Ухвала суду № 12529172, 16.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2010 р.Справа № 2-а-42196/09/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: Пивоварова О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи підприємця - ОСОБА_5 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 р. по справі№2-а-42196/09/2070

за позовом фізичної особи підприємця - ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа - підприємець, ОСОБА_5, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення № 0001301720/0 від 18.09.2009 року та податкове повідомлення - рішення № 0001311720/0 від 18.09.2009 року.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на незаконність оскаржуваних повідомлень-рішень, оскільки вони прийняті з порушенням норм податкового законодавства та на підставі неправомірно та упереджено складеного акту документальної перевірки. Позивач зазначив, що для перевірки надано лише частину витребуваних ревізорами документів з тієї причини, що документи з діяльності позивача за період з 01.01.2008 і фактично по 28.04.2009 (день проведення обшуку) вилучені співробітниками податкової міліції спільно зі співробітниками слідчого управління ГУ МВС України в Харківській області. Крім того позивач зазначив, що підприємницькою діяльністю не займався; надав довіреність іншій особі, яка здійснювала замість нього підприємницьку діяльність.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2010 року відмовлено фізичній особі підприємцю, ОСОБА_5, у задоволенні адміністративного позову.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суд від 26.05.2010 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позивні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч.2 ст. 215, 228 ЦК України, ст.207 ГК України, ст. 71 ч.2, ст.163 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Харкова, надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.10.2010 року підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі. В подальшому, в судове засідання 16.11.2010 року не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, надав клопотання про визначення іншої дати судового розгляду, посилаючись на термінове відрядження за межі Харківської області.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Колегія суддів, вирішивши надане письмове клопотання представника позивача, визнала за можливе продовжити і завершити перегляд справи за відсутності представника апелянта, оскільки ним не надано доказів на підтвердження поважності причини неприбуття в судове засідання, а позивач не був позбавлений можливості вирішення питання щодо представництва його інтересів у суді іншою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що з 31.07.2009 року по 13.08.2009 року на підставі направлень на перевірку від 31.07.2009 р. № 412, від 13.08.2009 р. № 429, виданих Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова, фахівцями податкового органу, відповідно до ч. 1 п.1 ст. 11, ч. 1, 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка фізичної-особи підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р.

ФОП ОСОБА_5 проінформований про проведення планової виїзної перевірки письмовим повідомленням від 21.07.2009 р. №56/17-216, яке отримано ним особисто 23.07.2009 р. Перевірку проведено з відома та в присутності ФОП ОСОБА_5 Журнал реєстрації перевірок суб'єкта господарювання не наданий.

За результатами перевірки складено акт №1595/17-218/2873113790 від 26.08.2009 року, згідно висновків якого встановлені наступні порушення:

- п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1 п.7.4 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобовязання та занижено податок на додану вартість у розмірі 935294,37 грн.;

- п.п.19.1."а", "в" ст.19 Закону України від 22.05.2003р. № 889-ІУ Про податок з доходів фізичних осіб" зі змінами та доповненнями, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94 -ВР " Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами та доповненнями, р. ІV ст. 13 Декрету КабінетуМіінстрівУкраїни "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 р. зі змінами та доповненнями - заниження оподаткованого доходу за перевіряємий період у сумі 711509,58 грн.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова прийнято податкові повідомлення - рішення № 0001301720/0 від 18.09.2009 року та № 0001311720/0 від 18.09.2009 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що угоди, укладені ТОВ ТПК «КІР», ТОВ ТБК “Призма”, ТОВ ТПК “Абсолют” з покупцями товарів, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечить інтересам держави та моральним засадам суспільства. Правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту по операціях з ТОВ «ТПК «КІР», ТОВ “ТБК “Призма”, ТОВ “ТПК “Абсолют”, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок. Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то переходу права власності на поставлений товар та права включати покупцем вартість отриманого товару до складу свого податкового кредиту не виникло. У зв'язку із цим, ФОП ОСОБА_5, в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, безпідставно завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість до сплати на суму 846320,72 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Письмові докази свідчать про те, що ОСОБА_5 15.09.2006 р. зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради як фізична особа - підприємець, номер запису про державну реєстрацію, згідно свідоцтва про державну реєстрацію, 2 480 000 0000 067286; 19.09.2006 року взятий на податковий облік в ДПІ у Ленінському районі м. Харкова, № 6669. У період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. ФОП ОСОБА_5 перебував на загальній системі оподаткування, є платником податку з доходів фізичних осіб, платником податку на додану вартість. Ці факти викладені в акті перевірки і позивачем не заперечувались ( т.1, а.с.5-зворот).

Згідно акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення, основними постачальниками товарів, послуг ФОП ОСОБА_5 за перевіряємий період, були, зокрема, ТОВ ТБК “Призма” (м. Харків, Комінтернівський район, стан платника 7, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей); ТОВ ТПК “Абсолют” (код 35700211), м. Харків, Комінтернівський р-н, стан платника 7, до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей; ТОВ ТПК “КІР”, (код 35970130) м. Харків, Комінтернівський р-н, стан платника 9, направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням (т.1, а.с.5-14).

Позивачем до перевірки надано акти виконаних робіт на надання послуг інформаційно-консультаційних, поліграфічних, оренди виробничого обладнання, послуг пошиву та видаткові накладні на одержання товару від ТОВ ТПК „КІР", ТОВ ТБК “Призма”, ТОВ ТПК “Абсолют”. Товарно - транспортні накладні чи угоди на перевезення товару позивачем не надано.

Як встановлено судом першої інстанції, до відповідних ДПІ направлялись запити щодо проведення зустрічних перевірок зазначених контрагентів позивача

При перевірці банківських документів про рух грошових коштів, декларацій про доходи та документів, наданих на перевірку відділом податкової міліції за 2008 рік та згідно опису, наданому ФОП ОСОБА_5 за 1 квартал 2009р., контролюючим органом встановлено розбіжності за рахунок не підтвердження витрат обліковими документами. На перевірку ФОП ОСОБА_5 не надано накладні, та податкові накладні на одержання товару за січень 2008р., березень 2008р., квітень 2008р. та квитанції про сплату за вищевказані місяці.

Під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_5 направлено листа про надання документів за період з 01.01.2008 р. по 31.03.2009 р. від 06.08.2009 р. №Т-365/17-222.

18 серпня 2009 року ФОП ОСОБА_5 надані документи (книга обліку доходів та витрат, прибуткові та видаткові накладні та податкові накладні лише за перший квартал 2009р.,), як пояснив ОСОБА_5, всі документи за 2008 рік були вилучені відділом податкової міліції.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність тверджень ФОП ОСОБА_5 про те, що висновки податкового органу за актом перевірки є передчасними і не вивчені всі первинні документи, оскільки, відповідно до постанови слідчого СУ ГУМВС в Харківській області від 06.2009 року, фахівцям ДПІ доручено провести (в звязку з розслідуванням кримінальної справи) ревізію у формі позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_5, для чого податковому органу передано оригінали всіх документів, що були вилучені у позивача (т.11, а.с.128,140).

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем у період серпень-грудень 2008 року по взаємовідносинах з ТОВ ТПК «КІР» завищено податковий кредит на суму ПДВ 591077,78 гр.

Згідно акту невиїзної документальної перевірки ТОВ ТПК “КІР” за період з 03.06.2008р. по 30.12.2008р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, перевірка проводилась без відома директора ТОВ ТПК “КІР” ОСОБА_6 Відповідно акту перевірки, директор ОСОБА_6 не має відношення до підприємства ТОВ ТПК “КІР”, статут підприємства, довіреності та інші документи та звітність ТОВ ТПК “КІР” не підписувала і до ДПІ не надавала; розрахункові рахунки підприємства в банківських установах не відкривала, всі дії, повязані з діяльністю ТОВ ТПК “КІР” вчинено без її відома ( т.1, а.с.64-72).

Перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” із змінами та доповненнями. Дані, наведені в деклараціях з ПДВ, про обсяги поставок та придбання, податкове зобовязання та податковий кредит за перевіряємий період не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності ТОВ ТПК “КІР”. Перевіркою встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, ТОВ ТПК “КІР”.

Як свідчать письмові докази, на податкових накладних, одержаних позивачем від ТОВ ТПК „КІР", є підписи, виконані від імені ОСОБА_6, однак, як зазначено вище, ця особа не має жодного відношення до діяльності зазначеного ТОВ ТПК «КІР» (т.4, а.с. 11-238, т.5, а.с. 2-52).

У період травень-липень 2008р. по взаємовідносинам з ТОВ “ТБК “Призма” позивачем завищено податкового кредит на суму 201218,04 грн. ( травень 86269,65 грн., червень 62973,39 грн., липень 51975,00 грн.).

Згідно акту невиїзної документальної перевірки ТОВ “ТБК “Призма”за період з 14.03.2008р. по 30.11.2008р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Перевірка проводилась без відома та присутності директора ТОВ “ТБК “Призма”ОСОБА_7. Фактично, згідно податкової звітності у ТОВ “ТБК "Призма" відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, а саме відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для здійснення діяльності. Перевіркою встановлено порушення ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “ТБК “Призма”. Перевіркою встановлено відсутність обєктів, які підпадають під визначення ст. 3, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”із змінами та доповненнями. Дані, наведені в деклараціях з ПДВ про обсяги поставок та придбання, податкове зобов"язання та податковий кредит за перевіряє мий період не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності ТОВ “ТБК”Призма” (т.1, а.с.51-63).

Як зазначено в акті планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_5 № 1595 від 26.08.2009 року, згідно акту перевірки від 02.10.2008р. №1775/17-218/2873113790 про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 проведеного старшим державним податковим інспектором Бабак О.Є. було знято з податкового кредиту ПДВ у сумі 50316,39 грн. по ТОВ ТБК „Призма" за червень 2008 р. Тому загальна розбіжність з ТОВ ТБК „Призма" складає 150901,65 грн. (т.1, а.с.10-зворот).

У період травень-липень 2008 р. ФОП ОСОБА_5 по взаємовідносинам ТОВ “ТПК “Абсолют” завищення податкового кредиту у ФОП ОСОБА_5 розбіжності у сумі 189955,69 грн., ( травень 60661,63 грн., червень 43679,66 грн., липень 85614,40 грн.)

Згідно акту невиїзної документальної перевірки ТОВ “ТПК “Абсолют”за період з 14.03.2008р. по 30.12.2008р. ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова встановлено відсутність юридичної особи за місцезнаходженням. Згідно довідки АСБ у Харківській області директор ТОВ “ТПК “ Абсолют” Куромбоєва Донійора Кахрамоновича, громадянин Узбекистану, не значиться. Відповідно до інформації, наданої АКІБ “Укрсиббанк”, лист від 05.01.2009 р. №134-194-131, згідно довіреності б/н від 21.04.08 підписувати банківські документи уповноважений ОСОБА_9, який є виконавчим директором ТОВ ТПК “Абсолют”. Згідно інформації наданої відділом податкової міліції ОСОБА_9 пояснив, що фінансово-господарською діяльністю підприємства він не займався, звітність не надавав. В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Перевіркою встановлено порушення: порушення ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ “ТПК “Абсолют”. Перевіркою встановлено відсутність об"єктів, які підпадають під визначення ст. З, ст. 4, ст. 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”із змінами та доповненнями. Дані, наведені в деклараціях з ПДВ про обсяги поставок та придбання, податкове зобов"язання та податковий кредит за перевіряємий період, не відповідають показникам фінансово-господарської діяльності ТОВ “ТПК “Абсолют”. Згідно акту перевірки від 02.10.2008р. №1775/17-218/2873113790 про результати невиїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_5 проведеного старшим державним податковим інспектором Бабак О.Є. було знято з податкового кредиту ПДВ у сумі 85614,40 грн. по ТОВ ТПК „Абсолют" за липень 2008р. Тому загальна розбіжність з ТОВ ТПК „Абсолют" складає 104341,29 грн. (т.1, а.с.41-50).

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що угоди, укладені ТОВ “ТПК„КІР", ТОВ “ТБК “Призма”, ТОВ “ТПК “Абсолют” з покупцями товарів, зокрема з позивачем ФОП ОСОБА_5, не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та моральним засадам суспільства. Правочини, внаслідок яких неправомірно віднесено суми податку на додану вартість до податкового кредиту, по операціям з ТОВ “ТПК„КІР", ТОВ “ТБК “Призма”, ТОВ “ТПК “Абсолют”, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протирічать інтересам держави і суспільства, є такими, що порушують публічний порядок, оскільки позивачем не надано належних доказів щодо реальності (товарності) угод, укладених позивачем та його контрагентами.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням, хоча б одним з них, господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, то переходу права власності на поставлений товар та права включати покупцем вартість отриманого товару до складу свого податкового кредиту не виникло. У зв'язку із цим, ФОП ОСОБА_5, в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями, безпідставно завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість на суму 846320,72 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову ФОП ОСОБА_5, надав належні докази на підтвердження законності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо прийняття оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Водночас, позивач, в порушення вимог ч.1 ст. 71 КАС України, не надав ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції жодних доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди серед іншого перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця, ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2010р. по справі№2-а-42196/09/2070 за позовомфізичної особи підприємця, ОСОБА_5доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 22.11.2010 р.