Рішення № 125419861, 26.02.2025, Горохівський районний суд Волинської області

Справа №155/2080/24

Провадження №2/155/142/25

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2025 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі головуючого судді Санакоєва Д.Т., при секретарі судового засідання Федонюк О.М. розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» в інтересах якого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

26 грудня 2024 року товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» в інтересах якого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги мотивовані тим, що 10.07.2018 між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту та страхування №Z02.00202.004094258. Відповідно до умов договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 25300,00 грн, а відповідач зобов`язується одержати кредит і повернути його разом із процентами платежами згідно графіком платежів. Кредит надається строком на 36 місяців. Розмір процентної ставки 10,0 % річних. Вказує, що на виконання умов договору АТ «Ідея банк» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа фінанс» було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право вимоги за договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників, згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору №Z02.00202.004094258 від 10.07.2018 року, заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС» складає 34874,63 грн з яких: заборгованість за основним боргом 16344,04 грн; заборгованість за відсотками 5351,09 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами 13179,50 грн. Всупереч умов кредитного договору, відповідач не здійснив своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

Зважаючи на викладене позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 34874,63 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити, вказує, що не заперечує щодо постановлення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, однак її представник адвокат Богонос І.М. 20.01.2025 року подав до суду заяву про застосування строку позовної давності, на обґрунтування якої вказав, що оскільки, згідно кредитного договору кредит надавався на строк 36 місяців і останній платіж відповідачем повинен був бути здійснений 10.07.2021 то строк позовної давності за останнім платежем цього Кредитного договору сплив через 3 роки - 11.07.2024 року при цьому позов у справі поданий 26.12.24 року а тому вважає, що позивачем пропущено встановлений ст.257 ЦК України та п.5.5. Кредитного договору строк позовної давності.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Ознайомившись із клопотанням представника відповідача, дослідивши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що 10.07.2018 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_2 укладено договір кредиту та страхування №Z02.00202.004094258 (а.с.7).

Відповідно до розділу 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит у розмірі 25 300,00 грн. а Позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із умовами договору.

Відповідно до умов договору банк відкриває рахунок та надає позичальнику кредит у розмірі 25 300,00 грн, а позичальник отримує кредит і доручає банку сплатити за рахунок отриманих коштів страховий платіж на вказаний у договорі рахунок страховика. Кредит надається строком на 36 місяців. Розмір процентної ставки 10 % річних (п.п.1.1-1.3).

Свої зобов`язання за кредитним договором АТ «Ідея банк» виконало, що підтверджується ордерами розпорядженнями №1 та №2 про надання кредиту і про сплату страхового платежу, які містяться в матеріалах справи та що відповідачем не заперечувалось.(а.с.18).

25.07.2023 між АТ «Ідея Банк» і ТОВ «Свеа фінанс» було укладено Договір Факторингу №01.02-31/23, у відповідності до умов якого АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Свеа фінанс» набуло право вимоги за договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників, згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № Z02.00202.004094258 від 10.07.2018 року ТОВ «Свеа фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 34874,63 грн з яких: заборгованість за основним боргом 16344,04 грн; заборгованість за відсотками 5351,09 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами 13179,50 грн (а.с.35).

Здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та не спростований.

З огляду на те, що відповідачем не надано іншого розрахунку заборгованості чи відомості про відсутність такої, суд, приймає вказаний розрахунок позивача, як належний та допустимий доказ.

Нормами п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, підставою для заміни сторони, а саме процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, у наслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

У відповідності до ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином ОСОБА_2 має непогашену заборгованість перед ТОВ «Свеа фінанс» за кредитним договором № Z02.00202.004094258 від 10.07.2018 року в сумі 34874,63 грн.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В силу норми ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за Кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Однак, відповідач скерував до суду клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Для обчислення давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

Згідно ч. 3, ч. 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Крім того, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинного на момент звернення позивача до суду з позовом, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24.02.2022 року Указом Президента України № 64/2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації по відношенню до України, відповідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - на території України з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та затверджувався Верховною радою України та діє до цього часу.

Таким чином, враховуючи, що до введення воєнного стану загальний строк позовної давності не минув, на момент звернення позивача до суду з позовом діяв правовий режим воєнного стану, суд дійшов до висновку, що позовна заява, яка надіслана до суду 26.12.2024 року, подана в межах строку позовної давності.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що внаслідок порушення зобов`язань за кредитним договором у відповідача виникла заборгованість, яка складає Z02.00202.004094258 від 10.07.2018 року в сумі 34874,63 грн, з яких: заборгованість за основним боргом 16344,04 грн; заборгованість за відсотками 5351,09 грн.; заборгованість за іншими процентними платежами 13179,50 грн.

Вказаний розрахунок позивачем не спростований, будь-яких своїх розрахунків на доведення відсутності заборгованості останній не надав та будь який клопотань зокрема про витребування доказів чи призначення експертиз не заявляв.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 в порушення вимог кредитного договору та норм ЦК України не виконала взяті на себе зобов`язання перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС», до якого перейшло право вимоги за кредитним договором Z02.00202.004094258 від 10.07.2018, а тому прийшов до висновку, що заборгованість за кредитом на загальну суму 34874,63 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача слід стягнути 2422,40 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст.4, 7, 8, 11, 12, 13, 76, 77, 81, 83, 141, 247, 258, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.512, 514, 526, 610, 611, 1048, 1050, 1054 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» в інтересах якого ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором Z02.00202.004094258 від 10.07.2018 року у розмірі 34874 (тридцять чотири тисячі вісімсот сімдесят чотири) гривні 63 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» понесені позивачем витрати щодо сплати судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Позивач: Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», місцезнаходження: Київська область, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6, код ЄДРПОУ: 37616221;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення в повному обсязі складено 26.02.2025 року.

Cуддя Горохівського районного суду

Волинської області Д.Т.Санакоєв