Рішення № 12576152, 08.11.2010, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "08" листопада 2010 р.Справа № 9/1252

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Дараган О.Ю. дов.№289 від 27.10.2009р.

від відповідача: Стеценко Д.О. дор.№15 від 04.01.2010р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповдальністю "Море співдружності" (м.Вишневе Києво-Святошинський район)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс" (м. Житомир)

про стягнення 20300,00 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 20300,00 грн. боргу.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, передбачених договором поставки продовольчих товарів за №42 від 11.06.2010р., в частині сплати позивачу фактично отриманого відповідачем товару у встановлений договором строк.

Представник позивача в судовому засіданні надав уточнення до позовної заяви, в якій повідомляє, що відповідач сплатив за поставлений товар 49309,76 грн. та повернув товар на суму 3006,78 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 15393,22грн, пеню в сумі 447,60грн, 3%річних в сумі 78,83грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову.

До заяви про збільшення розміру позовних вимог додається документ, що підтверджує сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі, за винятком випадків звільнення від сплати цього мита, відстрочки або розстрочки його сплати.

Як вбачається з заяви позивача, він фактично збільшив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та пені, однак, до заяви не долучив доказів про доплату державного мита, у зв'язку з чим господарський суд залишає дану заяву в частині стягнення з відповідача 3% річних та пені без розгляду.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що відповідачем не вірно здійснено розрахунок штрафних санкцій.

21.10.2010р. на адресу господарського суду від позивача надійшло клопотання в якому позивач повідомив про часткове проведення відповідачем розрахунків на суму 193,22 грн., у зв'язку з чим просить стягнути з останнього 15200, 00 грн. Від стягнення пені у розмірі 447,60 грн. та 3% річних в сумі 78,83 грн. позивач відмовився.

В засіданні суду представник відповідача подав клопотання про розстрочення виконання рішення на 6 місяців рівними частинами у зв'язку з тяжким фінансовим станом підприємства.

Представник позивача заперечував щодо розстрочення виконання рішення суду.

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 08.11.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Море співдружності" - постачальник (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Анокс" - покупець (відповідач у справі) договору №42 від 11.06.2010р. (а.с. 6), позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 67709,00грн., що підтверджується видатковими накладними: №2543 від 16.06.2010р., №2636 від 29.06.2010р., №2768 від 20.07.2010р., податковими накладними та довіреностями №245 від 17.06.2010р., №252 від 01.07.2010р., №261 від 22.07.2010р. (а.с. 7-15 ), оригінали були оглянуті в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 3.2 вищезазначеного договору, розрахунки проводяться з відстрочкою платежу 30 календарних днів з дати отримання товару.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, розрахунки провів частково в наслідок чого створилась заборгованість, яка на момент подання позову становила, як зазначає позивач у позовній заяві, 20300,00 грн.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було проведено розрахунки на суму 48809,76 грн., що підтверджується банківськими виписками за період з червень - вересень 2010р. (а.с.16-54) внаслідок чого створилась заборгованість яка на день подання позову становила 18900,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2010р. по 05.11.2010р., тобто до після позову до суду (згідно поштового штемпелю на поштовому конверті (а.с. 60) позовна заява була відправлена на адресу суду 20.09.2010р.) відповідач здійснив розрахунки на суму 4000грн. боргу, а саме: було повернуто товар на суму 3006,78 грн. що підтверджується видатковою накладною на повернення продавцю №ТОВ-000013 від 28.09.2010р. (а.с.66), банківськими виписками від 29.09.2010р., від 13.10.2010р., від 29.10.2010р., від 03.11.2010р., від 05.11.2010р. (а.с.75, 89,100-101,103 ).

Таким чином, станом на день розгляду справи, заборгованість відповідача за поставлений товар перед позивачем складає 14900,00грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення,суд відмовляє в його задоволенні виходячи з наступного.

Роз'ясненням Вищого господарського суду України №02-5/333 від 12.09.96. "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (зі змінами і доповненнями), зокрема, визначено, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Також, слід зазначити, що до клопотання про відстрочку виконання рішення суду повинні бути додані докази, які підтверджують викладені в ньому обставини щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

Проте, відповідачем не надано доказів на підтвердження вимоги про розстрочку виконання рішення суду.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 14900,00 грн. В частині стягнення 4000,00 грн. боргу провадження необхідно припинити, відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, за відсутністю предмета спору В частині стягнення 1400,00 грн. боргу в позові необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України, керуючись ст.ст.33, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст. 82,84,85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анокс", 10001, м. Житомир, вул. Баранова,74, ідентифікаційний код 36330700

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Море співдружності" , 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе,8, ідентифікаційний код 36107243 - 14900,00 грн. боргу, 189,00 грн. державного мита та 219,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження в частині стягнення 4000,00 грн. боргу.

4. В позові відмовити в частині стягнення 1400,00 грн. боргу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяАлексєєв М.В.

Дата підписання 10.11.2010р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2,3 - сторонам