Постанова № 12573966, 26.11.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2010 р. справа № 2а-26037/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Макіївської обєднаної державної податкової інспекції

доДержавного підприємства «Макіїввугілля»

про стягнення заборгованості в сумі 6293339,00 грн.

за участю:

від позивача: Молчанова Н.К. (за дов. № 30689/10/10-013 від 06.07.2010 року)

від відповідача: Миротадзе Д.Б. (за дов. 08-81/32д від 04.01.2010 року)

Макіївська обєднана державна податкова інспекція звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 11043339,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що станом на 05 листопада 2010 року за Державним підприємством «Макіїввугілля» обліковується сума податкового боргу у розмірі 11043339,00 грн., яка виникла через несплату останнім самостійно узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість по податковій декларації за вересень 2010 року № 866 від 20.10.2010 року. Позивач зазначав, що прийняті ним заходи, направлені на погашення наявної суми боргу відповідача не призвели до позитивних результатів, що стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача наявної суми боргу.

Посилаючись на порушення відповідачем вимог статті 9 Закону України «Про систему оподаткування», якою на платників податків покладений обовязок щодо своєчасної та повної сплати податків та зборів у встановлені законом терміни, приписи підпункту 3.1.1. пункту 3.1 статті 3, підпункту 5.4.1 пункту 5.4., підпункту 5.3.1. пункту 5.3., статті 5, підпункту 4.1.4 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення заборгованості перед бюджетом та державними цільовими фондами», позивач просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості з податку на додану вартість в сумі 11043339,00 грн.

В судовому засіданні від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, через здійснення відповідачем часткової сплати суми узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 4750000,00 гривень за платіжним дорученням № Д від 27.10.2010 року, Макіївська ОДПІ просила стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 6293339,00 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги, з урахування зменшення суми позову, про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 6293339,00 гривень визнав та не заперечував проти задоволення позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач Державне підприємство «Макіїввугілля» зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України з 29 квітня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, копія якого наявна в матеріалах справи (арк. справи 4). Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків 1/10/29-014-8 від 22.09.2006 року, як платник податків відповідач перебуває на обліку у Макіївській обєднаній Державній податковій інспекції (арк. справи 5).

20 жовтня 2010 року відповідачем було надано до Макіївської обєднаної Державної податкової інспекції податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року (арк. справи 21), яким було визначено суму податкових зобовязань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті у розмірі 11043209,00 гривень та суму самостійно нарахованих штрафних санкцій у розмірі 130,00 гривень.

Станом на 05 листопада 2010 року за даними облікової картки за відповідачем обліковувалась заборгованість зі сплати податку на додану вартість у сумі 11043339,00 гривень.

Відповідно до платіжного доручення № Д від 27 жовтня 2010 року, копія якого наявна в матеріалах справи, відповідач частково сплатив суму податкових зобовязань за звітний період вересень 2010 року у розмірі 4750000,00 гривень. На момент розгляду справи за позивачем обліковується заборгованість у розмірі 6293339,00 гривень.

Пунктом 1 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", яким визначені принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, передбачено сплату податку на додану вартість.

Визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість».

Згідно підпункту а пункту 2.1. статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», платником податку є, зокрема, будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників встановлені Законом України «Про систему оподаткування».

Облік платників податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється органами державної податкової служби та іншими державними органами відповідно до законодавства.

Згідно статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів) та сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, порядок оскарження дій органів стягнення визначені Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами».

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3. ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Податковим боргом (недоїмкою) є зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно абз. «а» пункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до підпункту 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим періодом, за який платник податку на додану вартість зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету є один календарний місяць, крім випадків, особливо визначених цим Законом.

Пунктом 5.1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, сума самостійно визначеного та узгодженого податкового зобовязання відповідача з податку на додану вартість за звітний податковий період вересень 2010 року складає 11043339,00 грн. Сума зазначеного зобовязання була частково сплачена позивачем у сумі 4750000,00 гривень, що підтверджується копією наявного в матеріалах справи платіжного доручення № Д від 27.10.2010 року. Граничним строком сплати самостійно узгодженого зобовязання з податку на додану вартість за вересень 2010 року є 01 листопада 2010 року, яке, як вбачається з матеріалів справи, не було сплачене відповідачем.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону N 2181 узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» встановлено, що підставою для примусового стягнення активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу є виключно рішення суду.

Згідно статті 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Тобто, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків суми самостійно визначеного зобовязання з плати податку на додану вартість, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач може визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу

Частиною 3, 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову. Суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує чиїх-небудь прав, свобод або інтересів, що є підставою для прийняття судом визнання позову та можливості прийняття постанови про задоволення заявлених позивачем вимог.

Згідно приписів частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на зазначене, на підставі положень Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про систему оподаткування» загальнообовязкове державне пенсійне страхування», та керуючись ст.ст. 8 - 11, 40, 94, 112, 136, 158 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Макіївської обєднаної державної податкової інспекції до Державного підприємства «Макіїввугілля» про стягнення заборгованості з податку на додану вартість в сумі 6293339,00 грн. задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Макіїввугілля» (код ЄДРПОУ 32442295, адреса: 86157, Донецька область, м. Макіївка, пл. Радянська, 2) в рахунок погашення податкового боргу з податку на додану вартість грошові кошти в розмірі 6293339,00 грн. (шість мільйонів двісті девяносто три тисячі триста тридцять девять гривень 00 копійок) на р/р 31118029700064, код платежу 14010100, банк отримувач ГУ ДКУ в Донецькій області, код ОКПО 34686736.

В судовому засіданні 26 листопада 2010 року проголошено повний текст постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Михайлик А.С.