Рішення № 12525955, 09.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р. Справа № 22/178-10

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Дабл Ч», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЛЕН», Київська обл., м. Бориспіль

про розірвання договору, стягнення 43209,26 грн. та звільнення приміщення

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

від Позивача: Бишевець О.В., довіреність б/н від 06 квітня 2010 року,

від Відповідача: Лебединська Н.С., довіреність б/н від 10 вересня 2010 року.

Обставини справи :

До господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-польське підприємство «Дабл Ч»(далі - Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЛЕН»(далі - Відповідач) про розірвання договору, стягнення 43209,26 грн., що складає 41504,00 грн. основного боргу, 1467,22 грн. пені, 238,04 грн. 3% річних та звільнення приміщення.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на порушення Відповідачем умов Договору оренди побутових та виробничих приміщень цеху по переробці риби на 2008-2011 рр. №1/1 від 01 березня 2008 року щодо розміру та строків оплати орендної плати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30 серпня 2010 року порушено провадження у справі № 22/178-10 та призначено справу до розгляду на 15 вересня 2010 року об 11:00 год.

У зв’язку з неявкою Позивача в судове засідання 15 вересня 2010 року та необхідністю витребування нових доказів розгляд справи ухвалою господарського суду від 15 вересня 2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 05 жовтня 2010 року об 11:00 год.

Через загальний відділ господарського суду Київської області від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 14 вересня 2010 року (за вх. суду №10816 від 14 вересня 2010 року), згідно якого Відповідач ставить під сумнів повноваження особи, яка підписала позовну заяву.

В судовому засіданні 05 жовтня 2010 року згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва на 09 листопада 2010 року о 15:00 год.

Враховуючи клопотання б/н від 05 жовтня 2010 року Позивача, подане в судовому засіданні 05 жовтня 2010 року, ухвалою господарського суду Київської області від 05 жовтня 2010 року строк розгляду справи №22/178-10 продовжено на 15 днів до 10 листопада 2010 року.

Згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 листопада 2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Між Позивачем та Відповідачем укладено Договір оренди побутових і виробничих приміщень цеху по переробці риби на 2008-2011 рр. від 01 березня 2008 року (далі –Договір), за умовами якого Орендодавець (Позивач) передав, а Орендар (Відповідач) прийняв в тимчасове користування побутові і виробничі приміщення цеху по переробці риби (далі за текстом –«Приміщення, що орендується), площею 290 кв.м., та холодильну камеру площею 14 кв.м.; загальна площа передана в оренду 304 кв.м., являється власністю Позивача і знаходяться за адресою: Київська обл.., м. Бориспіль, вул.. Тельмана, 37; приміщення, що орендується надається Відповідачу для виробничих потреб та для розміщення ділового офісу (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 3.1. Договору розмір орендної плати установлюється за згодою сторін і складає суму за 1кв.м. –35,00 грн. та ПДВ –7,00 грн.; разом з ПДВ вартість оренди 1 кв.м. всієї переданої площі згідно пункту 1.1. Договору дорівнює 42,00 грн.

Загальна вартість Договору оренди за місяць становить 12768,00 грн. (пункт 3.2. Договору).

Згідно пункту 2.2. Договору Відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що щомісячні розрахунки за оренду приміщень проводяться до 10 числа поточного місяця шляхом попереднього переказу грошових коштів на особовий рахунок Позивача.

В силу пункту 4.1. Договору термін оренди складає 3 роки з моменту підписання Договору сторонами з 01 липня 2008 року і дія його припиняється 30 червня 2011 року.

Судом встановлено, що Відповідач в порушення своїх договірних зобов’язань оплату орендної плати своєчасно та в повному обсязі не здійснив, в результаті чого за Відповідачем утворилась заборгованість перед Позивачем в сумі 41504,00 грн., що складає 3200,00 грн. орендної плати за березень 2010 року, 12768,00 грн. – за квітень 2010 року, 12768,00 грн. –за травень 2010 року та 12768,00 грн. –за червень 2010 року.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, як це передбачено частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України.

Абзацом 1 частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що заборгованість у розмірі 41504,00 грн. Відповідачем на день розгляду справи не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 41504,00 грн. основного боргу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, Відповідачем належним чином не запереченою та не спростованою, а тому підлягає задоволенню.

Як зазначено в статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобов’язань за Договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 1467,22 грн. пені.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частина 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В частині 2 статті 217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Сторони в пункті 3.8. Договору встановили, що за кожен день затримки платежу Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі 0,05 відсотка від сумарного несплаченого платежу.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»від 22.11.1996 року № 543/96-ВР встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Однак, згідно статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивачем нарахована пеня в розмірі 0,05% за кожен день прострочення платежу за наступні періоди прострочення: з 10 березня 2010 року по 14 липня 2010 року на 3200,00 грн. заборгованості в сумі 203,20 грн., з 10 квітня 2010 року по 14 липня 2010 року на 12768,00 грн. заборгованості в сумі 612,86 грн., з 10 травня 2010 року по 14 липня 2010 року на 12768,00 грн. заборгованості в сумі 421,34 грн., з 10 червня 2010 року по 14 липня 2010 року на 12768,00 грн. заборгованості в сумі 229,82 грн. Всього в сумі 1467,22 грн.

Суд здійснив перерахунок пені враховуючи кінцеві строки виконання зобов’язання по сплаті орендної за Договором по кожному місяцю окремо, період нарахування пені, заявлений Позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», тобто по кожному простроченому платежу за період що не перевищує 6 місяців виходячи з розміру пені, встановленому в пункті 3.6. Договору.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення

3200.0010.03.2010 - 14.07.20101270.05 %203.20

12768.0010.04.2010 - 14.07.2010960.05 %612.86

12768.0010.05.2010 - 14.07.2010660.05 %421.34

12768.0010.06.2010 - 14.07.2010350.05 %223.44

Оскільки вірна сума пені, за розрахунком суду, становить 1460,84 грн., вимога Позивача про стягнення з Відповідача 1467,22 грн. пені підлягає частковому задоволенню в сумі 1460,84 грн.

Також, Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 238,04 грн. 3% річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3% річних нараховані Позивачем за наступні періоди прострочення: з 10 березня 2010 року по 14 липня 2010 року на 3200,00 грн. заборгованості в сумі 33,40 грн., з 10 квітня 2010 року по 14 липня 2010 року на 12768,00 грн. заборгованості в сумі 99,70 грн., з 10 травня 2010 року по 14 липня 2010 року на 12768,00 грн. заборгованості в сумі 68,21 грн., з 10 червня 2010 року по 14 липня 2010 року на 12768,00 грн. заборгованості в сумі 36,73 грн. Всього в сумі 238,04 грн.

Суд здійснив перерахунок 3% річних враховуючи кінцеві строки виконання зобов’язання по сплаті орендної плати за Договором по кожному місяцю окремо, періоди нарахування 3% річних, заявлені Позивачем та вимоги частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

3200.0010.03.2010 - 14.07.20101273 %33.40

12768.0010.04.2010 - 14.07.2010963 %100.74

12768.0010.05.2010 - 14.07.2010663 %69.26

12768.0010.06.2010 - 14.07.2010353 %36.73

Оскільки вірна сума 3% річних за вищевказані періоди, за розрахунком суду, складає 240,13 грн., а суд приймаючи рішення не може виходити за межі позовних вимог, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 238,04 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Крім того, Позивач заявляє вимогу про розірвання Договору оренди побутових та виробничих приміщень цеху по переробці риби на 2008-2011 рр. №1/1 від 01 березня 2008 року.

В обґрунтування зазначеної вимоги Позивач посилається на систематичне порушення Відповідачем зобов’язань щодо своєчасної сплати орендної плати за Договором.

Відповідач в ході судового розгляду проти вимоги про розірвання Договору оренди заперечував, наполягаючи на припиненні провадження у справі на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з відсутністю спору між сторонами, оскільки вважає, що вимоги Позивача про розірвання Договору оренди були підтримані Відповідачем в заяві від 01 квітня 2010 року.

Суд не приймає такі заперечення Відповідача, оскільки, в наданій заяві від 01 квітня 2010 року Відповідач відмовився від оренди приміщень з інших підстав, ніж зазначено Позивачем, крім того, Відповідач не вчинив жодних дій, які передбачені наслідками припинення відносин найму з огляду на статтю 785 Цивільного кодексу України, а саме, повернення майна з оренди.

Статтею 785 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, наведені в заяві Відповідача обставини свідчать про наявність спору про право власності на майно, що не заявлялось до розгляду в матеріалах даної справи.

Щодо умови пункту 3.5. Договору про припинення його дії, зокрема, в разі затримки орендного платежу понад 30 календарних днів, відповідна умова є підставою для ініціювання припинення орендних відносин, однак лише факт затримки платежу протягом вказаного терміну не є безумовною підставою для припинення Договору.

Пунктом 4.2. Договору передбачено можливість орендодавця відмовити в оренді в разі неналежного виконання орендарем умов Договору оренди, попередивши про своє рішення не менше ніж за 1 місяць.

Судом встановлено, що Позивач звертався до Відповідача з листом № 5 від 08 квітня 2010 року з вимогою про звільнення орендованого приміщення в місячний термін та передачу приміщення орендодавцю за відповідним Актом приймання-передачі.

Після чого, Позивач звертався до Відповідача з листом № 11 від 03.05.2010 року з вимогою сплатити кредиторську заборгованість та повернути орендоване майно у зв’язку з припиненням Договору оренди згідно листа № 5 від 08 квітня 2010 року, однак вимога Позивача була залишена без задоволення.

Оскільки, пункт 4.2. Договору не містить умови саме щодо підстав розірвання Договору оренди, Відповідач заперечував проти наявності заборгованості та не вчинив дій по поверненню майна з оренди, суд дійшов висновку про наявність спору щодо розірвання Договору, який підлягає розгляду судом, на чому також наполягає Позивач.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно правової позицій Вищого господарського суду України, викладеної у Постанові від 01 липня 2008 року у справі № 2/568пд, порушення стороною строку і розміру оплати за Договором є істотним порушенням умов Договору, оскільки інша сторона Договору не отримує того, на що вона розраховує при його укладенні.

Факт прострочення оплати є підставою для розірвання Договору згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (Постанова Вищого господарського суду України від 16 березня 2009 року у справі № 17/556).

Враховуючи, що Відповідач з березня 2010 року свої договірні зобов’язання щодо своєчасної та повної сплати орендної плати, як це встановлено Договором оренди побутових та виробничих приміщень цеху по переробці риби на 2008-2011 рр. №1/1 від 01 березня 2008 року, здійснює з постійним порушенням встановлених Договором строків, а з 20 травня 2010 року взагалі не здійснив жодних оплат, що є істотним порушенням умов Договору, оскільки внаслідок таких дій Відповідача Позивач своєчасно не отримував грошові кошти, на які розраховував при укладенні спірного Договору, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог.

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 січня 2009 року № 01-08/12 визначено, що недотримання позивачем вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо обов’язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до Відповідача про розірвання оспорюваного договору (Постанова Верховного суду України від 01 грудня 2009 року у справі № 50/101-08).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимога Позивача про розірвання Договору оренди побутових та виробничих приміщень цеху по переробці риби на 2008-2011 рр. №1/1 від 01 березня 2008 року є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про повернення орендованого майна, суд враховує, що згідно статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина 3 статті 653 Цивільного кодексу України).

Таким чином, оскільки Договір оренди розірвано в судовому порядку, зобов’язання Відповідача щодо повернення майна з оренди виникає після набрання відповідним судовим рішенням законної сили.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що на момент звернення до суду у Позивача не було підстав для вимоги про повернення майна з оренди, оскільки Договір оренди діяв, тому позовні вимоги в частині витребування майна не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 41504,00 грн. основного боргу, 1460,84 грн. пені, 238,04 грн. 3% річних, а також вимога щодо розірвання Договору оренди побутових та виробничих приміщень цеху по переробці риби на 2008-2011 рр. №1/1 від 01 березня 2008 року, укладеного між Позивачем та Відповідачем, є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню у відповідній частині. В решті позов задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 2, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВІКЛЕН»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Тельмана, б. 37, код 31859174) на користь спільного українсько-польського підприємства «ДАБЛ Ч»(04073, м. Київ, проспект Московський, б. 10, код 22937575) 41504,00 грн. (сорок одну тисячу п’ятсот чотири гривні) основного боргу; 1460,84 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят гривень вісімдесят чотири копійки) пені; 238,04 грн. (двісті тридцять вісім гривень чотири копійки) 3% річних; 517,03 грн. (п’ятсот сімнадцять гривень три копійки) державного мита; 235,97 грн. (двісті тридцять п’ять гривень дев’яносто сім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Розірвати договір оренди побутових та виробничих приміщень цеху по переробці риби на 2008-2011 рр. №1/1 від 01 березня 2008 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «ВІКЛЕН»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Тельмана, б. 37, код 31859174) та спільним українсько-польським підприємством «ДАБЛ Ч»(04073, м. Київ, проспект Московський, б. 10, код 22937575).

4. В інших вимогах в позові відмовити.

5. Копію рішення надіслати сторонам.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному і касаційному порядку.

Суддя Третьякова О.О.

Повне рішення складено «15»листопада 2010 року.