Рішення № 12526724, 03.11.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2010 р.Справа № 8/80-1617 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М.

за позовом: Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка,16, м. Тернопіль, 46000

до відповідача: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про cтягнення 5380грн. 04 коп. заборгованості та 4 732 грн. 21 коп. пені

За участю представників сторін від:

Позивача: Решетухи А.В. начальника юридичного відділу, довіреність №129/2 від 20.01.2010р., Яковенчук Б.І. - юрисконсульта, довіреність №1656/1 від 27.07.2010 р.

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні представникам позивача розяснено процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Комунальне підприємство теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулось до господарського суду з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Тернопіль, надалі відповідач, про cтягнення 5 380 грн. 04 коп. заборгованості та 4 732 грн. 21 коп. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором на постачання теплової енергії в гарячій воді №997 від 01.10.2006 року, зокрема, в частині здійснення оплати вартості отриманих послуг, за період з 01.04.2009 року по 30.04.2010 року, внаслідок чого, станом на 01.09.2010 року, утворилась заборгованість в загальній сумі 5 380,04 грн., на яку відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства нараховано 4 732,21 грн. пені, які і просить стягнути в судовому порядку.

В підтвердження викладеного надано: договір №997 від 01.10.2006 року; додаток 1 до договору №997; додаток 3 до договору №997; акт про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період від 28 жовтня 2008 року; акт про запуск системи опалювання від 15.10.09р.; довідка про рахунки за теплоенергію ; розрахунок пені та інші документи, які знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 15:40 год. 18.10.2010 р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:40 год. 03.11.2010р. у звязку із неявкою відповідача та необхідністю витребування додаткових документів.

В судове засіданні 03.11.2010 р. представники позивача прибули, позовні вимоги підтримали у повному обсязі. На виконання вимог ухвали суду від 18.10.2010 року надали: рахунки, виставлені відповідачу для оплати послуг згідно договору №997 від 30.04.10р., за період з квітня місяця 2009 року по квітень місяць 2010 року, пояснення про розрахунок суми боргу, із зазначенням дат порушення зобовязань відповідачем щодо сплати вартості наданих послуг відповідно до умов договору, а також письмове обґрунтування підстав нарахування заявленої до стягнення суми пені. Вважають, що заявлена до стягнення сума пені нарахована у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме, - п.6 ст. 231 ГК України та Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Окрім того, зазначили, що приладів обліку послуг у відповідача не встановлено, у звязку з чим відповідачем звіти про фактичне користування тепловою енергією не надавалися.

Відповідач в судове засідання не прибув, документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином. в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить наявне матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення ухвали суду про відкладення розгляду справи від 18.10.2010 року.

Разом з тим, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обовязковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив наступне:

01 жовтня 2006 року між Тернопільським обласним комунальним підприємством «Тернопільміськтеплокомуненерго»,- Енергопостачальною організацією, з однієї сторони, та приватним підприємцем ОСОБА_1,- Споживачем, з другої сторони, укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді №997, за умовами якого "Енергопостачальна організація" (позивач по справі) взяла на себе зобов'язання постачати "Споживачеві" (відповідачу по справі) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а "Споживач" зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим договором (р.1 Договорів).

Відповідно до п.п. 2.1. р. 2 Договору теплова енергія постачається „Споживачу” в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гаряче водопостачання протягом року; технологічні потреби; кондиціювання повітря.

Згідно п.п.3.2.2. п.3.2. р. 3, п.п.4.2.1 п.4.2 р.4 Договору „Споживач” теплової енергії зобовязувався проводити оплату за спожиту теплоенергію згідно з умовами цього договору. "Енергопостачальна організація”, у свою чергу, зобовязувалась забезпечувати постачання теплової енергії „Споживачу” в обсягах згідно з цим договором з параметрами, що забезпечують підтримання нормативної температури в опалювальних приміщеннях за умови належного їх утеплення.

Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку/розрахунковим способом. За відсутності приладів обліку або виходу їх з ладу, кількість теплової енергії, що відпущена „Споживачу” визначається „Енергопостачальною організацією”, як виняток, розрахунковим способом та „Споживач” зобовязаний у місячний термін провести ремонт, держповірку та введення в дію засобів обліку, які вийшли з ладу (п. 5.1. та п.5.5. р. 5 Договору).

Для споживачів, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури зовнішнього повітря і теплоносія від теплових джерел „Енергопостачальної організації” та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання „Споживача” в розрахунковому періоді (п.6.4. розділу 6 Договору).

01.10.2006 року між сторонами у справі укладено додаток №1 до договору на постачання теплової енергії №997, в якому визначено, зокрема: код обєкта: 40011; назва і адреса об'єкта: магазин, П.п. Куриницький, вул. Мазепи, загальна площа: 52,30м2; висота 3,20м; максимальне навантаження ккал/год 4220; теплові навантаження по опаленню 4220 (кал/год).

Згідно п.10.1. розділу 10 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.01.2010р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.10.4 р.10.)

Оскільки жодних відомостей чи письмових заяв про припинення дії договору сторонами не представлено, а наявні в матеріалах справи документи, зокрема, надані позивачем рахунки, які виставлялись відповідачу для оплати наданих послуг, свідчать про те, що відповідачу послуги по постачанню теплової енергії надавались після закінчення терміну дії договору, суд вважає за доцільне зазначити, що термін дії даного договору пролонговано до та він є чинним на даний час.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: зокрема, "безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать".

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобовязання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

П.1 ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно абзацу 10 статті 1 Закону України "Про теплопостачання" №517-2005-п від 02.06.2005 року, з наступними змінами (Закон чинний з 06.07.2005 року), тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 06.01.2009 р. № 1 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води бюджетним та іншим організаціям" (вступило в дію з 18.02.2009р. (з дати оприлюднення Рішення в засобах масової інформації, газета “Тернопіль вечірній” № 4 (1498) від 18.02.2009 року), встановлено тарифи і визначено їх як базові на 2009 рік для розрахунків за послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води бюджетним організаціям та іншим споживачам, які надає комунальне підприємство "Тернопільміськтеплокомуненерго" згідно з додатками 1 та 2 (пункт 2 Рішення).

Зокрема, Додатком 1 до рішення виконавчого комітету від 17.02.2009 року №194 встановлено двоставковий тариф на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення бюджетних організацій та інших споживачів: плата за приєднане теплове навантаження 4 грн. 91 коп. в місяць за 100 Ккал/год та плата за спожиту теплову енергію - 424 грн. 26 коп. за 1 Гкал. Також в додатку 1 до рішення зазначено, що плата за приєднане теплове навантаження нараховується щомісяця з 1 жовтня по 30 квітня включно.

Відповідно до п. 3 Додатку 4 до рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року тарифи розраховані, зокрема, на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення - на нормативну температуру повітря в опалювальних приміщеннях, тривалість опалювального періоду і планову середню температуру зовнішнього повітря, які встановлені для м. Тернополя відповідними нормативними документами Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Для нарахування бюджетним організаціям та іншим споживачам плати за виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для централізованого опалення встановлено двоставковий тариф, який складається з плати за приєднане теплове навантаження і плати за спожиту теплову енергію. Плата за приєднане теплове навантаження нараховується як при відсутності, так і при наявності теплолічильника щомісяця від 1 жовтня по 30 квітня включно (незалежно від дати підключення (відключення) споживача до (від) системи опалення) за тарифом, встановленим в грн. за 100 Ккал/год приєднаного теплового навантаження. Приєднане теплове навантаження визначається договором між споживачем і підприємством теплових мереж. Плата за спожиту теплову енергію нараховується зокрема при відсутності тепло лічильника - щомісяця за розрахункову кількість спожитої теплової енергії та тарифом за спожиту теплову енергію, встановленим в грн. за 1 Гкал теплової енергії (п.4 Рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради №194 від 17.02.2009 року).

Згідно ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 13 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності, крім тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках комбінованого виробництва теплової і електричної енергії.

В судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, за період жовтень-грудень 2009 року та січень-квітень 2010 року, позивач надав відповідачу послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 5 688 грн. 39 коп.

П.п.6.1-6.3 р.6 Договору сторони передбачили, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів; розрахунковим періодом є календарний місяць; „Споживач” за три дні до початку розрахункового періоду сплачує „Енергопостачальній організації” вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з врахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт надання позивачем послуг по постачанню теплової енергії в гарячій воді, за період з 01.04.2009 року по 30.04.2010 року, на суму 5379,33грн., підтверджено наявними в матеріалах справи: актами про запуск системи опалення в роботу в опалювальний період 2008/2009р. та 2009/2010р. від 28.10.2008р. та, відповідно від 25.10.2009 року; довідкою про розрахунки за теплоенергію, рахунками за квітень місяць 2009 року-квітень місяць 2010 року, а також, іншими матеріалами справи.

Однак, відповідач в порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем, за період з 01.04.2009 року по 30.04.2010 року, послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді не виконав, оплату за надані послуги не здійснив.

Окрім того, як пояснив позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідачем неповністю оплачено послуги по постачанню теплової енергії отримані у березні місяці 2009 року, у звязку з чим, станом на 01.04.2009 року за останнім рахувався борг в сумі 0,71грн.

Таким чином, станом на день розгляду спору в суді заборгованість ПП ОСОБА_1 перед КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго»за отримані за період з 01.04.2009 року по 30.04.2010 року, послуги по постанню теплової енергії в гарячій воді становить 5380грн. 04 коп.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, позовні вимоги КПТМ «Тернопільміськтеплокомуненерго»щодо стягнення з ПП ОСОБА_1 5380 грн. 04 коп. боргу за надані протягом квітня 2009р. квітня 2010 року послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді підлягають до задоволення, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та такі, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Окрім того, в силу ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 209 ЦК України встановлено, що особа, яка не виконала зобовязання або виконала його неналежним чином несе майнову відповідальність на умовах, передбачених законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського Кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ст. 610,611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В силу статей 546-551 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пеня, як неустойка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч.2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Штрафні санкції за порушення зобовязання застосовуються у розмірі, передбаченому сторонами у договорі (ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно абзацу 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу

В п.п. 7.2.3. п. 7.2. р. 7 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне здійснення розрахунків за теплову енергію "Споживач" несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,5 % належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 4732 грн. 21 коп. пені за порушення строків оплати товару, нарахованої на суму заборгованості, за період з 01.03.10р. по 31.08.10р., з врахуванням вимог Закону України «Про відповідальність субєктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Разом з тим, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на наведене, судом здійснено помісячний (в межах визначеного позивачем періоду) перерахунок заявленої до стягнення суми пені з врахуванням: п.п. 7.2.3. п. 7.2. р. 7 Договору; абзацу 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ч. 6 ст. 232 ГК України, термінів виконання зобовязань передбачених договором (за три дні до початку розрахункового періоду), згідно якого правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 960 грн. 26 коп. пені. (Розрахунок проведений судом знаходиться в матеріалах справи).

Вимоги в частині стягнення 1771грн. 95 коп. грн. пені задоволенню не підлягають, оскільки пеня в цій частині позивачем нарахована безпідставно, без врахування передбачених договором термінів виконання зобовязання та всупереч приписам п.6 ст. 232 ГК України.

Судом враховано, що аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України, зокрема, у Постанові № 22/145 від 25.02.2010р.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 84 грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194грн. 65 коп., відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 20, 22, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77,78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1, (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль ( ідентифікаційний код 14034534):

-5380 грн. 04 коп. боргу;

-2960 грн. 26 коп. пені;

-278 грн. 78 коп. в повернення сплачених позивачем судових витрат.

3. В задоволенні вимог щодо стягнення 1771грн. 95 коп. пені відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

5.Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6.Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання 08.11.2010р.), через місцевий господарський суд.

Суддя