Постанова № 12578098, 30.11.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2010 р. Справа № 16/105

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Лакіза В.В.,

суддя Білоусова Я.О.,суддя- доповідач Пуль О.А.

при секретарі Сємєровій М.С.,

за участю представників сторін:

позивача представник ОСОБА_2 за довіреністю № 1396 від 02.06.2010 р.,

відповідача - представник Курило Н.В. за довіреністю № 1 від 03.06.2010 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1, м.Полтава ( вх. 3665П/2-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 12.10. 2010 р. по справі № 16/105;

за позовом- учасника Виробничо комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг»- ОСОБА_1, м.Полтава,

до Виробничо комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг», м.Полтава, код 23278420,

про визнання положення статуту недійсним,-

встановила:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.10.2010 року по справі № 16/105 (суддя Тимошенко О.М.) відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання пункту 5.3 розділу 5 нової редакції статуту ВК ТОВ «Саланг», прийнятої загальними зборами учасників товариства 25.10.2006 р. та зареєстрованої державним реєстратором виконкому Полтавської міської ради 15.02.2007 р., недійсним.

Позивач ОСОБА_1., не погодившись з рішенням господарського суду, звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2010 р. у справі № 16/105 як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що пункт 5.3 розділу 5 нової редакції статуту ТОВ «Саланг»не відповідає нормам спеціального Закону України «Про господарські товариства», а саме, статті 55 вказаного Закону.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення господарського суду від 12.10.2010 р. у даній справі без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Як видно з матеріалів спарви, ОСОБА_1 21.08. 2010 р. звернулась до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просила суд визнати недійсним пункт 5.3 розділу 5 нової редакції статуту Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг», прийнятої загальними зборами учасників відповідача 25.10.2006 р. та зареєстрованої державним реєстратором виконкому Полтавської міської ради 15.02.2007 р., посилаючись що він суперечить статті 55 Закону України «Про господарські товариства»як спеціальній нормі права (а.с. 3-4).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.08.2010 р. позовну заяву ОСОБА_1. прийнято до провадження та призначено судовий розгляд справи на 21.09.2010 р. ( а.с. 1).

15.09.2010 р. позивач звернулась до суду з доповненнями до позовної заяви, в яких просила: визнати недійсним пункт 5.1 розділу 5 статуту Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг», зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради від 28.07.2000 р. №601-р як такого, що суперечить волевиявленню засновників відповідача, зазначеного у протоколі № 1 засновників ВКТОВ «Саланг»від 01.04.2000 р.; визнати недійсними рішення загальних зборів учасників ВКТОВ «Саланг»від 25.10.2006 р. в частині розподілу часток учасників у статутному капіталі відповідача (ОСОБА_3 54%, ОСОБА_1 23%, ОСОБА_4 23%); визнати недійсним пункт 5.1 розділу 5 статуту ВКТОВ «Саланг»в частині розподілу часток учасників у статутному капіталі відповідача ( ОСОБА_3 54%, ОСОБА_1. 23%, ОСОБА_4- 23%); зобовязати відповідача внести відповідні зміни до реєстраційної картки суб*єкта підприємницької діяльності юридичної особи (ВКТОВ «Саланг») щодо розміру часток учасників у статутному капіталі ВКТОВ «Саланг», яка знаходиться в Управлінні з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Полтавської міської ради; в забезпечення доказів витребувати в Управлінні з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців виконавчого комітету Полтавської міської ради справу ВКТОВ «Саланг»для огляду (а.с. 19-22).

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий господарський суд не вирішував питання про прийняття чи відхилення доповнень до позовної заяви, які по суті є зміною предмету позову, і в оскаржуваному судовому рішенні не надав додатковим вимогам позивача правової оцінки, але, слід зазначити, що зазначене не вплило на винесене судом рішення.

У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник позивача пояснив, що у суді першої інстанції він не наполягав на заявлених додаткових вимогах.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №№ 2453-УІ від 07.07.2010 р. передбачено, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання позовної заяви,

Враховуючи, що позивач звернувся до господарського суду з позовом тоді, коли вже діяли зміни, внесені до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України «Про судоустрій та статус суддів»№ 2453-УІ , які набрали чинності з 07.07.2010 р., колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення доповнень до позовних вимог від 15.09.2010 р., як необгрунтовані.

Розглянувши вимоги позивача від 21.08.2010 р., колегія суддів встановила, що позивач є учасником господарського товариства Виробничо комерційного товариства з обмеженою відповідальністю «Саланг», що підтверджується пунктом 1.2 статуту товариства і витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 10.08.2010 р.

Згідно статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (девідентів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно приписів статті 140 Цивільного кодексу Ураїни товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Статут товариства містить відомості про розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника, склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень.

Статтею 89 Цивільного кодексу України встановлено, що управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках учасники товариства.

Статтею 97 Цивільного кодексу України передбачено, що органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до приписів статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства. Рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні вірно встановлено, що у відповідності до приписів статті 145 Цивільного кодексу України вищим органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників. До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить: визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу, створення та відкликання виконавчого органу товариства, визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів, затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства, вирішення питання про придбання товариством частки учасника, виключення учасника із товариства, прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Як свідчать матеріали справи, вірно встановлено судом першої інстанції, і не спростовано апелянтом у апеляційній інстанції, рішенням загальних зборів учасників ВКТОВ «Саланг»від 25.10.2006 р. ( протокол зборів № 3) було затверджено нову редакцію статуту ВКТОВ «Саланг», пунктом 5.3 розділу якого передбачено, що частка у статутному капіталі товариства переходить до спадкоємця фізичної особи учасника товариства незалежно від наявності або відсутності згоди інших учасників товариства. При прийнятті даного рішення загальними зборами учасників відповідача не було порушено компетенції та повноважень загальних зборів товариства, оскільки внесення змін до статуту товариства за статтею 145 ЦК України є компетенцією даних зборів.

Рішення зборів вищого органу товариства від 25.10.2006 р. не визнано недійсним, тому є чинним і таким, що підлягає виконанню.

Підставами для визнання актів, в тому числі статуту (чи його окремих положень) недійсними, є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Крім того, обовязковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв*язку з прийняттям відповідного акта прав та законних інтересів позивача.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки розподіл тягаря доказування визначається предметом спору, тому за загальним правилом обов*язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням наведених норм чинного законодавства колегія суддів зазначає, що позивач ні у своєму позові, ні в судовому засіданні не обґрунтувала, в чому саме полягає порушення її інтересів пунктом 5.3 розділу 5 статуту товариства.

Окрім того, слід зазначити, що пункт 5.3 розділу 5 статуту товариства, яким встановлено, що частка у статутному капіталі товариства переходить до спадкоємця фізичної особи учасника товариства незалежно від наявності або відсутності згоди інших учасників товариства в повній мірі відповідає частині 5 статті 147 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства.

Посилання позивача на те, що пункт 5.3 розділу 5 статуту товариства суперечить статті 55 Закону України «Про господарські товариства»спростовуються нормами чинного законодавства, а саме, в статі 55 вищенаведеного Закону мова йде про вступ спадкоємців до товариства з обмеженою відповідальністю, а тому п.5.3 розділу 5 статуту ніяк не може їй суперечити, оскільки в цьому пункті мова йдеться лише про перехід до спадкоємця частки у статутному капіталі товариства, що не є тотожнім.

Окрім того, позивач не заперечує, що була присутня на загальних зборах учасників ВКТОВ «Саланг», які відбулися 25.10.2006 р., приймала участь в обговоренні усіх питань порядку денного зборів і в голосуванні при прийнятті рішень по кожному з питань порядку денного.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про відмову позивачу у позові з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Стосовно вимоги відповідача про застосування до вимоги позивача строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Пленуму Верховного суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної припини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на наведене, та враховуючи, що позивачем не доведено суду позовні вимоги і в їх задоволенні відмовлено, тому застосування строків позовної давності не вбачається можливим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про відмову позивачу у позові з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Заперечення, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2010 р. залишається без змін, а апеляційна скарга -- без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст.101, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 12.10.2010 р. по справі №16/105 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В.Лакіза

Суддя Я.О.Білоусова

Суддя О.А.Пуль

Повний текст постанови складено 25.11.2010 р.