Рішення № 12525954, 11.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2010 р. Справа № 12/054-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                     комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»

до           об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Зоря»

           та гуртожитку «Салют»

про           стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Колесник Т.А. –юрисконсульт (довіреність № 1563 від 05.10.2010року);

від відповідача: Базюченко А.О. –юрисконсульт (довіреність № 34 від 01.03.2010 року),

ВСТАНОВИВ:

          30 вересня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(далі –позивач) до об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Зоря»та гуртожитку «Салют»(далі –відповідач) про стягнення боргу у розмірі 26377,59 грн.

          В обгрунтування заявлених позовних вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору № 89 від 01.01.2009 року на постачання та споживання теплової енергії (далі –договір), згідно з яким позивач зобов’язувався надавати послуги теплопостачання в приміщення відповідача, що розташоване в м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 53/1, а відповідач зобов’язувався оплачувати надані послуги.

          За період з листопада 2009 року до вересня 2010 року за послуги теплопостачання відповідачу було нараховано до сплати 95755,83 грн., ним сплачено 75 756,22 грн.

          Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 19999,61 грн., пеню в сумі 3452,56 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2180,68 грн., та три проценти річних у сумі 744,74 грн.

          Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 30.09.2010 року, справу призначено до розгляду 14 жовтня 2010 року.

          14 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, вважала позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача проти наявності заборгованості не заперечував, вважав стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у сумі 2180,68 грн., необґрунтованою.

          Розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, відкладено на 28 жовтня 2010 року.

          28 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з частковою оплатою боргу відповідачем згідно з платіжним дорученням №152 від 25.10.2010 р., просила стягнути з відповідача 7 499,61 грн. боргу, пеню в сумі 3452,56 грн., три проценти річних у сумі 744,74 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2180,68 грн.

          Представник відповідача проти стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7499,61 грн., пені в сумі 3452,56 грн., трьох процентів річних у сумі 744,74 грн. не заперечував, просив суд перерахувати суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, про що подав власний розрахунок.

          Розгляд справи відкладено на 11 листопада 2010 року.

          11 листопада 2010 року у судовому засіданні представник позивача просила провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити, у зв’язку з оплатою відповідачем основного боргу у повному обсязі, про що заявила клопотання, до якого додала виписку по рахунку позивача, просила стягнути з відповідача пеню в сумі 3452,56 грн., три проценти річних у сумі 744,74 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2180,68 грн.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу, пені у сумі 3452,56 грн. та трьох процентів річних у сумі 744,74 грн. не заперечував, просив суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, стягнути у розмірі 1079,91 грн. на підставі наданого розрахунку.

          Клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості підлягало задоволенню.

          Дослідивши наявні у справі документи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

          01 січня 2009 року між комунальним підприємством Білоцерківської міської ради «Білоцерківпломережа»(«Теплопостачальна організація») та об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків «Зоря»та гуртожитку «Салют»(«Споживач») був укладений договір № 89 на постачання та споживання теплової енергії (далі –договір), згідно з яким теплопостачальна організація (далі –позивач) зобов’язувалась надавати споживачеві (далі –відповідач) теплову енергію у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції в приміщення відповідача, що розташоване в м. Біла Церква, вул. Я. Мудрого, 53/1, а відповідач зобов’язувався прийняти та оплатити теплову енергію у відповідності до умов договору.

          Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з господарського договору), в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від вчинення певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов’язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 цього Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

          П. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»закріплено, що споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов’язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов’язань відповідно до чинного законодавства України.

          Крім цього, згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007р. № 1198, споживач теплової енергії зобов’язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

          П. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. № 630, споживач зобов’язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

          Відповідно до п. 6.4. договору, оплата за спожиту теплову енергію здійснюється на підставі рахунку-фактури і акту приймання-передачі теплової енергії (розрахункового пакету документів) протягом 5 банківських днів з дати отримання споживачем розрахункового пакету документів.

          Протягом листопада 2009 року-вересня 2010 року відповідачу за надані послуги нараховано до сплати 95755,83 грн., що підтверджується актами приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії та рахунками-фактурами, одержаними відповідачем за листопад 2009 року –19.11.09р., грудень 2009 року –22.12.09р., січень 2010 року –21.01.10р., лютий –18.02.10р., березень 2010 року –25.03.10р., квітень 2010 року –16.04.10р., травень 2010 року –21.05.10р., червень 2010 року –29.06.10р., липень 2010 року –21.07.10р., серпень 2010 року –30.08.10р., вересень 2010 року –14.09.10р.

          Відповідач надані послуги оплатив частково, а саме в сумі 75756,22 грн.

          Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 19999,61 грн., пеню в сумі 3452,56 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2180,68 грн. та три проценти річних у сумі 744,74 грн.          

          У судовому засіданні представник відповідача проти існування заборгованості у розмірі 19999,61 грн. не заперечував, вважав стягнення з відповідача суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2180,68 грн. необґрунтованою.

          28 жовтня 2010 року у судовому засіданні представник позивача заявила клопотання про зменшення розміру позовних вимог, у зв’язку з частковою оплатою боргу відповідачем згідно з платіжним дорученням №152 від 25.10.2010 р., просила стягнути з відповідача 7 499,61 грн. боргу, пеню в сумі 3452,56 грн., три проценти річних у сумі 744,74 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2180,68 грн.

          Представник відповідача проти стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 7499,61 грн., пені в сумі 3452,56 грн., трьох процентів річних у сумі 744,74 грн. не заперечував, просив суд перерахувати суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, про що подав власний розрахунок.

          11 листопада 2010 року у судовому засіданні представник позивача просила провадження у справі в частині стягнення основного боргу припинити, у зв’язку з оплатою відповідачем основного боргу у повному обсязі, про що заявила клопотання, до якого додала виписку по рахунку позивача, що підтверджує одержання коштів позивачем у повному обсязі, просила стягнути з відповідача пеню в сумі 3452,56 грн., три проценти річних у сумі 744,74 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2180,68 грн.

          Представник відповідача у судовому засіданні проти припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу, пені у сумі 3452,56 грн. та трьох процентів річних у сумі 744,74 грн. не заперечував, просив суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, стягнути у розмірі 1079,91 грн. на підставі наданого розрахунку.

          Клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості підлягало задоволенню.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

          Оскільки представник відповідача проти стягнення з відповідача пені у сумі 3452,56 грн. та трьох процентів річних у сумі 744,74 грн. не заперечував, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача вищевказаних сум є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

          Беручи до уваги те, що індекс інфляції з листопада 2009 року по вересень 2010 року становив: у листопаді 2009 року 101,1% (Урядовий кур’єр (далі – УК) №228 від 08.12.2009р.), грудні 2009 року 100,9% (УК №3 від 09.01.2010р.), січні 2010 року 101,8% (УК №24 від 09.02.2010р.), лютому 2010 року 101,9% (УК №44 від 10.03.2010р.), березні 2010 року 100,9% (УК №64 від 08.04.2010р.), квітні 2010 року 99,7% (УК №83 від 08.05.2010р.), травні 2010 року 99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні 2010 року 99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні 2010 року 99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні 2010 року 101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.) та вересні 2010 року 102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), враховуючи вищезазначені дати отримання розрахункових пакетів відповідачем та умови їх оплати, передбачені договором, а також те, що розмір заборгованості становив:

З 27.11.09 –29.12.09 –7699,89 грн;

З 30.12.09 –28.01.10 –14917,81 грн;

З 29.01.10 –25.02.10 –29835,73 грн;

З 26.02.10 –01.04.10 –34835,73 грн;

З 02.04.10 –23.04.10 –44753,65 грн;

З 24.04.10 –28.05.10 –43565,83 грн;

З 29.05.10 –06.07.10 –43565,83 грн;

З 24.04.10 –28.05.10 –43565,83 грн;

З 07.07.10 –28.07.10 –39367,79 грн;

З 29.07.10 –06.09.10 –35648,81 грн, то сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції за цей період, становить 2 692,23 грн.

          Враховуючи, що позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у сумі 2180,68 грн., стягненню підлягає сума, у визначеному позивачем розмірі.

          Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.

          Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», Правилами користування тепловою енергією та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, суд

ВИРІШИВ:

          Провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу припинити.

          Позов комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»до об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Зоря»та гуртожитку «Салют»задовольнити повністю.

          Стягнути з об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Зоря»та гуртожитку «Салют»(09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 53/1, код 26246750) на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, код 04654336) 3452,56 грн. (три тисячі чотириста п’ятдесят дві грн. 56 коп.) пені; суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2180,68 грн. (дві тисячі сто вісімдесят грн. 68 коп.), три проценти річних у розмірі 744,74 грн. (сімсот сорок чотири грн. 74 коп.), 263,78 грн. (двісті шістдесят три грн. 78 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня проголошення.

Суддя                                                                                                              С.Ю. Дьоміна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 15.11.2010 року.