Рішення № 12526469, 23.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.10 Справа№ 11/186 (2010)

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.

по справі за позовом: Військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах в особі 11 колійного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200, м.Червоноград

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕА-ТРАНС», м.Червоноград

про стягнення 9347,15грн.

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Гальчинський С.О. - предст. доручення № 2/1 -99 від 14.04.2010року

від відповідача: не з»явився

Суть спору: Військовий прокурор Львівського гарнізону звернувся до господарського суду Львівської області із позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції у спірних правовідносинах в особі 11 колійного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200 про стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕА-ТРАНС»9347,15грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 10.11.2010року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 23.11.2010року.

Позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, причини неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності сторони, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

11 окремий колійний загін 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0200) є складовою частиною Державної спеціальної служби транспорту (ДССТ), яка є спеціалізованим державним органом транспорту у складі Міністерства транспорту України, призначеним для стійкого функціонування транспорту в мирний час та в умовах воєнного і надзвичайного стану. Відповідно до ст. 19 Закону України „Про Державну спеціальну службу транспорту" майно, що закріплене за військовою частиною Т0200 є державною власністю, що перебуває у сфері управління Міністерства транспорту, і належить їй на правах оперативного управління. Фінансування зазначеної військової частини здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Таким чином, для захисту порушеного права військова частина Т0200 ДССТ уповноважена виступати стороною в Господарському суді, оскільки командир в/частини Т0200 несе повну відповідальність перед державою за стан та діяльність військової частини, а також за ефективне використання закріпленого державного майна, витрачання грошових коштів, контроль за виконанням договірних зобов'язань, і повинен вживати заходів щодо відшкодування збитків, заподіяних військовій частині, для чого діяти у відповідності із законом.

Військовий прокурор Львівського гарнізону діє згідно п. 2 ст. 121 Конституції України - звертається з позовом до господарського суду в інтересах Держави в особі військової частини Т0200 Держспецтрансслужби як органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних відносинах, оскільки невиконання зобов'язань щодо відшкодування в\частини Т0200 призводить до зменшення доходної частини державного бюджету України.

Так, 25 січня 2010 року між 11 окремим колійним загоном 1 об'єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту військова частина Т0200 (Позивачем по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОВЕА-ТРАНС»(Відповідачем по справі) укладено Договір №5-0200-2010, відповідно до умов Договору Позивач зобов'язався виконати підсобні роботи особовим складом, а Відповідач зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити виконані роботи. У відповідності до п. 3.2 Договору, термін виконання робіт за Договором становить до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до Акту приймання виконаних робіт від 27 лютого 2010р. Позивачем було виконано робіт на суму 2850 грн., згідно Акту про виконання робіт особовим складом № 2 від 1 квітня 2010 р. виконано робіт на суму 5100 грн., згідно Акту про виконання робіт особовим складом № 3 від 26 квітня 2010 р. виконано робіт на суму 1470 грн. Всього за Договором Позивачем було виконано робіт на об'єктах Відповідача на загальну суму 9420 грн.

Жодних зауважень чи претензій від Відповідача щодо якості виконаних робіт не надходило.

Порядок оплати за виконанні Позивачем роботи проводиться Відповідачем відповідно до ст. 2 Договору, а саме, оплата за виконані роботи проводиться Замовником за фактично виконані роботи. Фактичне виконання робіт підтверджується щоденними актами, завіреними підписом уповноваженого представника Замовника. Згідно п.2.3. Договору оплата за виконані роботи здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів па реєстраційний рахунок Виконавця на протязі 5-ти робочих днів після закінчення календарного місяця, згідно рахунків, пред'явлених Виконавцем Замовнику до оплати.

Всі умови Договору для проведення розрахунків Позивачем дотримані, проте розрахунку Відповідачем так і не здійснено.

25 травня 2010 р. Відповідачем була здійснена проплата за виконані роботи в розмірі 1000 гри.

Станом на 15 жовтня 2010р. розмір основної заборгованості Відповідача перед Позивачем відповідно до умов Договору та виконаних робіт становить 8420 грн.

Дану суму позивач просить суд стягнути із відповідача в примусовому порядку шляхом задоволення позовних вимог.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача 674,43грн. пені, 126,03грн. річних та 126,69грн. інфляційних втрат.

Таким чином, загальна сума позову складає 9347,15грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов»язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов»язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України визначає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно, ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правовою природою договір підряду є консенсуальним, двохстороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору підряду зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі [контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, підписавши договір без будь-яких зауважень, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 ГК України, погодився з його умовами, у тому числі і застосуванням штрафних санкцій у вигляді пені.

Відповідно до ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання (ст. 546 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 5.3 Договору в разі затримки виконання Замовником своїх зобов'язань по своєчасній оплаті виконаних підрядних робіт, він сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми заборгованості, за кожен прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, діючої на період, коли сплачується пеня.

Згідно представленого розрахунку розмір пені становить 674,43 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, відповідно до розрахунків, які додаються, Відповідач зобов'язаний сплатити на користь Позивача 3 % річних у розмірі 126,03 грн. та інфляційні витрати у розмірі 126,69 грн.

Таким чином Відповідач заборгував Позивачу станом на 15.10.10 р. складає 9347.15 грн.

Доказами, що підтверджують неналежне виконання Відповідачем зобов'язань умов договору є:

-договір № 5-0200-2010 від 25.01.2010 р.;

-акт приймання виконаних робіт №1 від 27 лютого 2010р.;

-акт приймання виконаних робіт №2 від 1 квітня 2010 р.;

-акт приймання виконаних робіт №3 від 26 квітня 2010 р.;

-рахунок № 8 від 27.02.2010 р.;

-рахунок № 20 від 26.04.2010 р.;

-рахунок № 27 від 30.04.2010 р.;

Згідно п. 6.2 Договору у випадку, якщо сторони не дійшли до згоди, суперечності між ними розглядаються в господарському суді згідно чинного законодавства України. Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 1 ГПК України, Позивач вправі звернутися за захистом своїх порушених прав та інтересів до господарського суду з позовом про примусове стягнення боргу.

Недоодержання Державною спеціальною службою транспорту військової частини Т0200 зазначених у позовній заяві коштів призвело до зменшення доходної частини бюджету, чим порушено інтереси держави, що відповідно до ст.121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", рішення Конституційного Суду України від 8.04.1999 року №13-РП/99, є підставою для порушення справи господарським судом.

З огляду на викладене, у суду є всі підстави для задоволення позоних вимог в повному обсязі.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВЕА-ТРАНС», м.Червоноград, вул. Шептицького, 29/7 (код ЄДРПОУ 33016020) на користь 11 колійного загону Державної спеціальної служби транспорту військової частини Т0200, м.Червоноград, вул. Промислова, 3 (код ЄДРПОУ 33158337) 8420,00грн. основного боргу, 674,43грн. пені, 126,03грн.-річних, 126,69грн. інфляційних, 102.00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя