Рішення № 12555378, 23.11.2010, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" листопада 2010 р. Справа № 20/143

Суддя Василишин А.Р. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АВ-Трейд”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний Рівне”

про стягнення заборгованості в сумі 58 731 грн. 27 коп..

В засіданні приймали участь:           

Від позивача: Лисич Ю.В. (дов. б/н від 20.07.10р.).

Від відповідача: не з’явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “АВ-Трейд” (надалі –Позивач) звернулося, в господарський суд Рівненської області, з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний Рівне” (надалі –Відповідач) на свою користь заборгованість в сумі 42 807 (сорок дві тисячі вісімсот сім) грн. 64 коп., пеню в розмірі 5066 (п’ять тисяч шістдесят шість) грн. 55 коп., інфляційні в розмірі 6763 (шість тисяч сімсот шістдесят три) грн. 61 коп., річні в розмірі 2093 (дві тисячі дев’яносто три) грн. 47 коп. та збитки в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп..

Відповідач в судове засідання не з’явився, про причини неявки свого повноважного представника не повідомив, відзиву на позов не подав, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60, 96). Враховуючи, що Відповідачу надавалось достатньо часу для подачі своїх заперечень та доводів з приводу позову, суд вважає можливим розгляд справи без участі представника Відповідача за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення представника Позивача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення в частині стягнення заборгованості в сумі 42 807 (сорок дві тисячі вісімсот сім) грн. 64 коп. та збитків в сумі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.. При цьому суд виходив з наступного.

Судом встановлено, що 21 січня 2008 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договір № 247/01-2008 Р (надалі –Договір; а.с. 17-22), відповідно до пункту 1.1. якого, Позивач зобов’язався доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки непродовольчу продукцію у власність Відповідача, а Відповідач зобов’язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору, передбачено, що Позивач зобов’язується поставляти товар на умовах DDR.

На виконання умов Договору Позивачем, згідно накладних здійснено поставку товару Відповідачу на загальну суму 92 177 (дев’яносто дві тисячі сто сімдесят сім) грн. 64 коп.:

- накладна № РН-0000045 від 23 січня 2008 року (а.с. 65) –33 855 (тридцять три тисячі вісімсот п’ятдесят п’ять) грн. 54 коп.;

- накладна № РН-0000143 від 21 лютого 2008 року (а.с. 23) –44 735 (сорок чотири тисячі сімсот тридцять п’ять) грн. 88 коп.;

- накладна № РН-0000425 від 24 червня 2008 року (а.с. 24) –13 586 (тринадцять тисяч п’ятсот вісімдесят шість) грн. 76 коп..

У відповідності до пункту 7.7. Договору, Відповідач зобов’язаний оплатити поставлений Позивачем товар протягом 7 (семи) календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Відповідач частково розрахувався за поставлений Позивачем товар в сумі 49370 (сорок дев’ять тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками (а.с. 66-82).

Що стосується неоплаченого товару в сумі 42 807 (сорок дві тисячі вісімсот сім) грн. 64 коп. слід зазначити, що відповідно до пункту 7.9. Договору Відповідач зобов’язувався за результатами кожного місяця готову та акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх Позивачу. Дані акти в матеріалах справи відсутні.

Згідно пункту 2.12. Договору, яким визначено, що у випадку, якщо частина товару залишається нереалізованою через торгівельну мережу Відповідача, Відповідач має право в період дії цього договору в односторонньому порядку відмовитись від договору в частині поставки такого товару та повернути товар Позивачу. Позивач зобов’язаний за власний рахунок забрати такий товар при наступній поставці товару, але у будь-якому разі не пізніше ніж через 10 днів від дня отримання вимоги Відповідача.

Позивач звертався до Відповідача з претензією від 5 липня 2010 року (а.с. 32-35; доказ направлення а.с. 37-38), в якій просив здійснити розрахунок за поставлений та неоплачений товар в сумі 42 807 (сорок дві тисячі вісімсот сім) грн. 64 коп., яка залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Позивач листом від 8 листопада 2010 року (а.с. 98-99; докази направлення Відповідачу а.с. 100-103), в зв’язку з невиконанням Відповідачем пункту 7.9. Договору щодо підготовки актів взаєморозрахунків, звертався до Відповідача з вимогою надати інформацію стосовно реалізації поставленого Позивачем товару третім особам та повернення останнього в разі його не реалізації третім особам. Дана вимога залишена Відповідачем без задоволення та відповіді.

Згідно із пунктом 10.1. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 30 червня 2008 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від зобов’язань, що виникли протягом його дії.

Пунктом 10.2. Договору визначено, що строк дії договору автоматично продовжується у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір змінити його чи припинити його дію. В даному випадку строк дії договору продовжується на один рік. Тобто Відповідач не скористався своїм правом застосування пункту 2.12. Договору щодо повернення товару у період дії Договору.

В матеріалах справи відсутні жодні належні докази які б підтверджували наявність у Відповідача не реалізованого товару, поставленого останньому Позивачем згідно умов Договору, чи повернення його Позивачу, а отже все вищевикладене свідчить про реалізацію Відповідачем вказаного товару третім особам.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, станом на 23 листопада 2010 року за Відповідачем рахується заборгованість перед Позивачем за поставлений товар в сумі 42 807 (сорок дві тисячі вісімсот сім) грн. 64 коп. коп..

Враховуючи вищевказане, на основі статтей 509, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, статтей 193, 198 Господарського Кодексу України, позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості в сумі 42 807 (сорок дві тисячі вісімсот сім) грн. 64 коп. ґрунтуються на законі та Договорі, та підлягають до задоволення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України говорить, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до пункту 8.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати реалізованого товару Відповідач на вимогу Позивача сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.7. Договору визначено, що Відповідач зобов’язаний оплатити поставлений Позивачем товар протягом 7 (семи) календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Позивачем нараховано Відповідачу пеню за період з 8 січня 2009 року по 8 липня 2009 року в розмірі 5066 (п’ять тисяч шістдесят шість) грн. 55 коп. (розрахунок а.с. 14), хоча, як вбачається з матеріалів справи, на час нарахування пені у Позивача були відсутні відомості, що підтверджують реалізацію Відповідачем товару третім особам, (ці відомості були отриманні пізніше), а отже відповідно до пунктів 7.7., 8.2. Договору та статті 611 Цивільного кодексу України у Позивача відсутнє право нараховувати Відповідачу пеню за вказаний період.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє Позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 5066 (п’ять тисяч шістдесят шість) грн. 55 коп. пені.

У відповідності до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.7. Договору визначено, що Відповідач зобов’язаний оплатити поставлений Позивачем товар протягом 7 (семи) календарних днів від моменту продажу такого товару третім особам.

Позивачем Відповідачу за період з 8 січня 2009 року по 25 серпня 2010 року нараховано інфляційні в розмірі 6763 (шість тисяч сімсот шістдесят три) грн. 61 коп. та річні в розмірі 2093 (дві тисячі дев’яносто три) грн. 47 коп. (розрахунок на а.с. 15-16), хоча, як вбачається з матеріалів справи, на час нарахування інфляційних та річних у Позивача були відсутні відомості, що підтверджують реалізацію Відповідачем товару третім особам, (ці відомості були отриманні пізніше), а отже відповідно до пункту 7.7. та статті 625 Цивільного кодексу України відсутнє право нараховувати Відповідачу інфляційні та річні за вказаний період.

На підставі вищевикладеного суд відмовляє Позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 6763 (шість тисяч сімсот шістдесят три) грн. 61 коп. інфляційних та 2093 (дві тисячі дев’яносто три) грн. 47 коп. річних.

В позовній заяві Позивач, в зв’язку з прострочення Відповідачем виконання зобов’язань взятих на себе по Договору, просить стягнути з останнього 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. збитків.

У відповідності до частини 2 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Частинами 1-3 статті 623 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов’язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред’явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Збитки Позивача полягають у тому, що в зв’язку з невиконанням Відповідачем умов Договору щодо оплати за поставлений товар, Позивач був змушений звернутися до Товариства з обмеженою відповідальністю “Юридична фірма “Інститут правового консалтингу” та укласти з нею договір № 2 від 30 червня 2010 року (а.с. 26-29) про надання юридичних послуг по питаннях пов’язаних захистом порушених Відповідачем прав Позивача та відповідно сплати вказаному товариству 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за надані юридичні послуги.

На підставі вищевикладеного суд задовольняє позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача збитків в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп..

Згідно частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав Державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати відповідно до пунктів 1, 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: державне мито в розмірі 448 (чотириста сорок вісім) грн. 08 коп., витрати по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу в розмірі 180 (сто вісімдесят п’ять) грн 05 коп..

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Караван будівельний Рівне”, 33013, м. Рівне, проспект Миру, 11, код 35504757 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВ-Трейд”, 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 28/2, н.п. 43, код 33060124 –42 807 (сорок дві тисячі вісімсот сім) грн. 64 коп. заборгованості, 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. збитків, 448 (чотириста сорок вісім) грн. 08 коп. витрат по держмиту та 180 (сто вісімдесят п’ять) грн 05 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. В задоволені решти позовних вимог - відмовити

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 29.11.2010р.

Суддя Василишин А.Р.