Рішення № 12554501, 30.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/35230.11.10 За позовом Приватного підприємства "Пронет" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Системний енергетичний менеджмент Ко"

про стягнення 111 078,98 грн.

                    Суддя Палій В.В.

Представники сторін:

Від позивача           Деркач О.Д. –предст. (дов. від 05.03.2009 р.)

Від відповідача          Сандул О.Г. –предст. (дов. від 24.11.2010р.)

           ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 111078,98грн. заборгованості (98670,03грн. –основного боргу, 8478,53грн. –збитків від інфляції, 3930,42грн. –3% річних), яка виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань за Договором №21-06/2008 від 20.06.2008р., а також витрат по сплаті державного мита та витрат по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.11.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/352, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 10.11.2010р.

10.11.2010р. судом одержано від позивача документи на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 10.11.2010р. представник відповідача у судове засідання не з’явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, та з метою витребування неподаних суду документів, розгляд справи 10.11.2010р. відкладено.

29.11.2010р. від відповідача судом отримано відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнає наявність заборгованості перед позивачем за договором №21-06/2008 від 20.06.2008р.

У судовому засіданні 30.11.2010р. представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав борг у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

20.06.2008р. між позивачем та відповідачем укладено договір №21-06/2008 (далі –договір), відповідно до умов якого виконавець (позивач) зобов’язується за завданням замовника (відповідач), в порядку та на умовах, передбачених договором, поставити обладнання та ліцензії на право користування програмним забезпеченням (далі –товар), а також виконати роботи по інсталяції та конфігуруванню обладнання, що постачається за даним договором і програмного забезпечення, право користування яким надається за даним договором, включаючи:

- установку (монтаж) обладнання, зборку або підключення обладнання, тестування обладнання, введення його в експлуатацію;

- установку програмного забезпечення: організація доступу в Інтернет, організація прав доступу, настройка додаткових мережевих функцій, встановлення засобів захисту, перевірка та випробування вищезазначених систем та сервісів;

- здійснення гарантійного обслуговування обладнання, упродовж строку, вказаного у гарантійному талоні, що надається до обладнання,

а замовник зобов’язується прийняти та оплатити поставлений товар та виконані роботи.

          Також, 22.06.2009р. та 14.06.2010р. сторонами було укладено Додаткові угоди №1 та №2 до Договору, умовами яких погоджено зміну реквізитів замовника.

Відповідно до п.2.1. Договору його ціна визначається Сторонами у Специфікацій до Договору і становить 336 633,54 грн. у т.ч. ПДВ 56105,59грн.

Відповідно до п.3.1.1. Договору перший етап оплати в обсязі 50% ціни Договору, зазначеної в п. 2.1. Договору відповідач перераховує позивачу протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту отримання відповідачем рахунку позивача.

Так, на виконання умов вказаного пункту договору, відповідач перерахував позивачу 50% ціни договору в сумі 168316,77грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача за 20.06.2008р. (копія в матеріалах справи).

Відповідно до п. 6.7. Договору передача товару та робіт виконавцем і приймання його замовником оформлюється Актом приймання-передачі товару та виконаних робіт, які готує виконавець.

На виконання умов договору, позивач передав на користь відповідача обладнання загалом на суму 309861,18грн. та виконав передбачені договором роботи загалом на суму 26772,36грн., що разом складає 336633,54грн., що підтверджується Актами передачі обладнання №1 від 30.09.2008р. та №2 від 23.04.2009р. та Актом виконання робіт №1 від 27.04.2009р., які підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.6.13. Договору підписання Акту приймання-передачі товару та виконаних робіт є підставою для проведення остаточних розрахунків між Сторонами.

Відповідно до п.3.1.2. Договору другий етап оплати в обсязі 50% ціни Договору, зазначеної в п. 2.1, відповідач перераховує позивачу протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання та скріплення печатками уповноваженими представникам сторін Акту приймання-передачі товару та робіт.

Відповідач здійснив часткову оплату отриманого обладнання та виконаних позивачем робіт у сумі 69646,74грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за 01.06.2009р. (копія в матеріалах справи), проте повну вартість отриманого обладнання та виконаних робіт у сумі 98670,03грн. відповідач не оплатив.

За наведених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 98670,03грн. основного боргу.

Відповідач у відзив на позовну заяву визнає наявність заборгованості перед позивачем за договором №21-06/2008 від 20.06.2008р., проте зазначає, що позивачем не були вжиті заходи досудового врегулювання спору, що передбачено п.10.1 договору.

Зазначене твердження судом відхиляється з огляду на наступне.

Досудове врегулювання господарських спорів передбачено статтею 5 ГПК України, згідно якої сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою. Порядок досудового врегулювання спорів визначається цим Кодексом, якщо інший порядок не встановлено діючим на території України законодавством, яке регулює конкретний вид господарських відносин.

Однак, Закон, навіть за умови встановлення сторонами договором досудового врегулювання спору, не позбавляє права однієї із сторін права на звернення до суду за захистом свого порушеного права та охоронюваного законом інтересу.

Так, Рішенням Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України від 9.07.2002 р. N15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 98670,03грн. основного боргу вважається обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 8478,53грн. –збитків від інфляції, 3930,42грн. –3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

          Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ознайомившись із розрахунком 3% річних та збитків від інфляції, суд задовольняє зазначені вимоги відповідно до розрахунку позивача в розмірі 8478,53грн. –збитків від інфляції, 3930,42грн. –3% річних.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідач не оспорив ціну позову, позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме: 98670,03грн. –основного боргу, 8478,53грн. –збитків від інфляції, 3930,42грн. –3% річних.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Системний енергетичний менеджмент Ко»(м. Київ, вул. Котовського, 11, код ЄДРПОУ 35830541) на користь Приватного підприємства «Пронет»(м. Київ, вул. Струтинського, 6, код ЄДРПОУ 21680973) 98670,03грн. –основного боргу, 8478,53грн. –збитків від інфляції, 3930,42грн. –3% річних, 1110,80грн. –державного мита, 236,00грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня оголошення.

Суддя В.В. Палій