Ухвала суду № 12578195, 06.07.2010, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2010 року № 1/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Багрія В.М., Старунського Д.М.,

при секретарі судового засідання Ільницькій Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2008 року по справі за позовом спільного малого підприємства виробничо-комерційної фірми «Джерела» до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2008 року МПВКФ «Джерела» звернулось до суду з позовом до Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000111700/1/7979/10/29, №0001232301/1/7979/10/29, № 0001222301/1/7979/10/29 від 27.11.2007 року, № 0001232301/3/3664/10, №0000111700/3/3664/10, №0001222301/3/3664/10 від 15.04.2008 року, №0001232301/05909, №0000111700/05909, №0001222301/05909 від 24.09.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначало, що доводи інспекції щодо недотримання позивачем вимог податкового законодавства України, яке регулює дані відносини вважає безпідставними та недоведеними, оскільки транспортні витрати включені до валових на підставі відповідних податкових накладних, дані витрати оплачені згідно договору, а тому доводи податкової інспекції щодо необхідності додаткового підтвердження таких витрат транспортними накладними не відповідають вимогам пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказує також про те, що неправильно заповнені реквізити у податкових накладних, виданих ПП «Анвік», ПП «Аракс Уж», ПП «Солчер», ТОВ «Аско» та ПП «Олімп» за умови їх оплати та підтвердження таких реквізитів іншими документами, не є підставою відповідно до пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. Закону «Про податок на додану вартість» для не включення їх до податкового кредиту звітного періоду, а тому твердження податкової інспекції щодо порушення вимог даної норми закону є помилковим. Щодо встановлення відповідачем порушення вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», то заяви на надання податкової соціальної пільги громадянам на підприємстві були в наявності, але на час проведення перевірки податковим інспектором до уваги не взяті.

Постановою господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2008 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення рішення: № 000111700/1/7979/10/29, №0001232301/1/7979/10/29, № 0001222301/1/7979/10/29 від 27.11.2007 року, № 0001232301/3/3664/10, № 0000111700/3/3664/10, № 001222301/3/3664/10 від 15.04.2008 року, №0001232301/05909, № 0000111700/05909, № 0001222301/05909 від 24.09.2007 року.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що оскільки відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень у відповідності до ст.ст. 70, 71 КАС України, акт перевірки № 491/23-134/24633690 від 10.09.2007 року не підтверджує порушення підприємством зазначених в ньому норм податкового законодавства, позовні вимоги підлягають до задоволення.

Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, Бережанська МДПІ подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального права при її прийнятті внаслідок неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, вказує на те, що спірні податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству, підтвердженням чого є акт перевірки № 491/23-134/24633690 від 10.09.2007 року, яким встановлено порушення позивачем норм Законів України «Про податок на додану вартість», «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому штрафні санкції встановлені нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» застосовані правомірно.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник апелянта в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст. 196 КАС України, вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Бережанською МДПІ проведено перевірку на предмет дотримання СМП ВКФ «Джерела» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 року по 31.03.2007 року.

За результатами проведеної перевірки складено Акт № 491/23-134/24633690 від 10.09.2007 року, в якому відповідачем зафіксовано ряд порушень чинного податкового законодавства України вчинених позивачем, зокрема, пп. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, не підтвердження підприємством транспортними документами включення до валових витрат 8826,00 грн. вартості перевезення вантажу, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2 кв. 2006р. - 1480 грн. та за 3 кв. 2006р. - 727 грн.; порушення підприємством пп. 7.2.1 п. 7.2, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме СМП «Джерела» включило до податкового кредиту суми ПДВ згідно податкових накладних, виданих ПП «Анвік», ПП «Аракс Уж», ПП «Солчер», ТОВ «Аско» та ПП «Олімп», дані яких не містять відомостей передбачених зазначеною нормою закону, а саме не вказано місце розташування юридичної особи (покупця) та повна або скорочена назва покупця, у звязку з чим позивач занизив податкове зобовязання за перевірений період в сумі 31384,00 грн. в т.ч.: за квітень 2006 р. 5022,00 грн., травень 2006 р. 1566,00 грн., липень 2006 р. 4930,00 грн., серпень 2006 р. 6273,00 грн., вересень 2006 р. 11535,00 грн. та листопад 2006 р. 2058,00 грн.; порушення підприємством пп. 6.3.2., п. 6.3, ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а саме надав податкову соціальну пільгу громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 прийнятим на роботу без подання заяви про застосування податкової соціальної пільги, внаслідок чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 835,17 грн.

Рішенням № 0001232301/0/5909 від 24.09.2007р. та прийнятими в порядку апеляційного оскарження №0001232301/1/7979/10/29 від 27.11.2007 року, №0001232301/3/3664/10 від 15.04.2008 року позивачу визначено податкове зобовязання за платежем: 2207 грн. податку на прибуток та 1030,80 грн. штрафних санкцій; рішенням №0001222301/05909 від 24.09.2007 року та прийнятими в порядку апеляційного оскарження № 0001222301/1/7979/10/29 від 27.11.2007 року, № 0001222301/3/3664/10 від 15.04.2008 р. визначено податкове зобовязання за платежем: 31384,00 грн. податку на додану вартість та 15692,00 грн. штрафних санкцій; рішеннями №0000111700/05909 від 24.09.2007р. та прийнятими в порядку апеляційного оскарження №0000111700/1/7979/10/29 від 27.11.2007 року №0000111700/3/7883664/10 від 15.04.2008 року визначено податкове зобовязання за платежем: 835,07 грн. податок з доходів фізичних осіб та 1670,14 грн. штрафних санкцій.

Дані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі підпункту 4.2.2 «б», п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181.

З огляду на встановлені судом першої інстанції обставини та наявні у справі докази, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат, з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.7 ст. 5. даного закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем (покупець) в квітні, червні, липні 2006 року включено до валових витрат 8826,00 грн. вартості перевезення вантажу, які повязані з виконанням господарських зобовязань по договору про сумісну діяльність №02/06/С від 02.01.2006 року, укладеного з приватним підприємством «Спецодяг» (продавець) і виконання якого підтверджується: рахунками на оплату; накладними; податковими накладними №49 від 28.03.2006р., №88 від 23.06.2006р., №97 від 20.07.2006р. в яких зазначена сума товаротранспортних витрат 8826,00 грн. і які оплачені позивачем згідно п. 3.2 договору; платіжними дорученнями: №144 від 13.03.2006р., №213 від 12.04.2006р., №218 від 14.04.2006р., №249 від 28.04.2006р., №251 від 03.05.2006р., №260 від 06.05.2006р., № 380 від 30.06.2006р., від 02.08.2006р., від 12.07. та 25.07.2006р., від 20.06. та 23.06.2006 року.

Оскільки валові витрати СМП «Джерела» підтверджені первинними документами, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення, обовязковість ведення яких передбачена Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність порушень з боку позивача вимог податкового законодавства України.

Слід також зауважити, що надані Тернопільською дирекцією залізничних перевезень дорожні відомості № 48099473, № 48457546, № 52512471 також підтверджують, що одержувачем вантажу є позивач і транспортні витрати на його перевезення складають 8826,00 грн., які сплачені на станції відправлення про що свідчить підпис товарного касира.

Стосовно правомірності прийнятих рішень відповідачем, яким позивачу визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість та штрафні санкції. Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням та виготовленням товарів (робіт, послуг), основних фондів, з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку; доказом правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту є належним чином оформлена податкова накладна, передбачена пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 цього Закону відповідно до якого не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку не підтверджених податковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит в сумі 31384,00 грн. в т. ч.: за квітень 2006 р. 5022,00 грн., травень 2006 р. 1566,00 грн., липень 2006 р. 4930,00 грн., серпень 2006 р. 6273,00 грн., вересень 2006 р. 11535,00 грн. та листопад 2006 р. 2058,00 грн. підприємством сформовано на підставі даних податкових накладних: №1325 від 31.10.2006 року на суму ПДВ - 2058,33 грн., №1110 від 28.04.2006 р. на суму ПДВ - 3750,00 грн., №1134 від 08.08.2006 р. на суму ПДВ - 1941,67 грн., №1130 від 05.08.2006 року на суму ПДВ - 1165,00 грн. отриманих від ПП «Анвік» в яких не вказано місце розташування та повна назва позивача (покупця); податкових накладних №3204 від 08.07.2006р. сума ПДВ - 1130,00 грн. та №1520 від 12.04.2006р. сума ПДВ - 958,33 грн. отриманих від ПП «Аракс Уж», №55 від 18.08.2006р. сума ПДВ - 3166,67 грн. та №37 від 27.07.2006р. сума ПДВ 3800,00 грн. отриманих від ПП «Солчер» та податковій накладній за №1 від 07.09.2006р. сума ПДВ - 11535,00 грн. отриманій від ТОВ «Аско» не вказано повну адресу місця розташування позивача; податкових накладних №104 від 24.05.2006р. сума ПДВ - 608,33 грн. та №84 від 27.04.2006р. сума ПДВ - 1271,67 грн. отриманих від ПП «Олімп» вказана адреса покупця м. Бережани, вул. Львівська 135 (за актом перевірки - фактична адреса місцезнаходження позивача, а юридична адреса СМП ВКФ «Джерела» м. Бережани, вул. Ковшевича 37). Зазначені податкові накладні виписані платниками ПДВ та оплачені в повному обсязі, що не заперечується податковою інспекцією.

Відтак, суд першої інстанції вірно зазначив, що в процесі розгляду справи не було встановлено та не доведено відповідачем того, що податкові накладні виписані не контрагентами позивача, що такі господарські операції не здійснювалися, а також того, що оплата по податкових накладних проведена позивачем безпідставно, а тому висновок податкової інспекції, що позивачем неправомірно включено сплачені ним суми ПДВ до податкового кредиту та що такі не є належними доказами є безпідставним, оскільки такий висновок зроблений без оцінки всіх доказів у їх сукупності. З огляду на це, колегія суддів зазначає, що вказані відповідачем порушення при складанні податкових накладних контрагентами позивача не можуть тягнути за собою втрату ними юридичної сили.

Стосовно донарахування податковою інспекцією податку з доходів фізичних осіб та застосування штрафних санкцій колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Оскільки позивачем соціальну пільгу працівникам було надано на підставі їх заяв від 08.02.2005р., 01.05.2006р., 11.07.2006р., 18.07.2006р., 01.02.2007р. (а.с. 47-51), а відповідно до п.6.1.1, п. 6.3.2 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено право платника податку на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу на суму податкової соціальної пільги, доводи відповідача про те, що позивач, будучи податковим агентом, зобовязаний був нарахувати, утримати та сплатити в доход бюджету податок з повної суми доходу виплаченого працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, без застосування соціальної пільги, оскільки ними не подавалися заяви про її застосування є безпідставними.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бережанської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2008 року у справі №7а/135-2932 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлений

та підписаний 09.07.2010 року