Рішення № 12526460, 23.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.10                                                                                           Справа№ 11/163 (2010)

Суддя Сало І.А.

Секретар судового засідання Л.Боржієвська

Розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Н.Транссервіс», с.Демня Миколаївського району Львівської області

До відповідача: Новороздільського кооперативу «Мрія», м.Новий Розділ

Про стягнення 21000,00грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Мочурад І.О.-предст.доручення б/н від 01.08.2010року, Березюк З.М.-д-р

Від відповідача: не з»явився

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Н.Транссервіс»про стягнення із Новороздільського кооперативу «Мрія»18000,00грн. основного боргу та 3000,00грн. моральної шкоди.

Ухвалою господарського суду від 03.09.2010року порушено провадження у справі.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах господарського суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач позов заперечує повністю з підстав,викладених у відзиві на позовну заяву від 22.09.2010року.

Від здійснення звукозапису судового процесу сторони відмовились.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір оренди майна від 12.11.2009року № 001 на підставі якого орендодавець (відповідач по справі) передає, а орендар (позивач по справі) в тимчасове володіння та користування наступне майно, що знаходиться за адресою м.Новий Розділ вул.Чорновола, 13:

- Блоки АЗС –3 шт.;

- Торговий кіоск;

- Операторська- шт.

Вказані об»єкти були прийняті відповідачем у тимчасове користування. Відповідно до Акту приймання-передачі № 1 від 12.11.2009року.

Відповідно до п.6.3 договору відповідач зобов»язався забезпечити позивача електроенергією, а позивач, в свою чергу зобов»язався здійснювати оплату згідно показників електролічильника та виставлених рахунків.

Свої зобов»язання по орендній платі, оплаті за електроенергію, користування телефоном позивач виконував добросовісно.

Відповідно п. 3.1 договору термін оренди складає 3 роки з моменту передачі майна в оренду згідно Акту приймання-передачі.

В порушення умов договору 01.06.2010року директор Новороздільського кооперативу «Мрія»в односторонньому порядку припинив подачу електроенергії внаслідок чого робота автозаправочної станції, що знаходиться в оренді ТзОВ «С.Н.Транссервіс»згідно Договору №011 від 12.11.2009року була повністю припинена строком 8 робочих днів, про що складено Акт від 01.06.2010року за підписом директора енергетика та оператора позивача.

02.06.2010року позивач звернувся до ЗАТ «Енергія Новий Розділ», що здійснює подачу електроенергії на АЗС згідно договору на постачання електроенергії із Новороздільським кооперативом «Мрія»з проханням поновити подачу електроенергії, на що за словами позивача ним була отримана відповідь про те, що подача електроенергії була припинена Гнип С.М. і відновлення такої подачі можливе лише за його особистою заявою.

15.06.2010року позивач отримав пропозицію дострокового розірвання договору оренди.

12.06.2919року позивачем погоджено пропозицію дострокового розірвання договору оренди.

17.07.2010року згідно Акту прийому-передачі № 2 позивачем повернено орендоване майно відповідачу.

Позивач, звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідач матеріальної шкоди в розмірі 18000,00грн., спричиненої відповідачем внаслідок 8-ми денного відключення електроенергії.

Також, позивач просить суд врахувати моральну шкоду завдану позивачу, яка оцінена ним в 3000,00грн.

Таким чином, загальна сума позову складає 21000,00грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

Статтею 638 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.180 ГКУ визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Істотними умовами договору оренди відповідно ст. 284 ГК України є: об’єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації та ін.

В процесі укладення договору сторонами досягнуто згоди щодо ряду істотних умов, серед яких і порядок та строки внесення орендної плати та інших витрат пов’язаних із укладеним договором оренди.

Відповідно п. 3.1 договору термін оренди складає 3 роки з моменту передачі майна в оренду згідно Акту приймання-передачі.

Відповідно до п.6.3 договору позивач (орендар) здійснює оплату за використану електроенергію згідно показів електролічильника, встановленим Орендарем і підключеного мимо обліку Орендодавця.

Відповідно до ч.2 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Таку пропозицію позивач отримав 15.06.2010року та погодив її 17.07.2010року.

До цього моменту, договір оренди майна № 001 від 12.11.2009року продовжував свою дію.

Однак, 01.06.2010року відповідач припинив подачу електроенергії позивачу терміном на 8 днів.

Відповідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування.

Збитками є витрати, яких особа зазнала в зв»язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є склад цивільного правопорушення, який складається з протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою, причинного зв»язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіла шкоду, у вигляді умислу чи необережності.

Стаття 614 ЦК України визначає, що особа, яка порушила зобов’язання. Несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вина є неодмінною умовою відповідальності за порушення зобов’язання, якщо інакше не встановлено договором, або законом.

Для застосування відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою божника та збитками, і вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, п.2 ст. 614 ЦК України покладає доведення вини, на особу, яка порушила зобов’язання.

Отже у цивільному законодавстві діє презумпція вини: особа, яка порушила зобов’язання, вважається винною, поки не доведе відсутність своєї вини.

У відповідності до ст. 224 ГКУ учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі неналежного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

В підтвердження свого позову у вигляді стягнення коштів за матеріальні збитки заподіяні відповідачем позивач долучає до матеріалів справи:

- фіскальні звітні чеки за окремі календарні дати, для можливості визначення отриманих доходів у різні періоди з метою виведення середньоденної виручки та чистого доходу за один день;

- розрахунок середньоденної виручки та суми заподіяної шкоди;

- копію платіжного документу за Торговий патент за червень місяць;

- довідку по виплаченій зарплаті та нарахованих на останню і сплачених податків за червень місяць;

- копію договору про обслуговування касового апарату, за що сплачувалося на час простою;

- довідку про понесені позивачем витрати

- договори купівлі-продажу та поставки нафтопродуктів

При цьому, позивач врахував, що його діяльність - це торгівля нафтопродуктами, тобто оборот, тому в розрахунку, поданому ним, бухгалтерія Товариства вирахувала не чистий стоячий дохід від реалізації нафтопродуктів, що мала виконатись за 8 днів простою, а саме оборот, який Товариство могло б здійснити за даний період.

Відповідно до поданої позивачем довідки сума позову складає 13241,00грн., з яких: 2500,00грн. складає матеріальна шкода із врахуванням чистого доходу, 5000,00грн.-матеріальна шкода із врахуванням передбачуваного обігу нафтопродуктів за 8 днів, 2741,00грн. реальні витрати та 3000,00грн. моральної шкоди.

У пункті 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006року № 01-8/2351 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005році та в першому півріччі 2006року” зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Факт зменшення ціни позову обов»язково відображається господарським судом в описовій частині рішення і не тягне за собою правові наслідки у вигляді припинення провадження в тій частині, на яку зменшились позовні вимоги.

Суму 10241,00грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення. Щодо нарахованої позивачем моральної шкоди, суд відмовляє у її стягненні з огляду на наступне:

Стаття 1167 Цивільного Кодексу України визначає підстави відповідальності за завдану моральну шкоду фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, яка відшкодовується при умові наявності вини.

Визначення, моральної шкоди містяться у ст. 23 ЦК та Постанови Пленуму Верховного Суду № 4 від 31 березня 1995року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”. Так під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, завданих фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Зокрема, під немайновою шкодою, завданою юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв’язку із приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

Обов’язковою підставою для відповідальності за завдання моральної шкоди є встановлення причинного зв’язку між шкодою і протиправною поведінкою, що і визначає ступінь вини.

В даному випадку, позивачем не подано достатньо доказів. Які підтвердили б такий причинний зв’язок між підірванням авторитету ТзОВ «С.Н.Транссервіс»та відключенням відповідачем електроенергії.

Крім цього, позивачем не подано доказів підриву його авторитету перед замовниками як такого.

Позивач, заявляючи вимогу про стягнення моральної шкоди посилається і на те, що вчинок відповідача завдав психологічного стресу працівникам, що наразились на вищезазначену проблему. Однак, вступаючи у правовідносини в якості суб’єкта підприємницької діяльності, позивач, як і його працівники повинні допускати можливість невиконання чи невчасного виконання другою стороною покладених на неї договірних зобов’язань, а відтак вступаючи у правовідносини повинні розуміти, що підприємницька діяльність це періодично і дія на свій розсуд, страх і ризик.

Щодо відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання, то законом передбачено ряд санкцій, застосування яких повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Серед них: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ст. 217 ГК України).

Ст. 33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК)

З огляду на викладене, суд задовольняє позовні вимоги частково в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 10921,00грн.

Судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, оскільки спір виник з його вини.

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути із Новороздільського кооперативу «Мрія», м.Новий Розділ, вул. Чорновола, 13(код ЄДРПОУ 20816614) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «С.Н.Транссервіс», вул. Миколаївська, 1, с.Демня, Миколаївського району Львівської області (код ЄДРПОУ 22362318) 10241,00грн. основного боргу, 102,41грн. державного мита та 236,00грн. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В рештій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя