Ухвала суду № 12580956, 01.11.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 листопада 2010 року № 26166/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.

при секретарі судового засідання Наконечній М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року у справі за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Локачинська спеціалізована пересувна механізована колона № 7» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2009 року позивач Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Локачинська спеціалізована пересувна механізована колона № 7», в якому просить стягнути з відповідача на користь держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету (Держбюджет Локачинського району, код платежу 50070000, номер рахунку 31213230700187, ідентифікаційний код 21740385, банк ГУДКУ у Волинській обл., МФО 803014) адміністративно-господарські санкції в сумі 6921,05 грн. і пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 855,93 грн., а всього разом 7 776,98 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», якою передбачено норматив працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця. Однак вищезазначений норматив для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи не виконано, а тому відповідач зобовязаний сплатити адміністративно-господарську санкцію в сумі 6921,05 грн. та пеню в сумі 855,93 грн., всього на суму 7776,98 грн.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону,

_______________

Головуючий у 1-й інст. суддя Ксензюк А.Я. ряд. ст.зв. № 6.11 суддя-доповідач Попко Я.С.

справа № 2а-14489/09/0370 справа № 26166/09/9104.doc

щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2007 рік, наданого відповідачем 23 січня 2008 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства у 2007 році становила 19 осіб, працюючих інвалідів 1; кількість інвалідів, які повинні працювати 1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її такою, що винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, позивач оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд не обєктивно, не всебічно, не в повній мірі дослідив матеріали справи, не надавши їм належної юридичної оцінки. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 19 осіб, відповідачем фактично було працевлаштовано 1 особу (ОСОБА_2, що приступив до роботи 12.11.2007р.), якому відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність. Вказаною собою було відпрацьовано у 2007 році лише 2 місяці. Роботодавець повинен був вжити всіх необхідних заходів по працевлаштуванню інвалідів, якщо він дійсно хотів виконати норматив створення робочих місць для інвалідів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2007 рік, наданого відповідачем 23 січня 2008 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства у 2007 році становила 19 осіб, працюючих інвалідів одна особа; кількість інвалідів, які повинні працювати одна особа. Подання відповідного звіту до центру зайнятості є належним підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інвалідів. У відповідача відсутня вина у не працевлаштуванні інвалідів на створене ним робоче місце для інвалідів, наявність якої є обовязковою умовою накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Такі висновки суду, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченню, посильній трудовій та громадській діяльності.

Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів, надання позик на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, забезпечення інвалідів технічними реабілітаційними засобами, оплата навчання та перекваліфікація здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2007 рік, наданого відповідачем 23 січня 2008 року, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу товариства у 2007 році становила 19 осіб, з яких середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність одна особа, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» становила також одна особа.

Із звітності про наявність вакансій станом на 21 травня 2007 року, яка подавалась до Локачинського РЦЗ, в товаристві «Локачинська СПМК-7» вакантні робочі місця для 4 осіб на посади зварника пластмас. Інвалід ОСОБА_2 був прийнятий на посаду слюсаря-монтажника (наказ №23 від 12 листопада 2007 року).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що подання відповідного звіту до центру зайнятості є належним підтвердженням наявності на підприємстві створеного та введеного в дію місця для працевлаштування інвалідів. У відповідача відсутня вина у непрацевлаштуванні інвалідів на створене ним робоче місце для інвалідів, наявність якої є обовязковою умовою накладення штрафних санкцій, передбачених ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

А відтак, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що відповідач здійснив всі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходи щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, чим надавав можливість виконання органами, зазначеними в ст.18 Закону України №875-ХІІ, свого обовязку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовних вимог.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 9 квітня 2009 року у справі №2а-14489/09 за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Відкритого акціонерного товариства «Локачинська спеціалізована пересувна механізована колона № 7» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга

Повний текст ухвали складений та підписаний 08.11.2010 року.