Рішення № 12554481, 19.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/40919.11.10 За позовомДочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

доПриватного підприємства «Бонвояж»

простягнення 308313,82 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Плачкова О.В. –дов. № 22/10 від 15.03.2010 року;

від відповідача: Купченко В.В. –дов. № б/н від 14.09.2010 року;          

Обставини справи:

Дочірня компанія «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Бонвояж»про стягнення 191822,37 грн. –основного боргу, 18424,35 грн. –пені, 75250,02 грн. –інфляційних витрат та 22817,08 грн. –3 % річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 06/08-1844 ТЕ-41 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання від 29.09.2008 року не розрахувався за поставлений природний газ, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 191822,37 грн.

Ухвалою від 09.09.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.09.2010 року.

27.09.2010 року судове засідання не відбулось, у зв’язку з чим розгляд справи було призначено на 11.10.2010 року.

В судовому засіданні 11.10.2010 року представник позивача надав письмові та усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 11.10.2010 року не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, ухвалою від 11.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 29.10.2010 року.

В судовому засіданні 29.10.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні 29.10.2010 року подав додаткові документи по справі та подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з врегулюванням спору мирним шляхом.

Крім того, в судовому засіданні 29.10.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/409, яке судом розглянуто та задоволено.

Ухвалою від 29.10.2010 року розгляд справи було відкладено на 19.11.2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні 19.11.2010 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 19.11.2010 року представник відповідача надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 19.11.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2008 року між Дочірньою компанією «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», іменована надалі «Постачальник»(позивач) та Приватним підприємством «Бонвояж», іменоване надалі «Покупець»(відповідач) був укладений договір № 06/08-1844 ТЕ-41 поставки природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання (далі –Договір), пунктом 1.1 якого, сторони погодили, що постачальник згідно з цим Договором зобов’язується передати у власність покупцю природний газ за наявності його обсягів, а покупець зобов’язується прийняти від постачальника та оплатити природний газ (далі –газ) в обсязі, зазначеному в статті 2 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.2 Договору за цим Договором постачається імпортований природний газ отриманий постачальником за договором поставки природного газу між НАК «Нафтогаз України»та постачальником.

Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

-          перша оплата в розмірі 34 (тридцять чотири) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

-          подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 (тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання –передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.

05 листопада 2008 року та 24 грудня 2008 року сторони уклали Додаткові Угоди № 1 та № 2, якими деякі пункти Договору виклали в іншій редакції.

На виконання умов Договору та Додаткових угод позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 847526,77 грн., що засвідчується актами передачі –приймання природного газу від 30 листопада 2008 року на суму 134156,78 грн., від 31 грудня 2008 року на суму 177480,62 грн., від 31 січня 2009 року на суму 196376,40 грн., від 28 лютого 2009 року на суму 172811,23 грн., від 31 березня 2009 року на суму 166701,74 грн., в свою чергу відповідач частково розрахувався за поставлений природний газ, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 191822,37 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 191822,37 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив на належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 191822,37 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору покупець зобов’язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 7.10 Договору сторони погодили, що неустойка нараховується постачальником за шість місяців, що передують моменту звернення з претензією або позовом.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись пунктами 7.2 та 7.10 Договору, нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 18424,35 грн., розрахунок якої здійснив за період з 28.02.2010 року по 31.08.2010 року.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позовна заява була направлена до суду 01.09.2010 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 7.2 та 7.10 Договору, прострочення по сплаті грошового зобов’язання, дати направлення позову та порядку нарахування пені передбаченого Договором, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 18401,81 грн., перерахунок якої здійснено за період з 01.03.2010 року по 31.08.2010 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 22817,08 грн. 3 % річних за період з 11.12.2008 року по 31.08.2010 року та 75250,02 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2008 року по березень 2010 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті відповідачем грошового зобов’язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 22817,08 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 66464,37 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Бонвояж»(місцезнаходження: 02140, м. Київ, Дарницький р –н, вул. Бориса Гмирі, 3, кв. 7, код ЄДРПОУ 32660669) на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(місцезнаходження: 04116, м. Київ, Шевченківський р –н, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827) 191822 (сто дев’яносто одну тисячу вісімсот двадцять дві) грн. 37 коп. –основного боргу, 18401 (вісімнадцять тисяч чотириста одну) грн. 81 коп. –пені, 66464 (шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 37 коп. –інфляційних втрат, 22 817 (двадцять дві тисячі вісімсот сімнадцять) грн. 08 коп. –3% річних, 2 995 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 06 коп. державного мита та 229 (двісті двадцять дев’ять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

30.11.2010 року