Рішення № 12526466, 28.10.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.10 Справа № 2/94

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С., за участю представника відповідача-1 Білинського М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства Страхова акціонерна фірма “Скіфія”, м. Київ до відповідача-1: Закритого акціонерного товариства Транспортно-експедиційний комбінат “Західукртранс”, м. Дрогобич, до відповідача-2: Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”, м. Київ про стягнення 47451 грн. 79 коп.

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство Страхова акціонерна фірма “Скіфія”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства Транспортно-експедиційний комбінат “Західукртранс”, м. Дрогобич про стягнення 47437 грн. 69 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 08.06.2010р. призначив розгляд справи на 24.06.2010р. Розгляд справи відкладався з підстав, зазначених в ухвалах суду. За клопотанням представника сторони строк вирішення спору був продовжений.

Ухвалою від 24.06.2010р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Закрите акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія”.

Ухвалою від 08.07.2010р. суд, за клопотанням представника відповідача, залучив до участі в справі в якості іншого відповідача Закрите акціонерне товариство “Українська транспортна страхова компанія”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та КБ ТОВ “Місто Банк” було укладено договір страхування наземного транспорту. Обєктом даного договору є майнові інтереси ОСОБА_1, повязані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом. Відповідно до умов даного договору, позивач зобовязувався відшкодувати шкоду, завдану застрахованому автомобілю внаслідок страхового випадку. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспорних засобів, які належать ОСОБА_1 та відповідачу-1, транспортному засобу ОСОБА_1 було спричинено механічні пошкодження. Винну у вказаному ДТП особу, яка керувала транспортним засобом, який належить відповідачу-1 та є його працівником, було притягнуто до адміністративної відповідальності. Вартість відновлювального ремонту після вказаного ДТП склала 44801 грн. 46 коп., яку позивач виплатив як суму страхового відшкодування. Позивач звернувся з претензією до відповідача-1 про відшкодування суми страхового відшкодування, однак відповідачем-1 вказана претензія залишена без задоволення. У звязку з цим, відповідно до ст. 1187, 1191, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, просив стягнути з відповідача-1 44801 грн. 46 коп. страхового відшкодування, а також 3% річних в розмірі 544 грн. 98 коп. та інфляційні втрати в розмірі 2091 грн. 25 коп.

25.08.2010р. через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну позовних вимог, в якому він просив стягнути з відповідача-1 20311 грн. 46 коп. страхового відшкодування, 247 грн. 08 коп. 3% річних, 948 грн. 10 коп. інфляційних втрат, з відповідача-2 24490 грн. 00 коп. страхового відшкодування, 312 грн. 00 коп. 3% річних, 1143 грн. 15 коп. інфляційних втрат.

Позивач явку представника в судові засідання не забезпечив, надіслав клопотання про слухання справи за наявними в матеріалах документами без участі його представника.

В судових засіданнях представник відповідача-1 проти позову заперечив, зазначив, що позивачем заявлена вимога про стягнення 44801 грн. 62 коп. страхового відшкодування без урахування фізичного зносу. В звіті експерта, долученого до матеріалів справи, зазначено, що вартість матеріального збіитку з урахуванням фізичного зносу становить 41020 грн. 62 коп. Таким чином, позовні вимоги завищені та не підлягають до задоволення в такому розмірі.

Відповідач-2 явку представника в судові засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду поштовим звязком письмові пояснення на позов. В поясненнях зазначив, що між відповідачами було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів. Вказаний договір було укладено на умовах, які передбачали страхове забезпечення застрахованого транспортного засобу за умови керування ним на момент ДТП будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах. Однак, відповідач-1 не надав відповідачу-2 жодних документів, які б підтверджували законність експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу відповідача-1, який був учасником ДТП. Таким чином, у відповідача-2 відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування.

Представнику розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 28.10.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

30 січня 2009р. між позивачем (страховик) та КБ ТОВ “Місто Банк” (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) №01-09-20-НТ.

За цим договором застраховано транспортний засіб Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_1 власником якого є ОСОБА_1 (вигодонабувач).

Відповідно до п. 3.9. договору №01-09-20-НТ від 30.01.2009р., страхова сума встановлюється в розмірі 161700 грн. 00 коп.

Пунктом 4.1. договору №01-09-20-НТ від 30.04.2009р. передбачено, що страховим ризиком є пошкодження чи знищення ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (збиток внаслідок ДТП).

Договір діє з 00 год. 1 лютого 2009р. по 24 год. 31 січня 2010р.

25 травня 2009р. працівник відповідача ОСОБА_2, рухаючись автомобілем MERSEDES BENZ (державний номерний знак НОМЕР_2), що належить відповідачу, по проспекту Перемоги в м. Києві, порушив вимоги Правил дорожнього руху України, а саме: при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно, не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого зіткнувся з автомобілем Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_1 що призвело до механічного пошкодження передньої центральної частини транспортного засобу ОСОБА_1

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 26.05.2009р. Кігічака Миколу Степановича визнано винним в скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

27 травня 2009р. страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до п.п. 3 п. 9.5.6. договору №01-09-20-НТ від 30.01.2009р., у випадку пошкодження транспортного засобу розмір збитку визначається на підставі рахунків за ремонт пошкодженого застрахованого ТЗ на СТО на вибір страхувальника, але вартість якого не перевищує суму матеріального збитку за актом автотоварознавчої експертизи. У цьому випадку страхувальник зобовязаний надати страховику оригінал рахунку, наряд-замовлення або калькуляції ремонту.

Згідно калькуляції №1014302 від 28.05.2009р., виготовленої ТзОВ “Автомобільний центр Голосіївський” на замовлення КБ ТОВ “Місто Банк”, вартість деталей та ремонтних робіт для Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_1 становить 44801 грн. 46 коп.

Субєктом оціночної діяльності Кузьменком М.В. 12.06.2009р. складено звіт №342 про оцінку транспортного засобу Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_1 в якому зазначено, що матеріальний збиток, завданий власникові Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП складає 41020 грн. 62 коп. Вказана сума визначена з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні. Згідно п. 3.5. звіту №342, вартість відновлювального ремонту без урахування значення коефіцієнту фізичного зносу складає 44845 грн. 07 коп.

Як вбачається з актів виконаних робіт по технічному обслуговуванню (ремонту) автомобіля №277473 від 30.06.2009р. та №282099 від 28.07.2009р., вартість ремонту автомобіля Nissan X-Trail, державний номер НОМЕР_3 склала 44801 грн. 46 коп.

Пунктом 3.12. договору №01-09-20-НТ від 30.01.2009р. встановлено, при визначенні страхового відшкодування знос ТЗ не враховується.

24 липня 2009р. позивач згідно страхового акту №23-НТ-к від 24.07.2009р. сплатив страхове відшкодування у розмірі 44801 грн. 46 коп. (платіжне доручення №0014 від 24.07.2009р.).

07.09.2009р. позивач надіслав відповідачу-1 претензію за вих. №09/09-17к на суму 44801 грн. 46 коп., яка залишена без задоволення.

21.10.2009р. позивач надіслав відповідачу-2 претензію за вих. №10-09-11к на суму 24990 грн. 00 коп., яка також залишена без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника відповідача-1, станом на дату судового розгляду шкода в розмірі в розмірі 44801 грн. 46 коп. позивачу не відшкодована.

Судом також встановлено, що між ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” та ЗАТ ТЕК “Західукртранс” 02.12.2008р. було укладено договір №08 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до п. 1.5. договору №08 від 02.12.2008р., страхування цивільно-правової відповідальності поширюється на транспортні засоби страхувальника, 477 ТЗ, вказані в додатку №1 до даного договору, який є невідємною частиною даного договору.

Згідно п.п. 2.2.1. п. 2 договору №08 від 02.12.2008р. страховик зобовязувався оформити страхові поліси на кожний застрахований транспортний засіб вказаний в додатку №1 до даного договору після сплати першої частки страхової премії.

У відповідності з умовами договору №08 від 02.12.2008р. відповідачу-1 було оформлено поліс №ВС/2973105.

За цим полісом застраховано транспортний засіб MERSEDES BENZ, що належить відповідачу, державний номерний знак НОМЕР_2.

Поліс діє з 00 год. 2 січня 2009р. по 1 січня 2010р. включно.

Згідно трудового договору від 22.11.2004р., укладеного між ЗАТ ТЕК “Західукртранс” та ОСОБА_2 останній прийнятий на роботу в автопарк ЗАТ ТЕК “Західукртранс” за професією водій вантажного автомобіля.

Відповідно до п. 1.1. трудового договору від 22.11.2004р., цей договір є безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Актом передавання-прийому матеріальних цінностей від 11.05.2006р., відповідач-1 передав ОСОБА_1 вантажний автомобіль MERSEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2.

Представником відповідача-1 було також долучено до матеріалів справи подорожній лист та докази надіслання відповідачу-2 повідомлення про страховий випадок з відповідними підтверджуючими документами.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1191 ЦК України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Оскільки шкоду заподіяно працівником відповідача-1 під час виконання ним трудових обовязків, позивачем виплачено розмір завданої шкоди, то до позивача згідно ст.ст. 993, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування” перейшло право вимоги (регресу) до відповідача-1.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 20311 грн. 46 коп. виплаченого ним страхового відшкодування є підставною та підлягає до задоволення.

Статтею 511 ЦК України встановлено, що у випадках, встановлених договором, зобовязання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Як зазначалося вище, між відповідачами було укладено 02.12.2008р. договір №08 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно п.п. 2.2.1. п. 2.2. даного договору страховик (відповідач-2) зобовязується при настанні страхового випадку, зазначеного в ст. 6 Закону відшкодувати потерпілим шкоду нанесену їх життю і здоровю, заподіяну транспортним засобом страхувальника.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Пунктом 1.3. Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоровю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Як уже зазначалося, відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” договори обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоровю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачами було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності I типу.

Представником відповідача-1 було долучено до матеріалів справи докази, які підтверджуть законність експлуатації ОСОБА_2 транспортного засобу MERSEDES BENZ, державний номерний знак НОМЕР_2, зокрема: копію посвідчення водія ОСОБА_1, копію подорожнього листа №187032 від 11.05.2009р., копію трудового договору, копію акту передавання-приймання матеріальних цінностей.

21.10.2009р. позивач надіслав відповідачу-2 претензію за вих. №10-09-11к на суму 24990 грн. 00 коп. Додатками до даної претензії позивач долучив довідку ВДАІ Святошинського РУГУ МВС України №8402202, постанову Святошинського районного суду м. Києва від 26.05.2009р., звіт від 12.06.2009р., страховий акт №23-НТ-к, платіжне доручення №0014 від 24.07.2009р. та ін. Вказана претензія залишена відповідачем-2 без задоволення.

За вих. №10/09-264-21 від 08.09.2010р. відповідач-1 надіслав відповідачу-2 документи, що стосувалися ДТП, яка трапилася 25.05.2010р., в тому числі повідомлення про страховий випадок, копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копію посвідчення водія ОСОБА_1, копію подорожнього листа №187032 від 11.05.2009р., копію трудового договору, копію акту передавання-приймання матеріальних цінностей, копію довідки про ДТП, письмові пояснення ОСОБА_1

Відповідно до п. 2 полісу №ВС/2973105, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого) 25500 грн. 00 коп., франшиза 510 грн. 00 коп.

Отже, позивач має право звернутися в тому числі і до відповідача-2 з регресним позовом про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 24490 грн. 00 коп.

Статтею 54 ГПК України передбачено, що позивач сам визначає зміст позовних вимог, якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Згідно ч. 1 ст. 24 ГПК України господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Оскільки позивач звернувся з позовом про відшкодування у порядку регресу шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в тому числі і до ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія”, скориставшись правом, наданим ст. 24 ГПК України, позовні вимоги до ЗАТ “Українська транспортна страхова компанія” в частині стягнення 24490 грн. 00 коп. підлягають до задоволення.

Позивачем також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача-1 інфляційні втрати в розмірі 948 грн. 10 коп., 3% річних в розмірі 247 грн. 08 коп. та до стягнення з відповідача-2 інфляційні втрати в розмірі 1143 грн. 15 коп., 3% річних в розмірі 312 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобовязань відповідачів перед позивачем, отже, за приписами норм ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ч. 3 ст. 198 ГК України, ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи (відповідача) відповідальної за заподіяний збиток лише у межах фактичних витрат, тобто, без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки чинне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення, оскільки з боку відповідачів існує обовязок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобовязання, а тому положення ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, що відображено, зокрема, у постанові від 17.06.2010р. по справі №39/371, постанові від 15.06.2010р. по справі №17/291/09.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає: з відповідача-1 20311 грн. 46 коп. шкоди в порядку регресу, з відповідача-2 24490 грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідачів, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідачів пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 511, 993, 1166, 1172, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України “Про страхування”, ст.ст. 1, 6, 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства Транспортно-експедиційний комбінат “Західукртранс”, м. Дрогобич, вул. П.Орлика, 22, Львівська область (ідентифікаційний код 13825481) на користь Закритого акціонерного товариства Страхова акціонерна фірма “Скіфія”, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, оф. 308 (ідентифікаційний код 20945990) 20311 грн. 46 коп. шкоди в порядку регресу, 203 грн. 06 коп. державного мита, 100 грн. 99 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Українська транспортна страхова компанія”, м. Київ, вул. Саксаганського, 77 (ідентифікаційний код 22945712) на користь Закритого акціонерного товариства Страхова акціонерна фірма “Скіфія”, м. Київ, вул. Шолуденка, 3, оф. 308 (ідентифікаційний код 20945990) 24490 грн. 00 коп. шкоди в порядку регресу, 244 грн. 86 коп. державного мита, 121 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя