Постанова № 12577908, 30.11.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

24.11.2010 р.           справа №10/248/10

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.

суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.

від позивача:не з»явився

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Віннер», м. Запоріжжя

на рішення господарського суду Запорізької області

від20.09.2010 року

у справі№ 10/248/10 (суддя Алейникова Т.Г.)

за позовомПриватного підприємства «Малахит-XXI», м. Запоріжжя

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер», м. Запоріжжя простягнення основного боргу в розмірі 59852,81грн., пені в розмірі 4579,42грн., штрафу в розмірі 14512,28грн., інфляційних в розмірі 550,97грн., 3% річних в розмірі 722,58грн.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Приватне підприємство «Малахит-XXI», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер», м. Запоріжжя про стягнення основного боргу в розмірі 59852,81грн., пені в розмірі 4579,42грн., штрафу в розмірі 14512,28грн., інфляційних в розмірі 550,97грн., 3% річних в розмірі 722,58грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 20.09.10р. позовні вимоги Приватного підприємства «Малахит-XXI», м. Запоріжжя задоволені в повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер», м. Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.10 р. скасувати в частині стягнення пені в розмірі 4579,42грн., штрафу в розмірі 14512,28грн.

Позивач, Приватне підприємство «Малахит-XXI», м. Запоріжжя та відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Віннер», м. Запоріжжя до судового засідання апеляційної інстанції не з”явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 25.10.2010р., від 27.10.2010р. своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, причини неявки не пояснили, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Позивач, Приватне підприємство «Малахит-XXI», м. Запоріжжя через канцелярію суду надав відзив, в якому просить рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2010р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду підлягає частковій зміні в частині стягнення штрафу, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2008 р. між Приватним підприємством “Малахит-ХХІ” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Віннер” був укладений договір №16/05-ГСМ купівлі-продажу нафтопродуктів (далі по тексту –договір), відповідно до п. 1.2 якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити паливно-мастильні матеріали, а покупець (відповідач) зобов'язався їх прийняти за кількістю і якістю та оплатити в строки, вказані в договорі.

Відповідно до п. 4.1 договору, ціна за товар договірна, динамічна та встановлюється на кожну партію товару в залежності від цін на споживчому ринку на момент поставки, а розрахунки за кожну прийняту партію товару здійснюються покупцем, у відповідності до п. 4.4 договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача в строк не більше п'яти банківських днів з моменту поставки.

При цьому, ціною партії за договором є ціна, вказана у рахунках або в прийманняпередаточних документах ( п. 4.3 договору).

За п. 6.3 договору, угода є здійсненою, а її умови є такими, що повністю задовольняють волевиявлення сторін, виникає з моменту задоволення такового підписами постачальника та покупця в прийомотранспортних документах, після чого претензії за необгрунтованим документам задоволенню не підлягають.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплені печатками обох підприємств.

На виконання умов договору, позивач за період з лютого 2010р. по червень 2010р. поставив відповідачу дизельне паливо у кількості 22989 літрів на загальну суму 145122,80грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплені печатками обох сторін.

Відповідач свої зобов»язання за договором виконав неналежним чином, поставлену продукцію оплатив частково, тому за відповідачем рахується борг в розмірі 59852,81грн.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов’язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму ( ст. 712 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, сторони погодили, що за умовами договору порядок оплати за поставлену продукцію, а саме за видатковими накладними, в яких визначено кількість продукції та її ціна, а оплата передбачена розділом 4 договору. Відповідач у відзиві на позовну заяву від 20.09.2010р.(арк.спр.59) не погодився із нарахуванням штрафу.

В зв»язку з вищевикладеним, відповідач не довів суду належними та допустими доказами у розумінні ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процессуального кодексу України, що поставки за період з лютого 2010р. по червень 2010р. дизельного палива у кількості 22989 літрів на загальну суму 145122,80грн. було здійснено саме в рамках інших домовленостей, крім договору №16/05-ГСМ від 16.05.2008р., а тому судова колегія вважає, що дана поставка була здійснена за договірними відносинами.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог та правомірно стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер», м. Запоріжжя борг в розмірі 59852,81грн.

У зв»язку з неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов»язань за договором №16/05-ГСМ від 16.05.2008р., позивачем відповідно до п. 5.1 договору нараховані пеня в розмірі 4579,42грн. за кожною накладною та з урахуванням часткової оплати, а також штраф в розмірі 14512,28грн.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем суд апеляційної інстанції вважає, що він відповідає вимогам чинного законодавства України, а господарський суд правомірно стягнув пеню в розмірі 4579,42грн.

Щодо стягнення штрафу в розмірі 14512,28грн., то судова колегія вважає, що позивачем невірно здійснено розрахунок штрафу, оскільки він не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, а саме: позивачем здійснено розрахунок штрафу з кожної накладної, а не з суми неоплаченої продукції, якою є 59852,81грн.

Тому, судом невірно стягнуто суму штрафу в розмірі 14512,28грн., у зв»язку з чим рішення в цій частині позовних вимог підлягає частковій зміні та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер», м. Запоріжжя підлягає штраф в розмірі 5985,28грн. ( 59852,81грн.*10%). Відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 8527грн.

Доводи апеляційної скарги щодо покладення на відповідача додаткової відповідальності у вигляді штрафу не приймаються судовою колегією, оскільки нормами ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549, 550, 551 Цивільного кодексу України передбачений такий вид відповідальності як стягнення штрафу, який підлягає стягненню у разі, якщо він передбачений умовами договору, незалежно від стягнення пені.

Крім того, позивачем нараховані інфляційні в розмірі 550,97грн. та 3% річних в розмірі 722,58грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 722,58грн., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання. та інфляційні в розмірі 550,97грн., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов”язання в зв”язку з девальвацією грошовою одиниці України.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2010 року у справі № 10/248/10 з урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією, ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі за подання позову, понесені позивачем та витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються частково на позивача.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105, 117 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер», м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2010 року у справі №10/248/10 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2010 року у справі № 10/248/10 – змінити в частині стягнення штрафу, виклавши резолютивну частину рішення наступним чином:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”, (69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, код ЗКПО 24511745; р/р 26002976712063 в ЗАТ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623) на користь Приватного підприємства “Малахит –ХХІ” (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 8-32, код ЗКПО 33378582; р/р № 26006318292810 в ЗОФ УКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) основний борг в розмірі 59 852,81 грн., пеню в розмірі 4 579,42 грн., штраф в розмірі 5985,28 грн., 3 % річних в розмірі 722,58грн., інфляційні в розмірі 550,97 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 716,91грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу в розмірі 210,91 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства “Малахит –ХХІ” м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”, м. Запоріжжя про стягнення штрафу в розмірі 8527грн.»

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.10р. по справі №10/248/10 залишити без змін.

Стягнути з Приватного підприємства “Малахит –ХХІ” (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 8-32, код ЄДРПОУ 33378582; р/р № 26006318292810 в ЗОФ УКБ “Укрсоцбанк”, МФО 313010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віннер”, (69083, м. Запоріжжя, вул. Жасмінна, 5, код ЄДРПОУ 20513546; р/р 26002976712063 в ЗАТ ПУМБ м. Запоріжжя, МФО 313623) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 85,30грн.

Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий                                                             Л.Ф. Чернота                              

Судді                                                                                                     Г.І. Діброва

                                                                                           Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

Соловйова О.О.