Рішення № 12577639, 24.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2010 р.Справа № 15/102-1697

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом Приватного підприємства "Аркада", вул. Ощепкова, 52, смт. Високий, Харківський район, Харківська область, 62460

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 47852

про стягнення 41.015,83 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 73.761,92 грн. процентів за користування грошовими коштами.

за участю представників сторін:

позивача:                     представник Новохацька Надія Євгенівна –довіреність № б/н від 29.10.10р.;

відповідача:                     не з'явився.

Суть справи:

Приватне підприємство "Аркада", вул. Ощепкова, 52, смт. Високий, Харківський район, Харківська область, звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, про стягнення 41.015,83 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 73.761,92 грн. процентів за користування грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду від 19.10.2010р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 03.11.2010р..

03.11.2010р. ухвалою господарського суду відкладено розгляд справи на 24.11.2010р..

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

У розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено його процесуальні права та обов’язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, витребуваних матеріалів не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, однак подав заяву № 178 від 22.11.2010р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з відрядженням представників.

Суд, розглянувши клопотання, відхиляє його, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Згідно ч. 3 зазначеної статті представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

У зв'язку з наведеним, представляти інтереси відповідача в господарському суді може будь-яка належним чином уповноважена особа.

А відтак, оцінивши дане клопотання, суд відхиляє його, оскільки перелік підстав для відкладення розгляду справи визначений статтею 77 ГПК України, який є вичерпний і розширеному тлумаченню не підлягає, не передбачає відкладення розгляду справи у зв’язку з обставинами, зазначеними відповідачем в клопотанні.

У поданому суду 03.11.2010р. суду відзиві на позов відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої пені до 1 грн., а в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування чужими коштами просить відмовити повністю посилаючись на ч. 3 ст. 83 ГПК України. Також просить суд врахувати, що товариство є сільськогосподарським підприємством, яке характеризується сезонністю робіт. Несвоєчасне проведення розрахунків пояснив важким матеріальним станом товариства, що виник внаслідок світової фінансової кризи, обвалу цін на сільгосппродукцію, суттєве подорожчання паливно-мастильні матеріали, міндобрива, засоби захисту рослин, запчастини та комплектуючі, підвищення відсоткових ставок по кредитам, підвищення орендної плати на землю від 1,5% до 3%, неплатоспроможності покупців сільськогосподарської продукції; стихійним лихом - сильним зливним дощем з градом та шквальним вітром, який пройшов 26 липня 2009 року, внаслідок чого товариству завдано збитків на суму 1.607.520 грн.; заборгованістю держави по компенсації відсоткової ставки за залученими підприємствами агропромислового комплексу кредитами у сумі 1.027.739,00 грн.. Також просить суд врахувати, що ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника та недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов’язання боржником. Просить також суд звернути увагу на те, що станом на день розгляду справи сума основного боргу товариством повністю сплачена.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, судом встановлено наступне:

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Приватне підприємство "Аркада", вул. Ощепкова, 52, смт. Високий, Харківський район, Харківська область, є юридичною особою, що підтверджується довідкою № 46/2-34/8517 від 11.11.2010р. Головного управління статистики у Харківській області, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2010 року між Приватним підприємством "Аркада", вул. Ощепкова, 52, смт. Високий, Харківський район, Харківська область, (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область (Покупець), укладено договір № 03/03-1, відповідно до умов якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця товар, а Покупець –оплатити його вартість та прийняти товар –зерно кукурудзи фуражної, в кількості 2 145,6 тонн по ціні 1430.00 грн. за 1 метричну тонну, з врахуванням ПДВ на умовах встановлених даним Договором (п.п. 1.1.-1.2. Договору).

Розділом 3 Договору № 03/03-1 від 03.03.2010р., з врахуванням Додаткової угоди №1 від 26.03.2010р., сторони встановили порядок здійснення розрахунків, зокрема, згідно п. 3.1. договору, Покупець здійснює попередню оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Продавця наступним чином:

- 2.000.000 грн. Покупець перераховує Продавцю у строк до 30.04.2010 року включно;

- 1.068.208 грн. Покупець перераховує Продавцю в строк до 20.05.2010р..

Як встановлено рішенням господарського суду Тернопільської області від 29 липня 2010р. у справі № 8/49-966 позивач згідно видаткової накладної № РН-0000081 від 01.04.2010р., передав, а відповідач, на підставі довіреності № 11 від 26.03.2010 року, виданої на ім'я Немцевої Л.В., прийняв Товар - кукурудзу для кормових потреб в кількості 2 145, 600 тонн на загальну суму 3.068.208 грн..

Також зазначеним рішенням господарського суду позовні вимоги Приватного підприємства "Аркада", вул. Ощепкова, 52, с. Високе, Харківський район, Харківська область, задоволено частково та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, на користь Приватного підприємства "Аркада", вул. Ощепкова, 52, с. Високе, Харківський район, Харківська область, 1.330.208 грн. основного боргу, 79.894,86 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання, 120.969,50 грн. процентів за користування грошовими коштами, 383.526 грн. штрафу за порушення грошового зобов’язання та 13.938,50 грн. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.09.2010р. рішення господарського суду Тернопільської області від 29 липня 2010 р. у справі № 8/49-966 залишено без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область - без задоволення.

Як стверджує позивач та дане підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку відповідачем було здійснено погашення суми основного боргу в повному обсязі шляхом сплати: 20.07.2010р. –75.000,00 грн.; 21.07.2010р. –500.000,00 грн.; 27.07.2010р. – 500.000,00 грн.. 06.08.2010р. –170.000,00 грн.; 06.08.2010р. –160.000,00 грн.; 26.08.2010р. –70.000,00 грн.; 27.08.2010р. –200.000,00 грн.; 31.08.2010р. –170.000,00 грн.; 10.09.2010р. –560.208,00 грн..

В зв’язку з наведеним, Приватне підприємство "Аркада", вул. Ощепкова, 52, смт. Високий, Харківський район, Харківська область, просить стягнути з відповідача 41.015,83 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 73.761,92 грн. процентів за користування грошовими коштами за період 06.07.2010р. по 09.09.2010р..

Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами –юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Статтею 229 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Виконання зобов'язань, відповідно до ст. ст. 546 - 551 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за період 06.07.2010р. –09.09.2010р. в сумі 41.015,83 грн. (в розмірі подвійної облікової ставки НБУ).

Пунктом 4.2. Договору, сторони передбачили, що за порушення строків оплати товару визначених у п. 3.1. Договору, покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 1% від загальної суми Договору, зазначеній в п. 1.3., за кожен календарний день прострочки оплати Товару, за весь період прострочки оплати.

Враховуючи, що сторонами погоджено строк нарахування пені (за весь період прострочки оплати), суд вважає правомірним нарахування пені за період, визначений позивачем.

Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 3.3. договору сторони передбачили, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання (платежу) визначеного п. 3.1. договору, Покупець на вимогу Продавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 30% річних від простроченої суми.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що відповідачем при розрахунках допущено прострочення виконання грошових зобов’язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв’язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 73.761,92 грн. 30 % річних за період з 06.07.2010р. по 09.09.2010р правомірними.

Враховуючи, що відповідач в судове засідання не з’явився, на день розгляду спору не надав суду доказів про погашення заборгованості перед позивачем, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства "Аркада", вул. Ощепкова, 52, смт. Високий, Харківський район, Харківська область, щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, 41.015,83 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 73.761,92 грн. процентів за користування грошовими коштами, підтвердженими документально та такими, що підлягають до задоволення.

У відповідності до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи відповідача наведені у відзиві на позов , що стихійним лихом - сильним зливним дощем з градом та шквальним вітром, який пройшов 26 липня 2009 року, внаслідок чого товариству завдано збитків на суму 1.607.520 грн. судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджені у встановленому законом порядку.

Щодо доводів відповідача про несвоєчасність проведення розрахунків внаслідок важкого матеріального стану товариства, що виник внаслідок світової фінансової кризи, судом також відхиляється оскільки вплив світової фінансової кризи не є вибірковим і таким, що стосується діяльності лише боржника, а відсутність грошових коштів не звільняють боржника від відповідальності за порушення договірних зобов'язань.

Щодо тверджень відповідача, що ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлена на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника та недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов’язання боржником, то слід зазначити, що відповідач не обґрунтував заінтересованості кредитора у порушенні зобов’язань боржником, а тому дані твердження відповідача також судом відхиляються.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованої пені до 1 грн., а в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків за користування чужими коштами просить відмовити повністю посилаючись на ч. 3 ст. 83 ГПК України то слід зазначити, що дане клопотання відповідачем не обґрунтовано.

Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 509, 526, 546, 459, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Рось", с. Качанівка, Підволочиський район, Тернопільська область, код 31973651 на користь Приватного підприємства "Аркада", вул. Ощепкова, 52, смт. Високий, Харківський район, Харківська область, код 31465044 - 41.015,83 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 73.761,92 грн. процентів за користування грошовими коштами, 1.147,77 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4.Наказ видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

5.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "30" листопада 2010 року через місцевий господарський суд.

                    Суддя