Ухвала суду № 12529128, 02.11.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2010 р.Справа № 2-а-2591/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючого судді - Бенедик А.П.

суддів: Рєзнікової С.С.

Калиновського В.А.

за участю секретаря

судового засідання Верман А.М.

представника позивача: Підіпригори М.О.

представника відповідача: Симонова А.А., Васильєвої Ю.О.

прокурора: Устинова Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 р. по справі

2-а-2591/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

за участю: прокуратури Фрунзенського району м. Харкова

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмежено відповідальністю "АПК "Надія ЛТД", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова від 13.11.2009 р. № 0002482302/0 та № 0002492302/0, податкові повідомлення-рішення від 20.01.2010 р. № 0002482302/1 та № 0002492302/1, та податкове повідомлення-рішення від 20.01.2010 р. № 0000072302/1.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилався на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова з порушенням норм чинного податкового законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», зазначаючи, що у відповідача не було підстав для нарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки залишення на переробному підприємстві - ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» відходів не є операцією з поставки товарів, а позивач не отримував ніяких доходів від зазначеної операції, навпаки поніс затрати на утилізацію відходів; сума грошових коштів, отриманих за розподільчим балансом від ТОВ «АПК «Надія», не є безповоротною фінансовою допомогою, тому не підлягає оподаткуванню податком на прибуток. Крім цього, позивач посилався на правомірне включення до складу податкового кредиту суми ПДВ з ціни товару, сплаченої контрагентам: ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна» Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба», які підтверджуються належним чином оформленими податковими накладними.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 року позов Товариства з обмежено відповідальністю " АПК "Надія ЛТД" задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0 від 13.11.2009 року, № 0002482302/1 від 20.01.2010 р., № 0002492302/0 від 13.11.2009 року, № 0002492302/1 від 20.01.2010 р. та № 0000072302/1 від 20 січня 2010 року.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, а саме: п.1.21.1 п.1.21, п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач, Товариство з обмежено відповідальністю "АПК "Надія ЛТД", надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та обєктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її, посилаючись на доводи та обгрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник прокуратури Фрунзенського району м. Харкова в судове засідання суду апеляційної інстанції 02.11.2010 року не зявився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та представника позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова в період з 21 вересня 2009 р. по 23 жовтня 2009 р., на підставі направлення від 21.09.2009 р. № 841 та від 12.11.2009р. № 888, проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК «Надія ЛТД» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.07.2008 р. по 30.06.2009 р.

За результатами перевірки 30.10.2009 р. складено акт № 6283/23-212/35972274, згідно висновків якого перевіркою встановлено наступні порушення, допущені Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД":

- п.п. 4.1.1 , 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 344/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на 12 397 743,00 гр.;

- п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження податку на додану вартість на 119258,00 гр.;

- п.п. 8.1.1 п. 8.1, п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб», що призвело до не утримання податку з доходів фізичних осіб у сумі 1662,22 гр.

На підставі акту перевірки № 6283/23-212/35972274 від 30.10.2009 р., ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова 13 листопада 2009 року, крім іншого, складено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002482302/0, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, код 3011021000 у сумі 23522141,50 гр., з яких за основним платежем - 12397743,00 гр. та за штрафними (фінансовими) санкціями -11124398,50 гр.; податкове повідомлення-рішення № 0002492302/0, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 3014010100 у сумі 147139,50 гр., з яких за основним платежем - 98093,00 гр. та за штрафними (фінансовими) санкціями -49046,50 гр.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0 та № 0002492302/0 від 13.11.2009 р. оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Рішенням № 296/10/25-013 від 19.01.2010 р. про результати розгляду первинної скарги Державна податкова інспекція у Фрунзенському районі м. Харкова залишила без змін податкове повідомлення-рішення № 0002482302/0 від 13.11.2009р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23522141,50 гр., та збільшила суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначену за результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням № 0002492302/0 від 13.11.2009 р. на суму 18982,50 гр., з яких 12655,00 гр. - основний платіж та 6327,50 гр. штрафні (фінансові) санкції.

Суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість збільшено позивачу на 18982,50 гр. в зв'язку з встановленням відповідачем в ході розгляду первинної скарги факту допущення посадовими особами ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова арифметичних та технічних помилок у п. 3.5 «Податок на додану вартість» та п. 4 «Висновок» акту перевірки № 6283/23-212/35972274 від 30.10.2009 р.

19 січня 2010 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова складено лист № 538/10/23-220, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД» повідомлено про внесення змін до акту перевірки № 6283/23-212/35972274 від 30.10.2009 р., у зв'язку з виявленням у п. 3.5 «Податок на додану вартість» та п. 4 «Висновок» арифметичних та технічних помилок, та зазначено, що зв'язку з порушеннями викладеними у п. 3.2.1 «Податкові зобов'язання» та п. 3.2.2 «Податковий кредит» податок на додану вартість занижено на 111800,00 грн., а не на 119258,00 грн., як зазначено в акті перевірки.

За результатами розгляду первинної скарги 20 січня 2010 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова складено наступні податкові повідомлення-рішення: № 0002482302/1, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 23522141,50 гр., з яких за основним платежем - 12397743,00 гр. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11124398,50 гр.; № 0002492302/1, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 147139,50 гр., з яких за основним платежем - 98093,00 гр. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 49046,50 гр.; № 0000072302/1, яким ТОВ «АПК «Надія ЛТД» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 18982,50 гр.,з яких за основним платежем - 12655,00 гр. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6327,50 гр.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0000072302/1 від 20.01.2010 р. оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.

Рішенням № 1784/10/25-013 від 17.02.2010р. про результати розгляду первинної скарги Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000072302/1 від 20.01.2010 р.

В адміністративному порядку до ДПА у Харківській області позивачем оскарженні наступні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова: податкові повідомлення-рішення від 13.11.2009 р. - № 0002482302/0, № 0002492302/0, від 20.01.2010 р. - № 0002482302/1, № 0002492302/1, № 0000072302/1.

Рішенням № 1213/10/25-103 від 18 березня 2010 року Державною податковою адміністрацією у Харківській області повторні скарги директора ТОВ «АПК Надія ЛТД» про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0, № 0002492302/0 від 13.11.2009 р., № 0002482302/1, № 0002492302/1 та № 0000072302/1 від 20.01.2010 р. залишено без розгляду в зв'язку з оскарженням зазначених рішень відповідача до Харківського окружного адміністративного суду.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД", суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкові повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0, № 0002492302/0 від 13.11.2009 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000072302/1 від 20.01.2010 р. за результатами розгляду скарг позивача не були змінені чи скасовані податковими органами, то вони не можуть вважатися відкликаними відповідно до п. 6.4. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181-III.

Суд першої інстанції вважав, що висновки ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо здійснення ТОВ «АПК «Надія ЛТД» операції з поставки ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» товару, а саме відходів на загальну суму 226473,00 гр. без ПДВ, вартість якої, на думку перевіряючих, підлягає включенню до складу валового доходу підприємства, суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються первинними документами, наданими позивачем.

Суд дійшов висновку, що відповідач, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, не мав жодних підстав для визначення ТОВ «АПК «Надія ЛТД» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток з суми вартості відходів, які залишалися на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод».

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при передачі реорганізованим підприємством новоствореному підприємству активів, зокрема грошових коштів за розподільчим балансом, у новоствореного підприємства не виникає підстав для включення до складу валових доходів вартості одержаних активів, і, відповідно, не виникає підстав для збільшення оподатковуваного прибутку та податкових зобов'язань з податку на прибуток, а тому позивачем, ТОВ «АПК «Надія ЛТД», правомірно не включено до складу валового доходу суму коштів у розмірі 49471500,00 гр., отриману від реорганізованого підприємства ТОВ «АПК «Надія» за розподільчим балансом. Тобто, відповідач не мав підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12 341 125,00 гр. з суми грошових коштів, отриманих ТОВ «АПК «Надія ЛТД» за розподільчим балансом від ТОВ «АПК «Надія» у розмірі 49 364 500,00 гр.

Враховуючи, що у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не було підстав для визначення ТОВ «АПК «Надія ЛТД» податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12397743,00 гр., то, відповідно, були відсутні підстави і для визначення ТОВ «АПК «Надія ЛТД» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11124398,50 гр.

Щодо визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 147139,50 гр. за податковим повідомленням-рішення № 0002492302/0 від 13.11.2009 р. (податковим повідомленням-рішенням № 0002492302/1 від 20.01.2010р.) та в сумі 18982,50 гр. за податковим повідомлення-рішенням № 0000072302/1 від 20.01.2010р., суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, враховуючи приписи п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», дійшов висновку про те, що залишення позивачем на переробному підприємстві відходів для їх утилізації не є операцією з поставки товару, а тому не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Щодо доводів відповідача, викладених у акті перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на суму 73963,00 гр., у т.ч. за липень 2008р. на суму 22846,00 гр., за вересень 2008р. на суму 15005,00 гр., за листопад 2008р. на суму 12563,00 гр., за травень 2008р. на суму 12653,00 гр. суд першої інстанції зазначив, що позивач надав до суду договори, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних, які підтверджують взаємовідносини з наступними контрагентами: ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна» Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба» і повністю сплатив зазначеним контрагентам ціну придбаного товару з урахуванням сум ПДВ, що не заперечувалось відповідачем.

Податкові накладні, виписані по договорам, укладені між позивачем та контрагентами: ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна» Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба», на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися та повністю відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне формування ТОВ «АПК Надія ЛТД» податкового кредиту, а саме - включення до його складу сум ПДВ у розмірі 73963,00 гр. за накладними, виписаними ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна» Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба».

Окрім того, суд першої інстанції, враховуючи норми ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, посилався на те, що у разі порушення контрагентами норм чинного законодавства та не відображення ними в своєму бухгалтерському та податковому обліку господарської операції з ТОВ «АПК «Надія ЛТД», це не може бути підставою для виключення зі складу податкового кредиту ТОВ «АПК Надія ЛТД» сум ПДВ з ціни товару, сплаченого контрагенту постачальнику, та визначення внаслідок цього позивачу податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки він виконав усі, передбачені законом, дії та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, і про це свідчать письмові докази, підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, код 3011021000, за податковим повідомленням-рішенням № 0002482302/0 від 13.11.2009р. (податковим повідомленням-рішенням № 0002482302/1 від 20.01.10р.) стали порушення, встановлені перевіряючими, та зазначені в п. 3.1.1 «Валовий дохід» акту перевірки № 6283/23-212 від 30.10.2009 р. (т.1, а.с.12 58).

Згідно п. 3.1.1 «Валовий дохід» акту перевірки, в ході перевірки повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 02.07.2008 р. по 30.06.2009 р. (т. 1, а.с.14-20), посадовими особами податкової інспекції встановлено заниження позивачем скоригованого валового доходу на 49 590 973,00 гр., у т. ч. за 4 квартал на суму 49384088,00 гр., за 1 квартал 2009 р. на суму 105380,00 гр., за 2 квартал 2009 р. на суму 101505,00 гр. внаслідок не включення до складу валового доходу суми у розмірі 226473,00 гр., яка визначена самостійно відповідачем як вартість відходів, які залишилися після переробки насіння соняшника на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»; суми у розмірі 49364500,00 гр., отриманої позивачем за розподільчим балансом від ТОВ «АПК «Надія», яка, на думку відповідача, є безповоротною фінансовою допомогою та повинна включатися до складу валового доходу відповідного періоду.

Контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем п.п. 4.1.1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 та п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 344/94-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 12397743,00 гр.

Стосовно донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, що пов'язані з залишенням позивачем на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» відходів, відповідач вважав, що залишаючи на переробному підприємстві відходи, позивач здійснював операції з безоплатного надання товарів відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому фактично здійснював продаж товарів та отримував дохід, який мав включити до складу валового доходу на підставі п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств.

Судом першої інстанції встановлено, що вартість відходів, які залишені позивачем на переробному підприємстві (ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»), визначена відповідачем самостійно. Ця обставина не заперечувалась апелянтом в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валового доходу включаються загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Доходи з джерелом їх походження з України - це будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Відповідно до п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 p. N 87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 391/3684, доходи - це збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Таким чином, до складу валового доходу включаються доходи, зокрема від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.31 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продажем товарів є будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари .

Тобто, операції з продажу товарів, в тому числі з безоплатної передачі, повинні мати цивільно-правовий характер та передбачати передачу прав власності на товар, з тим, щоб доходи, отримані від їх здійснення, включались платником податку до валового доходу відповідного періоду.

Письмові докази, які були предметом дослідження у суді першої інстанції, свідчать про те, що в період, який перевірявся (з 02.07.2008 р. по 30.06.2009 р.) між позивачем та ТОВ «Пересічанський маслоекстракційний завод» укладено наступні договори на переробку насіння соняшника: договір № 231208/1 від 23.12.08р, № 120209/1 від 12.02.09р. та № 140509/1 від 14.05.09р. (т.1, а.с.180-188, 189-190, 191-202).

Згідно умов зазначених договорів, ТОВ «АПК «Надія ЛТД» передавало ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» насіння соняшника (сировину) для переробки, а ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» здійснювало переробку отриманого насіння соняшнику та передавало ТОВ «АПК «Надія ЛТД» готову продукцію - олію соняшникову та шрот соняшниковий.

Згідно пунктів 3.2 зазначених договорів, відходи виробництва, отриманні в зв'язку з виконанням зазначеного договору, не підлягають вилученню та залишаються у виконавця , ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод», для утилізації; вартість послуг по утилізації, відповідно до зазначених договорів, включається у вартість робіт по переробці сировини (насіння соняшника).

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що залишення на переробному підприємстві відходів для їх подальшої утилізації не є продажем товарів в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а позивач не отримував жодних доходів за договорами на переробку соняшнику, укладеними з ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод», а навпаки ніс затрати, повязані з оплатою послуг по утилізації відходів.

Вартість відходів, які залишалися на переробному підприємстві, визначена відповідачем самостійно.

Як свідчать письмові докази, представник відповідача в обґрунтування правильності визначення вартості відходів надав до суду першої інстанції лист Харківської товарної біржі № 1376 від 11.03.2010 року, отриманий вже після проведення перевірки позивача та складання акту перевірки. (т.2, а.с.95).

В суді апеляційної інстанції представник відповідача пояснила, що саме на підставі цього документу визначено вартість відходів під час проведення перевірки позивача, незважаючи на те, що ця довідка отримана у березні 2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення ТОВ «АПК «Надія ЛТД» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток з суми вартості відходів, які залишалися на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод», оскільки доводи ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо здійснення ТОВ «АПК «Надія ЛТД» операції з поставки ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» товару (відходів) на загальну суму 226473,00 грн. без ПДВ, вартість якої, на думку податкового органу, підлягає включенню до складу валового доходу підприємства, суперечать нормам чинного законодавства та спростовуються первинними документами наданими позивачем, що були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача не було підстав для визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12 341 125,00 гр. з суми грошових коштів, отриманих ТОВ «АПК «Надія ЛТД» за розподільчим балансом від ТОВ «АПК «Надія» у розмірі 49 364 500,00 гр., враховуючи наступне.

На думку відповідача, сума коштів, отримана позивачем за розподільчим балансом у розмірі 49364500,00 гр., є безповоротною фінансовою допомогою та повинна включатися до складу валового доходу, тому у звязку порушенням позивачем п.п. 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме невключенням до складу валового доходу суму у розмірі 49364500,00 гр. відповідачем донараховано позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 12341125,00 гр. яка була перерахована ТОВ «АПК «Надія» на рахунок ТОВ «АПК «Надія ЛТД» за розподільчим балансом.

Відповідно до статті 56 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 59 Господарського кодексу України, у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за розподільчим актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

Згідно норм чинного законодавства, розподільчий баланс - це баланс, що складається у разі реорганізації підприємства, та який містить дані щодо розподілу майнових прав та обов'язків реорганізованого підприємства.

Письмові докази свідчать про те, що 08 квітня 2008 року загальними зборами учасників ТОВ «АПК «Надія» прийнято рішення про виділ з ТОВ «АПК «Надія» нової юридичної особи - ТОВ «АПК НАДІЯ ЛТД», та обрано комісію для здійснення заходів, пов'язаних з виділом з ТОВ «АПК «Надія» нової юридичної особи - ТОВ «АПК Надія ЛТД» ( т.2, а.с.90).

01 липня 2008 року загальними зборами ТОВ «АПК «Надія» затверджено розподільчий баланс ТОВ «АПК Надія ЛТД», що підтверджується протоколом загальних зборів ТОВ «АПК «Надія» б/н від 01.07.2008 р.(т.1, а.с.204, т.2, а.с.91).

Розподільчий баланс ТОВ «АПК «Надія ЛТД» 24.06.2008 р. засвідчено нотаріусом Харківського міського нотаріального округу (т.1, а.с.203, т.2, а.с.92).

Відповідно до розподільчого балансу, до ТОВ «АПК «Надія ЛТД», як правонаступника ТОВ «АПК «Надія», переходить частина нерозподіленого прибутку у розмірі 49471500,00 гр., з яких 107500,00 гр. - статутний капітал ТОВ «АПК «Надія ЛТД» (ряд. 300), а 49364000,00 гр. - нерозподілений прибуток (ряд 350).

На думку відповідача, сума коштів у розмірі 49364500,00 гр., яка отримана позивачем за розподільчим балансом від ТОВ «АПК «Надія», є безповоротною фінансовою допомогою, та згідно п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підлягає включенню до складу валового доходу.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність такого твердження, оскільки, відповідно до пп.. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після її списання, якщо така безнадійна заборгованість була попередньо включена до складу валових витрат кредитора; сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, наданих платнику податку без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Тобто, операції з безоплатної передачі грошових коштів повинні мати цивільно-правовий характер з тим, щоб доходи, отримані від їх здійснення, включались платником податку до валового доходу відповідного періоду.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валового доходу включаються, зокрема доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України, основними ознаками цивільно-правових відносин є юридична рівність, вільне волевиявлення та майнова самостійність їх учасників.

Тобто, процес реорганізації товариства передбачає перерозподіл ресурсів товариства між ним і виділеним товариством. При цьому, в ході перерозподілу активів новостворене підприємство не має ані вільного волевиявлення щодо такого розподілу, ані майнової самостійності.

Наведене свідчить про те, що передача реорганізованим підприємством новоствореному активів, зокрема грошових коштів, не може кваліфікуватися як безповоротна фінансова допомога.

При передачі реорганізованим підприємством новоствореному підприємству активів, зокрема грошових коштів за розподільчим балансом, у новоствореного підприємства не виникає підстав для включення до складу валових доходів вартості одержаних активів, і, відповідно, не виникає підстав для збільшення оподатковуваного прибутку та податкових зобов'язань з податку на прибуток.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про правомірне невключення ТОВ «АПК «Надія ЛТД» до складу валового доходу суми коштів у розмірі 49471500,00 гр., отриманої від реорганізованого підприємства ТОВ «АПК «Надія» за розподільчим балансом.

Враховуючи, що у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не було підстав для визначення ТОВ «АПК «Надія ЛТД» податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 12397743,00 гр., то і відсутніми були підстави для визначення ТОВ «АПК «Надія ЛТД» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11124398,50 гр.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про безпідставність визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 147139,50 гр. за податковим повідомленням-рішення № 0002492302/0 від 13.11.2009 р. (податковим повідомленням-рішенням № 0002492302/1 від 20.01.2010р.) та у сумі 18982,50 гр. за податковим повідомлення-рішенням № 0000072302/1 від 20.01.2010 р., оскільки письмові докази, що були предметом дослідження в суді першої інстанції, свідчать про те, що висновки осіб, які проводили перевірку щодо заниження ТОВ «АПК «Надія ЛТД» податкового зобов'язання з ПДВ на суму 45295,00 гр. внаслідок не оподаткування податком на додану вартість операції з залишення відходів на переробному підприємстві - ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод», спростовуються первинними документами наданими позивачем та суперечать нормам чинного законодавства.

Встановлено, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість у зазначеній вище сумі визначено позивачу в зв'язку з встановленням відповідачем в ході здійснення перевірки наступних порушень:

-заниження позивачем податкового зобов'язання на суму 45295,00 гр. внаслідок не включення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ з вартості відходів, які залишалися на переробному підприємстві - ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод»;

-завищення податкового кредиту на суму 73963,00 гр., у т.ч. за липень 2008р. на суму 22846,00 гр., за вересень 2008р. на суму 15005,00 гр., за листопад 2008р. на суму 12563,00 гр., за травень 2008р. на суму 12653,00 гр.

На думку податкового органу, позивачем, в порушення п.п. 7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не включено до складу податкового зобов'язання суму податку на додану вартість з вартості відходів, які залишалися на переробному підприємстві ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод», у розмірі 45295,00 гр.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п. 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість», поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом першої інстанції встановлено, і не заперечувалось відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції, в період який перевірявся (з 02.07.2008 р. по 30.06.2009р.) між позивачем та ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» існували господарські правовідносини на підставі договорів на переробку насіння соняшнику, згідно умов яких позивач, ТОВ «АПК Надія ЛТД», передавало ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» насіння соняшника для переробки, а ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» здійснювало переробку отриманого насіння соняшнику та передавало ТОВ «АПК «Надія ЛТД» готову продукцію: олію соняшнику та шрот соняшниковий. Відходи (лузга), які залишалися після переробки насіння соняшнику, не підлягали поверненню ТОВ «АПК «Надія ЛТД», а залишалися на переробному підприємстві, ТОВ «Пересічанський маслоекстраційний завод» для утилізації (т.1, а.с.180-202).

Доходи від здійснення господарської діяльності з переробки насіння соняшнику та утилізації відходів отримувало ТОВ «Пересіачнський маслоекстраційний завод», при цьому ТОВ «АПК «Надія ЛТД» несло лише витрати, пов'язані з оплатою послуг з переробки насіння соняшнику та утилізації відходів, які залишалися на переробному підприємстві.

Аналізуючи надані письмові докази та приймаючи до уваги вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», суд першої інстанції правомірно вважав, що залишення позивачем на переробному підприємстві відходів для їх утилізації не є операцією з поставки товару, а тому не підлягає оподаткуванню податком на додану вартість.

Колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту на суму 73963,00 гр., у т.ч. за липень 2008 р. на суму 22846,00 гр., за вересень 2008 р. на суму 15005,00 гр., за листопад 2008 р. на суму 12563,00 гр., за травень 2008 р. на суму 12653,00 гр. з урахуванням наступного.

Як свідчить акт перевірки ( п. 3.2.2 «Податковий кредит») в ході здійснення відповідачем перевірки повноти визначення податкового кредиту за період з 02.07.2008 р. по 30.06.2009 р. встановлено завищення податкового кредиту на суму 73963,00 грн. внаслідок неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості товарів, придбаних у контрагентів: ПФ «Прок» у сумі 20668,20 гр., ДП ДАК «Хліб Україна» Ізюмський ДКХП у сумі 2177,65 гр., СТОВ «Протопопівське» у сумі 10559,00 гр., ТОВ «Схід Агро» у сумі 4021,67 гр., ТОВ «Валтар-Агро» у сумі 423,83 гр., СТОВ «Протопопівське» у сумі 23459,00 гр., СГ «Дружба» у сумі 12653,00 гр.

В акті перевірки зазначено, що зазначені суми податку на додану вартість, сплачені контрагентам в ціні товару, не підлягають включенню позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідний період, оскільки позивач не має податкових накладних на зазначені суми.

В рішенні про результати розгляду первинної скарги № 296/10/25-013 від 19.01.2010р. та рішенні про результати розгляду первинної скарги № 1784/10/25-013 від 17.02.2010р. ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова зазначає, що вказані суми ПДВ з ціни товарів, сплачених контрагентам, не підлягають включенню до складу податкового кредиту позивача в зв'язку з тим, що згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, даними контрагентами ТОВ «АПК Надія ЛТД» до складу податкових зобов'язань з ПДВ не включені вказані суми ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товару, сплаченого контрагентам: ПФ «Прок» у сумі 20668,20 гр., ДП ДАК «Хліб Україна» Ізюмський ДКХП у сумі 2177,65 гр., СТОВ «Протопопівське» у сумі 10559,00 гр., ТОВ «Схід Агро» у сумі 4021,67 гр., ТОВ «Валтар-Агро» у сумі 423,83 гр., СТОВ «Протопопівське» у сумі 23459,00 гр., СГ «Дружба» у сумі 12653,00 гр., стало те, що зазначені контрагенти не відобразили зазначені суми ПДВ у своєму податковому обліку, а саме у складі податкових зобов'язань за відповідний період.

Про те, що підставою для виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ з ціни товару, сплаченого контрагентам, є не відображення зазначеними контрагентами таких сум у своїх податкових зобов'язання, свідчить зокрема те, що відповідачем по деяким контрагентам зі складу податкового кредиту позивача була виключена не вся сума ПДВ, зазначена в податковій накладній, а лише певна частина.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно п. 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значені; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Тобто, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Згідно абзацу 2 п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон не передбачає.

Позивач надав до суду першої інстанції письмові докази, які підтверджують взаємовідносини з його контрагентами: ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна» Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба» а саме - договори, податкові накладні, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (т. 2, а.с.39-82).

Представник відповідача у судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції визнає ті обставини, що позивач повністю сплатив зазначеним контрагентам ціну придбаного товару з урахуванням сум ПДВ. Зазначені обставини визнаються й позивачем.

Як встановлено судом першої інстанції і підтверджено представниками сторін в суді апеляційної інстанції, договори, укладені між позивачем та контрагентами: ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна» Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба», а також податкові накладні, виписані по зазначених договорах, є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися.

Апелянт не заперечував, що видані позивачу податкові накладні його контрагентами ПФ «Прок», ДП ДАК «Хліб Україна» Ізюмський ДКХП, СТОВ «Протопопівське», ТОВ «Схід Агро», ТОВ «Валтар-Агро», СГ «Дружба» відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У разі, якщо контрагенти позивача порушили норми чинного законодавства та не відобразили в своєму бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з ТОВ «АПК «Надія ЛТД», то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб, що кореспондується з ч. 2 ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Обставини, на які посилається податковий орган, не можуть бути підставою для виключення зі складу податкового кредиту ТОВ «АПК Надія ЛТД» сум ПДВ з ціни товару, сплаченого контрагенту-постачальнику, та визначення внаслідок цього позивач податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки він виконав усі передбачені законом дії та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи викладене, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача, ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова, не було підстав для визначення позивачу, ТОВ «АПК Надія ЛТД», податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 147139,50 гр. за податковим повідомленням-рішення № 0002492302/0 від 13.11.09р. (податковим повідомленням-рішенням № 0002492302/1 від 20.01.2010р.) та у сумі 18982,50 гр. за податковим повідомлення-рішенням №0000072302/1 від 20.01.2010р., у звязку з чим не було жодних підстав для визначення позивачу штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, які склались у правовідносинах з позивачем, не відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідач як субєкт владних повноважень, не надав до суду належних і беззаперечних доказів на підтвердження правомірності прийнятих ним рішень щодо нарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податкових зобов'язань з податку на прибуток, а також висновків акту перевірки позивача.

Відповідно до ч.2 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції , з метою повного захисту прав та інтересів позивача, правомірно вийшов за межі позовних вимог та, задовольняючи позов, скасував податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002482302/0 від 13.11.2009 року та № 0002482302/1 від 20.01.2010р., № 0002492302/0 від 13.11.2009 року І та № 0002492302/1 від 20.01.2010р., № 0000072302/1 від 20 січня 2010 року, належним чином обґрунтувавши таке своє рішення.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2010 р. по справі№2-а-2591/10/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Надія ЛТД" доДержавної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова, за участю прокуратури Фрунзенського району м. Харкова, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Бенедик А.П.

Судді<підпис >

<підпис >Рєзнікова С.С. Калиновський В.А. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 08.11.2010 р.