Постанова № 12578094, 26.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2010 р. Справа № 9/123-9/124-9/139-5/147

          Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

секретарі Парасочці Н.В.

за участю представників сторін:

позивача Гурєєвої О.О., Скляревської Н.О., довіреності №103 від 16.11.2010 р. та №104 від 16.11.2010 р.,

відповідача Осадчого А.В., довіреність №49 юр-36 від 01.04.2009 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу позивача (вх. №3524П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2010 р. по справі №9/123-9/124-9/139-9/147-10

за позовом Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», м. Київ

до відкритого акціонерного товариства «Крюковський вагонобудівний завод», м. Кременчук

про стягнення 1027399,20 грн., 1027399,20 грн. та 5175396,00 грн.,

встановила:

У вересні 2009 року Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця»звернулась до господарського суду Полтавської області з позовами до відкритого акціонерного товариства «Крюківський вагонобудівний завод»про стягнення штрафу в розмірі 1027399,20 грн., 1027399,20грн. та 5175396,00 грн.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.10.2009 року однорідні позовні вимоги Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»до ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»об’єднані в одному провадженні.

Свої вимоги про стягнення штрафу позивач обґрунтовує посиланням на ст. 231 ГК України та зазначає, що відповідачем неналежним чином виконане зобов’язання в частині якості робіт (виготовлення вагонів) за договором підряду №7608/010 1565/0240/08-ЦЮ від 02.04.2008 року, а саме: через рік після передання вагонів отримувачу –ДП «Донецька залізниця», у вагонах був виявлений ряд недоліків. Про виявлені недоліки відповідача було повідомлено телеграмою № 2066а від 27.04.2009року. Частково недоліки були усунуті відповідачем у визначений сторонами термін до 26.05.2009 року. Опираючись на факт встановлення недоліків, позивач просив суд стягнути з відповідача 20% штрафу в розмірах 1027399,20 грн., 1027399,20 грн., 5175396,00 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.10.2010 року (суддя Гетя Н.Г.) у задоволенні позовних вимог Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»відмовлено.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2010 р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Позивач стверджує, що рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, в силу чого підлягає скасуванню.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.10.2010 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін.

Представники позивача в судовому засіданні 24.11.2010 року підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили колегію суддів скасувати оскаржене рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши та перевіривши юридичну оцінку суду першої інстанції фактичних обставин справи, повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегією суддів в ході розгляду справи в порядку ч.2 ст. 101 ГПК України встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

02.04.2008 року між Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця»(Замовник) в особі заступника Генерального директора Укрзалізниці Лашка Анатолія Дмитровича та ВАТ «Крюківський вагонобудівний завод»(Виконавець) в особі Голови правління Хвороста Євгенія Федоровича був укладений Договір № 7608/010 1565/0240/08-ЦЮ, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов’язання щодо виготовлення 112 пасажирських вагонів моделі 61-779, моделі 61-779А у відповідності з технічними умовами ТУ У 35.2-05763814-035:2007 та моделі 61-779Є, 61-779ЄА у відповідності з технічними умовами ТУ У 35.2-05763814 - 063:2008, а замовник зобов’язався здійснити відповідну оплату. Після виготовлення вагони підлягали переданню отримувачам, вказаним замовником в Додатку 3 до Договору, в тому числі ДП «Донецька залізниця».

Оскільки договір не визнавався судом недійсним, в тому числі з підстав, передбачених ч.3 ст. 238, ч.1 ст. 215 ЦК України, колегія суддів рахує його таким, що є дійсним і створює правові наслідки, яких бажали досягти сторони при його укладанні.

На виконання Договору, сторони підписали графік поставки 112 пасажирських вагонів у 2008 році, протокол узгодження договірних цін пасажирських вагонів на 2008 рік (Додаток № 2 до Договору).

Згідно з матеріалами справи встановлено, що Державному підприємству «Донецька залізниця»відповідачем виготовлено та поставлено:

- 11 вагонів купейного типу на 40 місць мод. 61-779,

- 4 вагони типу СВ на 20 місць мод. 61-779А,

- 1 вагон купейного типу на 40 місць мод. 61-779 з радіокупе.

29.05.2008 р. та 24.06.2008 р. вагони прийняті по кількості і якості отримувачем - ДП «Донецька залізниця», що, на думку колегії суддів, відповідає принципу диспозитивності господарських відносин і не суперечить жодним положенням угоди сторін або законодавства.

06.05.2009 року комісією у складі представників від Донецької залізниці та відповідача складено та підписано акти технічного стану №№ 53-615, 53-602, 53-617, в яких зафіксовані дефекти у вагонах, які відпущені Донецькій ЗД Модель: 61-779 Зав. №№ 214, 233, 222 Вед. №№ 048-05974, 048-05958, 048-141125.

Згідно з Дефектними відомостями (вагони №№ 048-05974 та 048-05958) виявлені наступні невідповідності продукції:

1. відшарування пластику на стелі в тамбурі;

2. не працює фіксатор віялової двері;

3. сліди корозії навісів дверей та нижньої частини вхідних дверей;

4. туго закриваються прохідні двері у тамбурах;

6. туго закривається вхідні двері у тамбурі з робочої сторони.

Згідно з Дефектною відомістю (вагон № 048-14125) виявлені наступні невідповідності продукції:

1. відшарування пластику на стелі в тамбурі;

2. не працює фіксатор віялової двері;

3. не фіксуються розсувні двері утримуючим механізмом;

4. не працює показник зайнятості туалету;

6. люфт ручки розсувної двері;

7. не працює монітор;

8. лопнуло прижимне кільце лампи софітки в службовому купе.

Опираючись на встановлений факт наявності зазначених дефектів, позивач, посилаючись на положення ч.2 ст. 231 ГК України, просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 20% вартості неякісних товарів.

Колегія суддів зазначає, що гіпотеза норми ч.2 ст. 231 ГК України передбачає дві обов’язкових умови стягнення штрафу у визначеному розмірі:

1)          участь у зобов’язанні хоча б з однієї сторони суб’єкта господарювання, який належить до державного сектору економіки;

2)          наявність порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг).

Угода сторін не містить дефініції якості або переліку дефектів, наявність яких свідчить про порушення зобов’язання щодо якості.

Так, п. 6.1. договору встановлено, що виробник гарантує надійність вагонів за умови дотримання отримувачем правил їх експлуатації. Інших визначень критеріїв якості виконаної роботи договір № 7608/010 1565/0240/08-ЦЮ від 02.04.2008 р. не містить.

Інші пункти договору - 6.8., 7.1., 7.4. містять гарантійні зобов’язання виконавця, та відповідальність за їх недодержання, але також не містять критеріїв якості виконаних робіт.

Тому колегія суддів застосовує нормативне визначення якості виконаних робіт –ст. 857 ЦК України, де зазначено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Оскільки результатом робіт є вагони, колегія суддів, дослідивши докази по справі, доходить до висновку, що ці вагони відповідають вимогам щодо якості.

Так, відповідно до ч.1,2 ст. 857 ЦК України вагони не мали жодних дефектів на час передання їх отримувачу, що підтверджено актами прийому-передачі від 29.05.2008 р. та 24.06.2008 р. (а.с. 116-170 т.3), прийняті в експлуатацію без зауважень. Цього факту представники позивача у судовому засіданні не заперечували.

Аналіз правовідносин і дій сторін в ході прийняття вагонів приводить колегію суддів до висновку про те, що сторони в ході передання-прийомки вагонів в цілому дотрималися вимог інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.65 р. №П-6 і від 25.04.66 р. №П-7.

На протязі одного року експлуатації (до травня 2009 р.) такі зауваження також були відсутні, що свідчить про відсутність претензій по якості під час експлуатації.

В подальшому, після складення рекламаційних актів №№ 53-615, 53-602, 53-617 від 06.05.2009 року, вагони також не визначені як непридатні до експлуатації. Більше того, відповідно до відповідей представників позивача на запитання суду, вагони експлуатуються і в даний час.

Тому є дотриманим критерій якості, передбачений ч.3 ст. 857 ЦК України –здатність результату робіт до використання протягом розумного строку.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку про відсутність ознак порушення господарського зобов’язання щодо якості робіт, виконаних за договором підряду.

Твердження позивача про порушення зобов’язання щодо якості ґрунтуються на невірному тлумаченні законодавства, а саме.

Норма закону прямо пов’язує критерій якості зі здатністю результату робіт до експлуатації (ст. 857, ч.1 ст. 858 ЦК України).

Виходячи з цього, слід ураховувати, що не кожний дефект робіт є порушенням зобов’язання щодо якості. Порушення зобов’язання щодо якості може мати місце тільки за наявності такого дефекту, який перешкоджає використанню результату робіт за призначенням.

Позивач у своїх вимогах опирається на дефекти окремих складових результату робіт (двері, які туго зачиняються, відшарування пластику, сліди корозії, тощо), але не зазначає, яким чином ці дефекти унеможливлюють використання виробу (вагону в цілому) за призначенням. При цьому позивач вимагає стягнення штрафу, розмір якого визначеній у відсотковому відношенні до ціни вагону, що, з урахуванням факту подальшої експлуатації вагону, не співмірно встановленим недолікам та розміру витрат на їх усунення.

Тому твердження позивача про порушення зобов’язання по якості, на думку колегії суддів, суперечать положенням законодавства.

Крім того, колегія зазначає, що твердження позивача про наявність дефектів, відповідальність за які несе відповідач, не підтверджена залученими до справи доказами.

Так, відповідно до п. 6.8. договору, який містить застереження про виконання гарантійних зобов’язань тільки за умови належної технічної експлуатації виробу, згідно ч.3 ст. 857 ЦК України, на отримувача покладений обов’язок експлуатувати результат робіт (вагони) відповідно до встановлених правил і норм.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Угодою сторін –п. 6.8. договору № 7608/010 1565/0240/08-ЦЮ від 02.04.2008 р. встановлено, що відповідальність Виконавця за гарантію обмежується ремонтом або заміною тих дефектних агрегатів, блоків або їх частин, по відношенню до яких дефект буде доведений як дефект Виконавця або як конструктивно-виробничий недолік.

Аналіз цього пункту приводить колегію суддів до висновку, що обов’язок доведення вини Виробника в дефектах, які виявлені після початку експлуатації, покладений на отримувача або замовника.

Сторони узгодили спосіб такого доведення у п. 6.6. договору, де зазначено, що сторони складають Акт усунення недоліків із зазначенням причин, що викликали недоліки.

Усунення зазначених в дефектних актах недоліків відбувалося в межах гарантійного обслуговування, однак в порушення п. 6.6. договору в актах технічного стану від 06.05.2009 року №№ 53-615, 53-602, 53-617, якими зафіксовані дефекти у вагонах, не зазначені причини, що викликали недоліки в період гарантійного строку.

Будь-яких інших доказів того, що дефекти виникли з вини виробника, позивач також суду не надав.

Тому колегія суддів, опираючись на положення ст. 33, 34 ГПК України приходить до висновку про недоведеність вимог позову.

Інші доводи апеляційної скарги та досліджені в судовому засіданні докази не спростовують наведені висновки колегії суддів, в зв’язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, п.1ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

постановила:

          Апеляційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця»на рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2010 р. по справі №9/123-9/124-9/139-9/147-10 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.10.2010 р. по справі №9/123-9/124-9/139-9/147-10 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                            В.Я. Погребняк

суддя                                                             О.В. Шевель

суддя                                                             М.М. Слободін

Повний текст постанови підписано 26 листопада 2010 р.