Ухвала суду № 1253970, 19.11.2007, Харківський апеляційний адміністративний суд

       ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                               61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)

                                                                                                    Головуючий 1 інстанції:

                                                                                                       суддя Мамалуй О.О.

Категорія:                                                                                   Доповідач 2 інстанції:                                                                                                           

оскарження рішення                                                                   суддя Григоров А.М.

                                                      У Х В А Л А

                                             ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

19листопада 2007 року№22-а-1227/07

           Колегія суддів  Харківського апеляційного адміністративного суду  у складі:

           Головуючого судді - Сіренко О.І.

           Суддів  -  Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі: Спесивцева О.В.

за участі:

представник позивача – Портянка С.П., Юношева С.С., Бєлєвцов В.О.

представник відповідача – Горошко Т.М., Сліденко А.В., Слєпченко С.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Балаклійському  районі Харківської області на постанову Господарського суду Харківської області від17 травня 2007 року  по справі№АС-27/102-07

за позовом   ДК «Укргазвидобування» НАК«Нафтогаз України» в особі ГПУ

                      «Шебелинкагазвидобування»  

до                 ДПІ у Балаклійському  районі Харківської області

про                визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

                                                  ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі ГПУ                       «Шебелинкагазвидобування», звернувся до суду з позовом до ДПІ у Балаклійському  районі Харківської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

              Постановою господарського суду Харківської області від 17.05.2007р. по справі №АС-27/102-07 за позовом ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» в особі філії ГПУ «Шебелинкагазвидобування» визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001942301/0 від 12.04.05 р. (винесеного на підставі проміжного акту перевірки № 239/23-104/00153146 від 08.04.05 р.), яким Повивачу визначено суму податкового зобов’язання - податок на додану вартість у сумі 8 568 335,72 грн..

Відповідач, ДПІ у Балаклійському районі, не погоджується з вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, вважає, що вищезазначена постанова суду підлягає скасуванню, оскільки вона була прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають суттєве значення по справі, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та постанову прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обґрунтовує свою позицію тим, що суд першої інстанції не вірно визначив операцію з використанням векселів як бартерну та не з’ясував питання щодо нарахування 24714,77 грн. ПДВ.

Враховуючи наведене, ДПІ у Балаклійському районі просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову господарського суду від 17.05.2007р. та винести нову постанову в якій відмовити в задоволенні позовних вимог ДК "Укргагазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі філії ГПУ "Шебелинкагазвидобування" про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001942301/0 від 12.04.05 р. в повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, які з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції наступне.

Позивач, ДК "Укргазвидобування"  НАК "Нафтогаз  України"  в  особі   ГПУ "Шебелинкагазвидобування" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001942301/0 від 12.04.2005 р.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. Представники відповідача вказують, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Представники відповідача зазначають, що оскаржене податкове повідомлення-рішення також цілком відповідає вимогам законодавства України.                  

Балаклійською МДПІ Харківської області було проведено перевірку філії ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" ГПУ "Шебелинкагазвидобування" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за 2004 рік.

По результатам перевірки був складений акт від 08.04.2005 р. №239/23-104/00153146.

На підставі висновків вказаного акту, 12.04.2005 р. Балаклійською МДПІ Харківської області було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001942301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8568335,72 грн.

В даному акті перевірки зазначено, що згідно договору міни від 31.01.2004 р. № 3101-04/УГВ, філією ДК "Укргазвидобування" ГПУ "Шебелинкагазвидобування" передано у власність Державному дочірньому підприємству "Ділове співробітництво" ДП "Ділове співробітництво та послуги" нафтопродукти на загальну суму 51261725,71 грн., в т.ч. ПДВ - 8543620,95 грн., а ДП "Ділове співробництво" передало ГПУ "Шебелинкагазвидобування" прості векселі на загальну суму 51261725,71 грн., в т.ч. ПДВ 8543620,95 грн. та виписало податкову накладну № 31/5 від 31.01.2004 р., на підставі якої ГПУ "Шебелинкагазвидобування" включило вказану суму ПДВ до податкового кредиту.

При передачі ГПУ "Шебелинкагазвидобування" простих векселів № 3000898762, 3000898763, 3000898764, 3000898765, 3000898766 по акту приймання-передачі векселів від 31.01.2004 р. до нього перейшло право власності на ці векселі, тобто відбувся їх продаж, оскільки згідно п. 1.4. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договором купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків їх надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Така операція згідно п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" є об'єктом оподаткування цим податком. Право на отримання частин заключної операції в сумі, пропорційної таким частинам. Враховуючи те, що операція обміну нафтопродуктів на векселі відбулася в один день - 31.01.2004 р., то право позивача на податковий кредит виникло на момент отримання векселів.

Також п. 1.6. ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що товари - це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються в будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску та погашення. Згідно п. 3.1.1. Закону «Про податок на додану вартість» операції з продажу товарів є об'єктом оподаткування ПДВ, а п. 3.2.1. передбачено, що не є об'єктом оподаткування операції з продажу цінних паперів за кошти. Оскільки операції з продажу цінних паперів не за грошові кошти є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, то ДДП "Ділове співробітництво" зобов'язане було здійснити нарахування податку на додану вартість на операцію з продажу векселів, а позивач мав право на отримання податкового кредиту оформлене податковою накладною від 31.01.2004 р. № 31/5.

Згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ст. 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Бартерний характер операції підтверджується первинними документами, а саме: договором міни № 3101-04/УГВ від 31.01.2004 р. з додатком, актом приймання-передачі векселів (товару) від 31.01.2004 р. та податковою накладною № 31/5 від 31.01.2004 р.

Відповідно до п. 7.4.1. Закону України "Про податок на додану вартість" - податковий кредит звітного податкового періоду складається з суми податку, сплаченого (нарахованого) у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Згідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. П. 5.2.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) та охороною праці, в т.ч. витрати з придбання електричної енергії з урахуванням обмежень, встановлених п. 5.3. - 5.8. цієї статті. Якщо операції не підпадають під зазначені обмеження, то вони відносяться до складу валових витрат, отже витрати на придбання простих векселів відносяться до складу валових витрат.

На підставі наведеного суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову. Висновки суду першої інстанції підтверджуються матеріалами справи та не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Колегія суддів також зазначає, що касаційна інстанція, скасовуючи рішення судів, прийняті при попередньому розгляді справи, визначила необхідність з’ясування: «чи підпадають векселі , які передані за вказаними господарськими операціями під ознаку товару в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», зазначила, що суди ..не дослідили порядок відображення в бухгалтерському обліку позивача господарських операцій з векселями, проведених відповідно до Договору міни від 31.01.2004 року №3101-04/УГВ».

В ході судового розгляду в суді апеляційної інстанції, представники сторін дали тотожні пояснення щодо відображення у бухгалтерському обліку спірної операції. Представник позивача зазначив, що фактичні обставини відображення операції в бухгалтерському обліку зазначені в акті перевірки  правильно. Дійсно, вказана операція позивачем була відображена по рахунку 34.

В зв’язку з наведеним підстави для застосування спеціальних знань для встановлення фактичних обставин справи в апеляційній інстанції відпали.

Векселі, що є предметом господарських операцій за Договором міни від 31.01.2004 р.№3101-04/УГВ  отримані позивачем в обмін на відвантажені ДДП «Ділове співробітництво» ДП «Ділове співробітництво та послуги» нафтопродукти є товаром в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (№283/97) зі змінами та доповненнями з наступних підстав:

Жодна зі сторін справи (а ні позивач, а ні відповідач) не заперечує, що Договір міни №3101-04/УГВ 31.01.2004 року не передбачає проведення розрахунків між стороною 1 та стороною 2 грошовими коштами. Відсутність факту проведення розрахунків саме грошовими коштами підтверджено документально - Актами приймання-передачі нафтопродуктів, що мають посилання на зазначений договір, Додатком 1 до Договору міни №3101-04/УГВ від 31.01.2004 р.,  Актом приймання-передачі векселів до Договору міни №3101-04/УГВ від 31.01.2004 р., який має також посилання на цей договір, Актом перевірки податкової інспекції № 239/23-104/00153146 від 08 квітня 2005р.

Отримані векселі не є цінними паперами, які емітовані позивачем. Як вбачається з договору  31.01.2004 р.№3101-04/УГВ  та Акту приймання-передачі від 31 січня 2004 р., векселі емітовані третіми особами, а саме ТОВ ДЮФК «Кристал Аметист». Господарська операція, що описана договором міни від 31.01.2004 р.№3101-04/УГВ  не є операцією, що пов’язана з випуском, погашенням векселів емітованих позивачем, що підтверджується також і договором 31.01.2004 р.№3101-04/УГВ  і актом приймання-передачі.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що векселі, що використовувались в цій господарській операції  є товаром, в розумінні  п.1.6. Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» (№283/97),  так як є «цінними паперами, які використовується у всіх операціях окрім операцій з їх випуску та емітуванню».

Колегія суддів також враховує, що статтею 6 Цивільного кодексу України сторонам договору надається право самостійного врегулювання в договорі  відносин на власний розсуд. Договір міни № 3101-04/УГВ 31.01.2004 року, на думку колегії суддів, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, на момент розгляду справи є чинним, регулює відносини, які існували між сторонами як до підписання договору так і після його підписання, дійсність договору не оскаржувалася жодною з сторін.

Враховуючи наведене, господарські операції з передачі нафтопродуктів вчинені позивачем на користь сторони 2 по Договору міни №3101-04/УГВ 31.01.2004 року 11 січня 2004 р., 15 січня 2004р., 18 січня 2004 р., 22 січня 2004 р., 25 січня 2004 р., які в первинних документах, які підтверджують факт передачі товару (Акти приймання-передачі нафтопродуктів, податкові накладні, довіреності то що), мають посилання на Договір міни №3101-04/УГВ 31.01.2004 року, а також увійшли у Додаток №1 до Договору міни №3101-04/УГВ від 31.01.2004 р. передбачають проведення розрахунків в іншій формі ніж грошова, а саме в формі, що передбачена самим Договором міни №3101-04/УГВ 31.01.2004 року - проведення розрахунку векселями емітованими третіми особами є складовою частиною операції в розрахунок якої позивачеві передано векселі і не може кваліфікуватися інше ніж бартерна.

Поняття «бартер» визначено в податковому законодавстві. Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» під бартером (товарним обміном) слід розуміти господарську операцію, що передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) в будь-якій формі, відмінній від грошової, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг). У тому ж значенні бартерні операції розуміються і для цілей Закону «Про ПДВ» відповідно  п. 1.17 ст. 1 зазначеного Закону. Іншим чином охарактеризувати господарську операцію, що здійснено позивачем у відповідності з договором від 31.01.2004 р.№3101-04/УГВ  не можливо.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пунктом 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вказаними документами визначені обов'язкові реквізити первинних документів для надання їм юридичної сили. Первинним документом і підставою для включення ПДВ до складу податкового кредиту є наявність у підприємства податкової накладної оформленої належним чином.

В Акті перевірки від 08.04.2005 р. №239/23-104/00153146 відсутність первинного документу-податкової накладної або наявність порушень в її заповненні не встановлено. Актом перевірки підтверджується наявність належним чином оформленої податкової накладної, внесення її у книгу обліку продаж товарів (робіт, послуг) запис під №340, включення її в податковий кредит декларації з податку на додану вартість за січень 2004 року. Балаклійська міжрайонна державна податкова інспекція у Харківській області заперечує можливість включення податкової накладної №31/5 від 31.01.2004 р. у якості підтвердження податкового кредиту, тобто  належним чином оформленого первинного документу, що є обов’язком, покладеним на підприємство.

Механізми ведення бухгалтерського і податкового обліку відокремлені один від одного, тому дані податкового не повинні збігатися з даними бухгалтерського обліку.

Відображення в бухгалтерському обліку проведених операцій, на якому наполягає  відповідач-податкова інспекція в своїх обґрунтуваннях, з застосуванням рахунку 28-1 (товари на складі) замість рахунку 34-1 (короткострокові векселі одержані) для підтвердження суті господарської операції, що відбулася за Договором від 31.01.2004 р.№3101-04/УГВ  не є коректною з наступних підстав.

«Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» на рахунку 28 «Товари» ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок, відповідно до Інструкції використовується в основному збутовими, торговими та заготівельними підприємствами, а також підприємствами господарського харчування. На рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані” ведеться облік заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи, надані послуги та за іншими операціями, яка забезпечена векселями.

На рахунку 34 “Короткострокові векселі одержані” за дебетом відображається отримання векселя за продані товари (роботи, послуги) та за іншими операціями, за кредитом— отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо.

Відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування є операції. Тобто, об’єктом оподаткування є фактичні операції, здійснені суб’єктом господарювання, які визначаються відповідно по документах по цих операціях.

Колегія суддів зазначає, що суперечливість в проведенні операції по бухгалтерському обліку не може бути підставою для нарахування податку, не впливає на визначення об’єкту оподаткування наведеним законом і не може бути підставою для визначення податкового зобов’язання. При визначенні податкових зобов’язань повинна враховуватися фактично проведена операція.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

 Наведений правочин міни, як свідчать матеріали справи, недійсним не визнаний.

 Крім того, колегія суддів зазначає, що не можуть бути визнані обґрунтованими посилання відповідача на п.п.7.6.1. п.7.6. Закону №283/97-ВР та відповідно неможливості віднесення витрат на придбання векселів до складу валових витрат.

 Згідно з п.п.7.6.2. норми п.7.6. поширюються на платників податку - торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.

  Відповідно до ст.4 Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» №448/96-ВР від 30.10.96 р. «торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод з цінними паперами, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власнику на підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством».

 Однак, позивачем не було отримано векселі від ДП «Ділове співробітництво» за рахунок та в інтересах третіх осіб. Крім того, відсутні підстави вважати, що позивачем отримано векселі саме з метою перепродажу третім особам.

Як свідчать матеріали справи 10.02.2004 р. вказані векселі були пред'явлені ГПУ "Шебелинкагазвидобування" до оплати емітенту - ТОВ «ДЮФК «Кристал-Аметист» (що зафіксовано і у акті перевірки від 08.04.2005 р. №239/23-104/00153146), тобто отримані ГПУ «Шебелинкагазвидобування» прості векселі у операції з передачі ТОВ «ДЮФК «Кристал-Аметист» не були товаром (відповідно до п.1.6. Закону №283/97-ВР цінні папери у операціях з їх випуску (емісії) та погашення не є товаром). Остання операція по пред’явленю векселів до оплати,  не є операцією, по якій нараховані спірні суми податку.

Це стосуються впливу на податкові зобов’язання відображенні в деклараціях по податках на додану вартість позивачем за січень 2004 р., операції з пред’явлення векселів до оплати що фактично відбулася у лютому місяці 2004 р. та необхідності проведення позивачем  коригування  податкового кредиту по безнадійній кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності та яку як засвідчено в Акті перевірки списано з балансу ГПУ «Шебелинкагазвидобування».

Колегією суддів встановлено, що господарська операцію з пред’явлення векселів до платежу було виконано позивачем у лютому місяці 2004 р.(підтверджується Актом пред’явлення векселів до платежу від 10.02.2004 року, Актом перевірки податкової інспекції № 239/23-104/00153146 від 08 квітня 2005р.). Позивачем податкові декларації з податку на додану вартість здаються щомісячно, тому наслідки операції з пред’явлення векселів до платежу повинні були знайти відображення в тому періоді коли вона виконувалась, тобто в декларації з податку на додану вартість за лютий місяць 2004 р. Порушень в розрахунку податкових зобов’язань (податкового кредиту) у лютому місяці 2004 року податковою інспекцією під час проведення документальної перевірки податковою інспекцією не встановлено і не є предметом оскарження в межах справи що розглядається колегією суддів.

Також Відповідно до абз.4 пп.7.6.1. Закону №283/97-ВР «усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом». Вексель не є документом щодо підтвердження корпоративних прав.

Згідно з п.5.11. Закону №283/97-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у Законі №283/97-ВР, не дозволяється.

Таким чином, витрати ГПУ «Шебелинкагазвидобування» на придбання простих векселів відносяться до складу його валових витрат згідно з п.5.1. Закону №283/97-ВР, а сплачений (нарахований) у зв'язку із придбанням вказаних цінних паперів ГПУ «Шебелинкагазвидобування» податок на додану вартість у сумі 8 543 620,95 правомірно включено до складу податкового кредиту у січні 2004 року (пп.7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»).

Також, стосовно доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що при з’ясуванні питання не можливості передачі векселів емітованих ТОВ «ДЮФК «Кристал-Аметист», ДП «Ділове співробітництво», ДП «Ділове співробітництво та послуги» які емітовано 29.01.2004 року у виконання Договору міни №3101-04/УГВ 31.01.2004 р., тобто оформлених до дати укладання договору і які позивач передавав не одночасно з отриманням нафтопродуктів, колегія суддів встановила наступне:

Цивільний Кодекс України, визначаючи значення терміну «товар», що застосовується в договорах міни, посилається на необхідність керуватися нормами загальних положень, що застосовуються до договорів купівлі-продажу. Стаття 656 ЦК України під предметом договору купівлі-продажу визначає товар який «є у продавця на момент укладення договору або який може буде придбаний продавцем у майбутньому». Договору міни №3101-04/УГВ 31.01.2004 під час укладення не має посилань на конкретні векселі, а просто визначає, що предметом проведення розрахунку буде передача в обмін на товар векселів емітованих третіми особами. Враховуючи наведене, колегія судів не вважає обґрунтованою заяву податкової інспекції на неможливість проведення розрахунку за Договору міни №3101-04/УГВ 31.01.2004 векселями, що були емітовані третьої особою до дати підписання цього договору і були відсутні у сторони 1 на момент укладення договору міни. Крім того статтею 715 Цивільного кодексу України передбачено, що «за договором міни кожна з сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар», що відповідає умовам викладеним у п.1.1 та п.1.2.Договору міни №3101-04/УГВ 31.01.2004 р.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає безпідставним посилання податкової інспекції на наявність  розриву у часі при обміні товару що здійснюється між сторонами під час дії договору як на доказ відсутності факту обміну товаром в зв’язку з тим, що ані Цивільний кодекс, ані Закон №283/97 не вважає одночасність передачі товару обома сторонами в межах договору міни необхідною та обов’язковою підставою для кваліфікації договору як бартерний (міни).

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги в частині нарахувань по операції міни є помилковими.

Стосовно нарахувань у податку на додану вартість у сумі 24714,77 грн. колегія суддів зазначає, що належним чином в акті це порушення не встановлено. Акт містить лише загальні посилання на  те, що нарахування пов’язано з списанням безнадійної кредиторської заборгованості. Але відсутні посилання на конкретні операції, дати розрахунків, термін прострочення.

В цій частині акт не відповідає вимогам  Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства      суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими  відокремленими підрозділами затвердженому ДПА України наказом від 16.09.2002 р., який діяв на момент спірних відносин, а саме п.1.6 та п. 1.7. Відповідно належним чином, об’єктивно, факти порушень не встановлені, тобто правомірність оскарженого рішення ДПІ в цієї частині згідно вимог ч.2 ст. 71 КАС України не доведена.                 За таких обставин доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції та відсутні підстави скасування рішення суду першої інстанції.. Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                                     УХВАЛИЛА:

  Апеляційну скаргу ДПІ у Балаклійському  районі Харківської області залишити без задоволення.

 Постанову Господарського суду Харківської  області від 17 травня 2007 року  по справі№ АС-27/102-07 залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

 Повний текст виготовлено та підписано 26 листопада 2007 року

                    Головуючий                                                       Сіренко О.І.      

                                 Судді                                                       Григоров А.М.

                                                                                                  Подобайло З.Г.