Рішення № 12577636, 24.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2010 р.Справа № 15/96-1621

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Бучинської Г.Б.

Розглянув справу

за позовом: Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Державного підприємства "Мишковицький сприт завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, 47732

про стягнення 24.639,71 грн. заборгованості та 20.001,00 грн. пені

за участю представників сторін:

позивача:           начальник юридичного відділу Решетуха Антоніна Віталіївна, довіреність № 129/1 від 20.01.10р.;

відповідача:          юрист Войнарський Андрій Йосифович, довіреність б/н від 01.10.10р..

Суть справи:

Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, звернулося з позовом до Державного підприємства "Мишковицький сприт завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область , про стягнення 16.618,51 грн. заборгованості та 14.731,48 грн. пені.

Сторони відповідно до ст. 64 ГПК України повідомлені про місце і час розгляду справи.

У розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу роз’яснено їх процесуальні права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

За відсутності клопотання представників сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в частині стягнення з відповідача пені.

Відповідач у відзиві на позов та його представник у судовому засіданні проти позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості заперечив, оскільки 13.10.2010р. ним проведено повний розрахунок за надані позивачем послуги, на підтвердження чого надав суду платіжне доручення № 501. Стосовно стягнення пені заперечив, посилаючись на те, що підприємство є суб’єктом господарювання, що відноситься до державного сектору економіки. Частка державної власності становить 100 %, а тому нарахування пені у розмірі 0,5 % вважає неправомірним. Просить суд врахувати, що до підприємства повинен був застосований інший порядок нарахування пені, а саме у розмірі 0,1 %. Оскільки сума пені нарахована неправомірно, просить суд відмовити в позові в цій частині.

Також представник відповідача просить суд зменшити заявлену до стягнення суму пені, у зв'язку з важким фінансовим становищем підприємства, так як перед ним існує велика заборгованість держави з відшкодування податку на додану вартість.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи –підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Позивач –Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, зареєстрований Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради 08.12.1997р., що підтверджується довідкою АА № 169510 Головного управління статистики у Тернопільській області, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.

Як вбачається із матеріалів справи, між Комунальним підприємством теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль (Енергопостачальна організація), та Державним підприємством "Мишковицький сприт завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область (Споживач), 01.02.2010р. укладено договір № 1753 про постачання теплової енергії в гарячій воді, у відповідності до умов якого, позивач, як "Енергопостачальна організація" по договору, зобов’язується постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а Споживач зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (розділ 1 договору).

Облік та споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом (п. п. 5.1. п. 5 договору).

У відповідності до п. п. 6.1, 6.2. п. 6. договору сторони встановили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Пунктом 10.1 договору, сторони погодили, що даний договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.12.2010р..

Припинення дії договору не звільняє споживача від обов’язку повної оплати спожитої теплової енергії (п. 10.3. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.4. договору).

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов’язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечено відповідачем у справі, що в порушення умов договору, Державним підприємством "Мишковицький сприт завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, не виконано своїх договірних зобов’язань та не проведено в повній мірі розрахунків за надані послуги у строки та порядку, визначеному розділом 6 Договору на підставі виставлених йому рахунків, внаслідок чого станом на день порушення провадження у справі за відповідачем рахувалася заборгованість сумі 24.639,71 грн..

Однак, в процесі судового розгляду з’ясовано, що відповідачем повністю сплачено суму основного боргу, на підтвердження чого останнім надано копію платіжного доручення № 501 від 13.10.2010р. на суму 24.639,71 грн., а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Належне виконання грошових зобов’язань по здійсненню розрахунків за теплову енергію Споживачем забезпечено сторонами у п. 7.2.3. Договору у вигляді пені в розмірі 0,5% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Абзацом 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Даний договір є спеціальним щодо правовідносин які виникли мі сторонами, а тому заперечення відповідача щодо застосування пені у розмірі 0,1 % згідно ст. 231 ГК України, суд вважає необґрунтованими.

Окрім того, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Беручи до уваги викладене, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з Державного підприємства "Мишковицький сприт завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область 20.001,00 грн. пені підлягають до задоволення, як такі, що відповідають вимогам Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" та п. 7.2.3. договору, а також не суперечать чинному законодавству.

Суд, розглянувши клопотання відповідача щодо зменшення заявленої до стягнення пені, враховуючи повне погашення боргу, вважає за можливе на підставі п. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3. ст. 83 ГПК України зменшити розмір пені, стягнувши 5.000,25 грн. пені, що становить 25 % від заявленої до стягнення пені.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 526, 712, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, п. 11 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного підприємства "Мишковицький сприт завод", вул. Січових Стрільців, 1, с. Мишковичі, Тернопільський район, Тернопільська область, код 00375154 на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, код 14034534 -5.000,25 грн. пені, 446,42 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 24.639,71 грн. заборгованості за надані послуги з постачання та транспортування природного газу провадження у справі припинити.

4.В частині стягнення 15.000,75 грн. пені відмовити.

5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

6.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.

7.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення "30" листопада 2010р.через місцевий господарський суд.

                    Суддя