бюджет України на поточний рік передбачає розмір кожної доходної статті бюджету, зокрема шляхом визначення розміру податкових ставок, зупинення дії податкових зобовязань для визначеного кола субєктів і звільнення окремих субєктів господарювання від сплати певних видів податків.

Виходячи із наведеного, цим Законом може зупинятися дія окремих положень податкових законів, вводитися податкові пільги та інше.

Стосовно посилань апелянта на те, що підприємство не було включене до відповідного переліку, то суд першої інстанції вірно покликався на рішення господарського суду Львівської області від 22 вересня 2004 року, залишене без змін Львівським апеляційним господарським судом 27.12.2004 року, яким було задоволено позов військового прокурора Західного регіону України про зобовязання Львівської міської ради погодити розміри і цільове використання земельних ділянок ДП МО України «Львівський БТРЗ».

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки Законом № 1344 передбачено право підприємства на звільнення від сплати земельного податку у 2004 році, а орган місцевого самоврядування неправомірно відмовив у погодженні цільового використання і розмірів земельної ділянки, що перебуває у його користуванні, то невнесення його у перелік підприємств, який затверджується Постановою Кабінету Міністрів України, не може бути підставою позбавлення позивача права, передбаченого законом.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Львові залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року у справі №2а-495/08 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: В.П. Любашевський

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

17.09.2010 року