Рішення № 12525803, 09.11.2010, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2010 р. Справа № 7/159-10

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом          Прокурора м. Біла Церква в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради, м. Біла Церква, Київська область,

до                    Приватного підприємства Центру Науково-Інженерного Прогресу «ЦНІП», м. Біла Церква, Київська область,

про                    стягнення 9734,61грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Настенко М.В.–представник за довіреністю №12-1-27/814 від 02.09.2010року,

від відповідача: не з’явились,

від прокуратури: Коляда О.В. –прокурор, посвідчення №58 від 10.06.2010року,

секретар судового засідання: Яцук Е.В.

Обставини справи:

Прокурор м. Біла Церква звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (далі –позивач) з позовною заявою №42гс від 02.09.2010року (вх. №4194 від 14.09.2010року) до Центру Науково-Інженерного Прогресу «ЦНІП»(далі –відповідач) про стягнення 9734,61грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором оренди №119 нежитлового приміщення (пам’ятка архітектури) від 04.06.2009року, зокрема, щодо своєчасної та повної оплати орендної плати за період з лютого 2010року по серпень 2010року, а тому на підставі умов договору та вимог Закону України «Про оренду державного і комунального майна»просить суд стягнути з відповідача 9275,09грн. основного боргу з орендної плати та 459,52грн. пені, а разом 9734,61грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.09.2010року було порушено провадження у справі №7/159-10 та призначено її розгляд на 28.09.2010року.

У зв’язку з неявкою в судове засідання 28.09.2010року представників прокуратури та відповідача, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, розгляд справи відкладався на 14.10.2010року.

У судовому засіданні 14.10.2010року представник позивача у справі подав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 12370,53грн. основного боргу з орендної плати за період з лютого 2010року по вересень 2010року та 661,40грн. пені, а всього 13031,93грн. Подана заява прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду від 14.10.2010року у зв’язку з повторною неявкою в судове засідання представників прокуратури та відповідача, розгляд справи було відкладено на 09.11.2010року.

У судовому засіданні 09.11.2010року представник позивача у справі підтримав позовні вимоги, з врахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник прокуратури у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання 09.11.2010року не з’явились, відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

На підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву та без участі відповідача за наявними в ній матеріалами, так як його нез’явлення не перешкоджає вирішенню спору.

У судовому засіданні 09.11.2010року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представника позивача та прокурора, дослідивши та оцінивши наявні докази в їх сукупності, господарський суд встановив:

04.06.2009року між Управлінням комунальної власності Білоцерківської міської ради (орендодавець за договором, позивач у справі) та Центром науково-інженерного прогресу «ЦНІП»(орендар за договором, відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення (пам’ятка архітектури) №119 (далі –договір).

Відповідно до п. 1. договору, орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення площею 41,00 кв.м., яке розташоване на першому та другому поверсі двохповерхового цегляного будинку за адресою: Київська область, м. Біла Церква, пл. Торгова Площа, буд. 16, яке перебуває на балансі комунального підприємства Білоцерківської міської ради житлово-експлуатаційної контори №2. Вартість об’єкта оренди відповідно до висновку експерта становить 94648,20грн.

Як визначено п. 2.1. договору, передача нежитлового приміщення в оренду вперше здійснюється за актом прийому-передачі.

Нежитлове приміщення вважається переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі. Ініціювання складання акта прийому-передачі про повернення об’єкта оренди покладається на орендаря (п. 2.3. договору).

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторонами погоджено, що розмір орендної плати визначається на підставі «Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна»і становить 1419,72грн. (в т.ч. ПДВ 236,62грн.) за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на офіційно встановлений індекс інфляції за поточний місяць.

Згідно п. 3.5. договору, орендна плата сплачується по день фактичного звільнення приміщення та передачі його орендодавцю за актом прийому-передачі включно.

Відповідно до п. 10.1. договору, він діє з 01.05.2009року по 30.04.2010року.

Факт прийому - передачі нежитлового приміщення в оренду відповідачу підтверджується Актом б/н від 01.05.2009року прийому-передачі нежитлового приміщення, складеним і підписаним представниками сторін у відповідності з умовами договору оренди №119 (копія акту наявна в матеріалах справи, оригінал оглянутий судом у судовому засіданні).

Господарським судом встановлено, що у порядку, визначеному умовами договору, після закінчення строку дії договору оренди відповідач орендоване нежитлове приміщення позивачу не повертав, а тому згідно п. 3.5 договору позивач у справі нараховував орендарю орендну плату за весь час користування приміщенням.

Як стверджує позивач, та не заперечено відповідачем, останній в строк, визначений п. 3.1. договору оренди №119, орендну плату за період з лютого 2010року по вересень 2010 (відповідно до доданого до заяви про збільшення розміру позовних вимог розрахунку станом на 13.10.2010року) сплачував неналежним чином.

З матеріалів справи судом встановлено, що враховуючи час користування відповідачем орендованим майном та те, що орендоване приміщення позивачеві не поверталось, заборгованість відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів за період з лютого 2010року по вересень 2010 становить 12370,53грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку позивача.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Оскільки орендоване майно перебуває на балансі комунального підприємства Білоцерківської міської ради, то до правовідносин сторін слід застосовувати також положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

У відповідності до ч. 1 ст. 2, ст. 3 вищенаведеного Закону орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов’язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 ЦК України, де встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду спору в господарському суді, відповідач свої зобов’язання за договором оренди №119 щодо сплати орендних платежів не виконав, суму заборгованості в розмірі 12370,53грн. не сплатив.

Враховуючи вищезазначені обставини справи, беручи до уваги заяву про збільшення розміру позовних вимог, господарський суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 12370,53грн. орендної плати за період з лютого 2010року по вересень 2010року є правомірною та обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2. договору оренди №119 встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,07% від суми недоплати за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. У разі зміни облікової ставки НБУ, відповідно змінюється розмір пені.

На цій підставі, враховуючи несвоєчасну сплату відповідачем орендної плати, позивачем нараховано пеню в розмірі 661,40грн., згідно заяви про збільшення позовних вимог №12-1-14/1012 від 13.10.2010року.

При цьому, господарський суд зазначає, що у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, якщо інше не встановлено законом або договором.

Враховуючи, що в силу п. 3.1. договору, орендна плата сплачується відповідачем не пізніше 15-го числа місяця, за який вона вноситься, то момент прострочення відповідачем виконання зобов’язання слід встановлювати щодо кожного виставленого рахунку за місяць окремо і нараховувати пеню на суму боргу з орендної плати по кожному місяцю окремо з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 24.06.2008року у справі №15/360-07 та від 06.08.2009року у справі №5/634-08.

Таким чином, здійснивши власний перерахунок пені за прострочку орендних платежів з лютого 2010року по вересень 2010року на суму боргу з орендної плати за кожен місяць окремо відповідно до ч. 6 ст. 232 ГПК України, господарський суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 692,93грн., а тому вважає, поданий позивачем розрахунок пені невірним. Проте виходячи з того, що позивачем заявлено до стягнення 661,40грн. пені, позовні вимоги підлягають задоволенню саме у заявленій до стягненні сумі –661,40грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт існування заборгованості перед позивачем з орендної плати, проте доказів оплати суми боргу в повному обсязі не надав.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю у сумі 13031,93грн., з яких 12370,53грн. основного боргу та 661,40грн. пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Як визначено п. 30 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються Генеральна прокуратура України та її органи –за позовами, з якими вони звертаються до суду або господарського суду в інтересах громадян і держави.

Згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»розмір ставок державного мита із заяв майнового характеру справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25500,00грн.).

Враховуючи, що ціна позову, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, становить 13031,93грн., то державне мито, яке підлягає стягненню в доход Державного бюджету України становить 130, 32грн. (1% ціни позову).

Судові витрати відповідно до ст. 44, 49 ГПК України покладаються відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

вирішив:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.                    Стягнути з Приватного підприємства Центру Науково-Інженерного Прогресу «ЦНІП»(09100, вул. Залізнична, 15, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ 13708605) на користь Управління комунальної власності Білоцерківської міської ради (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Ярмаркова, буд. 1/23, код ЄДРПОУ 20577351) 12 370 (дванадцять тисяч триста сімдесят) грн. 53 коп. основного боргу, 661 (шістсот шістдесят одну) грн. 40 коп. пені.

3.                    Стягнути з Приватного підприємства Центру Науково-Інженерного Прогресу «ЦНІП»(09100, вул. Залізнична, 15, м. Біла Церква, Київська область, код ЄДРПОУ 13708605) в доход Державного бюджету України судові витрати: 130(сто тридцять)грн.32коп. державного мита і 236 (двісті тридцять шість)грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                   Антонова В.М.

Рішення підписане 15.11.2010року