Ухвала суду № 12529180, 16.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 р.Справа № 2-а-45701/09/1670

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ПЛТ" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2010р. по справі№2-а-45701/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ПЛТ"

до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ПЛТ",звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтавівід 09.06.2009 року № 196 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до статті 97 Кодексу законів про працю України та статті 15 Закону України "Про оплату праці", оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку, а всі інші платежі, в тому числі і страхові внески, здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці. Крім того, ст. 5 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачується одночасно з одержанням коштів в установах банків на оплату праці. Зарахування страхових внесків до Пенсійного фонду здійснювалось ТОВ “Трансбуд ПЛТ” того ж дня, що і отримання останнім грошових коштів на оплату праці своїх працівників.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ПЛТ".

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: ч. 6 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, надав письмову заяву про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про дату, час та місце розгляду апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Трансбуд-ПЛТ” зареєстровано як юридична особа, ідентифікаційний код 33376627, зареєстровано як платник внесків до Пенсійного фонду з 18.02.2005 року, та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві, що підтверджується довідкою від 17.05.2010 № 2258/03-20/07-22.

09.06.2009 року начальником Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві прийнято рішення № 196 “Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду”, яким на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд- ПЛТ” у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 20126 грн 49 коп та нарахування пені в розмірі 4024 грн 85 коп за період з 29.04.2009 р. по 04.06.2009 р., які протягом десяти робочих днів з дня отримання рішення підлягають перерахуванню (сплаті) на рахунки в Управління ПФУ Ленінського району в м. Полтаві (а.с. 6).

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, керуючись приписами ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вважав безпідставними посилання позивача на обовязок по сплаті ним страхових внесків того ж дня, що і отримання ним коштів на оплату праці відповідного базового звітного періоду своїх працівників.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач при прийняті рішення №162 від 09.06.2009 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансбуд- ПЛТ”, відповідно до п.1 ч.1 ст. 14 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є страховиком та зареєстроване як платник страхових внесків в УПФУ в Ленінського району м. Полтави 18.02.2005 року.

Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином, згідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди зобовязані перевірити оскаржене рішення на предмет прийняття його на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на яке спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень субєктів владних повноважень, суд зобовязаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003

Відповідно до статті 5 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно ст. 1 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, страховими внесками є кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обовязкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше, а також кошти, сплачені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Згідно із частиною 2 статті 17 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 19 цього Закону встановлено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначає стаття 20 зазначеного Закону.

В абзаці 1 частини 6 цієї статті встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. При цьому, в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобовязані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється у пропорційних розмірах.

Відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно із частиною 2 статті 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Таким чином, у разі виплати заробітної плати протягом звітного періоду, за який вона нарахована, одночасно із виплатою цих сум, у пропорційних розмірах платником сплачуються авансові платежі. Решту несплачених сум страхових внесків, нарахованих за звітний період, платник зобовязаний перерахувати на рахунок Пенсійного фонду до 20 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач, ТОВ “Трансбуд- ПЛТ”, обовязку по своєчасній сплаті внесків на обовязкове державне пенсійне страхування відповідно до ст. 20 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” в період з квітня по червень 2009 року не виконав, у звязку з чим рішенням Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві від 09.06.2009 року №196 до ТОВ “Трансбуд- ПЛТ” застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу на суму 20126,49 грн та нараховано пеню в сумі 4024,85 грн на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п. 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Статтею 106 зазначеного Закону передбачено застосування штрафу не тільки за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків /пункт 2 частини 9 статті 106/, а й за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків, передбачених цим Законом /пункт 7 частини 9 статті 106/.

Таким чином, законодавець встановлює для страхувальників два обовязку: один по сплаті авансових платежів, другий по сплаті страхових внесків, та, відповідно, два види штрафу: один - за порушення дисципліни сплати авансових платежів, другий за порушення дисципліни сплати страхових внесків.

За змістом ч. 3 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування” територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій. Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Відповідно до ч.13 ст. 106 Закону України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, оскарження рішення платником страхових внесків може бути здійснене протягом 10 робочих днів з дня отримання цього рішення.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає безпідставним посилання позивача на обовязок по сплаті ним страхових внесків того ж дня, що і отримання ним коштів на оплату праці відповідного базового звітного періоду своїх працівників.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 12 статті 20 зазначеного Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, рішення Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтавівід 09.06.2009 року № 196 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-ПЛТ» фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду прийнято обґрунтовано та правомірно.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд-ПЛТ»залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 р. по справі№2-а-45701/09/1670 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-ПЛТ"до Управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтавіпро скасування рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > <повний текст >