Ухвала суду № 12528908, 26.10.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-4639/09/1470 Категорія:2.11.8Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В.В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - Коваля М.П.

суддів - Потапчука В.О. - Семенюка Г.В. при секретарі - Войнаровській В.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «478»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

ПП «478»звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними та скасування рішень №0021952350 від 03.08.2009 року та №0021962350 від 03.08.2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року задоволено частково адміністративний позов ПП «478»; визнано частково протиправним та скасовано рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 03.08.09 №0021962350 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за не ведення та ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (ст.21 Закону) на суму 32510гривень; визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 03.08.09 №0021952350; в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, та прийняти нове рішення яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.

Сторони були сповіщені належним чином про час і місце судового засідання: представник ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва повідомлений про розгляд справи відповідно до розписки про явку у судове засідання (а.с. 168) та прибувши до суду, надав свої пояснення; ПП «478»також повідомлено про час і місце судового засідання за останньою відомою адресою вказаною позивачем у позові, про що свідчить копія журналу відправки поштової кореспонденції(а.с. 169), але представники ПП «478»до суду не прибули та причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів заслухавши думку представника ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва та порадившись на місці ухвалила слухати справу за відсутністю не зявившихся осіб.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

20.07.09 працівниками ДПА, відповідно до плану на липень 2009 року, здійснено перевірки у закладах позивача на предмет дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За наслідками перевірки було складено два акти: №0782/14/00/23/32612332 щодо перевірки бару «Пінта», згідно якого встановлено факти не проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій, не забезпечення щоденного друкування фіскальних звітних чеків за 24.10.2008р., 21.11.2008р., 29.01.2009р. та 13.02.2009р. на РРО; здійснення реалізації товару, якій не облікований у встановленому законодавством порядку на суму 16255 грн. (а.с. 40); та акт №0759/14/00/23/32612332 щодо перевірки кафе «Феличита», згідно якого зафіксовано не забезпечення відповідності готівкових коштів на місці проведення розрахунків та здійснення реалізації товару, якій не облікований у встановленому законодавством порядку на суму 1019 грн. (а.с. 42).

На підставі зазначених актів ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва прийняті рішення: № 0021962350 від 03.08.09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 33920 грн. та № 0021952350 від 03.08.09 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 9348 грн.

Щодо правомірності проведення перевірки, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на наступних приписах законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ (далі-Закон № 509-ХІІ) органи державної податкової служби в межах компетенції та у порядку, встановленому законами України мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 31.03.2005 року № 265/95-ВР (далі-Закон № 265/95-ВР) контролюючі органи у порядку, передбаченому законодавством України, мають право здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій та які підпадають під дію цього Закону.

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу»позаплановими вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів».

Факт щомісячного планування відповідачем своєї роботи щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів і ліцензій, тобто включення таких перевірок до плану, не дає підстав вважати ці перевірки плановими в розумінні статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу».

Отже колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що перевірка позивача проведена відповідно до законодавства.

Щодо застосування штрафних санкцій, то оглядаючи матеріали справи судова колегія встановила, що звіт за 24.10.08 роздрукований 25.10.2008 року, звіт за 21.11.2008 рік роздрукований 22.11.2008 року , звіт за 29.01.2009 року роздрукований 30.01.2009 року, звіт за 13.02.2009 року роздрукований 14.02.2009 року зазначене підтверджується Книгою обліку розрахункових операцій 03.10.2008 року (а.с. 124-129).

З наведеного вбачається, що позивач кожної з зазначених дат не додержався встановленого законодавством терміну роздрукування щоденного звіту, який дорівнює 24 години.

Згідно з п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідно до п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

Відповідно до акту перевірки від 20.07.09р. в кафе «Феличита»податківцями зафіксовано факт не забезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці здійснення розрахунків сумі коштів зазначених у денному звіту РРО на суму 1462 грн.

Судова колегія враховуючи встановлене судом першої інстанції зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи ПП «478»орендує приміщення у готелі «Центральний»для розташування кафе «Феличита» перевірка якого оформлена актом перевірки від 20.07.09р. . Разом з позивачем зазначене приміщення орендує фізична особа-підприємець ОСОБА_3, який в кафе «Феличита»здійснює діяльність з продажу гастрономічних виробів власного виробництва та пива (кухня), а позивач торгівлю алкогольними напоями (бар). Місця здійснення розрахунків позивача та ОСОБА_3 у залі кафе «Феличита»відокремленні один від одного. Кошти у сумі 1462 грн. працівники ДПА вилучили із кишені офіціантки ОСОБА_2, яка працює у ФОП ОСОБА_3 Допитаний судом першої інстанції в якості свідка ОСОБА_3 підтвердив пояснення представника позивача, зазначивши, що сума в 1462 грн. була вилучена працівниками ДПА у його офіціантки ОСОБА_2 З показань свідків вбачається, що зазначені кошти це сплата постояльцями готелю та відвідувачами кафе за сніданки та обіди, ніякого відношення ці кошти до каси ПП «478»не мають. Свідок ОСОБА_2 пояснила, що працює офіціанткою у ФОП ОСОБА_3 в кафе «Феличита». 20.07.09 на вимогу працівників ДПА вона дістала зі своїх кишень 1462 грн. та передала їх бармену ОСОБА_4 Аналогічні свідчення надала бармен ПП «478»ОСОБА_4 Допитаний в якості свідка податковий інспектор Тесаков В.В. пояснив, що він не пам'ятає де саме були знайдені 1462 грн., які зазначені в акті від 20.07.09. Тобто пояснень представника позивача, а також свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, свідок ОСОБА_5 не спростував.

Зазначене вище також підтверджується матеріалами справи, оглядаючи які колегія суддів вбачає фото знімки приміщення кафе «Феличита», на яких можливо побачити, що місця розрахунків ПП «478»(а.с.123) та ФОП ОСОБА_3 відокремленні один від одного (а.с..121,122).

Колегія суддів зважаючи на викладене вважає аргументи позивача підтвердженими належними доказами, а дії працівників ДПА щодо обрахування штрафних санкцій протиправними, чим погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині.

Судова колегія вважає, що обовязковою умовою притягнення до юридичної відповідальності відповідно до ст. 21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є наявність встановленого законодавством порядку обліку товарів за місцем їх зберігання та реалізації.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі, зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку.

Тобто, п.12 ч.1 ст.3 Закону є відсильною нормою і може застосовуватися лише при наявності інших правових норм, які передбачають такий порядок ведення обліку товарних запасів.

Аналогічним чином сформульована диспозиція ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: фінансова санкція застосовується до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»встановлено, що облік товарних запасів юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) ведеться у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.

Стосовно питання обліку та звітності юридичних осіб, то зазначене врегульовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також наказами Міністра фінансів України «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» (всього 34 накази за різними позиціями обліку).

Згідно з ч.1 та ч.4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування; Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не доведено належними та відповідними доказами правомірність своїх дій відповідно до наведених вище норм законодавства, якими прямо передбачено обовязок відповідача доказувати правомірність своїх дій.

З огляду на все вище викладене колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає висновки суду обґрунтованими та такими, що відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Отже колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2009 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «478»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/