Постанова № 12578240, 21.09.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2010 року № 10362/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Любашевського В.П., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротарі-Магік» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 березня 2009 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротарі-Магік» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА :

В грудні 2008 року ТзОВ «Ротарі-Магік» звернулось до суду з позовом до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000412306/057752 від 3 вересня 2008 року, №0000442306/052932 та №0000452306/052931 від 18 вересня 2008 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позапланові перевірки позивача, результати яких було висвітлено в актах від 20 серпня 2008 року та 18 вересня 2008 року, були проведені без законних підстав. Стосовно виявлених порушень вказує на те, що п. 4.3 ст. 4 Закону «Про податок на додану вартість» не є нормою, що регулює норми сплати ПДВ при проведенні операцій, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу на території України. Зазначена норма, регулює виключно операції з імпорту товарів на митну територію України. Крім того, позивач вважає, що контролюючий орган при визначенні звичайної ціни ігнорує закінчення пп. 20.5 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено, що це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна. Позивач робить висновок про те, що контролюючий орган по-своєму трактує норми податкового законодавства та приймає податкові повідомлення рішення на підставі неіснуючих норм права.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 березня 2009 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Вказана постанова мотивована тим, що оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ, митного законодавства та встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обовязкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Суд першої інстанції також прийшов до висновку про те, що при подальшій реалізації імпортованого товару податкові зобовязання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 ст. 4 Закону.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ «Ротарі-Магік» подало апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що контролюючий орган по-своєму трактує норми податкового законодавства та приймає податкові повідомлення-рішення на основі неіснуючих норм податкового законодавства України.

Представник Тернопільської ОДПІ в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, вважає постанову суду першої інстанції законною та обгрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ТОВ «Ротарі-Магік» в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника Тернопільської ОДПІ, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 08 по 20 серпня 2008 року працівниками Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ротарі-Магік» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за період з 01.09.2007 р. по 30.09.2007 р., з 01.12.2007 р. по 31.12.2007 р. та за період з 01.01.2008 р. по 31.01.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 20 серпня 2008 року № 9930/23- 623/33589289, згідно якого ТзОВ «Ротарі-Магік» порушило вимоги пп. 7.5.2 п. 7.5, п.п.7.3.6 п.7.3, пп. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем: занижено суму податкових зобовязань за вересень 2007 року на 207235 грн.. в результаті чого за період з 1 по 30 вересня 2007 року підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за вересень 2007 року на 207235 грн.; занижено суму податкових зобовязань за грудень 2007 року на 261321 грн., в результаті чого за період з 1.12.2007 року по 31.12.2007 року підприємством завищено від»ємне значення ПДВ на 261321 грн.; занижено суму податкових зобовязань за січень 2008 року на 92129 грн.. в результаті чого за період з 1 по 31 січня 2008 року підприємством завищено від»ємне значення на 92129 грн., та завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за січень 2008 року на 261321 грн.

За результатами даної перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000412306/057752 від 03 вересня 2008 року.

Крім того, за період з 15 вересня 2008 року по 18 вересня 2008 року працівниками Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Ротарі-Магік» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за період з 01.08.2007 р. по 30.09.2007 р„ та за період з 1.11.2007 р. по 31.01.2008 р.

За результатами перевірки складено акт від 18 вересня 2008 року №10783/23-623/33589289, згідно якого встановлено, що ТОВ «Ротарі-Магік» порушило вимоги п.п. 7.5.2 п. 7.5, п.п.7.3.6 п.7.3, п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем: занижено суму податкових зобовязань за серпень 2007 року на 268947 грн.. в результаті чого за період з 1 по 31 серпня 2007 року підприємством завищено від»ємне значення податку на додану вартість за серпень 2007 року на 268947 грн; завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за вересень 2007 року на 457933 грн.. та занижено податок на додану вартість за вересень 2007 року на 18276 грн.; занижено суму податкових зобозязань за листопад 2007 року на 275398 грн.. в результаті чого за період з 1 по 30 листопада 2007 року підприємством завищено від»ємне значення податку на додану вартість на 128417 грн.; занижено позитивне значення на 146981 грн., в результаті чого за період з 1.11.2007 р. по 30.11.2007 р. підприємством завищено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2007 року на 73507 грн.; занижено податок на додану вартість за листопад 2007 року на 74474 грн.

За результатами даної перевірки винесено податкові повідомлення-рішення № 0000442306/052932 та № 0000452306/052931 від 19 вересня 2008 року.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що податковий орган прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення на підставі вимог чинного законодавства.

Проте, колегія суддів з обгрунтованістю такого висновку погодитись не може з наступних підстав.

Пунктом 4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому «звичайна ціна» встановлюється за правилами п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», залежить від умов продажу товару і відповідає справедливій ринковій ціні в Україні.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 цього Закону звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту (пп. 1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону).

Підпунктом 1.20.10 п. 1.20 ст. 1 Закону передбачено, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов»язань за непрямими методами.

Згідно з положеннями наказу Державної митної служби від 09.07.1997 року «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» митна вартість використовується виключно в цілях митного оподаткування товарів і ведення митної статистики.

На підставі системного аналізу чинного законодавства колегія суддів вважає, що митна вартість та звичайна ціна при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортного товару не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування податком на додану вартість визначається виходячи з продажної вартості товару.

Колегія суддів вважає помилковою позицію податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною, оскільки така позиція не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому вона підлягає скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротарі-Магік» задовольнити повністю.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 2 березня 2009 в справі № 2-а-12015/08 скасувати та прийняти нову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ротарі-Магік» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000412306/057752 від 03 вересня та №0000442306/052932 та №0000452306/052931 від 18 вересня 2008 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: О.Б. Заверуха

В.П. Любашевський

В.В. Ніколін

Повний текст постанови

виготовлений та підписаний

24.09.2010 року